У військовому музеї с. Пилява

  • 23.04.17, 21:27

У військовому музеї с. Пилява  на громадських засадах  проведений   урок мужності, присвячений Дню пам’яті і примирення, який відзначатиметься 8 травня. Захід відбувся за підтримки депутатів  Вишгородської районної ради Тарана Олександра Володимировича та Приходько Олександра  Олексійовича,сільського голови с.Нові Петрівці  Старенького Радіона Миколайовича та  Савиченко Тетяни Іванівни, голови  Богданівської сільської ради,  Національного музею – заповідника «Битва за Київ у 1943 році», що був проведений для учнів Новопетрівської  школи № 2 (директор – Клебан Ніна Петрівна).

Учасників заходу   привітав Олександр  Таран,який надав  слово Віковану Івану Петровичу, директору Національного музею – заповідника «Битва за Київ у 1943 році», заслуженому працівнику культури України. Вікован І.П. розповів  про роль українців у Друговій світовій війні, про  значення Ясногородського та Лютізького  плацдармів у визволенні м. Київ та Київської області у листопаді 1943 року , про подвиг сучасних українських воїнів,  які захищають незалежність та цілісність України в зоні АТО.

Присутні вшанували пам’ять загиблих  воїнів хвилиною мовчання, покладенням квітів до братських могил, прозвучав  військовий салют.

До присутніх звернувся Радіон Миколайович Старенький, Новопетрівський сільський голова і  наголосив про важливість  національно – патріотичного виховання молоді в сучасних умовах, підготовки гідних захисників  Вітчизни.

Голова Українського фонду пошуку «Пам’ять»Михайло Крисько, відзначив  про актуальність  збереженняпам`яток історії і проведення пошукової  та меморіальної роботи.

Учні Новопетрівської школи № 2  виконали  декілька пісень національно – патріотичного змісту.

Члени пошукових загонів Вишгородського району підготовили виставку військових артефактів, знайдених на місцях боїв Ясногородського плацдарму.

Найбільш емоційним моментом у заході стало ознайомлення з експозицією військової техніки і зброї Другої світової війни та можливість проїхатися на  бойовій машині  (БТР).

Господарі частували усіх присутніх  армійською кашею.

У подальшому планується проведення таких заходів для учнівської молоді  Київщини, а військовий музей  с. Пилява на громадських засадах  зробити відділом Національного музею – заповідника «Битва за Київ у 1943 році».

СЛАВА УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!

18034179_1515754715115604_4171896474087809640_n

18056917_1515754808448928_6414981906796063034_n

17952656_1515753228449086_5675926364389305191_n

Наталка Іванченко – директор Донецького художнього музею

  • 23.04.17, 15:50

10945625_788198351217600_412430697674355603_nЦей музей дуже постраждав від війни. Колекція європейського рівня, прекрасне приміщення залишилися в окупованому терористами Донецьку. Україні дісталася лише маленька сільська філія у селі Прелесне. Саме тут перереєстровано Донецький художній.

Два роки філія перебувала у невизначеному статусі, без заробітної плати, комунальних платежів. Врешті, після енергійних дій Голови ВЦА П.Жебрівського і начальника Управління культури і туризму Донецької ВЦА А.Певної, музей легалізували на підконтрольній території України, погасили заборгованість. Почався складний процес відродження закладу, фактично з нуля…

10945625_788198351217600_412430697674355603_nБуло проведено кілька конкурсів на заміщення вакантної посади директора, на яких не було жодного кандидата. Вже цього року до участі запросили відомого культурологічного волонтера зони АТО,  Наталку Іванченко, яка успішно подолала всі етапи відбору.

dscn5616На конкурсі обрано нового директора Донецького обласного художнього музею – Наталію Володимирівну Іванченко – шеф-редактора журналу “Музеї України”, куратора чисельних мистецьких акцій у прифронтовій Донеччині.

Н.В.Іванченко народилася 1967 року у Запоріжжі. Закінчила Київський національний університет. Працювала у НДІ, ЗМІ, бізнесі, була вченим секретарем Вишгородського державного заповідника, Національного музею народної архітектури і побуту України (в Пирогові). Організовувала кілька відомих громадських музеїв – Музей слідопитів, Музей української пропаганди, Музей плакату України.

З 2014 року, після початку війни на Донбасі, організатор і куратор чисельних виставок і культурологічних акцій в музеях зони АТО, у тому числі тих, які діють практично на лінії фронту. Проведено понад 100 виставок патріотичного плакату. Комплекти плакатів подаровані всім основним музеям Донбасу, палацам культури, бібліотекам.

Команда часопису “Музеї України” допомогла створити 13 сайтів прифронтовим закладам культури. Оновлений ДОХМ отримав сайт у подарунок ще 2015 року.

Наталка Іванченко планує розширити ДОХМ, створити нові філії, відкрити у якомусь місті Донеччини сучасний виставковий зал, підібрати фаховий колектив. Зрозуміло, без підтримки керівників Донецької ВЦА, Управління культури області, реалізувати подібний амбітний проект неможливо.

Не забуваємо, що у Прелесному є розкішний старовинний палацо-парковий комплекс – садиба Бантиша. Нині належить Донецькій залізниці і пустує. Нині зондується можливість передачі тієї перлини музею, якщо вийде…

Прекрасних ініціатив чимало. Головне, аби вони не розбилися об сувору дійсність.

Головне – Донецький обласний художній музей врятовано, перереєстровано, отримав енергійного директора, відроджується.

А команда часопису “Музеї України” буде підтримувати!

Успіхів!

Журнал “Музеї України”

Баблоелітка Жори Ключника

  • 19.04.17, 06:45


kluch_jjoriki_gerashenko-fill-580x380

Неймовірно талановитий карикатурист Жора Ключник продовжує паплюжити сіру політичну реальність.

І це правильно!

Слідкувати за творчістю Георгія Ключника можна на його сайті – http://jjoriki.com/

Дивлячись на виверти української баблоеліти, яка відчула себе повністю святою, бо безкарна, розумієш, що народу залишається лише сміх, карикатури і мрія про 10 патронів Партії снайперів…

Олігархічне сміття – баблоеліта, що знову монополізувало владу після Майдану, ніяк не второпає, що треба менше красти! І принципово не звертає увагу на думку громадськості. А це для них закінчиться погано!

Саме цю ідею намагається донести художній директор журналу “Музеї України” і Музею плакату Георгій Ключник.

Поки що не доходить…

Погано закінчать…

Віктор Тригуб, директор Музею плакату України

kluch_jjoriki_veteran-fill-580x380

kluch_jjoriki_v_glaza-fill-580x380

kluch_jjoriki_suddi-fill-580x380

kluch_jjoriki_pasha_bez_selfi-fill-580x380

kluch_jjoriki_goluban-fill-580x380

kluch_jjoriki_gerashenko-fill-580x380

kluch_jjoriki_do_domu_na_pashu-fill-580x380

Агентура ПУ

  • 17.04.17, 16:31

А СБУ бездіє... Теж працюють на Пу?

Агент ФСБ, “майор міліції ЛНР”, терорист Олексій Селіванов, до речі і досі “отаман” кремлівського Вірного козацтва, що легально діє в Києві, поділися черговими інструкціями щодо України і деяких попів УПЦ-ФСБ, що ще залишаються в Києві і “духовно направляють” бійців ЗСУ.

Прикметно, що Селіванов був керівником цілого Гуманітарного департаменту Міністерства оборони України, куди, з подачі ФСБ прийняв  купу проросійських совків, які щиро зневажають Україну, ведуть приховану підривну діяльність, ймовірно шпигують, влаштовують ідеологічні диверсії… Всі вони – раби УПЦ МП!

Яскравий приклад – керівництво Національного військово-історичного музею МОУ, яке повністю контролюють сталіністо-нацисти з клубу реконструкторів “Красная звезда”, відомого багатолітньою співпрацею з терористом Гіркіним!

А що говорити про сталінсько-путінську Громадську раду МОУ? Де відверті вороги України дерибанять державні кошти, аби на них влаштовувати свята георгієвських лєнтачак, та вести антиукраїнську пропаганду в школах?

Рада капеланів МОУ – повністю в руках РПЦ РФ і жорстко контролюється ФСБ. Що вже не дивує. Преса пише. Чинуші мовчать.

Взагалі, бездіяльність СБУ щодо нинішніх очільників Гуманітарного блоку МОУ, Музею Міноборони шокує! Таке враження, що саме тут базується резидентура ГРУ РФ…

Скільки ще соратники гіркіних-селіванових будуть підривати обороноздатність і національну безпеку України?

Громадський комітет

Алексей Селиванов, являвшийся до перехода в “полицию Луганской народной республики” сотрудником двух Синодальных отделов УПЦ (МП) — по делам молодежи и казачества, в недавнем интервью для ИА “Новороссия” назвал временным явлением отсутствие официальной поддержки “ЛНР” со стороны УПЦ (МП), сообщает корреспондент портала “Религия в Украине”.

Сотрудник двух Синодальных отделов УПЦ, перешедший на работу в "полицию ЛНР", уверяет, что архиереи и священники УПЦ ждут в Киеве армию "Л/ДНР" как своих освободителей

В интервью Алексей Селиванов пожурил главу военного отдела УПЦ митрополита Августина (Маркевича) за нынешнюю поддержку украинских “нацистов” и выразил уверенность, что вместе с другими священнослужителями владыка выйдет встречать армию “Л/ДНР” «с пальмовыми ветвями» — как встречали Иисуса Христа в Иерусалиме:

ИА «Новороссия»: Получается, что часть священства принесла многие основополагающие истины в жертву сиюминутному  комфорту?А.С.: Священники такие же граждане. Им в мозги закачивали ту же грязь, как и остальным. Вот взять, допустим, владыку Августина, начальника военного отдела (УПЦ. – прим. ред.). Он всегда окормлял ВСУ. До переворота в этом, в принципе, не было никакой русофобии. Общался с представителями Русской Православной Церкви. Известная его цитата на соборе РПЦ, что «мы – ваш засадный полк, который сидит на Украине, что мы ваши лояльные люди».

Сразу же после переворота он заявил, что будет благословлять военнослужащих защищать Украину. То есть, сейчас он и его военный отдел благословляет на братоубийственную войну, благословляет на неправедную войну, потому что ВСУ и другие вооруженные формирования, они борются не с вооруженными силами другого государства, они борются с собственными гражданами, с восставшими против государственного переворота людьми.

Фактически, сегодня УПЦ МП в лице главы военного отдела благословляет неправедную войну. Казалось бы, владыка Августин – монах. Происходит  какая-то такая ситуация. Крым – не Крым, пусть кто-то неправ. Случилось, что намечается братоубийственная война. Скажи – это трагедия, я монах, я это очень сильно переживаю, моя братия по обе стороны конфликта, я ухожу в келию молиться. Не поддерживай ты нацистов. Но нет, поддерживает же.

ИА «Новороссия»: До поры до времени?

А.С.: Конечно, потом, когда мы придем в Киев, они все выйдут, конечно же, с пальмовыми ветвями нам навстречу, скажут, что они всегда поддерживали Русский мир. Некоторые владыки сейчас говорят российским архиереям, мол, мы всегда были за Русский мир, но «понимаете, у нас такая ситуация».

В настоящее время Алексей Селиванов совместно с духовенством УПЦ участвует в мероприятиях по укреплению “русского мира” на территории “Л/ДНР”, в частности, обсуждает “методы популяризации Русского мира среди молодежи” Луганска.

Садиба Бантиша: забута перлина Донеччини

  • 15.04.17, 22:11


Донеччина може отримати туристичний центр європейського рівня. Попри вже хронічну війну, різноманітні проблеми. Варто згадати про унікальне село Прелесне.

Це у Слов`янському районі, неподалік від кордону з Харківською областю.

Нині саме тут перереєстровано на підконтрольній території України Донецький обласний художній музей. На базі колишньої філії ДОХМ – Музею народної архітектури і дитячої творчості. Це, до речі, єдиний скансен Східної України…

Всі основні скарби і фонди художнього музею залишилися в окупованому Донецьку. Тож, діяльність такого знакового для Європи музею доводиться розпочинати практично з нуля у маленькому селі, де живе менше тисячі людей.

Однак, все не так безнадійно і жахливо, як здається на перший погляд.

Село Прелесне можна швидко перетворити на потужний туристичний центр Донецької області міжнародного значення! Якщо розглядати Донецький художній музей, скансен, прекрасний парк на 66 гектарах, озеро і легендарну садибу Бантиша в комплексі!

В принципі, якщо буде розуміння і зацікавленість Голови Донецької ВЦА Павла Жебрівського, його заступника Ігоря Стокоза та начальника Управління культури і туризму Аліни Певної, можна переконати керівництво Укрзалізниці передати архітектурний комплекс садиби Бантиша на баланс Донецького обласного художнього музею!

Потім – невеликий ремонт, наповнення експонатами і Донеччина отримає свій культурний Батурин! Проект вартий уваги як керівництва області, так і держави. Ніяких великих проблем його реалізація не викличе. Звичайна добра справа планетарного рівня! Спробуємо?

Трохи історії.

1718 року, цар Петро І подарував родині Бантишей, близькій до молдавського короля Кантеміра, землю, за участь у турецькій війні. В 1768 році, відставний поруччик В.Бантиш заснував слободу Веселу, яку пізніше перейменували у село Прелесне.

Десь у середині ХІХ століття, тут спорудили палац, а у 1858 році, заклали парк. Облаштували озеро з штучними острівцями, побудували церкву, яку спалили комуністи. При СРСР тут був санаторій та дитячий табір.

Нині власник садиби – Донецька залізниця, вірніше Укрзалізниця, яка “забула” про творіння роду Бантишей ще 1995 року.

Палац пустує і тихо занепадає – хоча не розграбований – цілі навіть вікна.

Просто потрібно знайти господаря, зробити необхідний ремонт, музеєфікувати і відкрити для туристів!

Головне – аби було бажання! Кошти знайти не проблема. Укрзалізниці садиба давно не потрібна – після передачі області не треба сплачувати податки і думати про утримання. А Україна отримає ще один турцентр європейського рівня.

Значення такого позитивного  кроку можуть оцінити всі мислячі люди, особливо, як я сподіваюся, нинішні керівники Донеччини. Всі увійдуть в історію!

Отже, чи зможе державний менеджмент Донецької області передати на баланс Донецького обласного художнього музею парк і садибу Бантиша? Чи оформити якусь оренду? І чи зможемо ми всі разом облаштувати і розвинути цю унікальну перлину краю?

Найближча Музейна експедиція журналу “Музеї України” відбудеться за маршрутом Краматорськ-Прелесне.

Сподіваємося повідомити про рішення керівників Укрзалізниці і Донецької ВЦА щодо порятунку і музеїфікації садиби Бантиша.

Зробимо гарну справу разом!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

dscn5616

bant08

bant04

bant07

Звернення профспілкової організації національного

  • 14.04.17, 16:23

ЗВЕРНЕННЯ
ПЕРВИННОЇ ПРОФСПІЛКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ДО КОЛЕКТИВУ МУЗЕЮ.

Первинна профспілкова організація НМІУ наголошує, що не веде боротьби проти співробітників, які прийшли до музею за часів директорства Т. Сосновської.

Ми усвідомлюємо, що нові співробітники музею також потерпають від свавілля та протиправних дій генерального директора. Тим більше, що з кількох десятків молодих людей, які прийшли до НМІУ разом із Т. Сосновською, у музеї лишились лічені одиниці.

Первинна профспілкова організація НМІУ з розумінням ставиться до того, що не витримавши пресингу з боку генерального директора, боячись втратити улюблену роботу та засоби до існування, частина співробітників змушена публічно висловлювати підтримку Т. Сосновській. Цих людей ми закликаємо подолати свій страх і нарешті стати самими собою.

Наша вимога – відсторонення від керівництва музеєм нелюдяного та некомпетентного гендиректора Т. Сосновської, яка своїми протиправними та непрофесійними діями поставила найавторитетнішу музейну установу України на межу колапсу та обрання нового генерального директора нашого музею на конкурсній основі.

Т. Сосновська штучно роздмухує конфлікт у колективі, бо лише з каламутного болота недовіри, напруги дезорганізації та протистояння звикла отримувати особистий зиск.

Ми висловлюємо впевненість, що в музеї звільненому від сваволі Т. Сосновської, знайдеться місце для усіх компетентних співробітників, незалежно від профспілкової орієнтації, а недовіра і протистояння залишать стіни нашого музею разом із призвідницею конфлікту.

Профком.

Патріоти НМІУ

“Музеї України”: Цілком таємно на 2+2

  • 11.04.17, 17:05


Тема пошуків суперскарбів буде популярною завжди. І команда журналу “Музеї України” залишається тут у лідерах експертних оцінок. Журналісти часопису доторкнулися до таких історичних таємниць, значення яких широка публіка зрозуміє не скоро.

Чого варті розслідування про Конвой фюрера, українську субмарину Рейха, танки-сейфи Вервольфу, скарби, козацтво, різноманітні загадки…

Радо відгукнулися на запрошення відомої передачі “Цілком таємно”. Приємно, що до ефіру програму готує один з кращих журналістів каналу 2+2 Микола Різник. Можливо, будуть захопливі експедиції…

13901379_556736137861369_4408659442995958079_n-Ми не випадково запросили представників часопису “Музеї України”! – відзначив журналіст каналу 2+2 Микола Різник, – Програма орієнтовно буде про танки-сейфи Вервольфу і про сліди зниклого золота Західної України і Держбанку УРСР. Хоча, ми нині аналізуємо отриманий масив інформації. Глядачам буде однозначно цікаво! Дивіться 2+2!

На “2+2” ПРЕМ’ЄРА нового сезону документального проекту Цілком таємно, що розкриває невідомі деталі відомих, на перший погляд, подій та явищ.

Кожен випуск Цілком таємно – це документальний телефільм, присвячений одній резонансній темі, деталі якої або ретельно приховуються від громадян України, або про них просто не прийнято говорити вголос.

Корупційні скандали, події в зоні АТО, масова еміграція з країни, контрабанда і контрафактні ліки – неповний перелік тем, які підійматимуться в програмі.

http://2plus2.ua/program/cilkom-tayemno-452292.html

У новому сезоні Цілком таємно розслідування загадкових історичних фактів пов’яжуть події сьогодення зі страшними таємницями минулого і можливими наслідками в майбутньому.

Дивіться новий сезон програми Цілком таємно щосереди о 18:00 на каналі 2+2.

 

QwTmuaIDxKQ-Нині цикл програм “Цілком таємно” є безсумнівним лідером українського історичного телевізійного формату! – зауважив редактор журналу “Музеї України” Віктор Тригуб, – Було приємно співпрацювати! З нетерпінням очікуємо нових випусків!

Історія зберігає чимало загадок!

Ростислав Тригуб

Віагра для Міністерства культури

  • 09.04.17, 14:38


Некерована культура, корупція та що спільного у віце-прем’єра

та каравану верблюдів.

Коли прем’єр-міністру Великої Британії серу Вінстону Черчиллю в роки Другої світової війни запропонували скоротити видатки на культуру, він відмовився, запитавши: «А за що ж ми тоді воюємо?..»

На моє глибоке переконання, виділяти гроші на Міністерство культури України в тому вигляді, в якому воно знаходиться зараз, не можна ні в якому разі. Так само, як і воювати за нього. Безбідне  і непотрібне існування десятків міністерських клерків не вартує однієї краплі крові українського солдата.

Питання не в тому, чи здатне сучасне міністерство керувати бодай якими процесами в українському культурному житті. Міністерство – прямий нащадок Міністерства культури УРСР і створювалось зовсім для інших цілей. Його задачею було слідкувати за інтелігенцією і не давати прорости некерованим пагонам української національної свідомості. Питання в іншому: чи здатен сучасний мінкульт бодай на якісь реформи та головне, чи хоче він хоч мінімальних змін? На моє тверде переконання – ні! Якщо і хоче чогось, то щоб йому виділяли гроші і не чіпали.

bfc42f88f8506c25bd8abd0264f1a7cf      Виділення будь яких, навіть космічних сум Міністерству культури та підпорядкованим йому закладам швидко розтечеться руслами звичних вже потічків та потоків, залишивши непомітний слід та помітний сморід  корупції. Навіть призначення знакової фігури «майданного» міністра Ніщука не здатне змінити ситуацію. Хороший Женя міністр, але, на жаль, не для цієї системи.

От попередник – той був дійсно на своєму місці. Пан Кириленко знав, для чого прийшов! До речі, чим мені його діяльність нагадує прохід каравану верблюдів? – тим, що після каравану залишається пустеля, колючки і купи смердючого лайна. «Культурний» слід нині діючого віце-прем’єра теж можна відтворити подібною інсталяцією. Зараз він займається «Євробаченням». Можу заспокоїти НАБУ: після закінчення шоу їх буде очікувати чималий шмат роботи. Адже які кошти освоюються! А квитки!..

А от раніше (не) шановний віце-прем’єр займався музеями. Так от, крім пустелі й колючок деякі «кемелшіти» починають виявлятись тільки тепер. Як то кажуть, весна покаже, хто де клав. Стає зрозумілою мета призначення пані Тетяни Сосновської на посаду директора Національного музею історії України та пана Юрія Бойка на посаду директора Національного музею архітектури та побуту у Пирогові.

Вже незабаром у безпосередній близькості до обох об’єктів почнеться масштабне будівництво. Під пагорбом, на якому розташований Національний музей історії України, який можна вважати музеєм номер один в Україні, виділені ділянки під забудову. Комунікації та проїзд будуть здійснюватись через територію комплексу. За розпорядженням пані директорки заздалегідь, за одну ніч були вирубані дерева на схилі. Щось мені підказує, що об’єкти, які будуватимуться, не мають жодного відношення до Музею. Зате до погодження на будівництво пані Сосновська відношення має. Хоч божиться, клянеться і б’є себе в груди, що то не вона. Щось на кшталт того: упав, прийшов до тями – гіпс. В даний момент вона нібито шукає якісь неіснуючі папери, де сказано, що дозволяла не вона, а «папєрєднікі». Або прибульці чи потойбічні істоти. Йти з посади вона поки що не хоче, не зважаючи на те, що фактично всю роботу вже розвалила – можна б і совість мати. Але – попереду ж перспектива масштабного ремонту будівлі – як же без неї, не замінимої?..

sovetskij_plakat_deti_kipjatite_soski_rebenok       В Пирогові ситуація взагалі анекдотична. Але це – скоріше чорний гумор. З легкої руки попереднього міністра керує конаючим скансеном трійця: директор та два заступники. А тепер увага: директор – піп, перший заступник – бувший управдом, а «науковий» заступник – політолог, який ані до архітектури, ані до побуту жодного відношення не має. Спробуйте знайти серед цієї «шобли» хоч когось, хто має відношення до музеїв? До Пирогова жоден з них в музеї не працював. Всі призначені без конкурсу та будь-яких кваліфікаційних вимог. Працівники музею та жителі Пирогова, для яких давно зрозуміла «висока» кваліфікація даних кадрів, ніжно-нешанобливо називає їх відповідно «Батюшка», «Матушка» та «Вінні-Пух». Ви будете сміятись, але тут теж історія з паперами не склалась. Директор з заступниками третій рік «не можуть» знайти папери та акти на землю. А тим часом території музею та охоронних зон активно освоюються. Об’єкти горять. Експонати догнивають. Бюджетні кошти розкрадаються на квитках, на фестивалях, на «мертвих душах»…

Так, мало не забув – численні кримінальні провадження хтось впливовий дбайливо прикриває, гальмуючи слідство та підмінюючи номери справ. Мені тут чомусь ввижається «верблюжа лапка» покровителя…

Це два маленьких приклади з велетенського мутного моря проблем, якими опікується Міністерство культури (в народі – «прачєчная»). Але тут, як в краплі води, відбивається вся безглуздість ситуації. Наявний повний набір порушень та зловживань для розриву контракту та притягнення посадовців до відповідальності. Натомість чиновники Мінкульту обрали стратегію китайської мавпи, та згори спостерігають, хто переможе: чи то горе-керівники висмокчуть соки з закладів та доруйнують їх остаточно, чи хтось з недобитих працівників спроможеться перемогти в судових тяганинах. Позиції міністерства тут не помітно.

А поміж тим, на Печерських пагорбах, в лабіринтах Лаври, існує глибоко втаємничений відділ Міністерства (раніше, до минулого року – ціле управління). Так от, цей таємний орган – музейний відділ. І він нібито опікується музеями. Але його діяльності не чути й не видно. Ні статус – управління міністерства, чи міністерський відділ, ні прізвище керівника – раніше – Рожко, зараз – Чорногор – принципового впливу на діяльність таємного органу не мають. Просто діяльності нема.

За якими критеріями, чи маркерами, Міністерство оцінює діяльність керівництва закладами – невідомо. Але те, що байдужість міністерських клерків дозволяє недолугим керівникам ставати повними самодурами – беззаперечний факт. Складається враження, що установи віддаються директорам на відкуп.

То не може, чи не хоче міністерство вплинути на ганебну ситуацію зі знаковими музеями? Якщо «не може» – пропоную винайти замінник «Віагри» у вигляді кардинального скорочення Мінкульту та повного оновлення кадрів за допомогою незалежного конкурсу. В іншому разі доводиться погодитись з частиною активних громадян, які переконані, що культурі без міністерства буде краще. Бездарне витрачання бюджетних коштів та повний ігнор проблем – реальність, в якій існує на сьогодні Міністерство культури України.

ТАКУ культуру ні захищати, ні фінансувати – не можна. Країна в стані війни та болісних реформ не може собі дозволити подібну розкіш.

 

Вадим Логвінов.

Карикатура – мистецтво Георгія Ключника

  • 07.04.17, 05:41


Серію гострих злободенних карикатур представляє Жора Ключник. Талановитий художник з Хмельницького. Вірніше, Георгій фактично щодня натхненно малює, перед цим подивившись телевізор та зазирнувши в Фейсбук.

А презентувати його віртуальні карикатурні виставки доводиться не менш віртуальному Музею плакату України при журналі “Музеї України”. Що ми періодично і не без задоволення робимо. Бо воно того варте! Талант варто підтримувати!

Шедеври Жори можна побачити на його особистому сайті http://jjoriki.com/, на профілі і в кількох групах Фейсбуку, Твітера…

Днями Жора Ключник переймався нинішнім і колишнім Генпрокурорами, знову знахабнілими ментами, підтримав протести у Росії, згадав ЛДНР, МВФ, Путіна, Бацьку…

І аж сім карикатур з нашим улюбленим комічним хероєм Петром Олексійовичем Порошенком.

Схоже, головний Жорин творчий “надихач”, конкретно втомив українське суспільство своєю обмеженістю і барижними замашками. Таке враження, що стрімко мутує у Я-овоча…

Достатньо хоч трохи слідкувати за гумовим політпроцесом України, аби зрозуміти, що у нас відбувається.

Ті ж, хто не слідкує, бо живе десь далеко, крім малесеньких позитивчиків бачать великий негатив. Сірість, тупість, корупцію. На фоні приглушеної війни на Сході і окупованого Криму.

Про стан економіки, рівень життя простих людей Жора принципово не малює. Хіба що маленька сіра картинка з сірим автобусом на роздовбаній темній дорозі, яку обіцяють відремонтувати до 3000 року…

Українцям залишається дві радості – карикатури та анекдоти.

І довга звивиста, розбита дорога у бік ситої Європи. А вибирати ні з чого – “позади” Москва…

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі “Музеї України”

 

«Безпілотні гроші» на крові: як керівник ВАТ «Меридіан»...

  • 05.04.17, 17:25
«Безпілотні гроші» на крові: як керівник ВАТ «Меридіан» В’ячеслав Проценко обкрадає «Укроборонпром»


Війна і грабіж – перевірені і надійні джерела збагачення. Той, хто набиває кишені під час кровопролиття,  стає хитрим, лукавим і гріховним. Саме таким є герой нашої статті. Його звуть  В’ячеслав Олександрович Проценко. Він очолює київське оборонне підприємство «Меридіан». У власній війні за грошові знакі Проценко розгубив те, що називають «людяність» і «порядність».

troitca

Відкрите акціонерне товариство «Меридіан» має дещо заплутану структуру власності. Контрольний пакет — 50 відсотків плюс одна акція – має держава в особі концерну «Укроборонпром». 40 відсотків належить товариству с обмеженою відповідальністю, яке час від часу публічно жаліється, що не отримує дивіденди.  Решта записана на загадкових фізичних осіб.

До початку війни на Донбасі завод «Меридіан» повільно вмирав. Від нього відламувались великі та маленькі шматочки. Товари народного вжитку, що вироблялись, особливого попиту не мали. Подейкують, на «Меридіані» не цурались закуповувати дешеву китайську техніку, щоб потім її виставляти на продаж як власні високотехнологічні розробки.

Під крильцями «Укроборонпрому» «Меридіан» провів багатомільйонну оборудку з безпілотними  літальними апаратами. Голова правління «Меридіану» є В’ячеслав Проценко разом із своїм рідним братом за державний кошт придбав певну розробку. Після виготовлення зразки апаратів були урочисто передані до війська. Вироби отримали назву «Spectator».

vse_turchinov

Але виявилося, що «Спектатор» на фронте не дуже й потрібний. Відомий волонтер Юрій Касьянов вважає, що масово застосовувати Spectator у фронтових умовах нереально. Більш того, бійці бояться користуватись апаратом, оскільки він дуже дорого коштує.

kasyanov

Витяг з ухвали Солом’янського районного суду міста Києва  від 13.12.2016 р. (справа 760/19086/16-к)

В БПЛА Spectator  застосовано безкоштовне програмне забезпечення з відкритим кодом для цивільних потреб.

students

Вироби Spectator працюють на відкритих частотах і не мають належного шифрування каналів управління та передачі даних.

Електроніка виробів Spectator  на 100% складається з електронних компонентів цивільного призначення, вироблених в КНР без відповідних сертифікатів державного зразка.

????????????????????????????????????

Невдовзі  «Меридіан» заявив про готовність виготовляти двісті безпілотників на рік. Покупці з бюджетним гаманцем знайшлися одразу. Сумнівна якість апарату їх не засмутила, адже розмір «відкату» (за деякими даними) становив тридцять відсотків.

pritcenko_rnbo

Справа дійшла до народних депутатів. У жовтні минулого року НАБУ і військова прокуратура  були проінформовані про скоєння злочину. Проте спочатку в діях Проценка криміналу ніхто не побачив. Лише згодом суд зобов’язав детективів НАБУ відкрити кримінальне провадження за статтею 364  «Зловживання владою або службовим становищем».

Поки проводиться  досудове розслідування, українські бійці гинуть на фронті. У тому числі, через брак розвідувальної інформації від безпілотних літальних апаратів.

Корупцію в «Укроборонпромі» помітили активісти Transparency International. Міжнародні експерти (серед яких колишній командир корпусу швидкого реагування НАТО) оцінили Україну за індексом антикорупційної політики в оборонному секторі. Наша країна потрапила у групу D. Це при тому, що F означає «критичний рівень».

transparency

Проте «червоний директор» «Меридіану» питаннями корупції не переймається. В управлінні Проценка знаходиться 160 тисяч квадратних метрів службових приміщень. Левова частка з них (з благословення «Укроборонпрому») здається в оренду. Пасивний дохід від орендаторів щомісяця становить десятки мільйонів гривень. Частина грошей переводиться у готівку, адже слідчі встановили факти фіктивних закупок товарів та послуг. Зокрема, у досудовому розслідуванні щодо «Меридіану» фігурують суми 12 та 13 мільйонів гривень.

Але цього махінаторам виявилось замало. Вони почали застосовувати класичну схему шахрайства. Це коли орендатор за власний рахунок робить у приміщеннях капітальний ремонт, а потім з ним розривають угоду.

Один такий випадок потрапив у поле зору «Нашої версії». Йдеться про контракт «Меридіану» з фірмою «Електро Метал Груп», яка орендує майже 14 тисяч квадратних метрів. Журналісти зафіксували, що під час дії угоди довірена особа Проценка показувала приміщення «Електро Метал Груп» новим орендарям.

001_

І це при тому, що «Електро Метал Груп» сплатила три з половиною мільйона гривень за ремонт! А на рахунки «Меридіану» було перераховано майже два мільйони гривень. Відповідно, поповнювався бюджет країни.

20170316_124533

Правозахисник Едуард Багіров вважає рішення керівництва заводу «Меридіан» незаконним та таким, що порушує інтереси держави.  Пан Багіров звернувся до військової прокуратури та СБУ з питанням про те, чому директор «Меридіану» навмисно приймає неправомірні рішення?

bagirov

Чому Проценко досі не заарештований? Чому розквітає корупція в оборонній сфері?

Секретар Національного антикорупційного комітету з питань оборони Віктор Плахута вважає, що це замкнуте коло. «Маріонеточні люди призначаються на державні підприємства, з яких потім виводяться кошти, які поступають в політику. А це дозволяє певним особам перебувати при владі», — підкреслив активіст.

plakhuta

Волонтер Юрій Касьянов відмітив, що  в коррупционных схемах «Укроборонпрому» керівник «Меридану» — ці «сержантський» рівень. «Верхівка цих схем замикається на уряд і Президента країни. У нас нічого не робиться без їхньої згоди і гаманця. Цих людей треба відсторонити від влади, декого треба розстріляти, а більшість посади за грати», — вважає волонтер.

oligarh

Яка доля чекає на «сержанта мафії» В’ячеслава Проценка? Раптом бійці АТО і підприємці згуртуються разом і відвідають хатинку злодіяки? Тоді над Києвом  знов запалають шини. А люди, за законами військового часу, вимагатимуть трибуналу. Чи врятують «сержанта» Проценка його господарі від заслуженого покарання?

«Наша версія» слідкує за розвитком подій.

P.S. На даний час прокурорами військової прокуратури Центрального регіону України здійснюється процесуальне керівництво у 45 кримінальних провадженнях, пов’язаних із протиправними діями службових осіб державних підприємств, що входять до концерну «Укроборонпром». 37 з них — кримінальні провадження за ознаками корупції. Попередньо встановлені збитки на загальну суму 107 млн. 258 тис. грн.

Бюро журналістських розслідувань «Наша версія»