мисливська корогва

  • 25.04.17, 04:53
Час нагадати про неймовірну святиню запорожців, яка є шедевром світового рівня. Вона поруч. Достатньо завітати до Кропивницького, в обласний художній музей. Там зберігається унікальна мисливська корогва козацької епохи.

 

Корогва на оленячих рогах

До редакції журналу “Музеї України” надійшов лист від наукового співробітника Кіровоградського обласного художнього музею Т.Ащеулової. І кілька фото. До нашого часу дійшло лише кілька козацьких корогв, які зберігаються в музеях України та запасниках музеїв Польщі і Росії.

 

“Мисливська корогва невідомого українського майстра ХVІІІ століття- один з найунікальніших експонатів козацької доби. Вона представляє собою двосторонній олійний живопис на полотні, що натягнуте на справжні оленячі роги.

З обох боків корогви зображені епізоди з життя святих. З однієї сторони полотна зображений Євстафій Плакида – римський полководець, якому, за легендою, під час полювання між рогів оленя, якого він переслідував, явився образ Христа. З другої сторони – Св. Домнікія, яка вважається уніатською святою та Св. Іаков, який відноситься до православ‘я. Цей парадокс свідчить про те, що українські народні художники в своїх творах поєднували уніатських і православних святих. Свідоцтвом цього є саме це зображення.

Святий Євстафій вважається покровителем мисливства. Очевидно, що ця корогва колись була обов‘язковим атрибутом для парадних виїздів на полювання.

Корогва потрапила до фондів нашого музею в 1946 році з Львівського історичного музею як козацький прапор. Після реставрації в Національному науково-дослідному реставраційному центрі України твір експонувався на Всесоюзній виставці “Реставрація музейних цінностей в СРСР” (Москва, 1984р.), де викликав велике зацікавлення фахівців та любителів мистецтва”. – пише Т.Ащеулова.

Зауваження скептиків про належність шедевру комусь із польської шляхти, опитані нами експерти відкинули. Художники, які писали для польських вельмож, консультувалися з католицьким духовенством. Ця корогва має всі ознаки православної ікони. Хоча, це вже тема для наукової дискусії професіоналів.   Ймовірно, корогва була виготовлена до якогось свята чи візиту когось з козацької старшини, до маєтку одного з тодішньої знаті. Оленячі роги у ті часи дуже цінилися, виконуючи роль магічного оберега. Особливо, якщо оленя вполював господар чи гість. Можливо якийсь отаман чи Гетьман, вполювавши оленя, через кілька місяців отримав на згадку роги, перетворені в корогву. Зрозуміло, що та людина займала дуже високу посаду в козацькому середовищі. Тихо прозвучали прізвища Сагайдачного і Хмельницького… Може Мазепа… Але, говорити щось напевно, ніхто не може. Ми маємо короткий опис та фотографії. І цілу купу версій і припущень.

 

Зрозуміло, потрібне більш ретельне дослідження, бажано із застосуванням сучасної техніки. Треба визначити точну дату виготовлення. Співставити з тодішніми історичними персонажами. Продивитися відомі картини, літографії, книги. Може є десь якась згадка чи зображення…

 

Зрозуміло, що ця корогва побувала у чиїхось дуже відомих руках…

 

“Насамперед корогва – це прапор. – пише Т.Ащеулова, – За призначенням вони поділяли на гетьманські – були державними прапорами України і січові – символом війська Запорізького, а полкові – бойовими прапорами козацького війська.

 

Під час походів прапор завжди майорів на чолі війська. Під час битв біля корогви точилася запекла боротьба, бо втрата прапора для козаків означала поразку. Корогва була одним з найшанованіших козацьких клейнодів. Корогва, як і всі інші клейноди була обов‘язковим атрибутом усіх козацьких ритуалів. У бою та під час найбільших урочистостей гетьманська корогва свідчила про присутність гетьмана. Після винесення корогви із січової церкви починали скликати і проводили раду козацьку. Під час похорону гетьмана за труною несли схилену корогву.

Почесними охоронцями корогви були генеральні, військові, полкові, курінні та сотенні хорунжі.

Корогва входила до складу клейнодів, тобто атрибутів влади козацької старшини, які після відродження в середині ХУІІ століття української державності стали державними символами.

44241_2

До середини ХVІІ століття клейноди виступали як символ влади козацької старшини. Вони були спільними для городових і запорізьких козаків. У походах вони перебували при козацькому війську, а в мирний час зберігалися у військовій скарбниці.

З 1648 року гетьманські клейноди стають державними символами Гетьманщини. Новообраним гетьманом клейноди надсилались польським королям, турецьким султанам і російським царям”.

Дуже цікаво, що до 1946 року, корогва зберігалася у Львівському історичному музеї. Що сталося у той рік? Велика ревізія музеїв Західної України? Багато чого було вивезено? Ким і куди? Одну адресу знаємо – Кіровоград.

Головне, корогва в Україні.

Взагалі, про сенсаційні речі в музеях Кропивницького, слід поговорити окремо. Будете в тому місті, виділіть час, відвідайте музеї!

 

Підготував Віктор Тригуб,  “Музеї України”

Піар-дружина Президента Франції

  • 24.04.17, 06:16


006-1

Українцям ще належить пережити шок від дружини потенційного президента Франції Еманюеля Макрона. Йому 39 років. Їй -64! Троє дорослих дітей від першого шлюбу, сім онуків.

Президент Франції одружений на власній вчительці французької мови, старшій на 24 роки!

Каже, що закохався у вчительку Бріджит Троньє в школі у віці 15 років. Записався у театральний гурток, який вона вела. Ймовірно, роман у них вибухнув, коли йому було 17. Мабуть, стосунки були такими бурхливими, що втрутилися його батьки, відправивши пристрасного Макрона до Парижу.

Закохані підтримували якісь стосунки. Жінка з досить заможної родини…

Видно у житті Еманюєля щось сталося драматичне. В тридцять років він змусив Бріджіт (чи вона) розлучитися з чоловіком і одружився.

Після того, як у казці, у нього все пішло успішно. Гарна робота у банку Ротшильдів, посада міністра економіки, власна партія, що відразу отримала потужне фінансування і рекламу.

Драматична участь у президентській кампанії, де він став лідером першого туру. Мабуть переможе радикалку Ле Пен у другому турі.

Опоненти пробували звинувачувати кандидата у нетрадиційній сексуальній орієнтації, але він все спростував…

Зрозуміло, з цим шлюбом, вірніше з обома “молодятами” щось не те…

Цинічні українські політтехнологи висунули версію, що цей союз від початку прораховувався як піар-акція.

Незвичному чоловіку пророкували стрімкий злет, і навіть перемогу на президентських виборах, зважаючи на масову підтримку жінок, особливо літніх і розлучених.

Вибір, як бачимо, виявився вдалим. Макрон фактично президент Франції, Бріджит Троньє купається у променях слави, миттєво ставши однією з найвідоміших жінок планети.

Абсолютно у стилі рекламників торгового дому Ротшильдів.

Як в анекдоті – масони, скрізь одні масони…

Політичні вигоди цього президента очевидні. Він повністю контрольований, безвольний. Євросоюз Франція не розвалить, з НАТО не вийде, Росію засудить. Україну підтримає.

Завдання виконане!

Блискуча операція в стилі українських спецслужб…

Підготував Віктор Тригуб, “Музеї України”

 

006-1

dd3ae1218928633e48697b738562786f

dc7215b33fecea73f8dc13abff62c69f

brigitte-trogneux-et-emmanuel-macron_5364669

Возняк у галереї

  • 24.04.17, 04:00

Якісь просто дикі події відбуваються в одному з найшановніших музеїв країни, створеним Героєм України Борисом Возницьким. Випадкові люди з Мінкульту призначили на посаду Гендиректора Львівської галереї мистецтв кумедного і абсолютно непрофесійного шоумена  Возняка.

Без відповідної фахової освіти, підготовки, досвіду.

Почався публічний безлад, що для такої важливої і консервативної музейної установи є лихом порівнянним з пожежею чи потопом.

Однак, слово львівським журналістам, які повідомили про свіжий скандал:

 

Частину зниклих з Львівської галереї мистецтв стародруків виявили на експозиції, ще частину – на експозиції в інших музеях, куди вони були передані тимчасово.

Про це ІА Дивись.info повідомило поінформоване джерело.

Як пише інформагентство, детективна історія із зникненням з Львівської картинної галереї 95 стародруків і двох манускриптів вийшла на фінішну пряму. Стало відомо, що частина раритетів, насправді, нікуди не зникала, а перебуває у музеї – на експозиціях. Поза тим, частина стародруків у рамках обміну була передана для експонування в інші музеї. Щоправда, наразі невідомо, скільки стародруків знайшлося. Про це стане відомо після оприлюднення результатів роботи спеціальної комісії. А це має відбутися вже за декілька тижнів.

Нагадаємо, що інформація про зникнення 95 стародруків і двох манускриптів була оприлюднена наприкінці минулого року. Пропажу на чорному ринку оцінили у десятки мільйонів доларів.

Звірка фондів розпочалася після призначення нового директора галереї Тараса Возняка, який змінив на цій посаді Ларису Разінкову-Возницьку. За його словами, у фондах не виявили двох рукописів – «Требник» ХVІ ст. і «Анфологіон» 1628 року. З 586 кириличних видань виявили 499 музейних предметів. Тоді, буцімто, не виявили одне з видань «Апостола» Івана Федорова, «Апостол» Спиридона Соболя та Євангелія ХVІ і ХVІІІ ст.

Тоді головний зберігач фондів Львівської національної галереї мистецтв Ігор Хомин заявив, що зникнення стародруків могло тривати декілька років.

На заяву про зникнення стародруків відреагувала колишня директор Лариса Разінкова-Возницька. «Це сфальсифікований напад на чесне ім’я Бориса Возницького. Ця людина протягом багатьох років неадекватно ставилася до роботи Бориса Возницького. Ми знаємо, що за 10 днів до гибелі Бориса Григоровича, пан Тарас був в Адміністрації Президента і просив для себе посади. Дуже дивно, що лише почалась інвентаризація, а вже всіх скликали на прес-конференцію. Має бути повністю проведена інвентаризація, а тоді зроблені висновки», – сказала екс-керівник музею. Також пані Лариса вимагала на час проведення розслідування відсторони від посади Тараса Возняка.

За фактом зникнення стародруків і манускриптів Нацполіція відкрила кримінальне провадження за ч.3 ст.191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) КК України.

У Міністерстві культури України тоді заявили, стурбовані вказаною ситуацією, однак вважають, що до завершення повного звірення фондів робити висновки про відсутність музейних предметів передчасно.

Отже, зазначає видання, вже за кілька тижнів комісія має оприлюднити результати перевірки, і тоді дізнаємося, що зникло і в якій кількості, та й чи зникало взагалі…

Читайте більше тут: http://zik.ua/news/2017/04/22/starodruky_z_lvivskoi_galerei_mystetstv_nikudy_ne_znykaly_1084195

Дивує повна відстороненість керівників Мінкульту, якому належить музей. Підозрюємо, що там ще не знають про черговий піар-скандал чи знову старанно роблять вигляд, що їх це не стосується.

Хоча, згідно існуючого законодавства, вся відповідальність за безлад у такому знаковому музеї Національного рівня, лежить безпосередньо на директорі і органі управління – Міністерстві культури України.

То чи не час Міністру культури, аби на доводити ситуацію до трагікомедії як в Пирогові, Лаврі, НМІУ, судових розглядів, проваджень прокуратури просто запропонувати пану Возняку написати заяву про відставку, очистити від себе колектив, провести новий конкурс і обрати когось адекватного?

А як не зрозуміє, почати процедуру розірвання контракту.

Музеями планетарного рівня повинні управляти професіонали, а не невігласи!

Чому ще не ставлять керувати лікарнями піаністів?!

Комітет порятунку музею

У військовому музеї с. Пилява

  • 23.04.17, 21:27

У військовому музеї с. Пилява  на громадських засадах  проведений   урок мужності, присвячений Дню пам’яті і примирення, який відзначатиметься 8 травня. Захід відбувся за підтримки депутатів  Вишгородської районної ради Тарана Олександра Володимировича та Приходько Олександра  Олексійовича,сільського голови с.Нові Петрівці  Старенького Радіона Миколайовича та  Савиченко Тетяни Іванівни, голови  Богданівської сільської ради,  Національного музею – заповідника «Битва за Київ у 1943 році», що був проведений для учнів Новопетрівської  школи № 2 (директор – Клебан Ніна Петрівна).

Учасників заходу   привітав Олександр  Таран,який надав  слово Віковану Івану Петровичу, директору Національного музею – заповідника «Битва за Київ у 1943 році», заслуженому працівнику культури України. Вікован І.П. розповів  про роль українців у Друговій світовій війні, про  значення Ясногородського та Лютізького  плацдармів у визволенні м. Київ та Київської області у листопаді 1943 року , про подвиг сучасних українських воїнів,  які захищають незалежність та цілісність України в зоні АТО.

Присутні вшанували пам’ять загиблих  воїнів хвилиною мовчання, покладенням квітів до братських могил, прозвучав  військовий салют.

До присутніх звернувся Радіон Миколайович Старенький, Новопетрівський сільський голова і  наголосив про важливість  національно – патріотичного виховання молоді в сучасних умовах, підготовки гідних захисників  Вітчизни.

Голова Українського фонду пошуку «Пам’ять»Михайло Крисько, відзначив  про актуальність  збереженняпам`яток історії і проведення пошукової  та меморіальної роботи.

Учні Новопетрівської школи № 2  виконали  декілька пісень національно – патріотичного змісту.

Члени пошукових загонів Вишгородського району підготовили виставку військових артефактів, знайдених на місцях боїв Ясногородського плацдарму.

Найбільш емоційним моментом у заході стало ознайомлення з експозицією військової техніки і зброї Другої світової війни та можливість проїхатися на  бойовій машині  (БТР).

Господарі частували усіх присутніх  армійською кашею.

У подальшому планується проведення таких заходів для учнівської молоді  Київщини, а військовий музей  с. Пилява на громадських засадах  зробити відділом Національного музею – заповідника «Битва за Київ у 1943 році».

СЛАВА УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!

18034179_1515754715115604_4171896474087809640_n

18056917_1515754808448928_6414981906796063034_n

17952656_1515753228449086_5675926364389305191_n

Наталка Іванченко – директор Донецького художнього музею

  • 23.04.17, 15:50

10945625_788198351217600_412430697674355603_nЦей музей дуже постраждав від війни. Колекція європейського рівня, прекрасне приміщення залишилися в окупованому терористами Донецьку. Україні дісталася лише маленька сільська філія у селі Прелесне. Саме тут перереєстровано Донецький художній.

Два роки філія перебувала у невизначеному статусі, без заробітної плати, комунальних платежів. Врешті, після енергійних дій Голови ВЦА П.Жебрівського і начальника Управління культури і туризму Донецької ВЦА А.Певної, музей легалізували на підконтрольній території України, погасили заборгованість. Почався складний процес відродження закладу, фактично з нуля…

10945625_788198351217600_412430697674355603_nБуло проведено кілька конкурсів на заміщення вакантної посади директора, на яких не було жодного кандидата. Вже цього року до участі запросили відомого культурологічного волонтера зони АТО,  Наталку Іванченко, яка успішно подолала всі етапи відбору.

dscn5616На конкурсі обрано нового директора Донецького обласного художнього музею – Наталію Володимирівну Іванченко – шеф-редактора журналу “Музеї України”, куратора чисельних мистецьких акцій у прифронтовій Донеччині.

Н.В.Іванченко народилася 1967 року у Запоріжжі. Закінчила Київський національний університет. Працювала у НДІ, ЗМІ, бізнесі, була вченим секретарем Вишгородського державного заповідника, Національного музею народної архітектури і побуту України (в Пирогові). Організовувала кілька відомих громадських музеїв – Музей слідопитів, Музей української пропаганди, Музей плакату України.

З 2014 року, після початку війни на Донбасі, організатор і куратор чисельних виставок і культурологічних акцій в музеях зони АТО, у тому числі тих, які діють практично на лінії фронту. Проведено понад 100 виставок патріотичного плакату. Комплекти плакатів подаровані всім основним музеям Донбасу, палацам культури, бібліотекам.

Команда часопису “Музеї України” допомогла створити 13 сайтів прифронтовим закладам культури. Оновлений ДОХМ отримав сайт у подарунок ще 2015 року.

Наталка Іванченко планує розширити ДОХМ, створити нові філії, відкрити у якомусь місті Донеччини сучасний виставковий зал, підібрати фаховий колектив. Зрозуміло, без підтримки керівників Донецької ВЦА, Управління культури області, реалізувати подібний амбітний проект неможливо.

Не забуваємо, що у Прелесному є розкішний старовинний палацо-парковий комплекс – садиба Бантиша. Нині належить Донецькій залізниці і пустує. Нині зондується можливість передачі тієї перлини музею, якщо вийде…

Прекрасних ініціатив чимало. Головне, аби вони не розбилися об сувору дійсність.

Головне – Донецький обласний художній музей врятовано, перереєстровано, отримав енергійного директора, відроджується.

А команда часопису “Музеї України” буде підтримувати!

Успіхів!

Журнал “Музеї України”

Баблоелітка Жори Ключника

  • 19.04.17, 06:45


kluch_jjoriki_gerashenko-fill-580x380

Неймовірно талановитий карикатурист Жора Ключник продовжує паплюжити сіру політичну реальність.

І це правильно!

Слідкувати за творчістю Георгія Ключника можна на його сайті – http://jjoriki.com/

Дивлячись на виверти української баблоеліти, яка відчула себе повністю святою, бо безкарна, розумієш, що народу залишається лише сміх, карикатури і мрія про 10 патронів Партії снайперів…

Олігархічне сміття – баблоеліта, що знову монополізувало владу після Майдану, ніяк не второпає, що треба менше красти! І принципово не звертає увагу на думку громадськості. А це для них закінчиться погано!

Саме цю ідею намагається донести художній директор журналу “Музеї України” і Музею плакату Георгій Ключник.

Поки що не доходить…

Погано закінчать…

Віктор Тригуб, директор Музею плакату України

kluch_jjoriki_veteran-fill-580x380

kluch_jjoriki_v_glaza-fill-580x380

kluch_jjoriki_suddi-fill-580x380

kluch_jjoriki_pasha_bez_selfi-fill-580x380

kluch_jjoriki_goluban-fill-580x380

kluch_jjoriki_gerashenko-fill-580x380

kluch_jjoriki_do_domu_na_pashu-fill-580x380

Агентура ПУ

  • 17.04.17, 16:31

А СБУ бездіє... Теж працюють на Пу?

Агент ФСБ, “майор міліції ЛНР”, терорист Олексій Селіванов, до речі і досі “отаман” кремлівського Вірного козацтва, що легально діє в Києві, поділися черговими інструкціями щодо України і деяких попів УПЦ-ФСБ, що ще залишаються в Києві і “духовно направляють” бійців ЗСУ.

Прикметно, що Селіванов був керівником цілого Гуманітарного департаменту Міністерства оборони України, куди, з подачі ФСБ прийняв  купу проросійських совків, які щиро зневажають Україну, ведуть приховану підривну діяльність, ймовірно шпигують, влаштовують ідеологічні диверсії… Всі вони – раби УПЦ МП!

Яскравий приклад – керівництво Національного військово-історичного музею МОУ, яке повністю контролюють сталіністо-нацисти з клубу реконструкторів “Красная звезда”, відомого багатолітньою співпрацею з терористом Гіркіним!

А що говорити про сталінсько-путінську Громадську раду МОУ? Де відверті вороги України дерибанять державні кошти, аби на них влаштовувати свята георгієвських лєнтачак, та вести антиукраїнську пропаганду в школах?

Рада капеланів МОУ – повністю в руках РПЦ РФ і жорстко контролюється ФСБ. Що вже не дивує. Преса пише. Чинуші мовчать.

Взагалі, бездіяльність СБУ щодо нинішніх очільників Гуманітарного блоку МОУ, Музею Міноборони шокує! Таке враження, що саме тут базується резидентура ГРУ РФ…

Скільки ще соратники гіркіних-селіванових будуть підривати обороноздатність і національну безпеку України?

Громадський комітет

Алексей Селиванов, являвшийся до перехода в “полицию Луганской народной республики” сотрудником двух Синодальных отделов УПЦ (МП) — по делам молодежи и казачества, в недавнем интервью для ИА “Новороссия” назвал временным явлением отсутствие официальной поддержки “ЛНР” со стороны УПЦ (МП), сообщает корреспондент портала “Религия в Украине”.

Сотрудник двух Синодальных отделов УПЦ, перешедший на работу в "полицию ЛНР", уверяет, что архиереи и священники УПЦ ждут в Киеве армию "Л/ДНР" как своих освободителей

В интервью Алексей Селиванов пожурил главу военного отдела УПЦ митрополита Августина (Маркевича) за нынешнюю поддержку украинских “нацистов” и выразил уверенность, что вместе с другими священнослужителями владыка выйдет встречать армию “Л/ДНР” «с пальмовыми ветвями» — как встречали Иисуса Христа в Иерусалиме:

ИА «Новороссия»: Получается, что часть священства принесла многие основополагающие истины в жертву сиюминутному  комфорту?А.С.: Священники такие же граждане. Им в мозги закачивали ту же грязь, как и остальным. Вот взять, допустим, владыку Августина, начальника военного отдела (УПЦ. – прим. ред.). Он всегда окормлял ВСУ. До переворота в этом, в принципе, не было никакой русофобии. Общался с представителями Русской Православной Церкви. Известная его цитата на соборе РПЦ, что «мы – ваш засадный полк, который сидит на Украине, что мы ваши лояльные люди».

Сразу же после переворота он заявил, что будет благословлять военнослужащих защищать Украину. То есть, сейчас он и его военный отдел благословляет на братоубийственную войну, благословляет на неправедную войну, потому что ВСУ и другие вооруженные формирования, они борются не с вооруженными силами другого государства, они борются с собственными гражданами, с восставшими против государственного переворота людьми.

Фактически, сегодня УПЦ МП в лице главы военного отдела благословляет неправедную войну. Казалось бы, владыка Августин – монах. Происходит  какая-то такая ситуация. Крым – не Крым, пусть кто-то неправ. Случилось, что намечается братоубийственная война. Скажи – это трагедия, я монах, я это очень сильно переживаю, моя братия по обе стороны конфликта, я ухожу в келию молиться. Не поддерживай ты нацистов. Но нет, поддерживает же.

ИА «Новороссия»: До поры до времени?

А.С.: Конечно, потом, когда мы придем в Киев, они все выйдут, конечно же, с пальмовыми ветвями нам навстречу, скажут, что они всегда поддерживали Русский мир. Некоторые владыки сейчас говорят российским архиереям, мол, мы всегда были за Русский мир, но «понимаете, у нас такая ситуация».

В настоящее время Алексей Селиванов совместно с духовенством УПЦ участвует в мероприятиях по укреплению “русского мира” на территории “Л/ДНР”, в частности, обсуждает “методы популяризации Русского мира среди молодежи” Луганска.

Садиба Бантиша: забута перлина Донеччини

  • 15.04.17, 22:11


Донеччина може отримати туристичний центр європейського рівня. Попри вже хронічну війну, різноманітні проблеми. Варто згадати про унікальне село Прелесне.

Це у Слов`янському районі, неподалік від кордону з Харківською областю.

Нині саме тут перереєстровано на підконтрольній території України Донецький обласний художній музей. На базі колишньої філії ДОХМ – Музею народної архітектури і дитячої творчості. Це, до речі, єдиний скансен Східної України…

Всі основні скарби і фонди художнього музею залишилися в окупованому Донецьку. Тож, діяльність такого знакового для Європи музею доводиться розпочинати практично з нуля у маленькому селі, де живе менше тисячі людей.

Однак, все не так безнадійно і жахливо, як здається на перший погляд.

Село Прелесне можна швидко перетворити на потужний туристичний центр Донецької області міжнародного значення! Якщо розглядати Донецький художній музей, скансен, прекрасний парк на 66 гектарах, озеро і легендарну садибу Бантиша в комплексі!

В принципі, якщо буде розуміння і зацікавленість Голови Донецької ВЦА Павла Жебрівського, його заступника Ігоря Стокоза та начальника Управління культури і туризму Аліни Певної, можна переконати керівництво Укрзалізниці передати архітектурний комплекс садиби Бантиша на баланс Донецького обласного художнього музею!

Потім – невеликий ремонт, наповнення експонатами і Донеччина отримає свій культурний Батурин! Проект вартий уваги як керівництва області, так і держави. Ніяких великих проблем його реалізація не викличе. Звичайна добра справа планетарного рівня! Спробуємо?

Трохи історії.

1718 року, цар Петро І подарував родині Бантишей, близькій до молдавського короля Кантеміра, землю, за участь у турецькій війні. В 1768 році, відставний поруччик В.Бантиш заснував слободу Веселу, яку пізніше перейменували у село Прелесне.

Десь у середині ХІХ століття, тут спорудили палац, а у 1858 році, заклали парк. Облаштували озеро з штучними острівцями, побудували церкву, яку спалили комуністи. При СРСР тут був санаторій та дитячий табір.

Нині власник садиби – Донецька залізниця, вірніше Укрзалізниця, яка “забула” про творіння роду Бантишей ще 1995 року.

Палац пустує і тихо занепадає – хоча не розграбований – цілі навіть вікна.

Просто потрібно знайти господаря, зробити необхідний ремонт, музеєфікувати і відкрити для туристів!

Головне – аби було бажання! Кошти знайти не проблема. Укрзалізниці садиба давно не потрібна – після передачі області не треба сплачувати податки і думати про утримання. А Україна отримає ще один турцентр європейського рівня.

Значення такого позитивного  кроку можуть оцінити всі мислячі люди, особливо, як я сподіваюся, нинішні керівники Донеччини. Всі увійдуть в історію!

Отже, чи зможе державний менеджмент Донецької області передати на баланс Донецького обласного художнього музею парк і садибу Бантиша? Чи оформити якусь оренду? І чи зможемо ми всі разом облаштувати і розвинути цю унікальну перлину краю?

Найближча Музейна експедиція журналу “Музеї України” відбудеться за маршрутом Краматорськ-Прелесне.

Сподіваємося повідомити про рішення керівників Укрзалізниці і Донецької ВЦА щодо порятунку і музеїфікації садиби Бантиша.

Зробимо гарну справу разом!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

dscn5616

bant08

bant04

bant07

Звернення профспілкової організації національного

  • 14.04.17, 16:23

ЗВЕРНЕННЯ
ПЕРВИННОЇ ПРОФСПІЛКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ДО КОЛЕКТИВУ МУЗЕЮ.

Первинна профспілкова організація НМІУ наголошує, що не веде боротьби проти співробітників, які прийшли до музею за часів директорства Т. Сосновської.

Ми усвідомлюємо, що нові співробітники музею також потерпають від свавілля та протиправних дій генерального директора. Тим більше, що з кількох десятків молодих людей, які прийшли до НМІУ разом із Т. Сосновською, у музеї лишились лічені одиниці.

Первинна профспілкова організація НМІУ з розумінням ставиться до того, що не витримавши пресингу з боку генерального директора, боячись втратити улюблену роботу та засоби до існування, частина співробітників змушена публічно висловлювати підтримку Т. Сосновській. Цих людей ми закликаємо подолати свій страх і нарешті стати самими собою.

Наша вимога – відсторонення від керівництва музеєм нелюдяного та некомпетентного гендиректора Т. Сосновської, яка своїми протиправними та непрофесійними діями поставила найавторитетнішу музейну установу України на межу колапсу та обрання нового генерального директора нашого музею на конкурсній основі.

Т. Сосновська штучно роздмухує конфлікт у колективі, бо лише з каламутного болота недовіри, напруги дезорганізації та протистояння звикла отримувати особистий зиск.

Ми висловлюємо впевненість, що в музеї звільненому від сваволі Т. Сосновської, знайдеться місце для усіх компетентних співробітників, незалежно від профспілкової орієнтації, а недовіра і протистояння залишать стіни нашого музею разом із призвідницею конфлікту.

Профком.

Патріоти НМІУ

“Музеї України”: Цілком таємно на 2+2

  • 11.04.17, 17:05


Тема пошуків суперскарбів буде популярною завжди. І команда журналу “Музеї України” залишається тут у лідерах експертних оцінок. Журналісти часопису доторкнулися до таких історичних таємниць, значення яких широка публіка зрозуміє не скоро.

Чого варті розслідування про Конвой фюрера, українську субмарину Рейха, танки-сейфи Вервольфу, скарби, козацтво, різноманітні загадки…

Радо відгукнулися на запрошення відомої передачі “Цілком таємно”. Приємно, що до ефіру програму готує один з кращих журналістів каналу 2+2 Микола Різник. Можливо, будуть захопливі експедиції…

13901379_556736137861369_4408659442995958079_n-Ми не випадково запросили представників часопису “Музеї України”! – відзначив журналіст каналу 2+2 Микола Різник, – Програма орієнтовно буде про танки-сейфи Вервольфу і про сліди зниклого золота Західної України і Держбанку УРСР. Хоча, ми нині аналізуємо отриманий масив інформації. Глядачам буде однозначно цікаво! Дивіться 2+2!

На “2+2” ПРЕМ’ЄРА нового сезону документального проекту Цілком таємно, що розкриває невідомі деталі відомих, на перший погляд, подій та явищ.

Кожен випуск Цілком таємно – це документальний телефільм, присвячений одній резонансній темі, деталі якої або ретельно приховуються від громадян України, або про них просто не прийнято говорити вголос.

Корупційні скандали, події в зоні АТО, масова еміграція з країни, контрабанда і контрафактні ліки – неповний перелік тем, які підійматимуться в програмі.

http://2plus2.ua/program/cilkom-tayemno-452292.html

У новому сезоні Цілком таємно розслідування загадкових історичних фактів пов’яжуть події сьогодення зі страшними таємницями минулого і можливими наслідками в майбутньому.

Дивіться новий сезон програми Цілком таємно щосереди о 18:00 на каналі 2+2.

 

QwTmuaIDxKQ-Нині цикл програм “Цілком таємно” є безсумнівним лідером українського історичного телевізійного формату! – зауважив редактор журналу “Музеї України” Віктор Тригуб, – Було приємно співпрацювати! З нетерпінням очікуємо нових випусків!

Історія зберігає чимало загадок!

Ростислав Тригуб