Фабіо Преведелло – “Крим – це Україна!”

  • 02.03.17, 06:49


16938801_10208577038205293_4774413056971140255_nВеликий друг України Фабіо Преведелло – президент President (title) у Associazione Europea Italia-Ucraina Maidan, теж приєднався до всесвітнього флешмобу “Крим – це Україна!”.

Подяка активістам “Всесвітнього руху патріотів України”, що розпочали таку потрібну і своєчасну акцію!

Приємно, що головним символом флешмобу став плакат добровольця АТО, арт-директора Музею плакату при журналі “Музеї України” Юрія Неросліка.

Представники української діаспори понад 20 країн світу роздруковують плакат Юрія і фотографуються з ним на центральних площах своїх країн.

16938801_10208577038205293_4774413056971140255_nВарто згадати, що Фабіо Преведелло – активний волонтер зони АТО, особисто проїхав з вантажем гуманітарної допомоги вздовж лінії фронту…

Ще у 2014 році, у найскладніші часи Фабіо був у Києві з гуманітарною місією, відвідав акції на столичній Троєщині – в філії МПУ – Музеї української пропаганди. У подарунок отримав один з перших виставкових комплектів патріотичного плакату Юрія Неросліка, який перетворив на міні-виставку в Італії – першу закордонну виставку плакату про АТО…

Акція триває – роздрукуйте плакат і сфотографуйтеся!

c511bc4cc8f01988db18a3e3ecbdb631_l

Ось як висвітлювала ту зустріч преса:

В Музеї української пропаганди відбулася зустріч з волонтерами з Італії, які доставили гуманітарну допомогу нашим бійцям в зоні АТО.

Фабіо Преведелло – Мілан, представник Асоціації “Італія-Україна-Майдан”, Олесь Городецький -Рим, Християнське товариство українців в Італії.

Редактор журналу «Музеї України» і куратор музею на Троєщині Віктор Тригуб подарував гостям виставкові комплекти плакатів Юрія Неросліка, які розгорнуть в Мілані і роботи Катерини Крючкової, які виставлять в Римі.

Домовилися про співпрацю.

Фабіо розповів про ситуацію в Італії.

https://www.youtube.com/watch?v=T8LgHUZnz4M&feature=youtu.be

Добре, коли в Італії є такі друзі України як Фабіо Преведелло!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату, редактор журналу “Музеї України”

Почему Путин не запретит Маркса и коммунизм?

  • 27.02.17, 16:24

5padricomunistiУ цій книзі зібрані цитати найбільших негідників людства, яким, втім, у багатьох країнах ще стоять монументи. Маркс, Енгельс, Ленін, Сталін, Муссоліні, Гітлер, Мао…

Одна з найсильніших книг, видана у ХХІ столітті в Україні, що має велике значення для держав, де ще сповідують соціалізм, колись жили при комуністах, чи ситих Європах, хворих на лівацькі ідеї – Николай Сядристый. “Коммуно-мраксизм: ловушка дьявола для рабов”.

Легендарний майстер мікромініатюри, філософ, незалежний історик Микола Сядристий зібрав унікальну збірку цитат з офіційно опублікованих робіт Маркса, Енгельса, Леніна, Сталіна та їх послідовників-учнів – Гітлера, Муссоліні, Мао…

У листах і статтях – справжні погляди та ідеологічний оскал “вождів”.

На забуваймо, ті ідеї обійшлися людству у понад 100 мільйонів смертей! Тому з симпатією ставитися до тих “позитивних” на плакатах дідусів, якось не виходить.

mao-communist-snakeОтож, вражаюча глава з книги М.Сядристого:

«ВОЖДИ ПРОЛЕТАРИАТА» О НАРОДАХ

-Маркс, будучи сатанистом, вместе с Энгельсом с маньячной навязчивостью провокативно проповедовали идею великого хаоса, – пишет Н.Сядристый, – методом проведения всемирной пролетарской революции, при помощи которой должна быть уничтожена частная собственность, после чего на Земле — во всех странах Европы и мира — наступит коммунистический рай, и «все источники общественного блага польются полным потоком» (здесь и далее цитаты по второму изданию М. “Политиздат” К.Маркс и Ф.Энгельс “Сочинения”, т. 19, с. 20).

Но вожди пролетариата видели, что их провокативная идея построения коммунизма не получает в массах должной поддержки, тем более, что массы «ужасающе глупы, вожди же — сплошные прохвосты» (т. 32, с. 203. Энгельс — Марксу, 29.01.1869 г.).

Поэтому, в итоге, Маркс и Энгельс приходили к выводу, что все народы, населяющие Европу, состоят пока что из ослов и дураков, а некоторые даже являются разбойниками — ибо они, борясь за свою национальную независимость, прямо или косвенно ослабляют могущество Германии и Австрии, полицейским агентом которых был Карл Маркс еще со времен своей юности.

Энгельс: «Германия — прескверная страна для людей со слабой волей» (т. 35, с. 216).

Маркс — Энгельсу: «Немцы — безмозглые дураки» (т. 27, с. 430).

Энгельс — Марксу: «Наши друзья в Германии — ослы» (т. 27, с. 239, 09.05.1851 г.).

Кстати, в неформальных речах Гитлер постоянно говорил обо всех народах, населяющих Европу, абсолютно то же самое, что говорили Маркс и Энгельс, будучи пангерманистами.

Энгельс – Марксу: «Поляки никогда не совершали в истории ничего иного, кроме смелых драчливых глупостей» (т.27, с.240; 23.05.1851г.).

А. Гитлер: «Что касается поляков, нам повезло, что они бездельники, тупые и тщеславные» («Застольные беседы Гитлера», Хью Тревор-Ропер, М., Центрполиграф, с. 236, 2005 г.).

Маркс — Энгельсу: «Напиши подробно о Прудоне и, так как ты хороший географ, о венгерской дряни (этом пчелином рое народов)» (т. 27, с 124; 29 ноября 1848 г.).

Энгельс — Марксу: «Хоть бы в этой поганой Швейцарии произошло что-нибудь, о чем можно было бы писать!» (т. 27, с. 126; 7 января 1849 г.).

Маркс: «Всякая попытка поднять их моральный уровень (русских крестьян. — Н. С.) карается, как преступление. Достаточно вам лишь напомнить о правительственных репрессиях против обществ трезвости, которые стремились спасти московита от того, что Фейербах называет материальной субстанцией его религии, то есть от водки» (т. 16, с. 207, из выступления Маркса на польском митинге в Лондоне 22 января 1867 года).

«В глазах русского основная опора цивилизации — водка. Его идея состоит в неделании ничего, кроме необходимого».

А. Гитлер: («Застольные беседы Гитлера». Хью Тревор-Ропер, М., Центрополиграф, 2005 г., с. 31).

Энгельс — Марксу: «Французы — настоящие ослы» (т. 30, с. 11, 23.01.1852 г.).

Маркс — Энгельсу: «Наши люди в Германии — это жалкие мокрые курицы» (т. 28, с. 197).

Маркс – Энгельсу: «Евреи – это народ прокаженных, во главе которых стоял египетский жрец по имени Моисей» (т.30, с.131).

Маркс — Энгельсу: «Тупоголовые британские ослы» (т. 29, с. 58, 26.09.1856 г.).

Энгельс — Бебелю: «Жалкие осколки былых наций — сербы, болгары, греки и прочий разбойничий сброд» (т. 36, с. 327, 1885 г.).

Энгельс: «Хорваты — нация по самой природе своей контрреволюционная» (Ф. Энгельс «Демократический панславизм», т. 6, с. 208).

56ab19abc6805_1454053803Энгельс — Марксу: «Что за паршивый народ эти пруссаки» (т. 32, с. 334).

Энгельс — Лауре Лафарг: «Таких отъявленных дураков, как эти пруссаки, свет не видал» (т. 39, 21.08.1893 г.).

Энгельс: «Но мы ведь знаем наших образцовых южных немцев, с этими дураками ничего не поделаешь» (т. 33, с. 34, 15.08.1870 г.).

Энгельс: «Люди в Германии становятся все глупее» (т. 32, с. 296).

По мнению Маркса и Энгельса славянские народы в Европе тоже являются большой проблемой: «Славяне ничего не сделали для Европы и ее развития, и являются для нее тормозом» (Энгельс — Бернштейну, т. 25, с. 230, 1882 г.).

Энгельс — Вейдемейеру: «Учти, что в сельских местностях России, среди крестьян, составляющих подавляющее большинство населения, почти совсем отсутствует денежное обращение и все жизненно необходимые этим варварам предметы могут быть изготовлены в каждой деревне» (т. 28, с. 420; 27.02.1852 г.).

Маркс — Энгельсу о книге Н. Флеровского «Положение рабочего класса в России»: «Прекрасно изображена и семейная жизнь русского крестьянина — с чудовищным избиением насмерть жен, с водкой и любовницами» (т. 32, с. 358; 10.02.1870 г.).

Маркс — Энгельсу: «Русские — интриганы» (т. 28, с. 249; 28.09.1853 г.).

Маркс и Энгельс: «Как мы видим, Россия, которой так боятся, вовсе не так опасна. Но немецкому бюргеру она должна казаться такой страшной, потому что она непосредственно подчиняет себе его государей и потому, что он вполне правильно предчувствует, что полчища русских варваров в скором времени наводнят Германию и сыграют там до известной степени мессианскую роль» (т. 7, с. 228).

Энгельс: «Воровство в России совершенно чудовищно (т. 34, с. 188).

Энгельс – Дониельсону: «В России мы имеем фундамент первобытно – комунистического характера, родовое общество, предшествующее эпохе цивилизации» (т.39, с.128; 13.10.1893г.).

dscn0044Маркс: «Я спрашиваю вас, что же изменилось? Уменьшилась ли опасность со стороны России? Нет. Только умственное ослепление господствующих классов Европы дошло до предела. Прежде всего, по признанию ее официального историка Карамзина, неизменной остается политика России. Ее методы, ее тактика, ее приемы могут изменяться, но путеводная звезда этой политики — мировое господство, остается неизменной. Только изворотливое правительство, господствующее над массами варваров, может в настоящее время замышлять подобные планы» (т. 16, с. 206. Из выступления Маркса на польском митинге в Лондоне. Здесь Маркс, будучи пангерманистом, произнёс буквально пророческие слова словно о сегодняшнем времени. — Н. С.).

5padricomunistiЭнгельс — Марксу: «…я с большим интересом прочитал сочинение Элиаса Реньо (того самого, который издал «Историю Дунайских княжеств»). Из этой книги видно, что догма Лапинского, будто великороссы не славяне, отстаивается г-ном Духинским (из Киева, профессор в Париже) самым серьезным образом с лингвистической, исторической, этнографической и т. д. точек зрения; он утверждает, что настоящие московиты, то есть жители бывшего Великого княжества Московского, большей частью монголы или финны и т. д., как и расположенные дальше к востоку части России и его юго-восточные части. Из этой книги видно, во всяком случае, что дело очень беспокоило петербургский кабинет (ибо оно решительно положило бы конец панславизму). Всех русских ученых призвали писать ответы и возражения, но последние оказались на деле бесконечно слабыми. Выводы, к которым приходит Духинский: название Русь узурпировано московитами. Они не славяне и вообще не принадлежат к индогерманской расе, они intus (незаконно вторгшиеся. — Н. С.), которых требуется опять прогнать за Днепр и т. д.» (т. 31, с. 107, 15 июля 1865 г.).

Маркс – Кугельману: «Что русское государство является в своей политике по отношению к Европе и Америке представителем монголизма, это, конечно, истина» (т.32, с.541).

Энгельс: «Русские к какому бы классу не принадлежали, еще слишком варвары, чтобы находить удовольствие в научных занятиях или в умственной работе» (т. 11, с. 497).

Подобных высказываний о «святой Руси» у Маркса и Энгельса чрезвычайно много, ведь они были классическими расистами. И читая их, Ленин, люто ненавидевший, как и Маркс, Россию и ее народ, сразу стал считать себя марксистом: «Кто против Маркса, того надо бить в морду», — говорил Владимир Ильич, пассивный педераст и к тому же болеющий сифилисом (смотри статью кандидата исторических наук И. В. Соколова «Ленин — палач русского народа и обычный педераст». (Из секретных архивов КГБ: роloz-poloz.narod.ru / LeninZin / LeninZin.htm. — Н. С.).

Когда журналист Феликс Чуев спросил у Молотова, знавшего все тайны Кремля, о том, болел ли Ленин сифилисом, то получил утвердительный ответ («Полудержавный властелин», Ф. Чуев, М., «ОЛМА-ПРЕСС», 1999 г., с. 296).

Здесь Молотов говорил правду, «ведь 12 марта 1923 года был консилиум врачей с участием Семашко, Штрюмпеля, Бумке, Геншена, Нонне, Форстера, Минковского, Кожевникова, Крамера, Осипова, Обуха и других советских и иностранных врачей. Все присутствующие сошлись во мнении, что у пациента (изнасиловавшего Россию. — Н. С.) заболевание сифилитического происхождения» («Досье Ленина без ретуши», Аким Арутюнов, М., «Вече», 1999, с. 502).

Не в силах победить в гражданской войне крестьянство, которое, как утверждали Маркс и Энгельс в «Коммунистическом Манифесте», является реакционным классом и составляя 80 процентов населения всей страны, «порождает капитализм ежеминутно и ежечасно», Ленин, засланный в Россию и поддерживаемый теми же германскими спецслужбами, на которые когда-то работал хитрый и коварный Карл Маркс, принимая для победы «временное стратегическое отступление» в виде НЭПа, говорил: «Наша задача — УЧИТЬСЯ государственному капитализму немцев, всеми силами перенимать его, не жалея диктаторских приемов для того, чтобы ускорить это перенимание западничества варварской Русью, не останавливаясь перед варварскими средствами борьбы против варварства. (В. Ленин, т. 43, с. 211; 21.04.1921 г.).

Ленин: «Надо русского дикаря учить с АЗОВ, но учить не «полунауке», а всей НАУКЕ» (В. Ленин, т. 54, с. 210; март 1922 г.).

Ленин: «Вы должны знать, что россиян надо 20 раз обругать и 30 раз проверить, чтобы простую вещь сделали толком» (В. Ленин, т. 51, с. 239; 15.07.1920 г.).

Ленин — Чичерину: «Русские неряхи никогда делать этого не будут» (снабжать Россию западной социалистической литературой, которая в Европе к этому времени вышла из моды. — Н. С.) (Ленин, т. 51, с. 111; 4.01.1920 г.).

Ленин: «Русский человек — плохой работник по сравнению с передовыми нациями (В. Ленин, т. 36, с. 189).

Подобные мысли Ленина о русском народе постоянно повторял Гитлер, который тоже «учился методам Маркса и Ленина и прочих марксистов». «И в этом, — как говорил фюрер, — вся суть национал-социализма». («Говорит Гитлер. Зверь из безды», Г. Раушнинг, Москва, «МИФ». 1993 г., с. 148).

А. Гитлер: «Русский никогда не смирится с работой, если не будет принуждения извне, потому что он не способен к самоорганизации». («Застольные разговоры Гитлера», Хью Тревор-Ропер, М., «Центрполиграф», 2005, с. 32).

1365071572_1008479515А. Гитлер: «В России отсутствует категория долга в нашем понимании. Зачем же нам воспитывать это чувство в русских?» (А. Гитлер, «Застольные разговоры Гитлера», Генри Пикер, Смоленск, «РУСИЧ». 1993 г., с. 36).

Для всех диктаторов ХХ века, которые считали себя марксистами, люди были тем, чем считал людей для себя их учитель Маркс: «Пароходы, нагруженные новой человеческой дрянью (Scheise — говно), еще не прибыли» (т. 34, с. 73, Маркс — Энгельсу, 14.08.79 г., т. е. за 4 года до своей смерти. — Н. С.).

В цитатнике верного марксиста Мао Цзэдуна, которого при жизни называли «красным императором», в книжечке, с которой ни днем, ни ночью не расставались миллионы китайцев, есть слова «великого кормчего: «Не надо бояться атомной войны, пусть половина человечества погибнет, зато другая будет жить при коммунизме».

А единомышленник Ленина и его сопостельник Гриша Зиновьев, выступая на VII Петроградской партконференции в сентябре 1918 года, заявил: «Мы должны увлечь за собой 90 миллионов из ста, населяющих Советскую Россию. С остальными нельзя говорить, — их надо уничтожить» («Северная коммуна», 19 сентября 1918 г. // «Ленин без ретуши», Аким Арутюнов, М., «Вече», 1999, с. 315).

«О каком стыде большевиков можно было говорить, если они собирались уничтожить миллионы граждан России, и это не скрывали. На прошедшем III Всероссийском съезде Советов (10–18 января 1918г.) известный своей воинственностью матрос Железняков нагло заявил, что «большевики готовы расстрелять не только 10 000, но и миллион народа, чтобы сокрушить всякую оппозицию». Уголовный преступник не ошибался: красный террор против народов России начинал набирать обороты. Во главе бандитов, рецидивистов и наркоманов, совершающих эту омерзительную акцию, стоял Ленин» (там же – «Ленин без ретуши», Аким Арутюнов, с. 333).

В итоге марксисткие режимы в ХХ столетии уничтожили 100 миллионов человек, а фашистские — 50 миллионов. – кінець цитати з книги М.Сядристого – “Коммуно-мраксизм: ловушка дьявола для рабов”.

Цікаво, чи конспектували у школі КГБ, яку закінчив нинішній президент РФ В.Путін цитати “класиків” про росіян і Росію? І чи читають Маркса-Леніна сучасні члени КПРФ?

Чи спроможуться в Росії заборонити оте диявольське комуністичне вчення, про яке вже забули в Україні? Чи знесе Путін, чи якийсь його наступник у Кремлі ідоли кривавої більшовицької епохи? Коли поховають маніяка-вбивцю Леніна, демонтувавши мавзолей?

На цьому фоні видно, який гігантський крок вперед зробив український народ!

Енгельс, оцінюючи Рашку був правий – В России мы имеем фундамент первобытно – комунистического характера, родовое общество, предшествующее эпохе цивилизации.

І дивлячись в порожні очі окупантів українського Криму і вбивць Донбасу, розумієш, що росіяни так і залишилися первісно-общинним стадом, не здатним навіть обрати нормальну владу. Їх стиль – розруха.

Саме тому, марксист-ленініст-маоіст Путін не заборонить комунізм в Росії. З ним і розваляться…

Ось такі враження після книги Миколи Сядристого…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

“Крим – це Україна!” Юрія Неросліка: всесвітня презентація!

  • 27.02.17, 08:46

16836632_1240734229381331_1142135140640423192_oРівень українських плакатистів – міжнародний! Що ще раз підтвердив всесвітній флешмоб “Крим – це Україна!”. За попередніми підрахунками, в акції взяли участь понад двадцять країн!

Особливо приємно, що головним символом акції, організатори обрали роботу учасника АТО з Харкова, арт-директора Музею плакату України при журналі “Музеї України” ЮРІЯ НЕРОСЛІКА.

-Вдячні активістам “Всесвітнього руху патріотів України”, що розпочали таку резонансну і масштабну справу – нагадали світу про окупований Крим! – сказала шеф-редактор часопису “Музеї України” Наталка Іванченко, – Нам особливо приємно, що “обличчям” флешмобу стала робота арт-директора нашого Музею плакату Юрія Неросліка. Нагадую, що Юрій і команда журналу провели в зоні АТО, у тому числі на крайніх бойвих позиціях, понад 100 виставок патріотичного плакату! Плакати Неросліка регулярно використовують українці десятків країн, тримаючи їх в руках під час вуличних протестів. Географія вражає: від Станиці Луганської до Сартани! Від Нью-Йорка до Сеула! Можливо, це і є міжнародне визнання художника-фронтовика!

16836632_1240734229381331_1142135140640423192_oПлакати створювати Юрій Нерослік почав несподівано для себе,  малював під час бурхливих подій Євромайдану, у яких брав безпосередню участь. Потім відгукнувся на окупацію Криму. Нині знаменитий плакат у першій версії – українською мовою.

З початком війни за Донбас, Юрій Нерослік створює серію плакатів на підтримку Української Армії і йде добровольцем на фронт. З побратимами 92 бригади ЗСУ пробивалися на Іловайськ. З боями вийшли з оточення. Молодшого сержанта Неросліка було травмовано…

16923528_1236930219761732_1323991651_nПотім бої під Щастям, Станицею Луганською, рейди під Маріуполь…

Після демобілізації, Юрій повернувся до Харкова. Створює плакати, малює картини.

Волонтер. Організатор плакатних виставок у прифронтовій зоні. Всі основні музеї Донеччини мають виставкові комплекти його плакатів!

bezymyannyy-7-Вважаю, що світ повинен більш рішучіше підтримувати Україну у протистоянні з агресором – Росією! – переконаний арт-директор журналу “Музеї України” Юрій Нерослік, – Саме для цього і проводиться флешмоб. Нині я працюю над новими патріотичними виставками, які традиційно презентує в зоні АТО наш Музей плакату, а українці діаспори, сподіваюся, поширять десятками країн. Все буде добре! Україна переможе!

Флешмоб продовжується. Плакат Юрія Неросліка крокує світом!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату України при журналі “Музеї України”

16830897_1086537631471784_6213459271775079493_n

Друзі, зробіть фото з плакатом «Крим це Україна»!

Українська діаспора, об’єднавшись у «Всесвітній рух патріотів України», закликає нагадати міжнародній дипломатії про геополітичний злочин, що його Кремль здійснює на території найбільшої європейської держави – України, окупацію Криму.

Приєднуйтесь до флешмобу, щоб привернути увагу світової спільноти до російського міжнародного злочину та добитися законного повернення Україні окупованого Кримського півострова.

c511bc4cc8f01988db18a3e3ecbdb631_lДрузі, зробіть фото з плакатом «Крим це Україна», (намалюйте, або роздрукуйте) виставте його на своїй сторінці у ФБ та в групу флешмобу обов’язково вказавши хештег #КримЦеУкраїна #CrimeaIsUkraine, країну та місто, де зроблено фото.

16836287_1125494354226078_2737962627763153286_oФлешмоб триватиме до 16 березня 2017 року, оскільки 16 березня 2014 року на території Криму і міста Севастополя пройшов псевдореферендум про статус півострова, за сфальсифікованими результатами якого Росія включила Крим до свого складу.

16195434_697814133732939_1876669128643787637_nНагадаємо, військове захоплення Кримського півострова Росією відбулося одразу після падіння режиму Януковича. У кінці лютого — початку березня 2014 так звані «зелені чоловічки» без розпізнавальних знаків, а насправді – військові Російської федерації, розпочали силове захоплення Автономної республіки Крим. Свій наступ вони здійснили з військової бази РФ, що дислокується у Севастополі. Паралельно з цим, кремлівською агентурою там була створена «самооборона Криму», яка фактично складалася з російських «казаків». В цей же час невідомі люди озброєні до зубів захопили Верховну Раду АР Крим, підняли над її будівлею прапор Росії та незаконно проголосили новим прем’єр-міністром республіки кремлівську маріонетку та українофоба Сергія Аксьонова.

16266088_1483683195005269_5279699845899359213_nДалі, на території півострова усе відбувалося за класичним окупаційним сценарієм Росії – вже 16 березня окупанти поспіхом проводять на території Криму псевдореферендум і приєднують півострів до складу Російської федерації. Далі кремль поводить насильницьку паспортизацію, силою насаджуючи усім російське громадянство, та, практично за сценарієм 44-го року, розпочинає новий геноцид корінного населення півострова – кримських татар.

16998246_719672231547129_149616309452267343_nДо сьогодні, окупація Криму Росією не визнається ні світовою спільнотою ні українською владою. Росія, окупувавши Крим та напавши на Україну війною, порушила підписаний нею ж Будапештський меморандум у 1994 році. Після його ухвалення кремль гарантував Україні суверенітет, безпеку та територіальну цілісність. Окупація Криму та дії розпочаті кремлем на Сході України спричинили серію потужних економічних санкцій, що їх світ наклав на Російську федерацію.

16266192_697814137066272_4625466664348157974_nВтім, після трьох років окупації Росією кримського півострова, світ помалу починає забувати про анексію Криму. А ця тема зникає з пунктів дипломатичних ультиматумів, про неї перестають говорити світові медіа. пише http://svitua.org/index.php/novunu/diaspora/item/5163-ukrainska-diaspora-provodyt-fleshmob-krym-tse-ukraina

Дедалі більше європейських країн починають говорити про відміну санкцій проти Росії.

Приєднуйтесь до всесвітньої акції, скажемо всьому світу правду: #КримЦеУкраїна #CrimeaIsUkraine

Patriots and Friends of Ukraine Worldwide Movement
  Crimea is Ukraine!
16298779_698276133686739_2039440425410856340_nWe call on you to help us draw attention of the world community to this international crime and to achieve the legitimate return of occupied Crimean peninsula by taking a photo with a poster “Crimea is Ukraine” and posting it on your Facebook page and in our event.#КримЦеУкраїна #CrimeaIsUkraine
This flash mob will run until March 16, 2017, because on March 16, 2014 the fake referendum was held in Crimea and Sevastopol on the status of the peninsula, and based on its falsified results Russia annexed Crimea.
16426091_10208414321537478_4310990209031354959_nThe military seizure of Crimea by Russia took place immediately after the fall of Yanukovych regime. In late February – early March 2014 the so-called “green men”, unmarked, but Russian military in fact, started this forceful seizure of Crimea. They started their attack from the Russian military base in Sevastopol. In parallel, Kremlin agents created the so-called “self-defense of Crimea”, which actually consisted of Russian “kazaks”(military units).

17021549_1843891879226493_6729685023648622710_nAt the same time, armed to the teeth unidentified men seized the parliament building of Crimea, raised the flag of Russia over it and illegally declared the Kremlin puppet and Ukrainophobe Sergei Aksenov the new Prime Minister of the Republic. Then, the classic scenario of occupation took place on the peninsula – already on March 16 occupants hastily conducted the fake referendum after which Crimea was added to the Russian Federation. Later on Kremlin forcefully exchanged Ukrainian passports for Russian ones, forcefully spreading Russian citizenship, and started a new genocide of the indigenous population of the peninsula, the Crimean Tatars, almost following the script of 1944.
21222045Until this day the occupation of Crimea by Russia is not recognized neither by the international community nor the Ukrainian authorities. By annexing Crimea and starting a war in Ukraine Russia broke the Budapest Memorandum signed by it in 1994. After its adoption Kremlin guaranteed Ukraine’s sovereignty, security and territorial integrity. Occupation of Crimea and military action started by Kremlin in eastern Ukraine led to a series of powerful economic sanctions imposed on the Russian Federation by many countries.
16996132_1213391298775165_2444099883738537417_nHowever, after three years of Russian occupation of the Crimean peninsula the world slowly begins to forget the annexation of Crimea. This topic disappears from diplomatic ultimatums, the world media stop talking about it. More and more European countries begin to talk about cancelling sanctions against Russia.
Thus, the Ukrainian diaspora united in the “Patriots of Ukraine Worldwide Movement” decided to again remind the international diplomacy of this terrible geopolitical crime that Kremlin keeps committing on the territory of the biggest European country – Ukraine.

Маркс про себе і “соратників”. З книги Миколи Сядристого

  • 24.02.17, 19:45


1365071572_1008479515Трупний запах марсизма-ленінізма і досі отруює планету. Чого варті Північна Корея, Куба, Венесуела, Китай, десяток країн Африки…

Там, де “переміг” комуністичний вибір, триває “класова боротьба” – бідність, репресії, концтабори, війни, відсталість. Відомий майстер мікромініатюри, філософ, незалежний історик Микола Сергійович Сядристий прекрасно розуміє всю хибність марксизму-ленінізму. І сумні наслідки “загальної рівності і братерства”. Тож вирішив вдумливо перечитати всі томи Маркса  з олівцем. Вибираючи найбільш яскраві цитати, що передають атмосферу епохи, показують особисті риси Маркса і Енгельса, їх оточення, як основоположників комуністичної теорії, що більше ста років трясе людство, привівши до голодоморів, війн, десятків мільйонів смертей.

Ми ж публікуємо лише кілька розділів з книги – Николай Сядристый. “Коммуно-мраксизм: ловушка дьявола для рабов”.

Цитати короткі і промовисті. Стануть у пригоді юним і допитливим, серед яких знову модними стають лівацькі ідеї привида комунізму, що вічно блукає Європою… Як не вірите – візьміть першоджерела – порівняйте!

МАРКС О ПИПЕРЕ

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

В своих письмах Маркс называл Пипера своим секретарем (т. 28, с. 252).

«Пипер Вильгельм, немецкий филолог, журналист, член Союза коммунистов, эмигрант в Лондоне, в 50-х годах был близок к Марксу» (т. 29, с. 656.) Он во многих случаях выполнял поручения в качестве личного секретаря Маркса, когда Маркс уезжал из Лондона (т.29, с.55).

Так как никто не знал Пипера лучше, чем Маркс, то ему, естественно, и принадлежит словесно созданный рембрандтовский портрет Пипера в так называемых «Сочинениях» «вождей пролетариата». Итак, читаем:

Маркс — Энгельсу: «Пипер сопровождает меня в Шотландию, а затем возвращается в Лондон» (т. 29, с. 47, 05.06.1856 г.).

Маркс — Энгельсу: «Какой круглый осёл этот Пипер» (т. 28, с. 108).

Маркс — Энгельсу: «Тапман (Пипер. — Н. С.) страдает очень острым триппером. После бурной сцены с мадам Ротшильд (которую он заразил триппером. — Н. С.) дело опять наполовину улажено. Но его положение стало более зависимым благодаря его легкомыслию» (т. 27, с. 221, 03.05.1851 г.).

Маркс — Энгельсу: «Пипер уходит сегодня на две или три недели — правда, не в монастырь, но в немецкий госпиталь, своего рода санитарную тюрьму, где его основательно излечат от плачевных последствий греховных страстей (триппер)» (т. 28, с. 245, 17.09.1852 г.).

Маркс — Энгельсу: «Пипер на время зарекся — или, по крайней мере, говорит, что зарекся, — иметь дело с лондонскими публичными девками» (т. 28, с. 285).

Маркс — Энгельсу: «Пиперу ты должен весьма срочно выслать, по крайней мере, такую сумму, чтобы он мог купить себе брюки и сюртук. Если он будет продолжать ходить таким оборванным, как сейчас, то он не сможет использовать даже самых благоприятных возможностей, которые ему представлятся. Ему нельзя никуда показаться». (Чтобы слушать выступления и разговоры эмигрантов на собраниях и в кабачках, и докладывать обо всем Марксу, а он — в полицию. На одном из таких собраний Пипер был жестоко избит, как бомж и шпион Маркса. — М. С.) (т. 28, с. 236, 18.08.1853 г.).

Маркс — Энгельсу: «Пипер, который был выписан из больницы здоровым, теперь снова попал в немецкую больницу. На этот раз его лечат голодом (от триппера. — М. С.). Так ему и надо!» (т. 29, с. 319).

Маркс — Энгельсу: «Пипер, прожив две недели с проституткой, которую он объявил сокровищем, стал походить на заморенного молочного поросенка и — увы! — опять сел мне на шею, после того как за две недели промотал 20 фунтов стерлингов и теперь одинаково опустошен и в том и в другом смысле» (т. 28, с. 370, 27.07.1854 г.).

Маркс — Женни (жене Карла Маркса. — М. С.): «Вместо тебя со мной ночует Пипер. Чудовищно! По крайней мере, в той же самой комнате» (т. 29, с. 440, 08.08.1856 г.).

Маркс — Энгельсу: «Злосчастного Пипера я посетил в госпитале. У него сифилистическая язва на лбу. В остальном все тот же. Пожалуй, ранее конца декабря не вылечится» (т. 29, с. 300, 02.15.1858 г.).

Маркс — Энгельсу: «Несколько дней тому назад Пипер сидел у нас здесь вечером и давал детям урок, когда внизу в дверь постучался почтальон. Письмо Пиперу, женским почерком (то есть почтальон знал, где постоянно бывает Пипер. — Н. С.). Приглашение на свидание. Не зная почерка и еще менее — подписи, он преисполнился большими надеждами и дал моей жене прочесть письмо. Она тотчас узнала по подписи старую толстую грязную ирландку, бывшую у нас кормилицей, которая сама писать не умеет и потому дала третьему лицу написать это письмо. Можешь себе представить, как высмеяли Фредолана (Фредолан — легендарный ирландский иегумен. — Н. С.). Он все-таки пошел на свидание с этой «коровой». Вот каковы его «приключения» (т. 29, с. 12, 13.02.1856 г.).

Маркс — Энгельсу: «Комедия с Пипером кончилась столь же быстро, сколь и плачевно. С одной стороны, он получил письмо, где старый зеленщик (продавец зелени. — Н. С.) отказывает ему наотрез и запрещает бывать у него в доме. С другой стороны — эта сова в зеленых очках не поддающаяся описанию, безобразная старая перечница (старая дева. — Ред.) — явилась к нам в дом в поисках «своего» Пипера. Она предложила ему тайно бежать с ней. С великой скромностью он самым решительным образом отклонил это. Так кончилась эта комедия. Надо надеяться, что очаровательный юноша на этом горячем опыте немного излечился от веры в свою неотразимость» (т. 29, с. 34, 16.04.1856 г.).

Маркс — Энгельсу: «Он (Пипер. — Н. С.) с каждым днем становится пошлее, ленивее, бесполезнее и обходится все дороже» (т. 29, с. 103, 23.04.1857 г.).

1365071572_1008479515Маркс — Энгельсу из Лондона в Манчестер, где жил Энгельс:

«Дорогой Фредерик!

Во время рождественских каникул здесь был Пипер; явился с похмелья и был пошлее и надоедливее, чем когда-либо. Парень становится чем старше, тем хуже. По-видимому, у него теперь милая привычка прямо с постели выпивать вместо колониальных напитков пинту крепкого портера, что придает ему на весь день томное выражение. Эта смесь тунеядства с менторством, пустозвонства с педантизмом становится в нем действительно все более неудобоваримой. К тому же, как у таких парней часто бывает, у него под мнимой веселостью скрываются дурное настроение, капризы, состояние похмелья. Он преподнес детям два дагерротипа своей любезной персоны, которые действительно неоценимы и могут быть названы «Пипер с открытым ликом». Оба снимка изготовлены в то самое утро, когда он явился в Лондон с поезда. Первый — еще в заспанном полупьяном виде, отвратительнейший образчик умственного и нравственного падения: широкая морда, отвислые щеки, расплывающиеся черты лица, глаза с выражением поразительного ничтожества. На втором снимке наш друг уже пришел в себя и вспомнил, что он красивый и любезный Пипер. Это — пробуждение и триумф самовлюбленности над крайней деградацией. Первый портрет — Пипер, каков он в действительности; второй — каким он кажется себе самому и вообще всем. Женничка верно заметила, что если бы мы еще были знакомы с его драмой: «Что произошло?», то парень был бы весь у нас, как на ладони» (т. 29, с. 208, 07.01.1858 г.).

* * *

В пятидесяти томах «Сочинений» К. Маркса и Ф. Энгельса (около 35 томов, которые сочли не печатать, еще лежат в архивах Москвы) подобные сексуально-кухонные и улично-приключенские описания разных ситуаций и жанров, но одинаковые по духовному уровню, занимают сотни страниц. И все это считается частью величайшего вклада великих мыслителей в общечеловеческую культуру, а в политику — в первую очередь.

О ЛУПУСЕ

Свою книгу «Капитал» Маркс посвятил Вильгельму Вольфу, члену ЦК Союза коммунистов, умершего от кровоизлияния в мозг из-за многолетнего, беспрерывного пьянства. В переписке между Марксом и Энгельсом и в так званых «сочинениях» этих вождей Вильгельм Вольф упоминается под псевдонимом «Лупус».

Почему именно этому человеку Маркс посвятил свой «Капитал», а не какому-нибудь другому, более известному деятелю из своего окружения? Ответ очень конкретен и прост: Лупус, будучи (как и Маркс, и Энгельс) алкоголиком, постоянно посещал в Лондоне самые известные пивнушки и кабачки, особенно погребок Чатсуорт, где собиралась самая популярная революционная эмиграция Европы, бежавшая в демократическую в то время Англию от преследования своих правительств. Именно эту эмиграцию Маркс считал главным скопищем его потенциальных врагов и конкурентов в борьбе за будущую власть, которую, как он считал вместе с Энгельсом, они должны захватить после очередной революции, «которая не так уж далеко, как кажется». Именно в этих местах Лупус собирал для Маркса всю необходимую информацию обо всех и о каждом в отдельности.

dscn0044Маркса, как агента полиции и будущего диктатора Германии, каким он себя представлял, интересовало все: кто и с кем дружит, кто кого поддерживает, кто с кем и где спит, кто и как одевается, на что каждый надеется, чего ожидает сейчас и в будущем и т. д. Поэтому информация, которую собирал Лупус, для Маркса была самой ценной. В письмах к Энгельсу Маркс часто писал: «Не посоветовавшись с Лупусом, данного вопроса решить не могу», «Узнай у Лупуса», «Передай низкий поклон Лупусу», «Не могу ничего решить, не переговорив предварительно с тобой и с Лупусом» (т. 38, с. 129). Лупус у Маркса был осведомителем особого значения, именно поэтому ему и был посвящен «Капитал», который в рукописи сам Маркс в письме Энгельсу назвал «говном» (Scheise) (К.Маркс, Ф.Энгельс, «Письма о «Капитале», М., «Политиздат», 1968, с.135;   02.04.1858 г.).

Публицистическим образцом мелочногрязной, интимнопостельной, полицейской информации обо всех явных и мнимых конкурентах в борьбе за власть является памфлет-донос Маркса в полицейские органы — «Великие мужи эмиграции». Этот «труд» действительно достойный Маркса. И он не мог быть создан без помощи Лупуса. Хотя, конечно, Марксу в этом помогали и остальные его сообщники, включая Энгельса, Пипера, Дронке, Клусса и др.

В этом памфлете Маркс, находясь в доносительском пристрастии, почти с микроскопической фотографичностью описал попойки своей «коммунистической» компании, а не тех, против кого он писал свою пародию. Кроме того, на многих страницах своего памфлета-доноса он невольно описал и самого себя в самом непристойном, но в правдивом виде:

«Здесь «была налицо вся родина», и вдобавок, здесь можно безвозмездно лицезреть величайших мужей Германии (!! — Н. С.). Здесь можно было узнать с точностью до минуты, когда начнется «штурм». При этом штурмовали одну бутылку за другой, и сторонники разных мнений расходились по домам, хотя и нетвердо держась на ногах, но поддерживаемые сознанием того, что они внесли лепту в дело спасения родины» (К. Маркс и Ф. Энгельс. «Великие мужи эмиграции», т. 8, с. 328).

Но почитаем информацию великих вождей о Лупусе, портрет действительно «рембрандтовский». Ведь этого желал сам Маркс.

Энгельс — Марксу: «Конечно, Лупус выпивал с нами; напившись по обыкновению вдрызг, он вырвался на улицу, так что его нельзя было удержать, заблудился, попал в другой — противоположный тому, который ему был нужен, — конец города, в кабачок низшего пошиба; там он угощает шесть сутенеров и двух проституток, показывает золото, уходит, сутенеры бегут за ним и так далее. Такова его версия. Но во всей этой истории есть какая-то тайна: так, например, когда он пришел в себя, он не пошел домой, а связался с каким-то совершенно незнакомым англичанином, который приютил его у себя за шиллинг (не далее чем в 200 шагах от его квартиры). Короче говоря, здесь есть вещи, которые мосье Лупус хотел бы скрыть, — несомненно, какая-нибудь старая связь» (т. 28, с. 284, 3 апреля 1854 г.). (Лупус был «голубым» бисексуалом. — Н. С.).

Маркс — Энгельсу: «У Рингса (друг Маркса, член Союза коммунистов. — Н. С.) приступ помешательства, он пробыл несколько дней в работном доме, состояние его все еще вызывает опасение. Причина — пьянство, и в этом большая заслуга бесподобного Лупуса» (т. е. Вильгельма Вольфа. — Н. С.) (т.28, с. 257, 28.10.1853 г.).

В январе 1853 года Энгельс докладывает Марксу, что среди «наших парней» «распущенность усиливается, и если попадешь в их руки, то можно ставить десять против одного, что будешь пьянствовать не меньше полутора суток подряд…» (т. 28, с. 175).

Маркс — Энгельсу о Лупусе: «Старый дурак был удивлен, что я ему, наконец, показал зубы». (Лупус, будучи пьяным, в присутствии членов семьи Маркса ругал его за невозврат редкой книги, обвиняя его в том, что он ее «загнал». Из-за этого между ними возникла сильная ссора. — Н. С.) (т. 28, с. 244, 07.09.1853 г.).

Энгельс — Марксу: «Лупус был в Бокстоне, а после — в Девоншире, где снова натерпелся мук в скверных отелях — ему не давали ничего выпить…» (т. 29, с. 287, 16.08.1858 г.).

Энгельс — Марксу: «Лупус хочет, по-видимому, бросить посещение погребков: из четырех раз я его только однажды застал в его излюбленном погребке Чатсуорт. Так как я хожу туда только из-за него, то для меня большая потеря времени, и это надо изменить» (т. 29, с. 227, 11.02.1858 г.).

Энгельс — Марксу: «Последний (Лупус. — Н. С.) в прошлое воскресенье у меня сильно напился (Энгельс и Маркс тоже были алкоголики. — Н. С.), однако, благополучно был доставлен домой. С того времени нога у него опять несколько хуже; вероятно, он ушибся» (т. 29, с. 298, 21.10.1858 г.).

Маркс — Конраду Шрамму: «Лупус опят начинает новую главу своей жизни. Не пугайтесь — это не женитьба, напротив — развод, а именно он оставляет свою домовладелицу, у которой жил три года (и у которой от Лупуса остался ребенок. — Н. С.), и переезжает поближе ко мне. Он очень популярен… в том же погребке» (т. 29, с. 443, 09.12.1857 г.).

Энгельс — Марксу: «Ухудшение качества горького пива приводит Лупуса в отчаяние. Из-за этого ему приходится пить портер или смесь портера с элем (тоже спиртной напиток. — Н. С.). В остальном он чувствует себя довольно хорошо и обитает по-прежнему в Чатсуорте» (кабачок, где собирается эмиграция, о которой Лупус собирает всю информацию для Маркса и Энгельса. — Н. С.) (т. 29, с. 401, 03.11.1859 г.).

Энгельс — Марксу: «Болезнь Лупуса быстро прогрессирует. У него появились галлюцинации. Он постоянно вскакивает с постели и т. д. (т. 30, с. 325).

9 мая 1864 года Вильгельм Вольф (Лупус) умер, не приходя в сознание (т. 30, с. 540).

Перед смертью Лупуса в больнице посетили его верные собутыльники Маркс и Энгельс; Маркс, вспоминая об этом, писал: «Лупус лишь на минуту пришел в себя, когда мы уже уходили, и спросил: «А вы еще придете?»

МАРКС — БОЛЬНОЙ АЛКОГОЛИК

 ae320-10355803-807537259327922-2656246542214338211-n

Энгельс и Маркс сильно пили. У Маркса в семье пила его жена и даже дети. От алкоголизма у Маркса была больная печень, в результате чего он постоянно болел и сильно страдал от карбункулеза и других болезней.

Маркс — Энгельсу: «Гемморой потряс меня на сей раз больше, чем французская революция. Не могу ходить в библиотеку из-за «задних» обстоятельств» (т. 28, с. 9; 24.01.1852 г.).

Маркс — Энгельсу: «Дорогой Фредерик! Вот уже 10 дней у меня чудовищная зубная боль и весь рот в нарывах, то есть воспаление десен и т. д.» (т. 29, с. 300; 10.11.1858 г.).

Маркс — Энгельсу: «Надо сказать, что кроме этого карбункула нижней задней части, появился новый фурункул на спине, а тот, что на груди, едва стал залечиваться» (т. 30, с. 317; 20.01.1864 г.).

Маркс — Энгельсу: «К моему, далеко не приятному удивлению, оказалось, что у меня не фурункул, а скорее злокачественный карбункул, бесстыдно развивающийся у самого пениса» (т. 30, с. 344; 25.07.1864 г.).

Женни Маркс (жена Маркса) — Энгельсу: «У него два кровавых нарыва — на щеке и на спине» (т. 30, с. 563).

Маркс — Энгельсу: «Стараясь наверстать по ночам потерянное днем время, опять нажил себе чудный карбункул недалеко возле реnis» (т. 31, с. 221).

56ab19abc6805_1454053803Маркс — Энгельсу: «На левом бедре есть несколько маленьких карбункулов, но незначительных» (т. 31, с. 231).

Маркс — Энгельсу: «Не хотел я также повторять тебе скучную историю о причинах вторичного опоздания, а именно о карбункулах на задней части и вблизи реnis, последние остатки которых теперь отцветают и при которых я мог сидеть (а следовательно и писать), лишь испытывая большие страдания. Мышьяка я не принимаю, так как от его тупеешь, а мне необходима была нормальная голова, по крайней мере не то время, когда можно было писать» (т. 31, с. 236; 2.04.1867 г.).

Маркс — Энгельсу: «Дорогой Фред! С Новым годом! Всего лишь три дня, как я в состоянии сидеть, а то все время лежал скорчившись. Приступ (печени. — Н. С.) был очень сильным. Об этом ты можешь судить по тому, что в течение трех недель я — не курил! В голове еще туман» (т. 32, с. 3; 3.01.1868 г.).

Маркс – Энгельсу: «Я за целый ряд лет сделал странное наблюдение, что моча, которая при обычном моем состоянии выделяет известь или что – то в этом роде, становится совершенно чистая, когда у меня появляются карбункулы» (т.32, с.54; 24.04.1868г.).

Маркс — Энгельсу: «В начале этой недели у меня были карбункулы на правом бедре (еще не прошли)» (т. 32, с. 35).

Маркс — Энгельсу: «Два карбункула на мошонке привели бы в дурное расположение духа самого Суллу» (т. 32, с. 74). (Луций Корнелий Сулла — римский полководец и государь-диктатор, ибо Маркс считает себя таковым. — Н. С.).

Энгельс — Марксу: «Новый карбункул доказывает, что ты должен без промедления снова пить мышьяк» (т. 32, с. 278; 25.07.1869 г.).

Энгельс о Марксе — Л. Кугельману: «Обширные места кожи разрушены совершенно карбункулами» (т. 33, с. 183; 28.04.1871 г.).

Маркс — Энгельсу: «Сегодня по получении твоего письма я взял острую бритву, память дорогого Лупуса и собственноручно разрезал эту дрянь. Я не могу допускать врачей к области половых органов… Дорогой дружище, при всех этих обстоятельствах больше, чем когда-либо, чувствуешь, какое счастье — дружба, подобная той, какая существует между нами (??? — Н. С.). Ты — то знаешь, что НИКАКИЕ отношения я не ценю столь высоко» (т. 31, с. 153, 20.02.1866 г.).

Книга Николай Сядристый. “Коммуно-мраксизм: ловушка дьявола для рабов”.  повинна бути у кожній бібліотеці. В теорії. На жаль, паперова версія видана крихітним накладом – хоча в Києві її можна придбати у Лаврі, в Музеї мікромініатюр.

Ми спробуємо донести ці цитати широкому колу міжнародних дослідників, молоді, які отримують інформацію через інтернет.

Ліві ідеї, особливо радикальні, ні до чого позитивного не приведуть. Як втім, і крайні праві… Україні, як і іншим постколоніальним країнам, ще довго доведеться вибудовувати власну модель суспільного устрою. Відповідно, тим нині молодим лідерам, які шукають шлях, варто уявляти, що таке марксизм, ленінізм, сталінізм, розуміти, хто був автором тих кривавих ідей і політитичних експериментів. Не повторюйте помилок!

Ось тут в нагоді і стануть роботи Миколи Сядристого і подібні статті.

Ця книга обезцінює тисячі публікацій про марксизм, що видавалися мільйонними накладами в країнах соціалізму, а також зводить нанівець кандидатські і докторські дисертації “видатних вчених”, за які і досі отримують бюджетні доплати…

Читайте, вчиться, дерзайте!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Щодо функціонування Новопетрівської районної лікарні

  • 22.02.17, 21:20


ПУБЛІКУЮ ТЕКСТ ДЕПУТАТСЬКОГО ЗВЕРНЕННЯ НА ВАШ РОЗГЛЯД, ДЛЯ ВНЕСЕННЯ ПРАВОК, ПРОПОЗИЦІЙ ТА ЗАУВАЖЕНЬ

Голові Вишгородської
районної ради Кириченку Р.М.,

в.о. голови Вишгородської
райдержадміністрації Савенку В.В.,

Новопетрівському сільському голові
Старенькому Р.М.

Депутатське звернення

Щодо функціонування
Новопетрівської районної лікарні

До мене звернулися мешканці сіл Нові та Старі Петрівці та інших населених пунктів району Ірина Скотаренко,Олена Рискаль, Ксенія Романченко, Ігор Москаленко, Алла Летича, Алла Журавська, Олена Мартиненко, Лариса Шматко, Ганна Мартиненко, Віктор Кацімон, Григорій Колтик, Тетяна Кучерява, Тетяна Богдан, Тетяна Крилова, Леся Борисенко, Людмила Салій, Анна Правдива-Костріцька, Оксана Бабенко, Олена Хомик, Наталія Кононенко, Наталія Педаш, Наталія Мацевита, Олег Мацьовитий, Людмила Мацевита, Ігор Баєв, Вікторія Сиваш, Наталія Богач, Ірина Яценко, та ін. див. за посиланням: https://www.facebook.com/…/6371…/permalink/640968836111336/…)
Названі громадяни стурбовані ситуацією, розмовами та інформацією щодо закриття Новопетрівської районної лікарні, які поширюються останнім часом. На жаль, офіційних коментарів керівників місцевої влади (ні представницької, ні виконавчої) щодо функціонування Новопетрівської районної лікарні в районних засобах масової інформації та на офіційних сайтах нема. Відсутність офіційної достовірної інформації породжує кривотолки, страхи, сіє паніку серед населення села Нові Петрівці та мешканців інших населених пунктів району, породжує зростання соціальної напруги.
У газеті «Новопетрівські вісті» від 14.01.2017 року опублікований матеріал «Звіт сільського голови про проведену роботу сільською радою у 2016 році», в якому на стор.6-7 дається точка зору сільської ради щодо ситуації, яка склалася з Новопетрівською районною лікарнею. У газеті вказано, що «питання закриття… лікарні стоїть на порядку денному вже не перший рік», особливо гостро воно постало, на думку сільської ради, з прийняттям Концепції реформи фінансування охорони здоров’я. З цього матеріалу мешканці села довідалися, що причиною термінового оформлення сільською радою права власності на будівлі Новопетрівської районної лікарні стало прагнення зберегти ці приміщення для громади. Сільській раді стало відомо про начебто попередню домовленість керівництва Вишгородської ЦРЛ та Фонду комунального майна Вишгородського рйону на оренду ТОВ «Перший столичний хлібозавод» приміщень лікарні для розміщення гуртожитку. Зі статті видно, що сільська рада побоялася втратити і пустуюче приміщення, яке, як стало їм відомо, могли використати «для створення в майбутньому обласного центру реабілітації учасників АТО та війни в Афганістані». У цьому ж матеріалі вказано, що під час однієї із зустрічей керівництво Вишгородської ЦРЛ повідомило сільську раду, що подавати матеріали на акредитацію Новопетрівської районної лікарні вони не будуть і лікарню закриють, пояснюючи це тим, що в них немає документів на приміщення. Хоча, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 року №765 (редакція від 25.11.2015 р.) «Про затвердження Порядку акредитації закладів охорони здоров’я», нема зв’язку права власності з проходженням акредитаці. У Порядку вказано, що серед документів, які подаються на акредитацію, повинна бути копія документу, який підтверджує право користування приміщенням. Постає питання: Чому не подавалися документи Новопетрівської районної лікарні на акредитацію, а якщо й подавалися, то що, відповідно до законодавства, стало причиною відмови в акредитації?
З вищеназваної газети мешканцям села Нові Петрівці стало відомо, що «з метою захисту конституційних прав новопетрівчан на належний рівень медичної допомоги Новопетрівська сільська рада 23 грудня 2016 року прийняла рішення про створення Новопетрівського медичного консультативно-діагностичного центру».
Сьогодні мешканців села також цікавить, для яких цілей планує сільська рада використовувати земельну ділянку навколо будівель Новопетрівської районної лікарні. Якщо з’явився інвестор для будівництва сільського стадіону, то чому б не спрямувати ці кошти на будівництво дитячого садка, адже в селі вже є сучасний стадіон біля школи №2 і необхідності в будівництві ще одного, на думку мешканців Нових Петрівець, – нема.
Сільська рада запрошує мене на засідання сесій як депутата Вишгородської районної ради, «закріпленого» за селом. Кілька разів я пропонувала сільській раді ініціювати передачу пустуючого приміщення лікарні із спільної комунальної власності району до комунальної власності громади села для використання його, наприклад, під соціальне житло чи для інших цілей, які визначить громада. На жаль, до моїх рекомендацій сільська рада не прислухалась. На сесії сільської ради 09 вересня 2016 року, попросивши слово, я намагалася переконати депутатів у некоректності винесення питання про оренду приміщень лікарні, оскільки будівлі Новопетрівської районної лікарні мають власника – Вишгородську районну раду. Це спільна комунальна власність територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району, про що Вишгородською районною радою прийняті відповідні рішення. Але виявилось, що рішення про оформлення права власності на вказані об’єкти вже прийнято на попередній сесії, на яку мене не запрошували.
Про цей факт я відразу ж повідомила апарат районної ради – на той час радника голови районної ради Деркача Ю.В. Пізніше мені стало відомо, що розпочався судовий процес за позовом районної ради щодо правомірності прийнятого сільською радою рішення.
Так склалося, що Новопетрівська районна лікарня надає медичні послуги не тільки мешканцям села, а й інших населених пунктів району, в тому числі і міста Вишгорода. Це зумовлено тим, що пацієнти задоволені обслуговуванням і якістю надання медичних послуг поліклінікою та стаціонаром Новопетрівської РЛ, належними, на їхню думку, умовами та кадровим забезпеченням. Добратися до Центральної районної лікарні, особливо хворим, не завжди просто, оскільки відсутній прямий транспортний зв’язок села Нові Петрівці з районним центром. Слід взяти до уваги, що село Нові Петрівці – найбільше за чисельністю населення село в районі і одне з найбільших в області. Новопетрівська сільська рада протягом останніх років шляхом надання цільової дотації районному бюджету фінансово підтримує як медичні, так і навчальні заклади, розташовані на території села, не відмовляється цього робити й надалі.
Реформа охорони здоров’я не може бути спрямована проти людей і погіршувати якість надання населенню медичних послуг. Бути чи не бути лікарні – має вирішувати громада! Якщо не буде почута і врахована думка людей щодо збереження лікарні, громадськість готова вдаватися до крайніх заходів – масових протестів, мітингів тощо, організованих відповідно до чинного законодавства.
Враховуючи потребу, необхідність і бажання населення Нових Петрівець та інших сіл району отримувати медичну допомогу в Новопетрівській районній лікарні, продовження її функціонування в умовах реформування системи охорони охорони здоров’я, прошу дати відповіді на порушені у зверненні питання, а також:

1.Зберегти Новопетрівську районну лікарню та ті послуги, які надаються в ній.
2. Інформувати населення про шляхи, хід та стан реформування охорони здоров’я в районі, та заходи, які планується вжити для підвищення якості надання медичних послуг як у Нових Петрівцях, так і в районі.

Відповідно до ст.ст. 11,13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» прошу розглянути звернення у встановлені чинним законодавством терміни та інформувати про прийняті рішення.

Депутат Вишгородської районної ради В.І. Духота

Донецький краєзнавчий відроджується!

  • 21.02.17, 19:56

16865025_1824752071108822_7837771236744080491_n

Гримить по всій лінії фронту в Донбасі. Активізація бойових дій. Що не завадило співробітникам Донецького обласного краєзнавчого музею відкрити кілька резонансних патріотичних виставок.

Донецькому краєзначому “пощастило” у цій війні найбільше. Спершу центральний офіс в окупованому Донецьку вдумливо пограбував відомий терорист Гіркін (Стрєлков). Щоб замести сліди, організував цілеспрямовані обстріли музею Градами і важкою артилерією. Приміщення зруйноване…

Сам заклад отримав “високе” звання “республіканський” і нині кілька зрадників України з його нинішнього керівництва, істерично прославляють “подвиги бойовиків ДНР”, маючи шанс отримати років  15 після конфіскації…

Україні залишилося три сільських музейних філії ДОКМ у трьох лініях оборони.

Через бюрократичні перепони, музейники залишилися без заробітної плати, світла, комунальних послуг. Більше двох років в умовах прифронтової зони зберігали музеї, вели екскурсії… Заклади збережено!

Донецький обласний краєзнавчий музей перереєстровано на підконтрольній Україні території, закрито заборгованість по заробітній платі. Розпочато виставкову діяльність.

-Звичайно, є чимало проблем, які доводиться долати! – сказала директор ДОКМ Світлана Глушко, – Вдячні керівництву Донецької ВЦА та Управлінню культури і туризму за постійну підтримку і увагу! Особлива подяка художнику-фронтовику, арт-директору Музея плакату Юрію Неросліку за подаровані виставкові комплекти патріотичних плакатів! Спасибі команді журналу “Музею України” за методологічну підтримку і просування в інформаційному просторі, сайт, виставки! Ми очікуємо на співпрацю з краєзнавчими музеями інших областей! Для нас це дуже важливо!

-Патріотичне виховання молоді – пріорітет у роботі закладів культури області! – підкреслив заступник Голови Донецької ВЦА Ігор Стокоз, – І попри всі перепони, ця робота триває!

20 лютого 2017 року співробітники музею С.С. Прокоф’єва (відділ ДОКМ) спільно з працівниками Сонцівського НВК провели захід – «Пам’яті героїв небесної сотні». З учнями старших класів переглянули та обговорили документальний фільм «Сильніше ніж зброя» присвячений чорним дням Майдану.

А з учнями молодших класів провели п’ятихвилинку під час якої переглянули патріотичні плакати та оголосили конкурс малюнків на патріотичну тематику.

-Попри тривожні новини з фронту, всі заклади культури Донеччини працюють у штатному режимі! – заявила начальник Управління культури і туризму Донецької ВЦА Аліна Певна, – Як бачите, патріотичні виставки, акції, етнографічні свята відбуваються постійно. Ми боремося за юні душі!

Мене особисто дуже дивує байдужість колективів великих столичних і обласних музеїв до проблем колег-музейників прифронтової Донеччини! Два заклади з європейською славою – Донецький краєзнавчий і Донецький художній, створюються фактично з нуля! Хоч якось морально підтримайте! Тиша…

Невже так важко організувати спільні виставки – представити своїх художників, майстрів на Донеччині і прийняти у себе митців Донбасу? Ніхто гостей Донеччини на передову не пустить і не запрошує! Є цілком безпечні маршрути, міста, музеї, а крім культурологічних волонтерів, поодиноких ентузіастів, професійних музейників з мирних областей фактично не зустрінеш! Чому?

Музейна спільнота давно мала взяти шефство хоча б над двома Донецькими обласними музеями. Вже не кажучи про музеї, які опинилися мало не на передовій. Старанно “не помічають”… Як і Мінкульт, до речі. У всіх скільки проблем і нагальних справ, що просто не вистачає часу якось підтримати людей, що розвивають культуру у прифронтовій зоні. Часто під обстрілами. Майже три роки…

Чому крихітний Музей плакату, абсолютно без будь-якого фінансування, зміг організувати понад 100 виставок у трьох лініях оборони, а визнані музейні гіганти жодної?! Хтось може пояснити такі “феномени”?

Можливо Мінкульту і Управлінням культури ОДА варто видати відповідні накази і примусити свої заклади взяти шефство над прифронтовими музеями і хоча б два рази на рік оформляти відрядження в зону АТО? З виставками, лекціями, обміном досвіду…

-Донецький обласний краєзнавчий музей відкритий до співпраці з спорідненими музеями Києва і інших областей! – підкреслила директор Світлана Глушко, – Давайте працювати разом!

То дуже різні акції: виставки про Героїв АТО чи Небесної сотні, проведені у Львові чи під обстріляною Волновахою…

Мало хто розуміє…

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі “Музеї України”

16865025_1824752071108822_7837771236744080491_n

16865004_1824751947775501_8833896693209316017_n

16683829_1808094732790049_4034551997249496461_n

16683871_1824751954442167_4009051276043815266_n

Донецький краєзнавчий відроджується!

  • 21.02.17, 19:34

16865025_1824752071108822_7837771236744080491_n

Гримить по всій лінії фронту в Донбасі. Активізація бойових дій. Що не завадило співробітникам Донецького обласного краєзнавчого музею відкрити кілька резонансних патріотичних виставок.

Донецькому краєзначому “пощастило” у цій війні найбільше. Спершу центральний офіс в окупованому Донецьку вдумливо пограбував відомий терорист Гіркін (Стрєлков). Щоб замести сліди, організував цілеспрямовані обстріли музею Градами і важкою артилерією. Приміщення зруйноване…

Сам заклад отримав “високе” звання “республіканський” і нині кілька зрадників України з його нинішнього керівництва, істерично прославляють “подвиги бойовиків ДНР”, маючи шанс отримати років  15 після конфіскації…

Україні залишилося три сільських музейних філії ДОКМ у трьох лініях оборони.

Через бюрократичні перепони, музейники залишилися без заробітної плати, світла, комунальних послуг. Більше двох років в умовах прифронтової зони зберігали музеї, вели екскурсії… Заклади збережено!

Донецький обласний краєзнавчий музей перереєстровано на підконтрольній Україні території, закрито заборгованість по заробітній платі. Розпочато виставкову діяльність.

-Звичайно, є чимало проблем, які доводиться долати! – сказала директор ДОКМ Світлана Глушко, – Вдячні керівництву Донецької ВЦА та Управлінню культури і туризму за постійну підтримку і увагу! Особлива подяка художнику-фронтовику, арт-директору Музея плакату Юрію Неросліку за подаровані виставкові комплекти патріотичних плакатів! Спасибі команді журналу “Музею України” за методологічну підтримку і просування в інформаційному просторі, сайт, виставки! Ми очікуємо на співпрацю з краєзнавчими музеями інших областей! Для нас це дуже важливо!

-Патріотичне виховання молоді – пріорітет у роботі закладів культури області! – підкреслив заступник Голови Донецької ВЦА Ігор Стокоз, – І попри всі перепони, ця робота триває!

20 лютого 2017 року співробітники музею С.С. Прокоф’єва (відділ ДОКМ) спільно з працівниками Сонцівського НВК провели захід – «Пам’яті героїв небесної сотні». З учнями старших класів переглянули та обговорили документальний фільм «Сильніше ніж зброя» присвячений чорним дням Майдану.

А з учнями молодших класів провели п’ятихвилинку під час якої переглянули патріотичні плакати та оголосили конкурс малюнків на патріотичну тематику.

-Попри тривожні новини з фронту, всі заклади культури Донеччини працюють у штатному режимі! – заявила начальник Управління культури і туризму Донецької ВЦА Аліна Певна, – Як бачите, патріотичні виставки, акції, етнографічні свята відбуваються постійно. Ми боремося за юні душі!

Мене особисто дуже дивує байдужість колективів великих столичних і обласних музеїв до проблем колег-музейників прифронтової Донеччини! Два заклади з європейською славою – Донецький краєзнавчий і Донецький художній, створюються фактично з нуля! Хоч якось морально підтримайте! Тиша…

Невже так важко організувати спільні виставки – представити своїх художників, майстрів на Донеччині і прийняти у себе митців Донбасу? Ніхто гостей Донеччини на передову не пустить і не запрошує! Є цілком безпечні маршрути, міста, музеї, а крім культурологічних волонтерів, поодиноких ентузіастів, професійних музейників з мирних областей фактично не зустрінеш! Чому?

Музейна спільнота давно мала взяти шефство хоча б над двома Донецькими обласними музеями. Вже не кажучи про музеї, які опинилися мало не на передовій. Старанно “не помічають”… Як і Мінкульт, до речі. У всіх скільки проблем і нагальних справ, що просто не вистачає часу якось підтримати людей, що розвивають культуру у прифронтовій зоні. Часто під обстрілами. Майже три роки…

Чому крихітний Музей плакату, абсолютно без будь-якого фінансування, зміг організувати понад 100 виставок у трьох лініях оборони, а визнані музейні гіганти жодної?! Хтось може пояснити такі “феномени”?

Можливо Мінкульту і Управлінням культури ОДА варто видати відповідні накази і примусити свої заклади взяти шефство над прифронтовими музеями і хоча б два рази на рік оформляти відрядження в зону АТО? З виставками, лекціями, обміном досвіду…

-Донецький обласний краєзнавчий музей відкритий до співпраці з спорідненими музеями Києва і інших областей! – підкреслила директор Світлана Глушко, – Давайте працювати разом!

То дуже різні акції: виставки про Героїв АТО чи Небесної сотні, проведені у Львові чи під обстріляною Волновахою…

Мало хто розуміє…

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі “Музеї України”

16865025_1824752071108822_7837771236744080491_n

16865004_1824751947775501_8833896693209316017_n

16683829_1808094732790049_4034551997249496461_n

16683871_1824751954442167_4009051276043815266_n

Майдан. Революція. Плакати.

  • 20.02.17, 16:18


Майдан дав якийсь неймовірний поштовх для розвитку українського плакату. Слів бракувало. Було достатньо картинок з короткими закликами.

Вийшло так, що в епіцентрі тієї стихійної народної творчості опинився Музей плакату України при часописі “Музеї України”.

d89fe-874459924Наша скромна сторінка у Фейсбуці била всі мислимі рекорди відвідуваності. Ми координували активістів української діаспори в десятках країн. На головних площах багатьох світових столиць відбувалися мітинги-плакатні виставки. Люди роздруковували плакати і тримали їх в руках…

Це було щось!

А потім були оті масові демонстраційні розстріли. Не розслідувані і досі.

d9f2e-668624892Винні не знайдені і не покарані.

До влади прийшли досить специфічні люди, діяльність яких ми добре відчуваємо. І розуміємо…

Чомусь згадується масова зрада і тваринний переляк багатьох, хто боявся засвітитися у всіх тих подіях. Нині вони знову при грошах і владі. Політичні повії вічні…

d8d4f-809860593А ми відкрито увійшли у майданний вир і відкрито весь його пройшли.Без грошей, нагород, посад. І якоїсь своєї “видатної заслуги”, як те підкреслюють “відомі активісти”, ми не відчуваємо. Включились, зробили те, що змогли. Рядові солдати. Все. Далі почалися інші події. І ми теж там були… І є…

За великим рахунком ми виграли лише якісь моральні позиції. Україна стала іншою. Народ змінився. Жити стало гірше. При владі – ще більш цинічні бариги. Боротьба триває, бо вона вічна.

c2793-s49282469Ідеального суспільства не буде ніколи. То – утопія.

Радійте тому, що є. Особливо у порівнянні із зомбі-апокаліпсисом в Рашкі та інших “країнах СНД”…

Більшість авторів плакатів Майдану, які залишилися у колекції Музею плакату, так і залишаться невідомими. Та і їх художня цінність має якусь ціну лише для нас. Світ те все давно забув.

Нам знову залишилися лише фотографії…

Віктор Тригуб, директор Музею плакату України

d90b7-746671764

d93ae-910998885

d9689-735629987

da4f5-623837134

da212-659948746

ee1f0-470187651

ee520-1010630-391087254368701-1702046356-n-3-1

Николай Сядристый: МАРКС И ЭНГЕЛЬС О МОРАЛИ

  • 17.02.17, 09:37

dscn0044Ця книга має великий резонанс. Її активно обговорюють на багатьох форумах в інтернеті та в соціальних мережах. А це – просто збірник цитат – Николай Сядристый. “Коммуно-мраксизм: ловушка дьявола для рабов”.

Підбірка наскільки переконлива, що опоненти навіть не вірять, що їх комуністичні кумири – Маркс, Енгельс, Ленін, Сталін, Гітлер, Мусоліні могли таке написати!

Не лише могли, а НАПИСАЛИ!

-Я спеціально під кожною цитатою вказував том з повного зібрання творів і сторінку! – зазначив член редколегії журналу “Музеї України”, всесвітньо відомий майстер мікромініатюри, філософ Микола Сядристий,- Як з Біблії. Якщо фанати комунізма і соціалізма не вірять, хай відкриють книги своїх улюблених вождів і почитають. Там все є, вивірено і затверджено ще за СРСР під контролем КГБ. Опубліковані твори Маркса, Енгельса, Леніна повністю документальні! Більше того, радянські цензори вилучили найгостріше і найскандальніше… Хоча, достатньо і того, що є…

Отже, добірка цитат з Маркса і Енгельса з офіційних зібрань:

МАРКС И ЭНГЕЛЬС О МОРАЛИ

Все диктаторы ХХ столетия, которые считали себя последователями Маркса, — Ленин, Сталин, Мао Дзэдун, Чаушеску, Пол Пот и др., а также их конкуренты в борьбе за мировое господство — Муссолини, Гитлер — считали, что в политике нет ни морали, ни человеческой нравственности:

«Коммунисты вообще не проповедуют никакой морали».

Карл Маркс (т. 3, с. 236).

«В политике морали нет, а есть только целесообразность».

В. Ленин (т. 42, с. 246).

«В политике я не признаю никаких моральных законов».

А. Гитлер («Говорит Гитлер», Г. Раушнинг, М., «МИФ», 1993, с. 205).

«Надо ко всем людям относиться без сентиментальности, надо всех держать на расстоянии, и постоянно держать камень за пазухой».

В. Ленин (т. 4, с. 345).

«Действительное впечатление можно произвести только сверхнаглостью».

В. Ленин (Из письма Ленина — Чичерину, 25.11.1922 г.).

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

«Фашистский воин имеет свою собственную мораль. Законы общепринятой морали в области семьи, политики, общественных отношений — ему чужды».

Б. Муссолини («Устав фашистов». Из книги «Итальянский фашизм», Н. Устрялов, М., «Вузовская книга»).

Придерживаясь принципа лжи и антиморальности, Маркс и Энгельс, будучи главарями Союза коммунистов, считали членов этого Союза ослами и бандитами, которых они, как настоящие агенты полиции, держали под своим контролем:

«Дорогой Маркс! Разве мы в продолжение стольких лет не делали вид, будто всякий сброд — это наша партия, между тем как у нас не было никакой партии. Какое значение имеет «партия», то есть банда ослов, слепо верящих нам…» Ф. Энгельс (т. 27, с. 177).

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Микола Сядристий і Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, під час прес-конференції

Читая эти циничные, откровенные и тайные мысли Энгельса, невозможно не вспомнить очень интересный факт: во время суда в Кёльне над членами Союза коммунистов лондонские газеты «Тimes» и «Daily News» дали на своих страницах сообщение, как о суде над «шайкой праздных бродяг» и мошенников, среди которых были названы Маркс и Энгельс, ибо они в одной статье защищали своих подсудимых, хотя и жили в Лондоне (т. 8, с. 397).

То есть пресса писала о членах так называемого Союза коммунистов почти тоже самое, что о них думали и говорили между собой их руководители — Маркс и Энгельс. Газетная характеристика даже была чуточку мягче.

Но самое интересное и загадочное было в том, что лондонская «Всеобщая Газета» («Аllgemeine Zeitung») 26 сентября 1851 года дала сообщение о том, что арестованных в Кёльне коммунистов выдала полиции великосветская проститутка госпожа фон Бек, которая была завербованным агентом Маркса и внезапно умерла при загадочных обстоятельствах во время допроса. Возможно, что ее могли убить, чтобы не выдать деятельность полицейского агента Маркса во всех его агентурных подробностях.

Первым человеком, который сообщил Марксу о смерти госпожи фон Бек и ее признаниях, помещенных в газете, был Энгельс: «Читал ли ты в сегодняшней «Daily News» поучительную статью о фактической проститутке и мнимой баронессе Бек, которая умерла на руках английской полиции в Бирмингеме во время своего вранья?» (т. 27, с. 299; 1.09.1851 г.).

Под последними словами, — «своего вранья», — Энгельс имеет в виду не что иное, как признание госпожи фон Бек, что имена выданных ею коммунистов она узнала лично от Маркса, в чем и была главная суть статьи, поразившая Энгельса.

Не теряя времени, Маркс пишет во «Всеобщую газету» письмо-опровержение, доказывая, что в статье «упоминается мое имя в нелепом сочетании с именем баронессы фон Бек и кёльнскими арестами» (т. 8, с. 114). Маркс доказывает, что он встречался с баронессой только два раза и при свидетелях. И «во время обоих свиданий речь шла исключительно о литературных предложениях, которые я вынужден был отклонить…» (там же — т. 8, с. 114).

Но Маркс в своем письме откровенно врал. Он не отклонил какие-то непонятные «предложения», а завязал с фон Бек деловое сотрудничество, завербовал ее для шпионской эксплуатации. Он даже с радостью сообщал об этом Энгельсу в письме пять месяцев тому назад. Вот эта информация:

Маркс — Энгельсу: «Если ты хочешь знать подробности об интригах, битвах, личностях, ты должен только прислать мне письма — открыто по адресу г-жи баронессы фон Бэк. Я завязал с ней отношения. Она была шпионкой Кошута и является хроникой настоящей венгерской грязи. Надо ее поэксплуатировать» (т. 27, с. 207; 2.04.1851 г.).

Но марксова «эксплуатация» для самой госпожи фон Бэк закончилась печально; семь членов Союза коммунистов получили от 3 до 6 лет тюрьмы. А Маркс, будучи опозоренным в прессе, распустил так называемый Союз коммунистов (т. 8, с. 650). Очень похоже, что Маркс, как агент полиции, именно к этому результату и стремился, используя госпожу фон Бэк, но он не ожидал, что она его выдаст и ее заявления попадут в прессу.

Чтобы как-то отмыться после такого скандала, Маркс решил выступить в прессе в качестве преданного защитника своих товарищей, которых он с Энгельсом всегда считал ослами и бандитами. С этой целью он издает брошюру — памфлет «Разоблачение о кёльнском процессе коммунистов» (т. 8, с. 423–491; 1853 г.).

В этом памфлете Маркс почти с микроскопической деталировкой описывает действия двух участвующих в данном процессе враждующих сторон, удивляя читателя профессиональным знанием того, что делали полиция и судебные органы для своей победы. Каким образом Маркс имел доступ к секретным документам карательных органов — неизвестно, хотя и не трудно догадаться.

Нельзя не отметить, что по окончании суда Маркс, ссылаясь на своего агента — юриста Бермбаха, сообщал Энгельсу: «Нет больших ослов, чем эти немецкие рабочие» (т. 28, с. 71; 26.07.1852 г.).

dscn0044Маркс говорил: «В политике ради известной цели можно заключить союз даже с самим чертом, — нужно только быть уверенным, что ты проведешь черта, а не черт тебя» (т. 8, с. 410; 16.11.1852 г.). Эту мысль впоследствии очень любил Ленин.

Но здесь Маркс проиграл. Вернее, переиграл самого себя, будучи, как всегда, влюбленным в свою самоуверенность, которую неусыпно охранял при помощи своей исключительной мстительности и цинизма.

После этого процесса Маркс, как опозоренный и засветившийся тайный агент полиции, навсегда уходит с политической и общественной сцены. Последние 30 лет своей жизни он проживет как политический труп. Но в Советском Союзе этот факт будет всегда тщательно замалчиваться и скрываться. И законодательно охраняться Уголовным кодексом страны.

Не кто-нибудь, а именно Маркс писал об этом одиночестве Энгельсу, Лассалю, Зорге и др.

Маркс — Энгельсу: «Я намерен при первой возможности публично заявить, что не имею ничего общего ни с одной из партий. Я не намерен больше терпеть, чтобы всякий партийный осел мог меня оскорблять под партийным предлогом» (т. 28, с. 254; 8.10.1853 г.).

Через 6 лет после этого письма Маркс 6 ноября 1859 года пишет Лассалю о том же самом: «С 1851 года я не состою ни в какой связи НИ С ОДНИМ из официальных обществ рабочих, даже с так называемым коммунистическим (Лондонское Коммунистическое просветительное общество немецких рабочих. — Н. С.)» (т. 29, с. 508).

Но примерно через месяц после этого нерадостного письма Маркс получает очередной моральный удар, после которого он уже не в силах оправиться; немецкий демократ, депутат франкфуртского Национального собрания Карл Фогт издал документальный очерк о Карле Марксе, как о платном агенте полиции, который руководит кликой забулдыг-заговорщиков, преследуя лично свои материальные и политические цели (Карл Фогт, «Мой процесс против «Аllgemeine Zeitung»).

Через 26 лет после разоблачительных заявлений госпожи фон Бек и после фогтовского удара Маркс практически забыт не только в Германии, но и в Лондоне. Он пишет своему давнему агенту Зорге: «То, что ты пишешь о немцах (в Германии и США. — Н. С.), меня нисколько не удивляет. Здесь (в Англии. — Н. С.) совершенно то же самое. Энгельс и я поэтому совершенно отстранились от этого сброда; исключение составляет только один мой приятель, немецкий рабочий, имени которого я в данный момент не могу припомнить (!!— Н. С.), (кажется Вейер)» (правильно: Вейлер. — Н. С.) (т. 34, с. 228; 27.09.1877 г.).

Таково было в реальности «величие вождя пролетариата» среди социал-демократов, революционеров и рабочих, воспеваемое идеологией Советского Союза, государства, которое считалось марксистским. И которое сделало из мертвого Маркса за 75 лет героический миф невиданных размеров. Инициатором создания этого мифа был его последователь, маньяк по прозвищу Ленин.

И лишь через 109 лет документально подтвердится истина, что великий миф о гениальности и честности великого революционера Маркса, созданный по инициативе Ленина, является грандиозной ложью марксистско-ленинского государства; канцлер Австрии Юлиус Рааб во время своего пребывания в Москве в 1960 г. вручит Никите Хрущеву найденный в архивах Австрии оригинал договора между Марксом и полицией, в соответствии с которым Маркс обязывался, занимаясь игрой в коммунизм, сдавать на всех послушных, а также и неподконтрольных коммунистов информацию в полицейские органы.

Один из самых глубоких знатоков жизни и деятельности Маркса христианский социолог и экономист Гэри Норт в своей книге «Марксова религия революции. Возрождение через хаос», изданной в Техасе (США) в 1960 г. и переизданной на русском языке в 1994 году в Екатеринбурге, поместил сообщение об этой сенсационной находке: «Маркс стал (еще в юности. — Н. С.) осведомителем австрийской полиции, шпионя за своими собратьями по борьбе за освобождение пролетариата. Руге был одним из объектов наблюдения. Марксу платили примерно 25 фунтов стерлингов за каждое информационное сообщение. Эта деталь биографии Маркса как-то не очень часто упоминается в биографиях великого мыслителя, однако история эта известна с 1960-х годов».

«Немецкая газета «Reichshruf» 9 января 1960 года рассказала о том, как канцлер Австрии Рааб передал Никите Хрущеву оригинал письма, написанного Марксом, в котором излагались детали этой уникальной финансовой сделки. Письмо было совершенно случайно обнаружено в австрийских архивах. Премьер Хрущев отнесся к этому жесту канцлера без чувства юмора» (Вурмбранд, «Маркс и сатана», с. 33» // «Марксова религия революции», Гэри Норт, изд-во «Екатеринбург», 1994, с. 68).

Несмотря на явный крах всех идей бомжеподобного пророка, еврея-антисемита Маркса и моральную дискредитацию его как личности, миф, созданный о нем по идиотской инициативе Ленина, все равно еще не умер. Ибо мифы — это особая вера, которая создается очень долго при помощи страха и заигрывающей с рабом ласки. Именно поэтому такие мифы не поддаются разрушению со стороны разума, и для их смерти нужны многие годы, чтобы сменилось несколько поколений.

Хотя нет никакого сомнения в том, что если бы не ленинская инициатива в создании этого мифа, то Маркс давно был бы забыт, еще в конце ХIХ столетия, как известный аферист, связанный с полицией, промелькнувший на экране бегущей истории, своего рода коммунистический Азеф.

И здесь невольно вспоминаются слова того же авторитетнейшего Гэри Норта: «Не будь Ленина, мы бы никогда не узнали о существовании Маркса» (там же — Гэри Норт, «Марксова религия революции», с.73).

Для дополнительной поддержки мысли, высказанной Гэри Нортом, приводим слова Ленина из его телегграммы наркому просвещения А.В.Луначарскому: «Сегодня выслушал доклад Виноградова (архитектора, ответственного за проведения в жизнь ленинского «Декрета о памятниках» – Н.С.) о бюстах и памятниках, возмущен до глубины души. Бюста Маркса для улицы нет, для пропаганды подписями на улицах ничего не сделано. … Требую присылки мне имен всех ответственных лиц для предания их суду. Позор саботажникам и ротозеям. «Предсовнаркома Ленин» (В.Ленин, т.50, с.182; 18.09.1918г.).

Під час періодичних розмов телефоном з Миколою Сергійовичом Сядристим, знаю, що він з олівцем, дуже уважно, читає Гітлера. І Сталіна.

Переписує цитати…

Можливо, скоро будуть нові книги…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Владислав Мороко про Музейне Запоріжжя

  • 16.02.17, 11:22

16806816_1223395184364701_3316722731909518227_n

ДО ЗАПОРІЗЬКИХ МУЗЕЇВ ЗАВІТАЛИ СОТНІ ТИСЯЧ ВІДВІДУВАЧІВ

Музеї Запорізької області мають славну історію, гарні традиції, позитивний імідж. Хоча поруч – у сусідній Донеччині, йде війна. Що добре розуміють працівники культури – більш завзятих культурологічних волонтерів зони АТО не знайдете! Отож, як живуть музеї Запоріжжя?

Владислав Мороко, директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької ОДА, пишається музеями області!

-В області діє 25 музейних закладів, найвідоміші з них: Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізький обласний краєзнавчий музей, два національних заповідники – «Хортиця» та «Кам’яна Могила». У музейних колекціях зберігається понад 416,1 тис. предметів основного фонду. – підкреслив В.Мороко.
16176222_1197662106938009_1195776035_nПротягом 2016 року Національний заповідник «Хортиця» відвідало 126,1 тис. осіб, проведено 3,2 тис. екскурсій, Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» зустрів 16,5 тис. осіб, проведено 2,2 тис. екскурсій, Національний історико-археологічний заповідник «Кам’яна Могила» відвідало 39,6 тис. осіб, відбулося 489 екскурсій.
16730202_1223395164364703_7959540938614353740_nУ Запорізькому обласному краєзнавчому музеї за підтримки Департаменту культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації, саме зараз збирають свідчення про події новітньої історії України. Це свідчення визвольних змагань, раритети з війни на Сході країни. Три значні експозиції оформлено останніми роками: «Запоріжжя на зламі імперій», «Майдан: Початок Незалежності», «АТО: Війна за незалежність».
В музеях проходять креативні заходи для дітей та молоді – майстер-класи, нічні екскурсії, концерти сучасних українських виконавців.
16806638_1223395357698017_6960119635282510937_nНаціональний заповідник «Хортиця», головний туристичний об’єкт регіону, за підтримки Департаменту культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації став місцем проведення низки цікавих заходів.

Наприклад у грудні 2016 року відбувся пісенний флеш-моб, присвячений патріотичним пісням періоду визвольних змагань 1917-21 років (студенти Запорізького музичного училища ім. П.І. Майбороди, понад 100 осіб, заспівали «Молитву за Україну», гімн січових стрільців та бійців УПА «Червона калина», «Гей соколи»).

Заходи VІІ Всеукраїнського козацького фестивалю «Покрова на Хортиці» зібрали на острові тисячі відвідувачів, на них завітало понад півтисячі учасників з шести областей України. Наприкінці року в Історико-культурному комплексі «Запорозька Січ» Національного заповідника «Хортиця» відкрилася нова експозиція «Часи козацькі – Січі Запорізькі». На унікальній виставці, яка розмістилася в одному з куренів, представлено чотири січі.

Такий масштабний проект здійснено вперше в Україні.

Музеї Запорізької області динамічно розвиваються, освоюючи передовий світовий досвід. Зрозуміло, є проблеми, недоліки, але, то нормально для того ритму оновлення, який впроваджує Департамент.

Відвідуйте музеї Запоріжжя!

Ростислав Тригуб

16806816_1223395184364701_3316722731909518227_n