Продовження теми Порошенко=Янукович

Після того, як я поїхала з РОВД, мені подзвонили активісти і повідомили, що Євгена Гурина, 17-річного активіста, про якого я писала постом нижче нема в ІТТ. Справа в тому, що начштабу запевняв, що його туди відправили. 
Почала з'ясовувати, де наразі дівся хлопець.
Пізніше начштабу Святошинського РОВД пообіцяв дізнатись і згодом каже, що він уже біля ІТТ в машині, намагаються здати його туди.
На питання, чому досі не здали, адже з часу вивезення з РОВД до цього часу пройшло декілька годин, сказав "не знаю".
А я догадуюсь. Тому, що ІТТ не хоче брати побитого, щоб не брати на себе відповідальність. А РОВД вперто наполягає, що він не побитий, а свідчення нардепа Ігоря Луценка і адвоката Віктора Смалія не більше як їхній політичний піар.
Фото "непобитого" Гурина є на сторінці Смалія.
Не знаю, як факт побиття збираються замняти "правоохоронці" і про що досі домовляються.

Нагадую, хлопця було побито охороною магазину Рошен сьогодні вночі при спробі повішати плакат ""Як тобі смакує кров бійців АТО". Потім його завезли в РОВД і там продовжували бити. Батьків і адвоката Смалія не допускали. Натомість надали безкоштовного (ментівського) адвоката і соціального педагога. На вулиці спіймали кількох людей з пивом, щоб вони були понятими, а їх за це відпустять. В журналі РОВД привезеного хлопця не зареєстрували.
Смалій пробрався до підзахисного мало не з боєм.

Хлопець повідомив адвокату, що йому погрожували прес-хатою якщо він не зізнається у спробі підпалу.

P.S.: чому я думаю, що його не хоче приймати ІТТ саме через побої, бо аналогічна ситуація була кілька років тому з активістом Богдан Тицький. Менти його витягли з маршрутки, кинули в автозак і зразу почали бити, продовжили бити в РОВД. А потім, коли повезли в ІТТ, то там були певні проблеми з прийняттям його туди. Оскільки в ІТТ не хочуть відповідати за чужі побої.

От таке перемир*я!


Roman Donik
Сегодня россияне из координационного центра по прекращению огня в районе донецкого аэропорта, запросили перемирие. В 17 00. До этого пару дней на отдельных объектах (исключительно ответным огнем) им very, very good насыпали как из ствольной, так и из реактивной артиллерии.
И буквально через 15 минут их сторона начала обваливать ДАП, Пески, Опытное. Даже Авдеевке опять досталось по мелочи. Хотя какие нахрен мелочи для мирного города.
Наши ооочень очень возмутились, только собрались горячиться (артиллерия то наведена, все только и ждут волшебного слова "работаем"), как им начали рассказывать старую сказочку про белого бычка (зачеркнуто) гиви.
Оказывается, опять обстреливают люди гиви. Опять неподконтрольные, опять на них нет никакой управы. И ствольная и реактивная арта у него есть, не говоря о минометах и даже танчик сегодня выкатил
В общем, розничный торговец сигаретами, вдруг стал реально ппц как крут. И не то что Ходаковский, со своим востоком не может с гиви совладать, но и российскому генералу это тело не подчиняется.
От так от. В принципе происходит то, о чем мы говорили почти два месяца назад, когда этот придурок появился опять в Донецке с танчиками и САУ.
Россияне будут делать вид что всяко договариваются и придерживаются, а третья сторона через головы и из за позиций батальона восток, будет кошмарить наших на всем участке.
К сожалению, ничего не меняется. видимость каких то переговоров это одно, а обстрелы и потери при якобы соблюдении условий этих переговоров это другое.
Радует одно, что руководство ВСУ на этом участке, уже прекрасно понимает и видит что происходит и периодически по недосмотру режим тишины нарушается очень мощными ответными ударами с нашей стороны. Ответными, опять таки уточню.
Не знаю откуда, но сегодня прямо праздник дезы какой то. Весь ФБ и уанет ликует по поводу сотен уничтоженных россиян-спецназовцев, ударов высокоточными ракетами, расстрелами российского спецназа, танковыми боями с колоссальными потерями сепаров.
Ребята, я конечно дико извиняюсь, но это хуйня. Не было ничего подобного сегодня, что могло бы вызвать такую эйфорию. И режим тишины никто не отменял. % на 80 это художественный вымысел.
Это какие то вбросы под что то делаются. И боюсь что не на пользу нам.
Во первых подобные вещи дают возможность российской стороне обвинить нас черт знает в чем.
Ну а во вторых, они реально расслабляют украинцев. И так масса людей не шибко то и заморачивается войной, по принципу чего не вижу своими глазами, того нет.
Правда очень и очень нерадостна.
Путину по прежнему нужен коридор на Крым. Все. Какой это коридор, по оккупированной территории, по серой не признанной зоне, или по Украинской земле в результате каких то договорняков, это уже не важно. Это уже вторично. Он нужен и ради него путин будет топить в крови наши города. Больше ничего. Все остальное не существенно.
И исходя из этого, выходим из радужного эйфорического состояния и опускаемся на землю.

Янукович = Порошенко?

МЕНТИ. СВЯТОШИНСЬКЕ РУВС
Врешті добрався до компа і по-швидкому розкажу про те, що відбувалося на Святошинському РУВС. 
Я приїхав туди, прочитавши у ФБ, що затримали неповнолітнього хлопця, побили і не допускають до нього адвоката.
Зайшов на прохідну і попросив, щоб мені надали змогу поспілкуватися з керівництвом. ППСник на прохідній заблокував вхідні двері, так що я не міг потрапити в будівлю, і почав комусь дзвонити. Усіх міліціонерів, котрі намагалися вийти через центральний вхід, він направляв кудись – мабуть, на чорний хід, щось їм стиха пояснюючи. 
Врешті, після хвилин 10 очікування до мене в тамбур, де я вимушено очікував, вийшов якийсь співробітник і протягнув мені телефон. Сказав, що там на лінії – якийсь начальник. Я відмовився говорити по телефону. Сказав – давайте я зайду в приміщення і ми з вами нормально поспілкуємося. Мене нарешті пустили.
Людина у телефоні пообіцяла, що зараз спуститься якийсь слідчий.
Через хвилин 15 спустився.
Сказав о йому невідомо, чи перебуває зараз підозрюваний у РУВС, чи ні (!). Мовляв, його могли забрати на ізолятор тимчасового утримання (ІТТ).
Я йому запропонував – давайте разом пошукаємо. Той навіщось пішов у свій кабінет на останньому поверсі – довелося переслідувати його аж до кабінету і настійливо просити перевірити, чи є затриманий тут, чи ні. 
Тимчасом в холл прорвалися хлопці з Смалієм. Смалій сів прямо на підлогу і заявив, що нікуди не піде, поки його не допустять до підзахисного, або покажуть журнал, де записано, що хлопця вивезли на ІТТ.
Журнал не хотіли показувати – ні Смалію, ні мені.
В холл зібралися, здається, усі мешканці РУВС і зачудовано дивилися на сцену.
До мене тихенько підійшов ще один міліціонер. Сказав, що він слідчий і пропонує угоду – нас допустять до хлопця, а ми переконаємо «групу підтримки» залишити будівлю. Тобто, виявляється, нам брехали у вічі що затриманого повезли з РУВС.
Коли нас допустили до хлопця, то виявилося, що його міліціонери таки били. Я бачив сліди на голові – синці і гулі на потилиці, сліди від спроб душити на шиї. А також сині сліди від кайданок на руках. 
Я зателефонував до прокурора Києва Юлдашева. Розмови не вийшло – прокурор, здається, вважає, що міліція має право так діяти.
Зараз хлопця продовжують утримувати в неволі, але адвоката вже допускають. Йому немає 18 років, він є неповнолітнім, його звинувачують у навмисному нищенні майна – павільйону «Рошен» на метро Житомирська (я на 100% впевнений що павільйон розміщено там протиправно, як і усі інші МАФи). За версією активістів, вони там хотіли зробити політичну акцію – повісити баннер з запитанням, «Як тобі смакує кров бійців АТО?» - це все та ж історія про бізнес Порошенка в Росії.
Найбільш дивовижним для мене у цій ситуації було відчуття жорсткого дежавю. Рівно рік тому автомайданівцями в тому ж місці було заблоковано Беркут, коли той повертався з-під Святошинського суду. Я брав участь у тих подіях, і зараз бачу те ж саме: Святошинське РУВС, Вітя Смалій, менти, побої. 
Здається, Янукович нікуди й не тікав.

Рімма Білоцерківська про суверенів

Рімма Білоцерківська про суверенів


Просили за "суверенів" і медведчуківців? отримуйте?
Те в чому ми живемо важко описати людськими словами.
За Деларацією ООН про корінні народи , корінним http://www.un.org/…/de…/declarations/indigenous_rights.shtml визначено народ ,якиий компактно проживає на територіїї якоїсь держави ( наприклад України) і не має за її межами власної держави .
Дійсно представників саме корінного народу , який компактно проживає в адміністративно –територіальних одиницях України може бути і 10 ,і 20 ,і 100 і т.д. людей ,як це і проголошують « суверени» і дійсно кількість представників корінного народу на багато менше ніж кількість жителів- громадян України представників інших національностей ( українців, руських, грузин, і т.д.),що проживають на території цієї адміністративно –територіальної одиниці і які складають конституційну територіальну громаду власника національного багатства України.
Оскільки корінні народи не мають власної держави так як не мають власної території тому за Деларацією ООН про корінні народи, саме корінний НАРОД , має право на самовизначення ідентифікацію,як суверенний НАРОД.
http://proskurov.info/…/10054-hazeta-proskuriv-samozvantsia…
І як наслідок корінні народи не можуть мати територіальну громаду, оскільки взагалі не мають своєї власної території .
Для того щоб ідентифікуватись ,як корінний народ на території України треба,як мінімум знати назву того корінного народу , якої не знають представники корінного суверенного народу титульної нації ,”суверени” невідомої назви, як і самоутворені лнр і днр.
На відміну від корінних народів , народи які мають власну державу і є представниками націй національних держав у тому числі і українська нація , є народом ,що має власну національну державу Унітарну республіку Україну, тобто мають ДЕРЖАВНИЙ суверенітет.
Якщо прослідкувати за “суверенами” з 1996 року то побачите ,що ці ділки від пана Брильова ( помічника Кучми ,а саме він має відношення до не встановлення конституційного ладу в Україні 1996 року і не оформлення НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА УКРАЇНИ на її ГРОМАДЯН ) будували екстериторіальні утворення , що було правильно для корінного народу ,що немає своєї власної території.
А з 2012 року коли почався рух на встановлення конституційного устрою через утворення територіальних громад зі статусом власника національного багатства України почали утворювати "територіальні громади корінного народу".
З червня 2013 року «суверени» об’єднались з паном медведчуком ( що був радником Кучми 1996 році і тому так само має відношення до не встановлення конституційного устрою в Україні) і пані семенюк-самсоненко ( головою фонду держмайна України ) і почали рух на федералізацію України http://dobro-kherson.blogspot.com/2013/03/blog-post_19.html
А потім вж в 2014 році з використанням права корінних народів з НЕВІДОМОЮ НАЗВОЮ у бідь-якій кількості мати право на самовизначення і суверенітет і замість екстериторіальних утворень ( так як корінні народи не мають своєї території і держави) утворили із 3- 10 людей прдставників “корінного народу” невідомої назви територіальні громади ,яких бути не може оскільки територіальні громади за ст.13 ,14 та 142 Конституції визначені ,як утворення вже самовизначеної української нації ,яка має ВЛАСНУ територію і ВЛАСНУ національну державу.
Потім ті “територіальні громади” “корінних народів” невідомої назви провели свої з,їзди в Луганську і Донецьку і проголосили референдум для “корінного народу” невідомої назви ,але провели референдум за участю інших осіб громадян України всіх національностей що проживали в цих областях і які дійсно за ст.13 ,14 та 142 Конституції є ВЛАСНИКАМИ землі і членами територіальних громад ВЛАСНОЇ держави Україна і у “утворили” лнр і днр “ суверенні народні республіки корінних народів невідомої назви”.
Лнр і днр “утворили” багатослойними злочинними підмінами :
1. “корінним народом ” який немає ні власної назви, ні власної землі , ні власної держави визнали громадян ( власників національного багатства України ) ;
2. територіальні громади, власниками яких за ст.13,14 та 142 Конституції України є ВСІ громадяни України ,що проживають в адміністративно-територіальних одиницях визнали власністю 3-10 представників “корінного народу невідомої назви”,який взагалі не може мати територіальних громад ,а може мати тільки екстериторіальні утворення ,оскільки не має ні власної землі , ні власної держави ;
3. “держави” “корінних народів невідомої назви” лнр і днр “утворили” через референдум проголошений на з,їзді “територіальних громад корінних народів невідомої назви” і провели референдум вже не “корінного народу невідомої назви”,а громадян України.
Тому ті громадяни України власники НАЙБІЛЬШОГО Національного багатства Українив світі ,які повелись на заманухи “суверенів”, медведчука і “територіальних громад із 3-10 представників корінного народу невідомої назви “ без власної землі і власної держави і зробили о той заколот шляхом :
1.отримання паспорта суверена “корінного народу невідомої назви”;
2. шляхом проведення “загальних зборів територіальної громади корінного народу невідомої назви” із 3-10 осіб і делегування на з,їзди в Луганськ і Донецьк представників від “загальних зборів територіальної громади корінного народу невідомої назви”;
3.шляхом проведення з,їздів представників “загальних зборів територіальної громади корінного народу невідомої назви” проголосили референдум для представників “корінного народу невідомої назви”.
А референдум представників “корінного народу невідомої назви” 12 травня 2014 року провели ВСІ інші громадяни України ,які так само в день 12 травня 2014 року визнали себе представниками “корінного народу невідомої назви”.
Саме тому і “конституції лнр” ви не знайдете нічого про їх національне багатство лнр, оскільки “корінний народ невідомої назви” немає ні власної землі , ні власної держави.
І власне лнр нічого законодавчо не порушило , оскільки на землю і державу не притендує , але було би так ,якби була назва у того корінного народу ).І не було би війни.
Що ж з громадянами України робити ,які себе визнали представниками “корінного народу невідомої назви” без землі і без держави ?
А нічого не робити , Оскільки ми всі 46 млн. живемо ,як “корінний народ невідомої назви” без власної землі ,і без власної держави в Україні вже 18 років 1996 року вступу в законну силу Конституції України , оскільки не оформили ні своє право власності на Національне багатство України ,як мінімум землю і як наслідок своє ПУБЛІЧНЕ право власності на ДЕРЖАВУ , національну Унітарну республіку Україну.
То може лнр і днр поділом нас остаточно оформив ,як “корінний народ “ без власної назви ,без власної землі ,і власної держави? Може ми на те заслуговуємо? І далі той процес пішов в Хмельницький, Львів там так само представники УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ національної держав України ,визнають себе корінним народом та “суверенним народом”.
Хворе суспільство? Чи люди?
Дійсно хворі на : лінь ,невігластво, підмінний патріотизм.
Коли представник УКРАЇНСЬКОЇ нації НАЦІОНАЛЬНОЇ держави УКРАЇНИ,яка має ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ замість того щоби в кінці кінців за 18 років взяти і оформити на себе Національне багатство України і стати власником ЗЕМЛІ , власником ДЕРЖАВИ , ДОБРОВІЛЬНО визнає себе , “корінним народом “ без власної назви ,без власної землі ,і без власної держави і хоче замість державного ,що вже має “народного суверенітету” то коментарі тут зайві.
І привести його до тями і Бога можливо тільки вже війною , то не я говорю, то Біблія.

Рімма Білоцерківська про суверенів

Рімма Білоцерківська про суверенів


Просили за "суверенів" і медведчуківців? отримуйте?
Те в чому ми живемо важко описати людськими словами.
За Деларацією ООН про корінні народи , корінним http://www.un.org/…/de…/declarations/indigenous_rights.shtml визначено народ ,якиий компактно проживає на територіїї якоїсь держави ( наприклад України) і не має за її межами власної держави .
Дійсно представників саме корінного народу , який компактно проживає в адміністративно –територіальних одиницях України може бути і 10 ,і 20 ,і 100 і т.д. людей ,як це і проголошують « суверени» і дійсно кількість представників корінного народу на багато менше ніж кількість жителів- громадян України представників інших національностей ( українців, руських, грузин, і т.д.),що проживають на території цієї адміністративно –територіальної одиниці і які складають конституційну територіальну громаду власника національного багатства України.
Оскільки корінні народи не мають власної держави так як не мають власної території тому за Деларацією ООН про корінні народи, саме корінний НАРОД , має право на самовизначення ідентифікацію,як суверенний НАРОД.
http://proskurov.info/…/10054-hazeta-proskuriv-samozvantsia…
І як наслідок корінні народи не можуть мати територіальну громаду, оскільки взагалі не мають своєї власної території .
Для того щоб ідентифікуватись ,як корінний народ на території України треба,як мінімум знати назву того корінного народу , якої не знають представники корінного суверенного народу титульної нації ,”суверени” невідомої назви, як і самоутворені лнр і днр.
На відміну від корінних народів , народи які мають власну державу і є представниками націй національних держав у тому числі і українська нація , є народом ,що має власну національну державу Унітарну республіку Україну, тобто мають ДЕРЖАВНИЙ суверенітет.
Якщо прослідкувати за “суверенами” з 1996 року то побачите ,що ці ділки від пана Брильова ( помічника Кучми ,а саме він має відношення до не встановлення конституційного ладу в Україні 1996 року і не оформлення НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА УКРАЇНИ на її ГРОМАДЯН ) будували екстериторіальні утворення , що було правильно для корінного народу ,що немає своєї власної території.
А з 2012 року коли почався рух на встановлення конституційного устрою через утворення територіальних громад зі статусом власника національного багатства України почали утворювати "територіальні громади корінного народу".
З червня 2013 року «суверени» об’єднались з паном медведчуком ( що був радником Кучми 1996 році і тому так само має відношення до не встановлення конституційного устрою в Україні) і пані семенюк-самсоненко ( головою фонду держмайна України ) і почали рух на федералізацію України http://dobro-kherson.blogspot.com/2013/03/blog-post_19.html
А потім вж в 2014 році з використанням права корінних народів з НЕВІДОМОЮ НАЗВОЮ у бідь-якій кількості мати право на самовизначення і суверенітет і замість екстериторіальних утворень ( так як корінні народи не мають своєї території і держави) утворили із 3- 10 людей прдставників “корінного народу” невідомої назви територіальні громади ,яких бути не може оскільки територіальні громади за ст.13 ,14 та 142 Конституції визначені ,як утворення вже самовизначеної української нації ,яка має ВЛАСНУ територію і ВЛАСНУ національну державу.
Потім ті “територіальні громади” “корінних народів” невідомої назви провели свої з,їзди в Луганську і Донецьку і проголосили референдум для “корінного народу” невідомої назви ,але провели референдум за участю інших осіб громадян України всіх національностей що проживали в цих областях і які дійсно за ст.13 ,14 та 142 Конституції є ВЛАСНИКАМИ землі і членами територіальних громад ВЛАСНОЇ держави Україна і у “утворили” лнр і днр “ суверенні народні республіки корінних народів невідомої назви”.
Лнр і днр “утворили” багатослойними злочинними підмінами :
1. “корінним народом ” який немає ні власної назви, ні власної землі , ні власної держави визнали громадян ( власників національного багатства України ) ;
2. територіальні громади, власниками яких за ст.13,14 та 142 Конституції України є ВСІ громадяни України ,що проживають в адміністративно-територіальних одиницях визнали власністю 3-10 представників “корінного народу невідомої назви”,який взагалі не може мати територіальних громад ,а може мати тільки екстериторіальні утворення ,оскільки не має ні власної землі , ні власної держави ;
3. “держави” “корінних народів невідомої назви” лнр і днр “утворили” через референдум проголошений на з,їзді “територіальних громад корінних народів невідомої назви” і провели референдум вже не “корінного народу невідомої назви”,а громадян України.
Тому ті громадяни України власники НАЙБІЛЬШОГО Національного багатства Українив світі ,які повелись на заманухи “суверенів”, медведчука і “територіальних громад із 3-10 представників корінного народу невідомої назви “ без власної землі і власної держави і зробили о той заколот шляхом :
1.отримання паспорта суверена “корінного народу невідомої назви”;
2. шляхом проведення “загальних зборів територіальної громади корінного народу невідомої назви” із 3-10 осіб і делегування на з,їзди в Луганськ і Донецьк представників від “загальних зборів територіальної громади корінного народу невідомої назви”;
3.шляхом проведення з,їздів представників “загальних зборів територіальної громади корінного народу невідомої назви” проголосили референдум для представників “корінного народу невідомої назви”.
А референдум представників “корінного народу невідомої назви” 12 травня 2014 року провели ВСІ інші громадяни України ,які так само в день 12 травня 2014 року визнали себе представниками “корінного народу невідомої назви”.
Саме тому і “конституції лнр” ви не знайдете нічого про їх національне багатство лнр, оскільки “корінний народ невідомої назви” немає ні власної землі , ні власної держави.
І власне лнр нічого законодавчо не порушило , оскільки на землю і державу не притендує , але було би так ,якби була назва у того корінного народу ).І не було би війни.
Що ж з громадянами України робити ,які себе визнали представниками “корінного народу невідомої назви” без землі і без держави ?
А нічого не робити , Оскільки ми всі 46 млн. живемо ,як “корінний народ невідомої назви” без власної землі ,і без власної держави в Україні вже 18 років 1996 року вступу в законну силу Конституції України , оскільки не оформили ні своє право власності на Національне багатство України ,як мінімум землю і як наслідок своє ПУБЛІЧНЕ право власності на ДЕРЖАВУ , національну Унітарну республіку Україну.
То може лнр і днр поділом нас остаточно оформив ,як “корінний народ “ без власної назви ,без власної землі ,і власної держави? Може ми на те заслуговуємо? І далі той процес пішов в Хмельницький, Львів там так само представники УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ національної держав України ,визнають себе корінним народом та “суверенним народом”.
Хворе суспільство? Чи люди?
Дійсно хворі на : лінь ,невігластво, підмінний патріотизм.
Коли представник УКРАЇНСЬКОЇ нації НАЦІОНАЛЬНОЇ держави УКРАЇНИ,яка має ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ замість того щоби в кінці кінців за 18 років взяти і оформити на себе Національне багатство України і стати власником ЗЕМЛІ , власником ДЕРЖАВИ , ДОБРОВІЛЬНО визнає себе , “корінним народом “ без власної назви ,без власної землі ,і без власної держави і хоче замість державного ,що вже має “народного суверенітету” то коментарі тут зайві.
І привести його до тями і Бога можливо тільки вже війною , то не я говорю, то Біблія.

Чи потрібно захищати патріотів України на Донбасі?

Ребенок из школы на Донбассе: «Мама, мы всё равно умнее «новороссов», мы решили, что будем учиться, чтобы стать сильнее»25.11.2014 11:13
  9379   5

 

Помните советскую песню, что постоянно звучала на школьных линейках, вот эту:«С чего начинается Родина, с картинки в твоём букваре, с хороших и верных товарищей, живущих в соседском дворе»?! Слова, кстати, к ней написал мой земляк Михаил Матусовский. Хорошая песня, пусть даже из советского прошлого, но хорошая.


Вот только сейчас думаю об обратном. О том, где и как заканчиваются гражданственность, Родина, дружба. Я думаю о том, как и почему становятся предателями своей земли, как и почему предают родных и близких людей. О том, как тонка грань между гражданином и человеком.


Детсад. Школа. Там мы проводим большую часть своей ещё не сформировавшейся жизни. Учимся, делаем первые шаги к познанию, первые открытия, влюбляемся, радуемся первым победам, плачем от первых неудач. Никуда от этого не деться, но именно образовательные учреждения, школьные или дошкольные, являются кирпичиками не только знаний, но и воспитания гражданской позиции, любви к Родине, чувства единения со страной.
Раньше я об этом не думала. Мы вообще раньше редко думали о таких вещах, как патриотизм, национализм, гражданин, гражданское общество. Просто жили. Просто работали.


Я не задумывалась о том, что преподают моим детям в школе, как преподают?! Я привыкла выполнять свою работу качественно, не задумываясь о том, что кто-то может делать иначе. А вот сейчас стало очевидным, армия «новороссии» частично создавалась в школах Донбасса. 
Мы доверяем своих детей учителям и от того, что проповедует учитель, какую Родину он любит, во что верит, зависит и формирование гражданственности у детей.


Как оказалось, на Донбассе всё это время у всех была своя Родина. Мы этого не замечали. Не замечали пренебрежительного «вы, что ребенка в украинский класс отдаёте, зачем вам это» (нас переубеждали отказаться от обучения в украинском классе) , «да выбрось ты эту тряпку» (учитель ребёнку о флаге), «Украина, разве это страна, вот СССР была страна, а это так, недоразумение» (об Украине).


Только сейчас, наблюдая конвульсии Донбасса, гибнущего от «русского мира», я начинаю понимать, сколько поколений мы потеряли, как необходима нам реформа системы образования, как необходим нам крепкий национально-патриотический раствор, которым мы могли бы склеить наше общество…


Школа в этом году для нас была потрясением. 


Первый раз мы испытали его узнав, что управлением образования города был подписан приказ о подготовке помещений общеобразовательных школ к проведению и организации референдума 11 мая 2014 года.


Как потом пояснила начальник управления, она исполняла приказ мэра города. Но ведь могла и не исполнять, могла проявить свою гражданскую позицию. 


Могли и директора школ отказаться и проявить свой патриотизм, но…Школы были украшены воздушными шарами соответствующих цветов (белый, красный, синий), праздничная музыка, праздничное настроение, директор в дорогом костюме, пожимающий руки ветеранам, скоро, уже скоро, потерпите, и придут освободители, обещает он…


…Дети готовили на концерт, посвященный последнему звонку и прощанию со школой украинский танец. Были заказаны костюмы, веночки, куплены вышиванки, связаны для оформления снопы из колосьев пшеницы, но танец был отменён по приказу директора, как несоответствующий тематике выпускного праздника. Дети плакали.


Последний звонок. Нас на классном часу предупреждают, хотите аттестаты для детей, никакой украинской символики. И снова триколорные воздушные шары. На линейке нет флага Украины, нет Гимна. Дети просто в школьных формах, пафосные речи представителей ТОВ ДТЭК, ветеранов и директора «в России вам будут открыты все дороги, дорогие выпускники». 


В вышиванках под косыми взглядами окружающих, держа друг друга за руки, стоят, как на расстреле учительница английского и учительница украинского языков. Они уже написали заявления об увольнении. 


На выпускном концерте, в конце, три выпускницы, а капелла, не поднимаясь на сцену запели «рідна мати моя, ти ночей не доспала, ти водила мене у поля край села». Их прерывают громкой веселой музыкой, включенной по отмашке директора. Дети продолжают петь. К ним подходят мальчики и девочки, не много, человек девять из двух классов. Они держаться за руки и поют сквозь музыку, а по их взрослым лицам текут слезы. Мы плачем, навзрыд уже не сдерживаясь. Наши дети выросли, повзрослели, возмужали и мы ими гордимся. Но такое чувство, что и мы, и они прощаемся не со школой, а с Украиной. Директор бледнеет, делает замечания, ведь в зале те, кто воевали за наше русское будущее. Мамы, плачут с детьми, и гордо говорят, но мы ещё в Украине. В зале косые ухмылки, мол, это ненадолго…


…Первый звонок. Война. В городе не стреляют, но все с оружием. Мой младший ребенок, как назло хочет в школу. Соскучилась за друзьями. Да и девичьи похвастуньки, новая ни разу не одетая вышиванка, купленная на самой Майдане, всё лето пролежала в шкафу и она хочет идти именно в ней. Объясняем, плачем. Она обнимает меня. «Мама, я понимаю, мы в оккупации, я понимаю, что это война, я буду осторожна». Мой ещё один повзрослевший ребёнок.


Первого сентября нет цветов, нет линейки, нет музыки. Никто не поздравляет первоклассников. Учителя быстро и прислушиваясь к звукам, разбирают детей, разводя их по классам. 


В моем детстве учебный год начинался с урока мира. А у моей восьмиклашки первого сентября 2014 года первым уроком был урок войны. Детям рассказывали о бомбоубежище, взрывпакетах, минах, национальной гвардии, которая убивает маленьких новороссов, фашистов, с которыми воюют уважаемые и присутствующие на уроке папы. Теперь их дети гордятся ими, а наши дети сидят в замешательстве. 


Во взгляде своего ребенка я читаю немой крик и протест. Я прикладываю палец к губам и закрываю глаза. Она кивает. 


Мы идём со школы, молча. Я плачу. Она даже не старается утешить. Молчит и делает свои выводы: 


-Мама, как хорошо, что я пошла в школу, теперь я знаю всех предателей. Это нам еще пригодится, правда?

- Да, мой взрослый партизан, киваю я. 

 

Класс сразу разбивается на «своих» и «своих». У каждого теперь свои друзья, свои интересы. Мальчики рассказывают о боях, блок-постах на которых стояли с братьями или отцами, показывают фото подбитой техники, фото с оружием. Девочки томно вздыхают, герои. 

 

Учителя так же разделены на проукраинские и пророссийские. Но все разборки детей останавливают обе стороны педколлектива, в школе вы дети, говорят учителя, нет у нас, ни сепаратистов, ни бандеровцев. Вот только почему-то пророссийские дети у пророссийских учителей получают оценки лучше, чем те, кто осмелился высказать свою позицию. 

 

Удивительно, но об уроках и домашнем задании не напоминаю, ребенок учится с таким остервенением, что прямо страшно. Не могу подойти к компьютеру.

 

-Мама, мы всё равно умнее «новороссов», -хвастается она,- мы решили, что будем учиться, чтобы обогнать их, стать сильнее, мы ведь всё равно выиграем.

 

"Привет, бандеровцам!" - это она по телефону здоровается с одноклассницей.

 

Мальчики приносят в школу патроны. Когда дети говорят об этом учителям, на них начинаются нападки. Оказывается, они, укры,оговаривают героев. Между детьми и учителями растёт непонимание. 

 

- Мама, у нас уволились ещё пять проукраинских учителей,- младший ребенок всё грустнее,-скоро нас некому будет защищать.

 

Потом ещё одно увольнение и ещё…А потом директор школы поставил коллектив перед фактом, надо писать заявления в ЛНР. Нет заявления, нет зарплаты, пусть вам, укропия платит, веселился он, глядя на растерянные лица сотрудников.

 

Так ушли остальные проукраинские учителя…

 

...Однажды у меня сильно разболелось сердце. Я не спала всю ночь, а утром, жестко сказала, что в школу мы не идём, пока. Я не знаю, почему я так решила. Скорее всего, так за меня решили ангелы.

 

В этот день мальчики принесли в школу автомат. С полным рожком. Они нашли его возле школы, в схроне. Нож, автомат, балаклаву, шеврон «ЛНР». Принесли директору. Сдать. Просто повезло, что дети были из благополучных семей. Я не знаю, пророссийских ли, проукраинских ли, просто спокойные дети, которые не стали наставлять автомат друг на друга, фоткаться, нажимать, клацать...

 

С того дня мы не ходим в школу. Мы занимаемся дистанционно, у ребенка усилилась тяга к знаниям. Читает запоем. Учит стихи.

 

Сейчас со школы уходят и пророссийские учителя. Хотя они больше не любители "новороссии", и даже не любители «русского мира», они обиженные на директора, оформившего пенсию в Харькове, но поющего дифирамбы России, на мир, на власть, они теперь просто голодные и безработные люди. 

 

Перед своей поездкой в Харьков директор школы дал приказ закрасить и содрать всё украинские символы. В школьном холле большой Герб Украины, содрать не получается, решили закрасить.

 

Директор наблюдает за несмелыми движениями техничек.

 

-Чего застыли, укропки? В ритме, в ритме,-суетится он,- а, -он ехидно щурится, его лицо осеняет широкая улыбка, -так, чтобы был ритм, поём. Что встали, поём ваш укропский гимн, и сдираем, чтобы на дно и с песней,- он заливается смехом.

 

Технички переглядываются и шепчутся. Уже давно поговаривают, что у директора школы не всё в порядке с головой, так как то, что он рассказывает, наверное, даже журналисты рашатв, побоялись бы пересказать.

 

Все стоят в растерянности, стыдно, неудобно и горько. И вдруг несмело, вспоминая слова, чуть не правильно произнося их, начинает петь та, на которую бы никто не подумал,Ольга Ивановна. Она просто росянка, не говорит на украинском. Живёт здесь больше двадцати лет, понимает, но говорит, как она смеётся "по-азировски". 

 

И вот в школьном, просторном холле испуганно и печально, под шорох валиков и запах краски, неровно ложащейся на символ Украины начинает звучать

 

- Ще не вмерла України, ні слава, ні воля. 

 

Гимн осторожно подхватывают другие уборщицы, находящиеся рядом.

 

- Ще нам, браття українці, усміхнеться доля

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

 

Их пение прерывает звонок и гул сбегающих ног. В холл спускаются дети, вышедшие на перемену. Кто-то из них начинает снимать, похохатывая, и крича «Слава Новороссии», но кто-то подхватывает и вот уже вместе с техничками звучат более звонкие и смелые детские голоса:

  • - Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
    І покажем, що ми, браття, козацького роду.
    Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
    В ріднім краю панувати не дамо нікому;
    Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
    Ще у нашій Україні доленька наспіє.
    Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
    І покажем, що ми, браття, козацького роду.


    … В этом звенящем торжестве Украины, в организованном им самим безумии, с перекошенным лицом метался директор. Своей выходкой и приказом он хотел унизить тех, кто был вынужден его исполнить, а оказалось… Оказалось, что сломать можно всё, кроме духа, настоящего украинского духа. Заплаканные, перемазанные краской технички, обнимали поддержавших их деток. 


    «Новороссы» быстро рассосались, ушли курить за школу, переменка заканчивалась, а уши пухли.


    На следующий день, директор школы с супругой отбыли в Харьков, оформлять пенсию. Нет, это не пенсионный туризм, это «переселенцы». Они, правда, не живут в Харькове, они просто «прописались» у коллег-педагогов так же поддерживающих идеи «русского мира», но это другая история. 


    А Герб Украины всё равно видно из-под краски. Он вырезан из тонкого полимера или пластика и наклеен на стену, так что краска просто скрыла его цвета, оставив выпуклый, чётко очерченный контур.


    Так что на Донбассе, «ще не вмерла України, ні слава, ні воля». Мы держимся! А когда победим, мы подумаем о реформе школы, уже вместе с нашими взрослыми детьми, прошедшими через эту войну.

 

Олена СТЕПОВА

Регіонали знову у руля?

Политическая партия «Оппозиционный блок» будет предлагать кандидатуру Александра Вилкула на должность спикера Верховной Рады нового созыва. Об этом заявил один из лидеров политсилы Сергей Левочкин, информируетУкраинская правда со ссылкой на Украинские Новости.

Он говорит, что решение уже принято среди членов партии. В тоже время, сама политсила понимает, что не сможет обеспечить своими голосами кандидатуру Вилкула, потому будет рассчитывать на поддержку других депутатов.

«Мы будем предлагать кандидатуру спикера от «Оппозиционного блока»… Мы определили для себя, что это будет Александр Вилкул -руководитель Днепропетровской областной организации партии «Оппозиционный блок», — заявил Левочкин.

Кроме того, будущий депутат уточнил, в каких комитетах Верховной Рады «Оппозиционный Блок» будет работать и какие планирует возглавить.

«Это принципиальные для нас комитеты: по вопросам свободы слова,комитет по вопросам социальной политики, комитет по вопросам правовой политики, комитет по правам человека, которые сейчас по решению рабочей группы (по подготовке первой сессии Рады) будут объединены в один, и будет комитет по вопросам правовой политики и правосудия, прав человека, а также регламентный комитет»,  — сказал один из лидеров Оппозиционного Блока.

Ранее представители партии заявляли, что намерены претендовать на должностьвице-спикера Рады и выдвинуть на нее Нестора Шуфрича.

Зайва хромосома

Не моє. Скопіювала з фейсбука.

Однажды, после очередного выпуска новостей, жена сказала: «Посмотри на этих несчастных людей. У них больше ничего нет, ни домов, ни денег, ничего. А теперь власть забрала у них даже пенсии. Неужели тебе их ни капельки не жалко?» В ответ я промолчал, вспоминая одну историю, приключившуюся со мной накануне.
Недавно на вокзале ко мне подошел бомж, и попросил пятерку «на билет». Настроение было немного лирическое, и я отвел его в близлежащую наливайку, купил ему чекушку водки и чебурек. Бомж чрезвычайно обрадовался, немедленно выпил, закусил, и стал со мной общаться. Когда в процессе разговора бомж понял, что я тот, кого русосми называют «биндеровцем», его радушие иссякло.
- А я ненавижу вас, укропы!- шамкая, процедил мой собеседник. Затем плеснул еще водки в стакан, махнул, занюхал рукавом и громко рыгнул. - Вот увидите, Мариуполь наш будет!
- То есть ты хочешь, чтобы сюда ДНР пришла? – недоуменно спросил я.
- А то! Жизни с вами нет, биндеровцы!
- Но ведь ты понимаешь, что если сюда придут твои ополченцы, город будет разрушен?
- А вы, хохлы, нас не бомбите, и ничего не разрушится! Это вы города разрушаете, а не ополчение!
- Хорошо, - терпеливо сказал я, - пусть так. Но ты ведь должен понимать, что украинские войска будут бомбить Мариуполь в любом случае, если город захватят террористы.
- Будут, как же, - злобно сплюнул на грязный пол бомж.
- Но ты все равно хочешь, чтобы ДНР пришли. Почему? Ведь сейчас город цел, все работает. А если придут твои друзья, все будет разрушено. По подвалам сидеть будете. Жрать не будете неделями. Ни света, ни воды. Тебе-то плевать, ты на теплотрассе живешь. А людям как?
Бомж ненадолго задумался. А потом махнул рукой, одним глотком допил водку, скупо поблагодарил и засеменил прочь. Отойдя на приличное расстояние, он крикнул мне грязное ругательство и скрылся за углом. А я остался размышлять, что же происходит в головах у людей? Как они потеряли способность трезво мыслить. Может, дело вовсе не в зомбировании? Ведь у бомжа нет ни телевизора, максимум радио, да и то, ловящее только радиостанцию Эра. Но где-то же он набрался всей этой сепаратистской херни?
Как получилось так, что люди, которые видели войну и все ее лишения собственными глазами, которые вынуждены были сбежать от войны, хотят привести ее на новое место? Ведь должно быть ясно даже самому законченному кретину, что где будет сепаратизм – там будет война. Но нет, они приезжают в мирные области, и умудряются митинговать за сепаратизм и там. Они все так же искренне верят в добрые намерения «ополченцев» и в сатанинскую хунту. Почему?
Все просто. Эти люди – долбоебы. Не зомбированные, не заблудившиеся, не потерянные. Они не ошибаются, они не сбились с пути, они не «такие же граждане, просто одураченные». Они – долбоебы. Возможно, в этом виновата пресловутая 47 хромосома, так называемая «хромосома русскости». Может быть – пьющие родители. Может быть – сильная травма головы. Так или иначе, эти люди необучаемы. Неспособны логически мыслить. Твари, неспособные учится на собственных ошибках, не говоря уже о чужих. Бесперспективный, безынициативный скот.
Так почему мне должно быть их жалко? Почему мое сердце должно разрываться от жалости к тем, кого, как пишут СМИ, «обездолила и ожесточила война»? Нет, нет, и еще раз нет, я никогда не пожалею ни одного обмудка-«новоросса». Они, подобно тому бомжу, просят подачек у Киева, а получив ее, плюют в спину и сыплют проклятиями. Они первые вонзят мне нож в спину, сколько бы чекушек и чебуреков я им не купил. Они – предатели.
А тот бомж, хоть и не относился к переселенцам, сам того не подозревая, стал для меня олицетворением скотоуебищного осознания действительности, протухшей системы ценностей и абсолютной неспособности к критическому мышлению всех лишнехромосомных. Он – икона русского мира, квинтэссенция бытия рузке выблядков. Такова суровая реальность наших дней, и покуда будет так, я не пролью ни одной слезы над убитым руснявым скотом в зоне проведения антитеррористической операции.

За час АТО лісівники закопали в пісок 20 мільйонів гривень



У дні війни держава припинила фінансування охорони природи, проте продовжує фінансувати її знищення. В той час, як більшість українців займаються матеріальною допомогою бійцям нацгвардії та постраждалим у зоні АТО[1], лісогосподарські підприємства досі витрачають державні кошти на протизаконні безглузді роботи.

За 9 місяців поточного року сума коштів, витрачена на лісорозведення (тобто виключно створення нових лісів там, де їх не було, без врахування посадок лісу на місцях вирубок!) становить 32 437 600 грн, з яких в областях степової зони - 21 06 2600[2]. Екологи впевнені, що дана стаття витрат здійснюється в багатьох випадках протизаконно, а крім того – є закопуванням грошей в пісок.

Нагадаємо, що у 2013 році Державна фінансова інспекція викрила в 9 областях лісові господарства, що саджали ліс на території степу без необхідних для цього документів. Загальна сума завданих збитків – понад 6,5 млн грн[3]. За даними НЕЦУ, нові лісові насадження неодноразово створювали на цінних степових ділянках, навіть не оформивши їх як власність лісових господарств. Лісники такі свої дії лісників пояснюють потребами збільшення лісистості, але насправді це нецільове використання бюджетних коштів, що є ознакою корупції. Коли порушення такого ж типу були виявлені і під час попереднього аудиту, на зауваження Держфінінспекції Держлісагенство повідомило 13.06.2011, що всім лісгоспам, якими не мають земель для лісорозведення, будуть виділені кошти на їх оформлення. Як бачимо, за наступні чотири роки цього так і не відбулось.

Підприємства Держлісагенства, що фігурують у цій історії, за висновком Держфінінспекції порушили Лісовий та Земельний кодекси, Закон “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, Порядок складання, розгляду та затвердження основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ та Порядок використання коштів державного бюджету, виділених на залісення земельних ділянок.

- Залісення степів є однією з найбільш драматичних природоохоронних проблем. Лісівники саджають ліси на нових землях лише для того, щоб освоювати бюджетні кошти. – розповідає заступник голови Національного екологічного центру України Олексій Василюк. – Більше половини нових дерев, посаджених у степовій зоні, гине ще в перший рік. Таким чином щороку можна саджати заново, викачуючи кошти з бюджету.

- Проте непомірно страшним є вплив степового лісорозведення на природу. Степ – це ландшафт, який у Європі визнаний перебуваючим на межі зникнення. В Україні у своєму первозданному вигляді степи зберіглись менш, ніж на 3% його колишньої території. Степові чорноземи нині майже повністю розорані з сільськогосподарських міркувань. Кожен третій вид рослин чи тварин, занесений до Червоної книги, – степовий. І саме тут, у степових балках здійснюється лісорозведення, оскільки ці ділянки не використовуються у господарстві і не мають власників. – додає Олексій Василюк.

Екологи звернулись до Уряду з проханням припинити фінансування програми «Ліси України» з якої здійснюються видатки на лісорозведення, до завершення АТО.

- Ми вважаємо, що зупинити фінансування цієї шкідливої для природи державної програми більш логічним кроком ніж навіть ті, на які вже зважилась Держава. Нагадаю, що внаслідок зменшення бюджетних видатків, 80% працівників Державної екологічної інспекції відправлені у відпустки за власний рахунок, а національним паркам Мінприроди рекомендує зменшити витрати на 70%[4]. – пояснює доцільність пропозиції Василюк. – Таким чином, у дні війни держава припинила фінансування охорони природи і продовжує фінансувати її знищення.







Детальніше: www.pryroda.in.ua/step

России можно всё? Мир играет без правил?

Послушайте, а ведь история про гуманитарный конвой - она совсем не про конвой. Вот смотрите, Россия отторгла Крым. Не важно почему, важно что решила - надо забрать. И забрала. Ей говорят - ты нарушила все мыслимые международные законы, обнулила нерушимость границ и т.д. Россия отвечает: знаете, вот я так решила, значит так и будет. И тут же решила устроить ДНР-ЛНР. Не важно сейчас, почему она так решила - важно, что решила и сделала. Началась война, стали гибнуть люди. Еще раз, эта война началась потому, что Россия так захотела. Ладно, Запад ввёл санкции. Как они действуют, хорошо видно. Далее сбитый самолёт. Санкции усугубляются, но Россия не только не скрывает помощь Луганде, но уже отправляет туда технику и людей открыто. Далее, Россия придумала гуманитарный конвой. Не важно, зачем она его придумала, важно, что вот она решила, что он войдёт на территорию Украины, хоть вы там все со своими протестами сдохните. И она вводит этот беленький конвой, без согласия не то, что украинского, но и международного Красного Креста.
И вот сейчас по территории Украины идут неразрешённые грузовики с непонятной целью. Много грузовиков. И весь мир гадает, а что будет дальше. То есть, война обострится, или зайдут и выйдут.
Слушайте, у меня вопрос.
Мне всё равно, с какой целью эти безумцы устраивают спектакль, и что в оправдание врёт их свита. У меня вопрос совсем не к этим безумцам.
У меня вопрос к международным институтам, к Меркель, там, к Обаме. Означает ли происходящее, что есть такая отдельная страна Россия, и ей можно ВСЁ. Означает ли это, что ей, почему-то, не писаны никакие международные правила, что ей можно нарушать любые международные законы, причём, абсолютно безнаказанно. Заметьте, мой вопрос носит чисто формальный характер, я просто хочу понять правила моего существования и существования моих близких. Я просто спрашиваю: для России есть правила политики, правила существования с соседями и т.д? Или ей всё разрешили и этих правил нет? Неважно почему разрешили, важно есть правила, или нет?
Только это вопрос не про слова "ой, мы озабочены; ой, мы, типа, протестуем, мы не пожмём ему руки, мы отвернёмся, когда он будет с шампанским проходить мимо нас".
На самом деле, России правила писаны, или уже нет?
Да, или нет?
Тут есть второй вопрос: а если ей можно, то означает ли это, что мир теперь играет без правил. И что к отрезанной голове западного корреспондента иракскими боевиками, я могу относится спокойно, как к российской агрессии. Или к убийству чернокожих подростков в США в Фергюсоне. Ну, решили отрезать, так отрезали. Решили убить, ну и убили, чего там.
То есть, видимо международным институтам пора ответить на вопрос - мы живём хоть по каким-то правилам, или сейчас правило только одно: если нельзя, но очень хочется, то можно.
Этот ответ придётся сформулировать и Меркель, и Обаме, потому что Оруэлл с его "Мир - это война, а война - это мир" сейчас подошёл, собственно, к цивилизованному миру слишком близко. И осознать, что происходит - это задача крупнейших политиков мира и международных институтов.. Если они это не сделают в ближайшие часы!, то вся Европа будет полыхать в огне "гуманитарной операции", а западным лидерам будут отрезать головы (буквально) вежливые зелёные человечки. Или синие. Потому, что какие-то, совсем не арабские террористы решат, что законов больше нет. И им так надо. Кстати, можно ведь и ракеты на Кубе снова разместить. Да, Обама, конечно, позвонит в Кремль, но ему там ответят, что он не Кеннеди и "пусть ест свой банан" - ведь это новый тренд у российских политиков так патриотично отвечать. А еще скажут, что Хрущёв давно умер, так что, ракеты не уберут, потому что "нам так надо", так хочется.
Я почему снова задаю этот вопрос. Потому что, когда одной стране очень хочется, а другие страны не могут ей объяснить, что "перехочется", то дело может закончится большой войной, миллионами беженцем, крахом красивой Европы и высокотехнологичной Америки. Такую войну мы уже пережили, она называлась Вторая мировая. И, напомню, она полыхнула ровно потому, что одному из сумасшедших "так захотелось".
Короче, нужен ответ. Прямо сейчас нужен ответ.

Матвей Ганапольский

Статтю взяла тут: