Мінкульт України блискуче переграв ФСБ!

  • 03.09.17, 10:40


Небувалі пристрасті киплять довкола буденного факту – виборів Гендиректора Національного заповідника у Лаврі. Нині цим символічним закладом керує ретельно відібрана кремлівськими попами і затверджена біглими злочинцями Януковичем і Азаровим, особа.

За чисельними повідомленнями ЗМІ, саме у Лаврі розміщені тіньові резидентури російських спецслужб і чи не половина “монахів” і “попів” є кадровими офіцерами ФСБ, ГРУ, СВР РФ. Все дуже зручно – потрібні чиновники центральних органів влади України, що розміщені поруч, завжди можуть забігти помолитися і “висповідатися” про державні секрети України, у тому числі…

В принципі, всіх “прихожан” Лаври з АП, КМ, ВРУ, а особливо центрального апарату СБУ, МОУ, МВС, можна сміливо заарештовувати і звільняти з роботи. То є фактично відкрита або шпигунська агентура, або відкриті агенти впливу Путіна. Але, ту систему, вірніше закритий клуб відкритих ворогів України, можна буде знищити лише після повного перезавантаження президентської вертикалі і очищення СБУ, яка далі зробить те, що повинна…

Отож, кілька місяців тому почалася масштабна операція ФСБ з закріпленням у Лаврі, в тому числі і через “ручного”  директора, з кодовим позивним “Румин”.

Безпосереднім керівником операції став ще недавно переконаний комуняка, комсорг Київського універу, однозначний стукач КГБ УССР, а як ми бачимо нині ймовірно, і путлеровських спецслужб, екс-міністр, екс-віцик КМУ і ВРУ Коля Т. Це той безцінний культурологічний кадр, що відмив купу бюджетних коштів через контрольовані громадські канторки, кажуть має безкоштовний офіс саме у Лаврі, ще й має совість встановлювати на території Заповідника меморіальні знаки з власним прізвищем!

Коля навіть не побоявся стати членом виборчої комісії “від колективу” заповідника! На момент жеребкування кандидатур від громадськості, “підігнали” з десяток підконтрольних ГО, представники двох з яких, у комісію увійшли. Як і планувалося.

Журналістам і патріотичній громадськості довелося жорстко включитися, попередивши через пресу і сайт “Музеї України” про сумні наслідки виборів, в результаті яких ФСБ почне цілком законно і відкрито ще 5 років повністю контролювати Лавру. Як церковну, так і музейну!

Це під час російської окупації Криму, частини Донбасу і щоденних бойових дій ЗСУ з кадровими військовими РФ і найманцями – громадянами Росії.

Підкреслю, драма розгортається в серці Києва, на Печерську, в урядовому районі!

Прикметно, що наш красивий міністр-конферансьє, проблемами музеїв взагалі і стратегічними виборами у Лаврі, якось не дуже переймається, на публікації не зважає, на щоденні піврічні вже пікети співробітників Національного музею історії України, уваги не звертає. Як і його чарівна “команда”.

Спасибі сепарській, проросійській і російській пресі, що істерично підхопила наші публікації, спеціально написані у провокаційному стилі. Відповідно, момент потрапив у моніторинг досвідчених людей з патріотичними переконаннями, і керівникам Мінкульту хтось і щось дуже дохідливо пояснив про значення заповідника у Лаврі для національної безпеки і оборони.

Увімкнули увагу заступниці міністра Тамари Мазур, яка типо опікується іноді музеями і заповідниками. Хоча, було вже пізно. ФСБ, через безжально спалену агентуру, вже мала 5 з 9 членів виборчої комісії. Кадр з позивним “Румин” залишався. Перше засідання комісії все показало. І здається всі ті видатні замасковані проросійські симпатики, мають бути пильно вивчені залишками контррозвідки України. Особливо, Колян, що знахабнів аж занадто. Настільки, що експерти вже питають, чи залишилася за ним держохорона…

Цікаво, що молода і красива заступниця Мінкульту Тамара Мазур (бо здається, Міністр-конферансьє на таке просто не здатен), швидко знайшла єдино правильний вихід. Взяла під жорсткий контроль чотирьох членів комісії, чимось на них повпливала, в результаті чого, зник кворум – бо у вирішальний день члени на засідання не прийшли і взагалі “кудись поділися”!

Поки лаврсько-кремлівська агентура обурювалася, вимагала демократії, організовувала “мітинг протесту”, призначала нову дату засідання комісії, на сайті Мінкульту виникло коротке повідомлення:

“У зв’язку з відсутністю кворуму під час проведення другого засідання конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника засідання є таким, що не відбулося. Таким чином, переможця конкурсного добору на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника не визначено.

Дату оголошення повторного конкурсного добору буде розміщено на офіційному сайті Міністерства культури України”.

Колян з ошалілими кремлівськими посіпаками, збирає антимінкультівський мітинг, проводить прес-конференцію в Укрінформі, на яку, як досвідчений провокатор не приходить. Раптово на Тамару Мазур оприлюднюють цілі досьє і різноманітний “компромат”, роздобути які без допомоги певних закордонних спецслужб не просто…

Здається життєвий шлях деяких лаврсько-промосковських активістів найближчим часом теж дослідять… Рашистське нахабство повинне мати межу! Особливо під час війни… І погрози…

https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/2296192-konkursi-na-kerivni-posadi-zaporuka-prozorosti-ci-sirma-dla-porusen.html

Таке враження, що ніхто не розуміє, на кого і на якого Путіна ті хлопчики працюють, щось белькочучи про любофф до України. Наслухалися, знаємо.

Сценарій далі розвиватиметься традиційно. Днями повинні призначити “потрібного” в.о. гендиректора Нацзаповідника у Лаврі. Не здивуюсь, що то буде якийсь полковник СБУ у відставці, залюблений в українські музеї, чи ідеологічно просунутий учасник АТО з активною ветеранською організацією…

Подивимось…

Відповідно, колись оголосять про початок нового конкурсу. Від “колективу” підуть інші люди. Мінкульт отримає 6 впевнених голосів.

Вже зовсім інша історія, хто буде відбирати кандидатуру нового гендиректора, хто саме то буде…

Головне, аби професіонал і патріот України.

Проросійське болото у Нацзаповіднику Лаври час ЖОРСТКО зачистити, повернувши святиню українському народу.

А Тамара Мазур – молодець! Заслуговує на орден!

Мінкульт блискуче переграв ФСБ!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Стартові дауни в’ячеслава кириленка-2

  • 03.09.17, 01:31

Технологія перетворення музеїв на кунсткамери та кімнати жахів

Хочу ще раз пояснити:Стартап – це тільки що створена компанія (можливо навіть не є юридичною особою), яка знаходиться на стадії розвитку і будує свій бізнес на основі нових інноваційних ідей, або на основі технологій, які нещодавно з’явилися. Стартдаун – це стартап, який не вдався(та й не міг), і цей даун  з «дітьми сонця» з синдромом Дауна нічого спільного не має.

Частина ІI

Два з половиною роки ганьби.

Для початку, в дусі сучасних гендерних мовних тенденцій: керівник – самодур. Керівничка – самодурка? Самодура чи самодурепа? Питання – принципове.

26 лютого 2015 року генеральним директором Національного музею історії України була раптом призначена Тетяна Сосновська. Протегували цю особу, як нам стало відомо, особисто Віце-прем’єр-міністр, Міністр культури України В’ячеслав Кириленко та впливовий депутат КМДА Володимир Бондаренко. Чому це призначення відбулось без будь-яких консультацій з громадськістю та   кваліфікаційних вимог? Чому саме Сосновська? Після того, як у безпосередній близькості до Музею з’являються нові будівельні майданчики,  виникають певні підозри…

Рівень менеджменту гендиректора національного музею можна охарактеризувати двома основними принципами: самодурство та непрофесіоналізм. За період керівництва Сосновської Музей номер один України почав нагадувати сільський клуб. Знаєте, де завклубом укомплектував кадри кумами та підлабузниками, а комісіям з району замилює очі формальними «заходами»…

Давайте послухаємо працівників музею з багаторічним стажем:

 

День Незалежності в Національному музеї  залежному від самодурства керівниці.

Нещодавно вся країна святкувала найважливіше для будь-якої суверенної держави свято – День Незалежності.  Традиційно музеї історичного профілю з особливою пильністю відносяться до цієї дати, готуючи свої виставкові проекти та інші святкові заходи.   Національний музей історії України теж не залишився осторонь. Але під  «креативним» керівництвом  Сосновської,  відзначення цього свята, особливо, в цьому році набуло такого химерного прояву, що й годі казати. На першому поверсі в центрі була розміщена, як це було названо авторами,  інсталяція «Мистецтво Незалежності». На вікнах розвішані маскувальні сітки, чергові фото  та вірші на тему АТО. В центрі,  вартий особливої уваги арт-об’єкт,  імітація розбитого вікна з уламками, які розлітаються в різні боки. Тобто до паркету в центрі прибили вікно від нього  до стелі натягли металеві троси,  на яких хаотично закріпили різного розміру прозорі шматки пластику (бо скло все ж таки  небезпечно). Автори коли  презентували  цю частину проекту вжили слово «ЗD» зображення. Чому? Досі не зрозуміло.

З боку поставлена збита із ДСП коробка,  в якій – три дірки,  в які якщо зазирнути, можна побачити кадри із військовими сюжетами. Навпроти  одного отвору закріплений пістолет так,  що дуло його направлене на  того, хто дивиться. Все це  може  бути в музеях,  але впевнені,  що не історичного профілю. Бо по-перше, все зроблене по-сосновські з дешевих матеріалів  і де всюди  з усіх обшарпаних місць та дірок просто кричить, що  директор жодної копійки не дасть, бо то її гроші –   не державні, а конкретно її. Хто із співробітників музею був присутній на обговореннях будь-яких кошторисів знає в таких питаннях весь штучно викоханий лоск керівника європейського типу миттєво злізає із шановної керівнички,  як дешевий лак із нігтів і з’являється вульгарна базарна баба, яка за копійку вдавиться. Жодної копійки не дає на виставки, весь матеріал це старі запаси або  співробітники закуповують за свій рахунок.

По-друге, музей повинен підходити до цього питання ґрунтовно з науково-історичної точки зору і документувати військові події, а також  дати можливість учасникам засвідчити історію війни показати  і розказати про те, що вони бачили і свідками чого були. А не так –  якимось набором випадкових речей між собою слабо пов’язаних, які мають сумнівне естетичне навантаження, а смислового взагалі ніякого.

Безкінечне паразитування на темі АТО, саме безсовісне і цинічне. Бо  нескінченні  фото, роздруковані на дешевому папері,  із  зображеннями війни постійно присутні в музеї і до свята Незалежності, і до 8 березня, і до Нового року,  і до дня Святого Патрика  – ДО БУДЬ ЯКИХ свят.  Але не далі того.  Бо музей не веде широкомасштабного  грамотного і своєчасного комплектування цієї найважливішої на сьогодні теми оригінальними експонатами. Особливо з огляду на те, що учасники цієї війни мало не щодня бувають в музеї. Це час збирати речі і документувати цю війну,   а не через 50-100 років. Варто нагадати, а пані директорці розповісти про історію музею, яку вона не знає й знати не хоче,  що співробітники музею  і в Першу світову і другу на діючих фронтах збирали експонати і сьогодні готові це робити. Але не при Сосновській, коли вона особисто на свій «шалений розсуд» вирішує які матеріали повинні надходити до музею. Зав. відділу А. Богдалов отримав догану за відсутність на робочому стільці, коли комплектував матеріали  у учасника АТО.  Співробітники його відділу історії Незалежної України за своїми  функціональними обов’язками повинні  збирати такі матеріали і за потенціалом готові це робити. Між тим,  безкінечно пояснюють «шановному» директору,  що саме ця газета потрібна у фонд в новій колекції хоч вона і сучасна (але це швидкоплинне явище), а на її дебільні та примітивні вимоги пишуть дивні документи типу «Алгоритм встановлення штор на вікнах»  і щоденно погодинно звітують про роботу.

Але головний експонат всього цього «ЗD» дійства  – це половецька  стела 12 ст., яка музею була передана командиром батальйону «Азов» і яка чомусь лежить на спині збоку, хоча анонсувалась  як головний експонат.  Як називають подібні стели в народі «кам’яна баба», а правильніше було б сказати, «дід» бо то символ воїна і чоловіча постать, дійшов до наших часів і до музею …. без голови.

Воїн  без голови –  не знаємо що в нього вкладала пані Тетяна,  але безперечно головний експонат   і  правильний  символ всього,  що відбувається в музеї  –   ВСЕ БЕЗ ГОЛОВИ,  без мозку,  совісті і душі, але з широким вибором медичних діагнозів.  Універсальний символ  керівництва по-сосновські.  Ніби і   зовні непогано,  але без голови.  На словах реформування, а на ділі і в реаліях  – руйнування.

Насамкінець в той же  день 23 серпня без будь-якого погодження із науково-методичною радою, без взяття на облік просто згідно усного  наказу директора, поки відкривали головний проект косо криво із допомогою старого доброго  російського мата до стінки на третьому поверсі «пришпандорено» чергові  картонки із кольоровими картинками. І це навпроти експозиції присвячені І Світовій війні.

Ці картинки –  це черговий проект Міністерства інформаційної політики   до 26 річниці Незалежності «26 українців, що змінили історію». Проект експонується в  НМІУ до 31 жовтня. Далі у всіх співробітників почалась цікава розвага – знайди як найбільше стилістичних, історичних і орфографічних помилок на тих картинках. Всього того купа. Але головне «досягнення» цього проекту – аркуш присвячений видатному українцю –  Сергію Лифарю. Знову безліч помилок. Але головне фотографія вміщена,  щоб показати відвідувачам як виглядав видатний танцівник  чомусь не його. Правда зображений на цьому фото фіналіст конкурсу ім. Сергія Лифаря не менш відомий сучасний балетний танцівник Сергій Полунін і теж народжений в Україні. Але як-то кажуть Сергій, та не той… І це в музеї, в якому найбільша меморіальна колекція оригінальних унікальних предметів Сергія Лифаря?!!!! І прикметно, що все на тій же стіні де ще до Сосновської експонувались оригінальні театральні афіші  спектаклів Сергія Лифаря 20-50-тих рр. і які за її наказом повернуті до фондів.  Сама виставка «Життя для танцю» з оригінальними всесвітньовідомими експонатами розібрана за особистим наказом Сосновської і схована у фондах!!!! Парадокс, вже в музеї залишився тільки один співробітник, який може ідентифікувати оригінальне фото відомого киянина С.Лифаря. Спеціалістів нема.

А далі  ось це – фотопланшети з помилками та ляпами… Ось вам і вся реформа музею … Головне, що це як каже директор «комфортний простір для відвідувачів»…

А на наступний день саме 24 серпня тихо само собою  – в колі друзів і «старих співробітників музею»  із тих,  хто кричить під міністерством «Геть Сосновську!», Антон Богдалов провів екскурсію і відкрив виставку,  яка присвячена Незалежності і підготовлена ним і його співробітниками. Ця виставка базується на оригінальних експонатах із фондової колекції музею,  де центральним експонатом є чернетка Акту незалежності, написана Левком Лук’яненком 24 серпня 1991 р. Але виставку  за наказом директора загнано на 3 поверх в куток і навіть формально не було відкрито і не  «відвідана директором-реформатором» жодного разу…

Зате завдяки цьому виставковому проекту існують документи, в яких прописано «алгоритм вішання штор на вікнах». Співробітники відділу історії Незалежної України змушені були «ТВОРИТИ» такі документи згідно наказів директора, щоб мати можливість підготувати виставку.

На жаль, на сьогодні  цим музей  може хвалитись – це єдине досягнення –  безглузді накази  керівника,  який чомусь думає, що має відношення до Європи і який за дивним чином потрапив на цю посаду. А ще залишилися поки незвільнені співробітники, які складають дивні документи, аби « щоб посміятись і щоб воно відчепилось», а ще для того щоб років через  100 юний дослідник історії НМІУ читав і дивувався,  на що люди витрачали час, а головне, як при цьому у них вистачало сили робити свою роботу чесно і добросовісно.

Дивна ситуація склалась в окремо взятих музеях України: особи, з якими уклало контракти попереднє керівництво Мінкульту, стали з часом повністю незалежними – від міністерства, від громадськості, зрештою, від здорового глузду.  Відбуваються прямі порушення законодавства, профанація та імітація діяльності – і міністерство нічого не може (чи не хоче) вжити. Що це? Подейкують, що покровителі пані Сосновській здійснюють тиск на Міністерство. Чи розуміють покровителі одіозної директорки, що несуть солідарну відповідальність за  нищення знакового українського музею?

Півроку, з 17-го лютого працівники НМІУ пікетують Міністерство культури. Два Майдани(!). Чиновники міністерства демонструють неймовірну витривалість. Очікувана була б інша реакція від міністра-майданівця Євгена Ніщука. Посадовцям слід набратись сміливості та перегорнути сторінку кириленківщини в українській культурі.

А політикам на кшталт В’ячеслава Кириленка слід зрозуміти, що пустоту не можна прикрити жодними псевдопатріотичними гаслами. Нобелівську премію не отримують за патріотизм. Навіть якщо ти докажеш, що ти стовідсотковий українець, ти не отримаєш «Оскара». Потрібні ще певні якості, які повинна стимулювати державна політика. Але ці прописні істини буде засвоювати наступне покоління українських чиновників від культури.

P.S. Очікувано, бурхлива патріотично-виставкова діяльність Т. Сосновської  закінчилась грандіозним скандалом. Маскувальні сітки, які були взяті на виставку у волонтерів на кілька днів, були повернуті розрізаними на шматки та не поїхали на фронт. Ось вам істинна ціна «патріотизму».

І. Корсун, В. Логвінов

Герой “щасливого” плакату Роман Зіненко став письменником!

  • 02.09.17, 16:07

Знайомтеся – новий знаковий автор сучасної української літератури Роман Зіненко. Доброволець, боєць бату “Дніпро-1”. Один з тих, хто вирвався з Іловайська. І автор резонансної книги “Иловайский дневник”, презентацію якої українською очікуємо днями…

Перед цим, з легкої руки арт-директора Музею плакату, добровольця 92 бригади ЗСУ Юрія Неросліка, що намагався прорватися в Іловайськ, Роман Зіненко мимовільно став “щасливим плакатним талісманом” зони війни.

Юра Нерослік зробив символічний плакат з фотографії Романа влітку 2014. І пішов до війська. Ми ж почали розкручувати першу плакатну колекцію цієї війни в мережі і на виставках.

Сталося так, що робота Неросліка “Хай кулі тебе минають”, стала ПЕРШИМ плакатом-оберегом нової війни. Ми не встигали роздруковувати той плакат на принтерах, даруючи захисникам. В жовтні 2014, я дарував той плакат бійцям Сектору А, доїхавши до Новоайдару, де стояв бат “Київщина” мого друга полковника Юрія Покиньбороди…

Плакат почав жити власним життям – його святили в церквах, вішали в казармах і бліндажах, ховали в бронежилетах, клеїли на БТР…

Історія дійсно унікальна – доброволець, що став всесвітньо відомим художником – Юрій Нерослік, малює плакат з добровольцем Романом Зіненком, що став відомим письменником. Одночасно вони потрапляють в жахіття Іловайська, намагаючись прорватися один до одного. Неподалік моїх рідних сел мало не загинули, але вирвалися неушкодженими!

Вже у мирному житті творчо відбулися! Готовий сценарій розкішного патріотичного бойовика! Мінкульт нині фінансує зйомки українських фільмів. Переважно виходить муть з надуманими сюжетами про давні епохи. А тут така розкішна історія з сучасності!

Агов, сценаристи – відгукніться! Герої – поряд! Хоча, Роману варто самому написати сценарій…

До речі, надіслано офіційне запрошення Роману увійти до складу бойової редколегії журналу “Музеї України”…

І публікація з бурхливого 2015 року, коли ми ще не дуже розуміли глобальних подій:

“Легенди цієї війни створюються на наших очах. Реальні бійці і волонтери зони АТО перетворюються на якісь символи, а звичайні фотографії в знамениті плакати… Переконалися, готуючи виставку плакату Юрія Неросліка “Герої АТО”.
Арт-директор Музею плакату при журналі “Музеї України”, сержант 92 бригади ЗСУ Юрій Нерослік – рік на фронті. Доброволець. Підрозділ саперів. Бойове хрещення отримав поруч з моїми рідними селами під Іловайськом.

Їх колона, з 280 смертників, була свідомо послана зрадниками з штабів просто в гарно пристріляну артилерійську засідку під Старобешевим. Село Новокатеринівка. Це мій райцентр, а приблизно на місці трагедії ми в дитинстві грали в футбол…
В Іловайськ ми з рідного села Осикове, їздили за хлібом – там його пекли найкраще. Нині – то дорога смерті виходу з котла. А раніше ми на тому тихому шосе вчилися їздити на автівці…
В тих мальовничих місцях і розгорнулася найбільша трагедія цієї війни.
Лише завдяки толковим офіцерам середньої ланки, колона, в якій був Юрій Нерослік, врятувалася від повного знищення. Втратили майже всю техніку, Юру вибуховою хвилею скинуло з броні – травмувався – хлопці витягли… Більше тижня, через містечко Комсомольське, де був наш райвійськомат, степами, пробивалися до своїх. Пощастило – дійшли… Його другу з бату “Дніпро-1” пощастило менше…
Ось як цю історію подала агенція УНН з виставки Музею плакату у Музейно-патріотичному центрі КУН.

“Ще один плакат я робив моєму другу. Ми познайомилися у Фейсбуку до війни. Він пішов до батальйону “Дніпро-1”. Я йому зробив плакат “Хай кулі тебе минають”. І коли ми потрапили в Іловайськ, мій товариш теж був там, тільки з іншого боку. Коли виходили з котла – він їхав на БТРі. Вбило його командира, що сидів зліва. Справа сидів ще один боєць, якого повністю розірвало, а друг лишився живим. І потім ми списалися у Фейсбуку, і він каже “Юра, ти знаєш, цей плакат став моїм оберегом”. Ось такий збіг”, – розповів Ю.Нерослік”.

В серпні 2017, я бачу публікації про презентацію книги “Иловайский дневник” і розумію, що мені чомусь знайоме обличчя автора. Письменник Роман Зіненко – з плакату художника Юрія Неросліка! Пишу йому на Фейсбук – він!

-Юра зробив той плакат в липні 2014. – згадує Роман Зіненко, –Ми тоді випадково познайомились з Юрою Неросліком під час якогось обговорення в мережі. Навіть посварилися трохи… А потім він попросив надіслати йому фото дивану, з якого я пишу коментарі. Я надіслав фото з аеропорту щойно звільненого Маріуполя. Юра зробив з того фото плакат.  Плакат трохи не точний. Юра намалював хрест Нацгвардії, а я належав до батальйону “Дніпро-1”. Але, не дивлячись на це, плакат дійсно став пророчим. Жоден осколок і жодна куля не торкнулась.

І документальне свідчення учасника тих страшних подій.

Отрывок из книги „Иловайский дневник“:

Я расположился на самом верху „мотолыги“ возле Дениса. Сзади нас были открыты два люка, крышки которых прикрывали нам спины. Куму с Прапором не нашлось места на броне, и они расположились на двух сиденьях в ЗУшке. Впоследствии я тысячу раз мысленно возвращался к этому моменту и корил себя за то, что тогда мы сели на броню этой „мотолыги“.

Строил предположения, как могли бы развиваться события, пойди мы в пешем порядке через „зеленку“, но того, что случилось, уже не вернешь. Тогда у нас был командир, приказы которого никто никогда не обсуждал. Самостоятельно принимать решения мы научились чуть позже, когда уже не было кому отдавать приказы и приходилось самим ставить себе задачи и реализовывать их. В это время мы находились вне зоны обстрела. Стрельба и взрывы раздавались где-то в стороне. Жак поторапливал механиков начать движение. Дэн, убедившись, что весь наш экипаж погрузился на технику, дал команду механику следовать за танком. Нашу небольшую колонну возглавил внедорожник „Донбасса“. За ним на некотором расстоянии следовал танк, наша МТЛБ и замыкающая БМП. Асфальтированная дорога проходила между двух невысоких холмов, за которыми слева от дороги был большой пустырь. Справа тоже был пустырь, поднимавшийся на какое-то возвышение, похожее на склон террикона. Впереди за полем виднелись крыши частных домов Новокатериновки.

Колонна тронулась с места. Прошли между двух холмов, и здесь начался очередной шквальный огонь. Причем начался, как показалось, с нескольких направлений. Джип последовал на огромной скорости дальше по дороге, а танк повернул с дороги влево на пустырь и стал уходить от обстрела со стороны террикона. Дэн кричал механику держаться танка. Надо отдать должное этому бойцу. Механик был, что говорится, от бога. На пустыре вокруг нас загремели взрывы. Где-то загрохотал крупнокалиберный пулемет и 30-мм пушка БМП. Три наши коробочки успешно маневрировали по пустырю и уклонялись от прямых попаданий.

— Подальше от террикона и поближе к частному сектору! Дэн беспрерывно командовал:

— Вперед! Вперед! Вперед!

Когда мы почти добрались до огородов крайних домов Новокатериновки, то внезапно частный сектор разразился оглушительной и массированной стрельбой в нашу сторону. Оказывается, здесь нас тоже ждали. Из частных дворов вели огонь в основном из обычного стрелкового оружия. Коробочки развернулись от огневых позиций прямо по курсу. В это же время высоты вокруг поселка продолжали поливать нас огнем. Ведущий танк стал прокладывать путь внутрь поселка через огороды, чтобы уйти с открытой местности. По пустырю вокруг нас рвались взрывы. Иногда казалось, что взрывы рвутся так близко, что по нам попали. Некоторые бойцы на броне, несмотря на сумасшедшую скачку машины, старались вести огонь по замеченным огневым позициям противника. Где-то сов- сем рядом с нашей МТЛБ прогремело несколько взрывов. Дэн, немного приподнявшись, вел огонь из автомата по засевшим в огородах и домах врагам. Я находился слева от Дениса и потому не видел, что происходило справа от него. У меня был сектор обзора лишь с 9 до 12 часов по ходу машины.

Когда мы следом за танком влетели в Новокатериновку, то надеялись, что дома прикроют нас от обстрела. Оказалось, что это не так. С частных дворов продолжился обстрел из стрелкового оружия. А с высот вокруг села нас поливали из крупнокалиберных автоматических пушек и пулеметов. Мы мчались по улицам, попутно поливая огнем дворы, из которых был замечен огонь в нашу сторону. Слово „мчались“ не совсем точно определяет скорость нашего движения, но это был максимум, который выдавала наша „мотолыга“. Отстреляв полный магазин, я понял, что не удержусь на броне, если начну менять магазин. Наклонившись вперед и прижавшись к броне, вытащил РГД-5 и выдернул чеку. Граната поле тела в ближайший двор слева, из которого велся огонь с нескольких стволов. Взрыв… Автоматное стрекотание со двора прекратилось. Впереди танк выскочил на перекресток и немного приостановился, не зная, куда двигаться дальше. Потом резко дернулся вперед, что спасло жизнь экипажу, поскольку в тот же момент со стороны одной из крайних улиц поселка справа раздался оглушительный выстрел, и снаряд пролетел мимо танка. Мне тогда показалось, что выстрел был произведен из за- маскированного в укрытии танка или пушки.

Дэн успел крикнуть механику МТЛБ:

— Влево! Уходим влево!..

Через несколько мгновений я почувствовал взрыв и мощный удар по каске, будто кто-то хорошенько приложился по ней кувалдой. От удара я подался вперед и залег на броню. В ушах колокольный звон. Но боковым зрением успел заметить, как одновременно со мной вперед на бр ню и на лежащего на ней бойца рухнуло тело моего друга и командира Дениса Томиловича. При этом ни каски, ни головы у него уже не было. Смерть так близко возле меня вырвала душу моего друга, что удар по каске я почувствовал, как ее прикосновение. Дэн… Значит, я следующий на очереди. Первой мыслью было: „вог“. Как подтверждение этому что-то рядом с моей головой звякнуло по броне. Крупнокалиберные пулеметы и взрывы не унимались. В тот момент я понял, что все уже закончилось. Мысленно я шептал молитву: „В руки Твои, Господи, предаю дух мой“. Несколько мгновений прождал взрыва рядом с собой, но его не было. Когда открыл глаза, заметил, что с моей каски что-то капает на лицо, а правая рука и автомат в остатках кожи, мозга, крови и волос… Тогда я еще не сразу осознал, что Дэн погиб. Я не мог этого принять. Он просто упал и почему-то не поднимается… он просто лежит и скоро снова поднимется и будет выкрикивать команды механику… Если я жив, значит, и он тоже… В ушах и голове звон… По ходу движения МТЛБ обстрел не прекращался, но я уже не очень хорошо его слышал. Как выяснилось позже, по нам попала очередь из 30-мм автоматической пушки БМП. Первый заряд сразил Дэна. Второй разорвался на броне в ногах Филина, третий оторвал ступню Бирюку Олегу. Я сжал усики Ф-1. Механик, выполняя последнее распоряжение Дэна, чуть сбавил ход перед поворотом налево. Я метнул гранату в направлении, откуда был произведен выстрел по танку, и снова залег на броню. В голове мелькнула мысль: „Только бы успеть проскочить до взрыва, чтобы самих не зацепило“. Глядя на лежащего рядом Дэна, думал: „Полежи, братка, немного. Сейчас прорвемся, и все будет хорошо“. После поворота механик не стал продолжать движение по дороге, а нырнул вниз по склону от дороги в поле. Сзади грохнул взрыв. Я посмотрел назад между крышек люков, которые прикрывали нас со спины, и увидел то, чего ни- когда в жизни не смогу забыть.

Следом за нами на расстоянии около 70 метров мчалась БМП, на которую мы не смогли сесть после выхода из „халка“. Боевая машина совсем немного снизила скорость перед поворотом, и я услышал тот же оглушающий звук орудийного выстрела с той же самой позиции, с которой минуту назад стреляли по танку. В боевую машину пехоты справа по борту влетел снаряд. Мощный взрыв разметал с брони бойцов в разные стороны, тела которых разлетались на высоту от трех до пяти метров. Одновременно с ними вверх взметнулась башня БМП и, поднявшись на несколько метров, рухнула на землю. Почти сразу же за падением башни раздался второй, более мощный взрыв. Скорее всего, сдетонировал боекомплект боевой машины. Из открытого отверстия, там, где ранее располагалась башня БМП, взметнулось тело одного из бойцов экипажа машины. Оно вылетело из подбитой машины так, как будто бы невидимая рука вырвала его из недр БМП и подбросила высоко в воздух. Тело, подобно тряпичной кукле, неестественно кувыркнулось в воздухе и, падая вниз, повисло на высоковольтных проводах линии электропередач.

Мы мчались по полю вдоль дороги, сопровождаемые стрельбой из автоматов и разрывами минометных мин. Танк успел уйти далеко вперед и скрылся за одной из „зеленок“. С Божьей помощью мы добрались до этой „зеленки“ и тоже свернули вправо от дороги, прикрываясь посадкой от обзора со стороны Новокатериновки. Практически сразу за поворотом остановились и съехали в посадку. После гибели Дэна механику никто не указывал направление движения, и следовало сделать паузу и осмотреться. Минометный обстрел перенесся на несколько сот метров дальше по ходу нашей „зеленки“.

Видимо, минометный расчет видел, как мы ушли за посадку, и старался накрывать „зеленку“ и дорогу за ней в месте нашего вероятного движения. После остановки весь личный состав „мотолыги“ вышел наружу и стал помогать спуску с брони раненых. Знакомиться было некогда. Каждый, возле залитой кровью рычащей двигателем машины, был своим. Тогда я окончательно увидел, что Дэн никогда больше не поднимется. Его обезглавленное тело неподвижно осталось лежать на броне МТЛБ».

В принципі, це все. На війні люди швидко стають віруючими чи атеїстами. Всі – забобонні… “Читають” прикмети і намагаються використати кожний шанс, навіть фантастичний, аби вціліти і вижити.

Ось Вам реальна “фантастична” історія з війни про “щасливий” плакат, двох добровольців, що потрапили в найтрагічнішу битву цієї війни. Вийшли неушкодженими крізь Смерть і відбулися у творчості.

Читайте книги Романа Зіненка, любуйтеся картинами Юрія Неросліка.

Згадайте Іловайськ…

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при часописі “Музеї України”

 

Фейсбучному воїнству – Роман нині без роботи. Троє дітей. Випадково знаю його картку Привату – 5168745011193395

Одна з картин Юрія Неросліка. “Лісне. Ярило”.

К. Брыль: Глава региона, который соглашается со всеми, не нужен!

  • 31.08.17, 20:02
Председатель облгосадминистрации разъяснил причину заявления о преступлении против нацбезопасности и том, что лучше проявить излишнюю бдительность, чем ее недостаток. Также Константин Брыль рассказал о своем видении нынешней политики, рейтингах, бюджете и важных проектах региона

В последнее время в СМИ было опубликовано немало статей с обвинениями в ваш адрес. Слушать только одну сторону неинтересно. Хотелось бы узнать, с чем вы связываете эти нападки и негатив?

На самом деле обвинения звучат одни и те же. Так что давайте снова пошагово разберемся в этих вопросах.

Одно из главных направлений, которыми меня пытаются очернить – подсчет рейтингов. Последним ярким примером стали показатели от «Комитета избирателей Украины». Именно им везде и «козыряют» политически ангажированные СМИ, так как в этом рейтинге Запорожская область опустилась на 16 место. Хочу напомнить, что в экспертной оценке каждой области принимают участие от 5 до 15 жителей региона, которые отбираются из заявок политических экспертов, представителей СМИ, общественного мнения и неправительственных организаций. И в этот раз запорожские «эксперты» просто оказались менее патриотичными, нежели представители других областей Украины. Понять, насколько компетентны отобранные эксперты несложно.

– То есть существуют другие рейтинги, на которые опирается облгосадминистрация?

Если говорить о важных для области показателях, можно сказать следующее. В текущем году в области возобновлен процесс экономического роста и развития промышленного производства, что в свою очередь закладывает основу для дальнейшего повышения социальных стандартов. Так в промышленном комплексе области, который является основой региональной экономики, индекс промышленного производства за январь-июнь 2017 составил 108,8% (5-7 место среди регионов). Значительный рост достигнут в таких ведущих отраслях, как энергетика (на 20,8%), машиностроение (11,1%), пищевая промышленность (на 5,7%), а также металлургия (на 1,3%), что существенно повлияло на общий индекс промышленной продукции. По объему реализованной промышленной продукции (91,8 миллиард гривен), область занимает 3 место среди других регионов Украины – 9% в общем объеме.

Производство валовой продукции сельского хозяйства во всех категориях хозяйств за январь-июль 2017 составляет более 5,3 миллиарда гривен – это 5 место среди регионов. По сравнению с соответствующим периодом прошлого года производство валовой продукции возросло на 2,7% (8 место среди регионов).

Аграрии собрали более 2,8 миллиона тонн зерна – это второй результат среди регионов Украины (после Одесской области) и один из самых больших за годы независимости.

Показательным является рост финансовых показателей. Так, за январь-июль текущего года поступления в общий фонд госбюджета составили 10,2 миллиарда гривен. Что на 8,6% больше, чем в соответствующем периоде прошлого года; в местный бюджет поступили – 5,1 миллиарда гривен или на 25,5% больше.

Есть положительная динамика роста экспорта (+381,9 миллиона долларов США или на 33,4%), в том числе со странами-членами Европейского союза. На сегодня их часть в общем объеме экспортной торговли Запорожского края с разными странами мира увеличилась до 29,7%. Также выросли импортные поставки (116,3 миллиона долларов США или на 19,7%). Сальдо традиционно положительное – 849,7 миллиона долларов США и достаточно высокий коэффициент покрытия экспортом импорта – 2,48.

Среднемесячная заработная плата по области за январь-июнь 2017 составляет 6397 гривен (5 место среди регионов Украины). По сравнению с январем-июнем 2016 она увеличилась на 34,2%.

Еще один пример позитива – в рамках всеукраинского форума «Децентрализация – основа формирования эффективной системы управления и местного развития», который прошел под председательством Премьер-министра Украины Владимира Гройсмана, были подведены промежуточные итоги реализации реформы в регионах страны. Собственно Запорожская область вошла в тройку лидеров – регионов по внедрению реформы децентрализации.

– Публиковать рейтинги из разряда «все пропало» СМИ начали в аккурат после скандальной сессии. Складывается впечатление, что вы что-то не поделили с депутатами…

Действительно, очередной наплыв негатива произошел, когда наши оппозиционеры поняли, что они не имеют реального давления на власть. Ведь не все политики «болеют» за свой регион. Больше используется элементарный шантаж: хотите чтобы депутаты поддержали предложения – помогите в решении личных вопросов или в проблемах с правоохранителями. Единственное, что мне оставалось – сделать официальное заявление о преступлении против национальной безопасности и действующей конституционной власти.

Я лично был свидетелем того, как призывы к спецстатусу заканчиваются АТО. Тогда я работал в Луганске по линии СБУ и убедился: ничто не делается просто так и «мелочей» не бывает. Так что считаю: в подобных вопросах лучше проявить излишнюю бдительность, чем ее недостаток. Главное, чтобы в результате подрывной деятельности Украина не получила очередную ЗНР или ее подобие. Что именно происходит в нашей области, совпадение это или нет – скажут наши правоохранители. И в интересах следствия я не стану разглашать информацию по данному вопросу.

– Запорожская оппозиция обвиняет власть в преследованиях. Почему именно сейчас?

Когда оппозиции наступили на «хвост», все чаще начали звучать обвинения в политических преследованиях от Оппоблока. Так «преследованием» называют мероприятие «Урожай», которое в прошлом году принесло в бюджеты всех уровней дополнительно около 100 миллионов гривен. Также мы стали ближе к наведению порядка в земельных вопросах. Что же это за политические преследования? Это когда годами не платятся налоги, системно нарушается Закон Украины, и люди позволяют себе такие деяния, прикрываясь своим статусом депутата или чиновника? Но по выявлению этих нарушений, они пытаются свалить собственные грехи на преследования оппонентов. Возможно, политики просто привыкли к тому, что раньше партия власти прикрывала их злодеяния на местах и теперь хотят продолжения. Например, в Энергодаре судье городского суда вручили подозрение в совершении преступления. Ему инкриминируют принятие неправомерного решения в пользу мэра. Но даже такие примеры  не останавливают политиков. Вот в Запорожье продолжают выигрывать тендеры предприятия с донецкой пропиской. И не понятно – кому это приносит благо? В Украине, да и любой другой стране, когда стороны не могут найти решение – выводы должны делать правоохранители и суды. Единственное, что я могу посоветовать, чтобы избежать подобных ситуаций – не воровать.

– Давайте вернемся от заявлений к действиям. В Запорожской области много проектов, которые нужны людям. Например, недавно запорожцы услышали, что строительство мостов снова откладывается. Неужели надежды нет?

Мостовые переходы через Днепр – вопрос давно наболевший. Мы сдвинули его с места в прошлом году. И было сделано немало. Продвигаясь в строительстве моста с Хортицы на правый берег Днепра, мы подошли к вопросу второго, более сложного мостового перехода. И там понадобился новый проект. В первую очередь он  нужен для того, чтобы строить мост без крана, на который специалисты рассчитывали 10 лет назад. Теперь этого крана нет в нашем распоряжении. А вести строительство «на авось» нельзя – от этого зависят жизни людей.

Следующий, не менее важный проект – обновление международного аэропорта «Запорожье». Он является примером того, что политики могут работать вместе для блага региона. Так, согласно постановлению Кабмина запорожский аэропорт был включен в программу сметой в 611 миллионов гривен. Более того, сейчас мы прошли проверку государственной экспертизы и выходим на финишную прямую по строительству нового терминала. Благодаря Владимиру Буряку, в текущем году планируется выделить 200 миллионов гривен из бюджета города. В этом году запорожцы планируют начать заливку фундамента нового терминала, а также заказ всех необходимых металлоконструкций и оборудования, чтобы к началу 2019 люди увидели новый современный терминал, который является и моей личной мечтой.

Хочу подчеркнуть, что власть региона намерена делать все, чтобы достигнуть консенсуса с разными политическими партиями во благо жителей региона. Например, мы уже не впервые сталкиваемся с проблемой слишком позднего начала работ по важным строительным работам. Сначала затягивается принятие бюджета, потом средства начинают перераспределять. Так получилось с Кирилловским водоводом. Для того чтобы инвесторы профинансировали строительство – мы должны подготовить качественный проект, а деньги на него снова перераспределили. Чтобы избежать подобных «растягиваний», бюджет области на 2018 год будет разрабатываться уже осенью. Чтобы мы могли строить и чинить не в августе, а в марте. Как это делают, например, в Днепропетровске.

– Кроме политических распрей, СМИ все чаще говорят и о других нюансах. Например, законности вашего отпуска.

Негатив берется самых разных направлений. Радует, что самое яркое направление, выбранное журналистами – мой отпуск, который был согласован в Администрации Президента еще в начале года. Я всегда беру отпуск «из двух частей». Одну – на день рождения, вторую – в конце лета, чтобы побыть с семьей. В этом году я еще уделил время присяге сына. Моя бывшая жена немка, он – гражданин Германии и не смог бы вступить в ряды ВСУ. И пусть первым бросит камень тот, кто не ходил к своим детям на День знаний, выпускной и тому подобные праздники!

Не менее потрясающие претензии – во что одета моя семья. На День Независимости Украины я надел форму в знак солидарности с сотнями военнослужащих Украины. Я свои погоны заслужил и горжусь ими. Так же и моя жена, надев вышиванку, подаренную подругой, стала объектом преследований. Хотя она просто приехала на праздник в Запорожье. И что же еще, как ни вышиванку, надеть в День Независимости Украины?

Вообще одна из уловок журналистов и доморощенных политологов «заполнить эфир негативом». Так уж вышло, что сегодня в Запорожье Оппоблок является монополистом в некоторых местных СМИ. Мне же остается только личное общение с людьми на местах. Ведь у меня нет своего телеканала. Так что я занят делом, а не болтовней. А на заказные статьи, между прочим, тратятся просто немыслимые суммы, которые лучше было бы использовать на потребности жителей региона и модернизацию предприятий. Хочу подчеркнуть, что я снимаю шляпу перед простыми металлургами, которые ежедневно, не жалея времени и сил, трудятся на благо Запорожья и нашей страны. И тем больнее видеть политиков, которые прячутся за спинами простых трудяг. И устами журналистов пытаются запугать людей, настраивая их друг против друга.

Хочется задать вопрос таким СМИ: вы настолько ангажированы, чтобы не писать про экологию? Вам не нужны нормальные дороги, больницы, школы? Вас не интересует, что пока одни предприятия платят вам за заказную грязь, другие собирают деньги на «Фонд обороны области». Причем присоединяются к ним даже небольшие фермерские хозяйства и предприниматели. И пока идет борьба за целостность Украины, вы продолжаете говорить о «прекращении братоубийства». Так эти призывы нужно направлять не к Президенту и губернатору, а напрямую к Путину!

Очень прошу журналистов: не молчите! Говорите правду, даже когда она неприятна. Но ваши публикации должны содержать факты, а не перекрученную информацию. Ведь для того, чтобы решить проблемы Запорожской области мы должны действовать в одном направлении: на благо нашей страны, региона и людей. И поверьте, сенсации не иссякнут. Ведь всегда будет море спорных вопросов, которые нужно освещать и обсуждать. И журналисты должны выбирать не одну точку зрения, а равномерно показывать все стороны, чтобы запорожцы понимали: споры есть и в них рождается истина. Нельзя просто бездумно поддерживать любое решение. И глава региона, который соглашается со всеми, не нужен ни политикам, ни народу!

СИРИУС – охрана вне морали и закона!

  • 28.08.17, 19:24

В Украину  завезено около двух миллионов автомобилей с иностранной регистрацией. Зачастую под видом «транзита» и «личного пользования» ввозятся откровенные развалюхи. Отношение людей к этому явлению двоякое. Одни ратуют за дешевизну авто, другие – за законность и безопасность. А государство все еще пытается посадить украинцев на «Богданы» и «Таврии»…

«Наша версия» не является приверженцем государственной политики в этом вопросе.  Но, тем не менее, использование «литовцев» и «поляков» в частном охранном бизнесе ни в какие рамки не вписывается.

coda

Речь идет об охранной компании «Сириус». Ранее эта структура уже попадала в поле зрения «Нашей версии». Тогда группы быстрого реагирования «Сириуса», получив сигнал тревоги, ехали на объект больше часа. При этом директор фирмы Игорь Николенко не принял приглашение «Нашей версии» произвести публичную проверку качества работы его охранников.

Одна из вероятных причин такого поведения Николенко – нежелание отвечать на вопросы журналистов по поводу коммерческого использования автомобилей с иностранной регистрацией.   Ведь штраф за такое нарушение составляет 300% неуплаченной суммы таможенных платежей. Причем, такой же штраф (а это от 400 тыс. грн. до полумиллиона) выписывается и тем, кто пользуется автомобилем после уплаты первого взыскания.

По признаниям охранников «Сириуса»,  за использование европейских «тачанок» в группах реагирования Николенко доплачивает им 400 гривен в месяц. Естественно, что об оплате  страховки, компенсации затрат на текущий ремонт или  выплат в случае ДТП речь не идет. Охранник — раб, авто – его колесница для гладиаторских боев. При этом в бой «гладиаторы»  «Сириуса» нередко отправляются (внимание!) без травматического оружия, газовых баллончиков, радиостанций, видеорегистраторов, резиновых дубинок, пластиковых наручников, электрошокеров, защитных касок и бронежилетов. Можете себе представить психологический портрет человека, который добровольно, за копейки, идет в «охранное рабство», рискуя погибнуть или стать инвалидом. И вдобавок получить миллионные штрафы.  Кстати, выплату этих самых копеек охранникам еще и регулярно задерживают —  это признания действующих охранников «Сириуса», которые есть в редакции.  Но не исключаю, что у Николенко есть и «элитные» охранники для красивой рекламной картинки, которые не терпят тягот и лишений, как простые смертные.

Вернемся к «литовцам». Давайте разберемся, чем является использование иностранных авто в охранных целях  — безобидным чудачеством или общественно опасным деянием?

Убыток государства понятен: недополученные таможенные платежи. Тут можно дискутировать, насколько оправданными являются государственные аппетиты при растаможке автомобилей. Но однозначно, что страдает клиент охранной компании, который надеется на получение  качественной охранной услуги. Ведь тут возникает много «если»:

— если автомобиль заведется;

— если автомобиль физически доедет до охраняемого объекта;

— если экипаж не станет виновником ДТП;

— если «европейца» не остановит дорожная полиция.

avto_avaria

Конечно, с легальным транспортом охранных компаний тоже могут происходить неприятные вещи. Но, согласитесь,  «Опель», которому под два десятка лет и за которым не наблюдают штатные СТО, находится в зоне особого риска. Особенно, когда нужно максимально быстро прибыть к месту тревоги.

Законопослушные участники охранного рынка встревожены. По их мнению, «Сириус»  компрометирует весь частный охранный рынок Украины! Действительно, что будет говорить о «частниках» клиент, когда к нему по тревоге прикандыбает  «старая телега» с «голыми» и невооруженными бойцами?!! Понеся материальные потери, такой клиент обязательно посмотрит в сторону полицейской охраны. А это неслабый удар по частному охранному бизнесу и «коньяк» на мельницу полицейского государства.  Нам оно надо? Посмотрите на Беларусь – там охранного бизнеса нет!..

 

Я поинтересовался у своего коллеги-журналиста Александра Красноперова, чей видеожурнал неоднократно показывал правду о «Сириусе»,  — что он думает об этой охранной компании? Журналист ответил, что не считает «Сириус» намного лучше тех фирм, которых один из экспертов рынка безопасности в свое время назвал «откровенным мусором».  Дескать, лично он «Сириус» бы и не заметил, если б фирма всюду не светила своим безобразным логотипом  и не называла себя «лидером рынка охраны».

Журналисты – это хорошо. Но более беспристрастную оценку могут дать юристы. «Наша версия» обратилась с вопросами сразу к нескольким адвокатам. Их ответы были единодушны: если использование автомобилей с иностранной регистрацией в личных целях еще как-то можно оправдать, то причислять эти авто к транспорту реагирования охранной компании является прямым правонарушением.

Действительно, каждый директор охранной компании перед тем, как начать бизнес, должен прочитать Закон «Об охранной деятельности» и Лицензионные условия этого вида деятельности. Там написано, что «транспорт реагирования – это транспортное средство, находящееся  в собственности субъекта охранной деятельности».  В чей собственности находится временно ввезенный в Украину автомобиль с иностранной регистрацией?  Вот именно…

Еще один вопрос. Разве государство не должно контролировать выполнение законов охранными фирмами? Должно. Тогда почему в своем профиле на Фейсбуке г-н Николенко с гордостью заявляет о блистательном прохождении лицензионной проверки в МВД Украины. Дескать, «Сириус» показал свою «шикарную материально-техническую базу».

nikolenko_fb

По словам источников «Нашей версии», чиновники МВД по жалобам и обращениям клиентов «Сириуса» уже несколько раз проверяли эту компанию. Но «литовцев» и «поляков», на которых по Киеву и области гарцуют бедолажные охранники, они так и не заметили.

Не на камеру тот же Красноперов предположил, что «Сириус»  имеет «крышу» в Управлении лицензирования МВД, и поэтому с легкостью проходит все проверки.

Анализ активности Николенка в социальных сетях наводит на мысль, что в МВД его крышевал недавно задержанный начальник Полиции охраны Сергей Будник.  Всюду, где ФБ-сообщество клеймило недолюстрированного гаишника Януковича, господин Николенко вставал на защиту одиозного генерала. Как по команде. Если развить эту тему, то нельзя исключить, что директор «Сириуса» на полную использовал связи Будника в системе дорожной полиции для противозаконного использования автомобилей с иностранной регистрацией.

Потянет ли задержанный Будник  за собой хваленый «Сириус»? Обратят ли внимание контроллеры с Богомольца на прямое нарушение Лицензионных условий «лидером» охранного рынка? Перестанет ли Николенко обчищать казну и подставлять молодых парней?

«Наша версия» продолжает следить за ситуацией вокруг охранной фирмы «Сириус».

Автор: Дмитрий Федоренко, шеф-редактор Интернет-сайта газеты «Наша версия»

В.Мороко: Життя Запорізького краю різнобарвне!

  • 28.08.17, 12:23

Культурне життя Запорізької області активізувалося. Наповнилося українським контентом. Відчувається, що Запоріжжя – то Україна! Ситуація різко змінилася у позитивну сторону після того як директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької ОДА Владислав Мороко почав втілювати в життя концепцію національного відродження області.

Ми попросили В. Мороко розповісти про культурні події області з початку року.

-З початку року в області відбулося чимало масштабних, знакових культурно-мистецьких подій. В усіх районах області святкові заходи органічно пов’язані із народними традиціями,  відбуваються в атмосфері патріотизму, підкреслюють єдність українського суспільства, різноманіття та багатство націй та культур. Гостями усіх заходів стають воїни АТО, переселенці, гості нашого краю. – Зауважив В. Мороко.

Рік розпочався масштабним „Новорічно-різдвяним фестивалем” в Запоріжжі, учасниками якого стали колективи з обласного центру та районів області. Найбільш потужні заходи (обласний конкурс хорових та вокальних колективів на базі комунального закладу „Палац культури „Титан” 25 березня,   заключний етап XVII Міжнародного конкурсу-фестивалю дитячого та юнацького виконавського мистецтва „Акорди Хортиці” з 26 по 31 березня, німецько-український театральний фестиваль „Місце зустрічі – Запоріжжя” у квітні) відбулися у  Запоріжжі. В усіх районах області також пройшли масштабні заходи, які запам’яталися їхнім гостям. Ось лише деякі з них.

У січні-лютому 2017 року в КУ „Вільнянський районний краєзнавчий музей” експонувалася виставка, надана Запорізьким обласним краєзнавчим музеєм, „Ми звинувачуємо”, присвячена подіям голодомору 1932-1933 років в Україні. Виставка дала можливість відвідувачам та працівникам музею ознайомитись з великою кількістю архівних даних, з фотоматеріалами того історичного періоду, а також із спогадами очевидців трагічних років.

14 березня в КУ „Пологівський районний краєзнавчий музей” відбулося засідання історичного кінозалу „Маю честь битися за Україну”. Гості заходу, волонтери переглянули світлини з фондів музею про діяльність загонів добровольчих батальйонів „Правий сектор”, „Азов” та інших, учасник АТО Дмитро Єфименко розповів про бойовий шлях своїх побратимів.

-Чи приділяється увага розвитку культурного процесу у віддалених районах області?

-26 березня в Оріхівському районному будинку культури відбулася прем’єра вистави народного театру під керівництвом режисера Юлії Крячко за твором Г. Квітки-Основ’яненка „Сватання на Гончарівці”, присвячена Міжнародному Дню театру та 40-річчя з дня присвоєння колективу звання „Народний аматорський театр”. Високу виконавську майстерність, сценічну культуру глядачам продемонстрували улюблені актори: Леонід Глувко (Прокіп Шкурат), Максим Самойлик (Осип Скорик), Юрій Тараненко (Стецько), Тетяна Темненко (Одарка), Лариса Палій (Уляна), Олег Скляренко (Павло Кандзюба), Ярослав Попадинець (Олексій), Анатолій Смородін (Тиміш). Учасників театрального свята відзначили Почесними грамотами, квітами та подарунками райдержадміністрації, міської ради, народного депутата України В.Бандурова та відділу культури і туризму. – Розповів В. Мороко.

В рамках відзначення 500-річчя Реформації в Україні у Запорізькій області проходить низка заходів. Зокрема, 26 березня в Пологівському розважальному центрі „Юність” відбулися заходи до  500-річчя Реформації”, організовані релігійною громадою „Адвентисти 7 дня”, за участі вихованців обласного центру соціально-психологічної реабілітації для дітей. Під час концерту відбувся збір коштів на  потреби дітей цього центру.

8 квітня жителі та гості міста Вільнянська отримали незабутні враження від ІІ Регіональної виставки голубів та декоративних птахів і великого концерту місцевих творчих колективів. Учасники виставки із Запоріжжя, Оріхова, Новомосковська, Полог, Синельниково, Павлограда, Токмака, Червонограда, Кременчука, Бердянська, Чернігівки, Дніпра, Нової Каховки, Покровки, Харкова, Мелітополя, Дніпродзержиська, Кривого Рогу, Джанкоя та  Нікополя презентували не лише голубів, а й унікальні породи курей, кролів, нутрій, гусей, страусів та інших тварин.

29 квітня на майданчику перед Пологівським районним будинком культури  проведено районний фестиваль хореографії „Союз” збирає друзів”, Колективи Пологівського району взяли участь у масовому флешмобі.

-Значну увагу Департамент приділяє південим районам області, де досить великий вплив мають діаспори кількох національних меншин…

-У травні в Мелітополі відбувся престижний  фестиваль духової та естрадної музики „Таврійські сурми” з парадом  оркестрів на головних вулицях міста. Символічно на відкритті фестивалю прозвучав гімн Європейського Союзу – „Ода до радості” Бетховена – у виконанні зведеного хору та оркестру. Також в цьому місті відбувся Всеукраїнський фестиваль виконавців-інструменталістів та фольклорних колективів „Грай, музико!”, в якому взяли участь виконавці на народних інструментах від 7 до 70 років.

На базі Новоолексіївкого СБК Приморського району 27 травня  відбулося масштабне свято „Слов’янський родовід”, в якому взяли участь  18 клубних закладів з Приморського та Оріхівського району (близько 200 учасників). Під час заходу були відтворені народні обрядові свята, відбулася урочиста хода. Гостями події стали всі, хто подорожував в цей час трасою біля села – можна було подивитися виступи фольклорних, хорових, вокальних колективів, почастуватися стравами народної кухні. Родзинкою свята стала виставка голубів різних порід.

28–30 травня 2017 року в смт. Кирилівка, на базі селищного будинку культури № 1 відбувся перший в Якимівському районі Всеукраїнський фестиваль-конкурс „Kirillovka–fest”. Фестиваль-конкурс символічно розпочав туристичний сезон у популярному місці відпочинку.

У червні науковим співробітником Оріхівського краєзнавчого музею Анатолієм Михайловичем Завгороднім розроблено автобусний та пішохідний туристичний маршрут „Мечеть-могила – історія та легенди”. Туристична екскурсія передбачає видовищну розповідь про розвиток цивілізації в запорізькому  краї з оглядом місць давніх поселень.

8 липня 2017 року поблизу села Кутузівка Токмацького району відбувся обласний фестиваль народної творчості „Срібна Купальська роса”. За десять років захід виріс із сільського свята до фестивалю обласного рівня. Глядачами та учасниками традиційного народного дійства біля річки Молочної стали майже сім тисяч місцевих мешканців, жителів та гостей району й області.

19 серпня на центральній алеї вул. Єдності в Пологах пройшов районний фестиваль народної творчості „Спас іде – гостей веде”. У фестивалі, окрім колективів аматорського мистецтва, майстрів декоративно-ужиткового та прикладного  мистецтва взяли участь бджолярі, садівники та виноградарі.

У планах керівництва Департаменту – серія оригінальних задумок та ініціатив.

Однак, про них згодом…

Директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької ОДА Владислав Мороко завжди відкритий до діалогу, відчуває сучасні тенденції, гідно відповідає на виклики часу.

Ростислав Тригуб, редактор сайту “Універсальна газета”

Признать РФ агрессором и поддержать пострадавших украинцев!

  • 25.08.17, 19:24

Гостро стоїть проблема вимушених переселенців з Донбасу і Криму! Вони згуртувалися і готують протестну акцію перед Верховною Радою України.

Признать РФ агрессором и поддержать пострадавших украинцев!

Вынужденные переселенцы из Донецкой, Луганской, Крымской областей требуют признать Россию страной-агрессором и принять Закон о пострадавших от российской агрессии.

Проукраинские активисты предложили провести акцию 5 сентября 2017 года, в 10-00, под стенами Парламента и Правительства Украины, что-бы привлечь к решению проблемы вынужденных переселенцев, особенно тех, кто воевал в зоне АТО, депутатов и чиновников.

-Атошники и переселенцы Донбасса и Крыма, а также крымские татары, готовы пойти на крайние меры и объявить голодовку одновременно под АП, ВР, КМ и Посольствами США, Германии, Франции , Евросоюза, Китая и Японии – для отстаивания своих прав и признания их не переселенцами, а лицами пострадавшими от российской агрессии… – подчеркнул мэр ныне окупированого города Александровск, доброволец батальйона “Айдар” Николай Греков. – Хотим призвать посольства стран, которые выделяли Украине средства на переселенцев, провести ревизию и аудит трат, и включить в санкционный список всех чиновников, имеющих отношение к хищению данных средств. Также добиться отставки министров, саботирующих решение проблем данной категории граждан Украины…

Перед началом работы ВР, ряд общественных организаций планирует провести пока символические (флеш-моб) массовые похороны народных депутатов избранных по Луганской, Донецкой областях, а так же представителей АР Крыма.

-Вы, депутаты и чиновники, своим отношением показали, что проблемы переселенцев для вас ” мертвая тема” – в связи с этим под стенами ВР пройдёт траурная процессия для всех депутатов которые ” забыли ” о своих избирателях! – заявил луганский активист Андрей Чудовский.

Все желающие смогут возложить цветы и венки.

Нужно заметить, что подготовка к акции идет давно. Ведь пострадали тысячи людей! И их проблемы на государственном уровне практически не решаются…

Недавно учасники АТО и активисты передали дипломатам такое заявление:

Посольствам США, Франціі та Німеччини.

8 червня 2017 р. громадськими організаціями була започаткована громадська ініціатива «Шлях порозуміння» – щодо залучення місцевого самоврядування України з окупованих територій до співпраці в мирних переговорах та в повоєнному відновленні та інтеграції Сходу України (окупованих територій) та Автономної республіки Крим (анексованої території).

Але, склалась ситуація, яку неможливо було передбачити.

Посадові особи Луганської, Донецької обласних адміністрацій, представництва Президента України в Автономної республіці Крим, навіть Народні депутати України, проігнорували громадську ініціативу. При підтримці нашої роботи на «словах», відбувається справжній саботаж у «справах».

Наприклад Луганська обласна військово-цивільна адміністрація презентувала стратегічний план розвитку Луганської області до 2020р. без урахування інтеграційних процесів окупованих територій. Доступ, навіть до публічної інформації дуже ускладнений. Вирішення технічних проблем спільно – неможливий.
Звертаємось до Вас, як до представника країни яка зацікавлена у процесі врегулювання військової кризи Сходу України – ми впевненні , що громадська ініціатива «Шлях порозуміння» надасть нові можливості та важелі впливу у Мінському переговорному процесі та наблизить Україну до миру та відбудові східних регіонів. Просимо Вас приділити Ваш час і увагу цієї проблемі. Будемо вдячні зустрічі на якій можливо обговорити стан виконання громадської ініціативи «Шлях порозуміння» та розробити спільні кроки щодо співпраці в цьому напрямі.
З повагою
Голова громадської організації
«Громадській рух учасників АТО та
громадян з тимчасово окупованої території» М. Греков
Голова громадської організації
«Асоціація підтримки розвитку
місцевого самоврядування» О. Качан

-Вероятно, руководству Донецкой и Луганской ОВГА, Кабмину, ВР, АП пора осознать масштаб социального бедствия вынужденных переселенцев из Крыма и Донбасса. – сказал доброволец ВСУ Николай Греков, -Уже не время рисовать какие-то фантастические прожекты, под которые кто-то снимает из доверчивых иностранцев колоссальные деньги, что уходят неизвестно куда! Нужны реальные программы адресной помощи конкретным семьям, многие из которых оказались на правах бомжей! Именно этого мы и добиваемся!

Безразличие депутатов и чиновников уже не удивляет. Значит, будет давление на власть через все доступные и законные способы.

Подготовил В.Тригуб

Голова Запорізької ОДА у захваті від фільму "Червоний"

  • 25.08.17, 14:30

Очільники Запорізької ОДА відвідали прем`єрний показ кінофільму “Червоний” в одному з кінотеатрів обласного центру.

Сюжет стрічки, знятої за книгою А.Кокотюхи, драматичний. 1947 рік. У страшну м’ясорубку сталінських таборів потрапляє воїн УПА Данило Червоний, де мусить пройти крізь пекло і нелюдські умови каторги, переслідування  кримінальних ватажків, підлість, зраду і відчай.

Данило знаходить в собі сили протистояти репресіям начальника табору і робить відчайдушну спробу вирватися на волю, піднявши перше повстання у таборі.

“В 1991 році Україна здобула незалежність. Проте, багато страшних років нам намагались довести, що такої держави не існує. Як тоді, так і зараз чимало наших земляків доводять: це не так!
Лишився у захваті від стрічки “Червоний”.- написав у ФБ Голова Запорізької ОДА Костянтин Бриль

Дякую всім, хто причетний до її створення. Саме такі фільми і доводять: Україна живе в наших серцях”.

https://www.youtube.com/watch?v=2KFmijE0Ikw&feature=youtu.be

“Фільм «Червоний» робить ще один важливий крок – це екранізація сучасного твору українського письменника з української недавньої історії. Про однойменний твір Андрія Кокотюхи я колись писав. Повернуся до нього трохи пізніше, а спочатку зроблю репортажну паузу. – пише критик Андрій Марин.

Екранізацію мені пощастило дивитися в присутності автора, оскільки це був «передпоказ», на який прибули ще й оператор, та акторський склад, хоча й у неповному вигляді. На невеликій прес-конференції Андрій пояснив, що екранізовано останню «табірну» третину його роману, і вже готується «пріквел» за першою частиною, прем’єру якого заплановано наступного року.

Драматичний сюжет, гарна операторська робота, вибір місцевості і переконливі декорації, вдалий акторський кастинг і режисерське вміння подати цільну оповідь, роблять «Червоний» такою ніби «прохідною» картиною, яка насправді торить дорогу чи то прохід, українському історичному «екшену». Не все вдалося одразу, однак, думаю, що «Червоний» залишиться як етап зростання новітнього українського кінематографа у своєму жанрі. Його будуть дивитися, і навіть, передивлятися, вже знаючи, що очікує героїв далі. А це важливо, бо так виявляється прихильність глядачів, відрада для режисера та сценариста, які, мають всі шанси посилити українське кіно”.

“Не вірте плакальщикам за українським кінематографом! Не вірте, що Схід і Південь не піде у кінотеатри на перегляд вітчизнянного кіно! – заявив директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької ОДА Владислав Мороко, – У Запоріжжі зал був повністю заповнений! Глядачі стоячи вітали картину і її творців! Потрібно більше знімати українських фільмів!”

Зрозуміло, ті давні драматичні історії важливі. Але, у країні четвертий рік йде війна. 800 км фронту. Маємо окупований Крим. Сотні прикладів героїзму і самопожертв. А де фільми на цю нині актуальну тему?

Адже, першими приходять на подібні презентації учасники АТО, волонтери, активісти, що буденно піднялися на захист Вітчизни від оновленого сталінізму-путінізму, концтаборів, рабства…

Про це варто думати Мінкульту, Держкіно і діяти!

Чекаємо СУЧАСНИХ фільмів!

Ростислав Тригуб, редактор сайту “Універсальна газета”

Костянтин Бриль оприлюднив кілька гострих політичних заяв

  • 23.08.17, 10:53

Антидержавницького “перевороту” у славетному Січовому краї не буде! Відбудеться очищення…

Увага політичних експертів прикута до ситуації в прифронтовій Запорізькій області. Нещодавно керівник регіону Костянтин Бриль оприлюднив кілька гострих політичних заяв і демонстративно поїхав у відпустку.

Серед прокремлівського угрупування Запоріжжя, вихідців з одіозної Партії регіонів, почалася тиха паніка.

Відповідно, виникло чимало “брудних” замовних статей у підконтрольній самі знаєте кому, “дуже вільній” пресі.

Спеціально для них варто передрукувати заяву Голови ОДА ще раз – для вдумливого читання:

“Не сумно жити в козацькому краю!

На рівень поганої свекрухи скотилися методи маніпуляції наших політиканів. Ви погано розумієте, що фінансуючи замовні статті у ЗМІ ви тільки підтверджуєте мої слова, щодо злочинних дій? Ваші заклики, до порушення порядку, встановленого Конституцією, насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, або захоплення державної влади і є підґрунтям до руйнування і розколу нашої держави!
Раз на рік пішов у відпустку і одразу журналісти поправляють: “не пішов, а втік”…

І це просто смішно! -зазначив К.Бриль у Фейсбуці, – Панове політики, я чудово розумію, що інформаційна війна, яка ведеться проти мене завжди була брудною. Проте прошу, хоча б не вигадувати дурниць і не шукати винного у власних злочинах.
Невже комусь дійсно віриться в те, що в деяких районах Запорізької області, а також обласному центрі триватиме саботаж роботи влади чи порушення Закону і це лишатиметься по за поглядом правоохоронців? Невже те що трапилось на 9 травня у Мелітополі, недавні події у Дніпрорудному, або свавілля у Токмаку, Енергодарі та Запоріжжі можна назвати “вигаданими приводами”?! Чи це просто звичка шукати винних у власних діях?

Не виключаю, що ви й самі вірите в те, що кажете. Тож поясніть хоча б собі: як так трапилось, що за два тижні до тринадцятої позачергової сесії Запорізької обласної ради в ефірах місцевих телеканалів опозиційні партії кричали “ґвалт, ми кошти розподіляти не будемо”! А власне в день сесії виявилось, що звістка про засідання застала вас зненацька і депутати “просто не встигли прийти”.

Панове політики, не витрачайте часу дарма. Я чудово розумію те, що нині коїться в Запоріжжі та області. І не збираюсь залишити регіон напризволяще!”

Ряд аналітиків, активістів, волонтерів дохідливо пояснили суть слів Голови ОДА – фактично антиукраїнські, пропутінські сили в області, кинули демонстративний виклик представникам державної влади стратегічного регіону, через власні фракції в облраді, райрадах, міськрадах, великі приватизовані оточенням Януковича промислові підприємства, саботуючи ініціативи ОДА, блокуючи бюджетний процес, загострюючи соціальну напруженість, влаштовуючи провокації…

Сподіваються через проплачені акції “протесту” почати хаос і неконтрольовані агресивні дії. Що може стати спланованим актом проголошення якоїсь ЗНР і відповідно, “гуманітарну” допомогу озброєних “ввічливих зелених чоловічків” з сусіднього Криму і так званої “ДНР”. Ми це вже пройшли…

Для країни, де три роки йде війна – то реальна загроза, що межує зі зрадою!

-Сьогодні особливу увагу журналістів привертає заява про злочин проти національної безпеки та чинної конституційної влади. Нині це звернення вже направлено на адресу Президента, Генерального прокурора та голови Служби безпеки України. Хочу наголосити, що крапку у цих питаннях мають поставити правоохоронці, а не політики.- зазначив Костянтин Бриль в ефірі 5 каналу. – Проте в будь-якому разі, не можемо допустити в Запорізькій області дестабілізації та захоплення влади. І своїм першочерговим завданням я вважаю: оперативно реагувати на виклики, які виникають в нашому регіоні.

Тоді ж, експерти спрогнозували початок масштабної правоохоронної “зачистки” області від відвертих антиукраїнських “прихватизаторів” та одіозних корупціонерів, які і досі залежні від Москви, десь на кінець серпня-вересень.

Залишилося дочекатися повернення Голови ЗОДА К.Бриля з відпустки і першої заяви. Це сталося у символічному місці – біля погруддя Кобзарю.

“Напередодні Дня Державного прапора та річниці Незалежності України поклали квіти до погруддя Шевченка.
Тарас Григорович – один з наших видатних пращурів, які боролися за Україну. Не забуваємо і Володимира Великого, Богдана Хмельницького, Михайла Грушевського та багатьох інших. Саме завдяки їхньому прикладу ми ніколи не здавались на шляху до незалежності. І нині не дозволимо зламати українську єдність”. – заявив Голова Запорізької ОДА Костянтин Бриль

Окремо запоріжці вшанували хвилиною мовчання пам’ять тих, хто віддав життя в боротьбі за сьогоднішню незалежність на Сході України.

Нині Запоріжжя готується до свята.

Почекаємо, хай трохи спаде спека…

Константин Стасюк: Технологии из будущего. Уже сегодня

  • 21.08.17, 22:42

Сидя на унитазе в туалете, разговаривая по скайпу с Америкой, мы не удивляемся.  Это реальность. И вдруг, случайная информация о новейшей биотехнологии, которая в течении одного часа любого человека, в любом возрасте может вернуть на 10-15-20 лет назад, вызывает недоумение. И даже агрессию.  Особенно у медиков и ученных.

Мир дуален.

Белое и черное. Свет и добро. Старость и смерть. Светлые силы вселенной…

Есть шанс вернуть силы, здоровье и молодость. И им можно воспользоваться…

Израиль, Германия, Испания, Польша, Россия, Молдова, Беларусь, Греция, Америка, Япония, Украина – страны, где на практике люди уже реально трансформировались и живут вне зависимости от биологического возраста. Восстановив силы и работоспособность.

Благодаря новой нано-биотехнологии, разработанной в Украине. И кроме этого не  только восстанавливается физиология, состояние внутренних органов, происходит омоложение тела и лица.

Фундатор новой концепции, известный исследователь, рекордсмен Константин Стасюк, в 63 года, готов в любой точке земного шара, продемонстрировать сверхвозможности  организма и воздействие собственной энергетики на другого человека. Что в итоге приводит к исцелению, оздоровлению, омоложению…

К.В.Стасюк главным своим достижением считает, и пусть кто-то в этом усомнится, что в 63 года, стал выносливее, сильнее самого себя чем в 20 лет!

Мир стоит на пороге грандиозных открытий в области познания функциональности возможностей организма человека.

В ближайшее время – серия публичных демонстраций. Система летающего бокса, левитация в беге, реальность сеансов омоложения тела и лица…

stasuk.com.ua/