АНГЕЛИК
Над обрисами білої хмарини
Хтось кроками непевними ходив.
Був схожий на святого й на дитину,
Котру на світ ніхто не народив.
Випрошував у Неба собі крила,
Всього лиш два, щоб політати, бігме.
- Тебе нема, тебе не народили -
Казало Небо. - Й тут не місце іграм.
- Ти подивись: бруднющий, мов заброда,
Обдерті лікті - не дай Боже, лихо...
От розкажи: ти де ночами ходиш?
Малі вночі сидіти мають тихо!
І одягло малого в білу льолю,
І німба в кучері вплело дитині тісно.
А він...
Читати далі...