Не хотів сьогодні писати. Планував зробити запис пізніше, однак протягом тижня відбулись знакові події. Як позитивні, так, нажаль, і не дуже. Напишу їх без прив'язки до дат, хоча і у хронологічному порядку.

Отже, тиждень тому було пару походів до магазину: забрати покупки і власне на закупки. Дефіцит товарів зменшився, значить є завози товарів. Звичайно, порожні полиці залишились, але їх менше, ніж в перші тижні війни. З'явились соуси і кетчупи, олія, овочі, хлібобулочні вироби, побутова хімія і гігієнічні засоби. Ще й цінники стали відповідати реальним. Це теж добре.

Ще з попереднього тижня накупив собі улюблених цукерок — міні-Снікерси і сушені дині з арахісом у білому шоколаді. Ці цукерки нагадують про довоєнне життя. Наприклад, міні-Снікерси почав купляти з початку 2018-го року. Пригадую, як пригощав ними подружку під час останньої спільної вилазки у лютому 2020-го, а вона не захотіла. До речі, сьогодні 8 місяців як її не стало.

Солодощі викликали ностальгію. Причому таку, як казала психологиня: спогади будуть викликати приємний сум. І якщо раніше я уникав згадувати попередній життєвий етап (2013-2020/2021), то тепер навіть приємно, що хоч щось пов'язує з минулим. Тим паче, використовував цукерки для заїдання стресу. Так, забагато солодкого шкідливо, але хоч на якийсь час відволікає від оточуючої реальності.

Дізнався як правильно обклеювати вікна скотчем. Наклеїти навхрест недостатньо. А на повне заклеювання не вистачить скотчу. До того ж, в процесі поклейки поламались жалюзі. Це мене вивело. Але добре, що частково вдалося полагодити.

Мамина знайома розповіла мамі, що з Мурзіком все добре. Просто він знайшов кицьку в сусідньому дворі і загуляв з нею. Чи повернеться до нас — невідомо.

На вихідні місто завмирає. Людей на вулицях майже немає. Машин теж набагато менше, ніж в будні. Можливо тому світлофори вимкнені.

По ночах темінь. Хоча іноді вмикають деякі ліхтарі. Та й мешканці не завжди сумлінно виконують настанови. Однак в кімнатах нічого не видно. Декілька разів вже стукався об стіни і двері. Ну і коліно продовжує боліти час від часу.

Російське вторгненння до України триває вже більше місяця. Новини і постійні вибухи виснажують нерви. Бігаєш між своєю новою кімнатою, коридором і ванною. Ще й гасаєш до туалету, бо нерви. А сусіди, здається, не бояться нічого. Батькам теж все одно. А я так не можу. Чим лікувати нерви? Порнушка вже не допомагає. Цукерки доїв.


Думаю, може кудись чкурнути (от слово, яке ніколи не використовував)? Є один варіант, який не вимагає оренди житла(!), поближче до природи. Правда, батьки нікуди не хочуть їхати. Їм пропозиція не сподобалась. Та й нема деяких засобів для автономного проживання — так би може й поїхав.

Черговий "литдибр". Як би не хотілось, нині живемо в такий час, що постити фоточки небезпечно. Ну, нічого, потерпимо... Зараз взагалі така тема, що багато українських блогерів (зокрема, відеоблогерів, — бо фотоблогерів фактично не лишилось) стали рідше викладати контент. Частина відеоблогерів зовсім перестала знімати відео. А ті, що лишилися, розповіджають про російську окупацію.

Що цікаво, призупинили публікації і деякі російські ліберальні (проукраїнські) блогери. Надодачу багато аполітичних російських сайтів не відкриваються. Мабуть, заблочили доступ з українських IP. Не знаю, превентивно, чи були преценденти, однак росіянські сайти недоступні. Жаль, Фотобус серед них... Ні VPN, ні проксі не відкриває. Ну, що ж, мені ще до війни набридло знімати автобуси і маршрутки. Інша річ — цікаво, чи продовжить хтось з українців викладати туди знімки? А в цілому, без кацапських сайтів можна обійтися. Хоча хочеться почитати скиглення русні з приводу цін і дефіциту товарів. Як втішення — деякі сайти, які вважав російськими, закрились. Річ у тім, що вони адмініструвались українцями.

Нд - 13.03.2022
Війна триває вже 18-ту добу. Поспав лише пів ночі.

Протягом дня нічого особливого не робив. Відсипався. Добре, що вдень було тихо.

Пн - 14.03.2022
Чомусь архів зі старого компа переписався не повністю. Може тому, що переписував поспіхом. Тому знову переписав. Архів зі старого компа треба ще впорядковувати. Але зараз не до того.

Як тільки вечір — знову чутно артилерію. Всю ніч тривали бої. Ще й на ніч натрапив на погані геополітичні новини. Так що безсоння було гарантоване. Тож, щоб якось заспокоїтись довелося зайнятись веб-серфінгом. Місячного мобільного трафіку знову не вистачило. Та й особливого задоволення серфінг не приніс.

Вт - 15.03.2022
Під ранок теж гуркотіло, тому не зміг виспатись.

Нагуглив прикольний ремікс на патріотичну військову тематику, про Байрактар. Впевнений, що цей період історії теж буде оспіваний.

На ніч дивилися кулінарні рецепти. Пізніше одну справу приготували.

Ср - 16.03.2022
Ніч була відносно тихою. Хоча спав з перервами.

Сьогодні була комендантська доба. Хтось скаржився з цього приводу, але мені вона не заважала — я й так рідко кудись виходжу.

Здійснив купу онлайн-платежів за комунальні послуги. Через це трапилася невеличка сварка — мама сама запропонувала віддати витрачені гроші, але потім передумала. Далі пішли докори, мовляв, у нас спільний бюджет. Потім намагалася всунути гроші. Я ж тихцем поклав гроші назад. Хіба що замінив порвану купюру на цілу.

Болить коліно, яким гепнувся під час великої сварки. Синець ще не зійшов.

Довго вкладався спати, однак не зміг швидко заснути.

Чт - 17.03.2022
Чомусь кровоточать ясна. Є підозра, що це спровокували величезні карамельні цукерки. А може просто занадто ретельно чищу зуби.

Сходив із батьком по магазинам. Купив солодощі (так, вони шкідливі, але підходять для заїдання стресу). В "АТБ" завозять нові товари, що радує. Правда, при цьому є й порожні полиці. А з батарейками менш пощастило: в наявності була необхвідна кількість, але від різних виробників. Що ж, був змушений купити, що є.

Найбільший український інтернет-магазин відновив роботу. Хоча працює з обмеженнями і ціни суттєво зросли. Наприклад, смартфони, у порівннянні з довоєнними цінами, подорожчали на 1000 гривень. З інтернет-магазинами гіпермаркетів справи гірші — ні акцій, ні асортименту.

Пт - 18.03.2022
Вночі було тихо. Проте мучило безсоння.

Кицька спить з мамою, а ось Мурзік більше тижня не приходить.

Прочитав, що ВСУ потрібна фінансова допомога (боєприпаси коштують дорого). Хоч матеріально допоміг, раз не можу допомогти іншим способом.

Триває 23 день російського нападу. Четвертий тиждень війни...

Вирішив написати, поки є можливість. Бо з кожним днем небезпека посилюється.

Ср - 09.03.2022
Батьки хоч і були на валізах, нікуди не поїхали. Я вже замислювався над плюсами самотності, але, Слава Богу, якось вдалося примиритись. Правда, тепер кожен сам по собі (за виключенням харчування), а мама пів дня взагалі не розмовляла зі мною. Таке вже було — і ось знову. Навіть спимо у різних кімнатах. Причому, що цікаво, розсварився і з братом. Ну а переїзд батьків якщо не скасовується, то хоча б відкладається.

Заради антистресу посерфив порнушку. Без особливого інтересу.

Попри "хитке примирення" батьки продовжують сваритись між собою. Думаю: добре, хоч не зі мною скандалять. Намагаюсь не встрягати у перепалки.

День видався сонячним (до опівдня), що теж порадувало.

Фотохостинг imgBB запрацював. Також через VPN відкриваються знімки на Яндексі.

Звалив з блог-платформи Livejournal, на якій тусувався з 2013 року. Останньою краплею стало "закручування гайок". ЖЖ перетворюється на рашистську помийку. До того ж, там вже давно нема активності.

Чт - 10.03.2022
Ніч пройшла більш-менш спокійно. Хоча було холодно. Як назло, опалювальний котел зламався. Батько не хотів купляти новий, а тепер нічого не зробиш. Тому гріємося обігрівачами. Зрозуміло, це ще один привід для суперечок між батьками.

Оскільки кожен сам по собі, влаштував велике прання, бо з початком війни нічого не прали. Підсушувати довелося на обігрівачі.

Сьогодні також світило сонце, що хоч трохи підняло настрій.

Мама облюбувала мою кімнату, а я оселився у маминій кімнаті, яка до 2015 року була моєю. При цьому щось перебирала і перекладала. Однак я стримувався і не ліз із докорами чи запитаннями. Облаштовується в новій кімнаті.

Пт - 11.03.2022
Вночі гуркотіло, тому зміг заснути лише під ранок.

Вдруге, від початку російського вторгнення, помився. Правда, через мамине прання, митися було незручно. А ще попідмітав. Не знаю звідки, але сміття накопичується швидко — доводиться підмітати ледве не щодня. Я не люблю хатні справи, але підмітання відолікає від думок і дає можливість розім'ятися.

Щоб бути в курсі подій, змушений щодня заряджати смартфон. І це при тому, що вмикаю режим повної економії.

І цей день був сонячним. Та й світла пора доби стала довшою.

На ніч не втримався від прослуховування музики, за якою заскучив. Настрій, звичайно, не дуже підходящий, але невідомо скільки ще триватиме російсько-українська війна. В інтернеті читав, що, як мінімум, бойові дії продовжуватимуться до 20 березня.

Сб - 12.03.2022
Опівночі щось гупнуло. Почув навіть у навушниках. Потім затихло і вдалося поспати.

Тим часом, в Лаптєстані заборонили Фейсбук та Інстаграм. На черзі Ютуб?

Нікуди не вилазили. Навіть батько, який майже щодня ходить по магазинам.

Протягом дня щось гуділо і бабахкало. Випадково дізнався, що це бомблять Білогородку. Звиздець наближається. Хоча в місцевій спільноті в соцмережах нічого не пишуть про небезпеку. Батько так взагалі зберігає спокій.

Ось такі новини станом на 17-й день війни.