Де нічка у гуцульській хустці мочає косу в потічок,
Де зорі висіяні густо горять неначе сто свічок,
Де серце звеселить трембіта, а очі — врода молода,
Я звідти, друзі мої, звідти! Мої тут щастя і жура.
Ой, біла полонинська ватра тебе зігріє і мене,
І вже не варто, вже не варто нам щось пригадувать сумне.
Скажу я іншим без докору, скажу і засвічусь увесь,
Хто в горах дивиться у гору, той в горах ближчий до небес.
Там де гори сині, в тесаній хатині доля грає на струні,
З краю, що в...
Читати далі...