Експертиза законності органів влади
- 05.02.14, 12:02
- Твоя Україна
Погодьтесь, коли в місті починає діяти маніяк ніхто не може бути в безпеці. У нас гірша ситуація – нашою країною керує маніяк, при чому його обслуговує державна репресивна машина, що має можливості створювати ескадрони смерті в кожному місті.
Маніяка зазвичай важко виявити, на публіку він веде звичне життя, часто має сім'ю та дітей. А наш маніяк страшніший, бо навіть не вважає за потрібне ховатися. Лише на 3-му році президенства Янукович почав віддавати накази викрадати, катувати, вбивати, заморожувати зі зв'язаними руками звичайних людей. При чому для нього це лише політтехнології. При чому, зауважте, в його планах царювати, як мінімум два терміни та передати владу по спадку. Що ж тоді буде з Україною і нами?
Байдужі спитайте себе, чи готові ви жити в країні маніяка, що навіть не намагається виглядати, як здорова людина?
Якщо – ні, то ви вже запізнилися. Ми вже в цій країні. Ви просто цього ще не помітили. Бо до вас ще черга не дійшла, але обов'язково дійде, навіть якщо будете байдужі.
Я знаю про що пишу, бо я з тих, до кого дійшла черга, я з тими, хто наступний в черзі, я свідомо встала в цю чергу знову.
Нещодавно я стала свідком однієї розмови в штабі Автомайдану. Одним з співрозмовників був Ярослав Гончар – недобитий "Беркутом". Це той відчайдух, що на власному автомобілі на Оболоні зупинив автобуси "Беркуту", які підтягувалися з "Міжгір'я" на Майдан. Десятки "беркутівців" спочатку розтрощили його авто, а потім взялися за Ярослава з напарником. Ярославу допоміг пасок безпеки, силовики в садистському запалі не змогли його витягнути з авто, а бити через розтрощені вікна було не зручно. Тому він лишився "недобитий".
Другий співрозмовник – Володимир Маралов – "недорозстріляний". Активіст "Дорожнього контролю", якого, ще в грудні просто на вулиці захопили невідомі особи: допитували, а потім вистрілили в серце. Куля чудом розвернулася у м'язі та не зачепила серце.
Так от розмова була наступна: "недобитий" цікавився в "недорозстріляного", що він відчував під час пострілу.
Відповідь зацікавила і мене. Зізнаюся дуже цікавила, бо отримати кулю нині куди реальніше, ніж скажімо, піти в кінотеатр і відповідь неабияк потішила, бо Володимир розповів, що це не дуже боляче. Тебе наче відкидає, а потім відключається свідомість. Володимиру я весело повідомила, що коли по голові б'ють теж відчуваєш, щось подібне. Втрата свідомості рятує від болю.
Ось така у нас радісна розмова вийшла, бо нині в нашій системі цінностей-безболісна смерть вже благо.
Байдужі, ви тільки уявіть, що нас цікавить, бо якщо лишитесь байдужими, колись через це доведеться пройти і вам. Зрозумійте, в яку страшну паралельну реальність, раптом потрапили ми, по-суті, "тепличні діти", які все життя гралися в мир та любов, мали буденні обов'язки, виховували дітей, може більше були романтиками та ідеалістами ніж загал, може більше вірили в гідність, чесність, патріотизм...Тому наша черга прийшла першою і в нашому житті стало буденністю, коли за наказом одного садиста – маніяка Віктора Януковича, ескадрони смерті б'ють наших друзів, розстрілюють, залишають у лісі замерзати, закопують в могили, як не ідентифіковані тіла.
В цій дійсності вже сприймаєш, як чудо, як доказ існування Бога, що Ігор Луценко лишився живий, що Дмитро Булатов – живий.
Скажу чесно, я вже була поховала Дмитра. Коли виходила на вулицю і відчувала жорсткий мороз, уява підступно малювала, як він замерзав у лісі. Коли мені розповідали версії, "що він заліг на дно", я все одно уявляла його закрижаніле тіло присипане снігом, бо в пам'яті звучало його щире "я готовий йти до кінця", коли він приходив до мене в лікарню.
Тому після знайдення Булатова я раділа і навіть не журилася, що його катували: "Головне, що живий".
Проте в глибині душі я в цьому не певна. Я не знаю, що зараз добре. Адже в нашій реальності вижити після катувань, може означати, що кати замордують тебе пізніше. А перший раз вмирати легко...
Я пам'ятаю, як на Бориспільській трасі, відчуваючи нескінченні удари в голову, я відійшла в ніщо з усвідомленням, що це кінець. Проте мені не було страшно, бо заздалегідь я була налаштована, що я десь так подібно закінчу. Зате я пам'ятаю радісну думку, що не відчуваю сильний біль від ударів, отже не ризикую, що буду в безпам'ятстві повзати перед катами на колінах. А ще було радісне усвідомлення, що зробила достатньо, щоб навіть після своєї смерті дістати Януковича.
А другий раз вмирати важко...
Бо тепер все змінилося, тому що нині вмерти, це мало. Це безвідповідально. Треба перемагати, хоча це набагато важче.
А ще хвилюєшся за друзів, знайомих, та незнайомих людей з Майдану. Адже вони такі цінні. Цій країні (вашим дітям, байдужі) потрібні живими ті люди які вийшли на Майдан, бо це найкращі люди Країни. Хто був на Майдані, знає, що там сконцентровані моральні, відповідальні, розумні, хоробрі, які знають, що не можна довіряти країну, власних дітей вбивцям, ґвалтівникам, мафії.
І ми повинні перемогти, бо це наш обов'язок, бо ми сильні, бо ми жертовні. А як відомо готові вмирати коштують багатьох готових вбивати.
Проте наша перемога залежить не скільки від наших якостей, а в першу чергу від кількості небайдужих. Тому я звертаюся до байдужих та аполітичних – почуйте та приєднайтесь.
Я звертаюся до військових: як ви можете бути байдужими, якщо давали присягу на вірність Україні!?
Я розумію, що офіцери української армії у нас не завжди люди честі (в армії процвітає корупція та дідівщина) і просити від них захисту смішно. Проте я прошу. Прошу військових – усвідомте свою відповідальність, ваша байдужість, ваша хата скраю дає владу маніяку. Захистіть країну, якій ви присягали. Можливо це ваше покликання. Можливо ви народилися на світ, можливо ви прийшли в армію не для того, щоб брати дрібні хабарі і померти від алкоголізму, а для того щоб врятувати країну від маніяку, врятувати ваших дітей (дорослих, маленьких, ще не народжених).
Байдужі, зрозумійте це швидше, і станьте небайдужими. Бо для перемоги важлива в першу чергу наша кількість.
А що робити? Який план дій?
Насправді, головне стати небайдужими. А робота знайдеться.
Наприклад, вчора міліція намагалася заарештувати катованого Булатова. Хіба не привід киянам масово прийти його підтримати під лікарню? Однак перед клінікою Борис стояла лише купка людей. Дякую їм, бо мороз насправді лютував страшенний. Однак дивно виглядала ця невелика купка небайдужих на фоні тисяч освітлених вікон спальних Позняків. Чому ті, які живуть по сусідству не підійшли підтримати? Тому що робота, тому що діти, тому що треба платити за квартиру, і байдуже що на Майдані?
Тисячі-тисячі таких хат з краю...
Нещодавно, я вперше після побиття проїхалася з під Борисполя до Майдану громадським транспортом, пройшла пішки селом. Звичним маршрутом, яким раніше ходила сотні раз. Проте, цей раз я йшла вже іншою країною – тривожно
оглядалася на перехрестях.
Я була сама, бо в цей час мій чоловік і батько повезли мого друга Олега в лікарню. Напередодні, "тітушки" бітами розбили йому голову.
Це було в Черкасах. "Тітушки" вискочили на нас трьох з автомобілів недалеко від ОДА. Спочатку кинулися на чоловіків, бо я пленталася ззаду.
Я схопила невеликий дрючок з будматеріалів біля смітника і допомогла відбитися чоловіку. Зізнаюся, вперше за своє життя, я була агресивна, і била з усієї сили нападників.
Затим я кинулася на поміч Олегу, якого душили троє, але в мене вже не вистачило сил на ефективну атаку. Мене схопили. Відбив чоловік. А Олег вже був під "тітушками". Ми ганебно втекли. По-суті, залишили друга на смерть. Його катували. Били на ліквідацію: битою по голові та по тілу. Він чудом лишився живий. В нього шов 10 см на голові.
Уявляєте я залишила друга! Залишила того, хто прикривав мене...
Я стала гіршою. Коли бандити насаджують в країні звірячі правила життя, всі ми стаємо поганими, дуже поганими. Готовими на страшні речі.
Саме тому,байдужі, не можна бути осторонь, коли гуде дзвін. Коли ще можна зупинити найстрашніше.
Уявіть байдужі, якщо репресивна машина Януковича зломить Майдан, що тоді буде робити виплекана ним каста катів, "загони смерті"?
Вони будуть робити, що і завжди – вбивати. Репресивній машині, яка тільки стане сильнішою, завжди потрібне буде м'ясо та страх.
Тоді ви позаздрите нам – активістам Майдану. Бо нас в тій страшній країні маніяка Януковича, в країні страху, бидла та смотрящих вже не буде. Нас, щасливчиків, тоді взагалі не буде.
А ви байдужі -будете. Будете катами, будете жертвами, а більшість буде просто худобою. Скотом.
Можна прожити худобою? Можна. Проте ви завжди ризикуватимете, що ваші діти не захочуть усвідомлювати себе худобою. Тоді ви їх втратите, бо ніхто їх не захистить, і ви залишитесь самі серед тисяч хат з краю.
Подумайте про це зараз. Потім буде пізно.
Як пізно було в 33-тьому, коли байдужі часів боротьби за незалежність, їли своїх дітей.
Що таке Україна? Це коли футбольні фани різних клубів забувають принципову ворожнечу і стають Великою Армією Обурених і від того стає страшно гопнікам в погонах і без. Це коли духовний лідер мусульман передає вітання і слова поваги духовном улідеру Греко-Католиків. Це коли знаменита актриса із безмежно добрими очима кличе дружин, матерів і бабусь стати перед силовиками, аби матері кликали своїх дітей у формі схаменутись і перейти до людей. Це коли затриманий за заворушення, на псевдо суді, перед перспективою 15 років тюрми молодий чоловік надиктовує друзям недописану дитячу книжку! Це коли мер міста гарантує постраждалим , що їх будуть цілком безпечно лікувати за 600 кілометрів від місця битви, якщо в столиці лікарям бракує совісті, серця, сміливості... Це коли бійці внутрішнії військ із вдячністю що їх заблокували і вони не їдуть воювати з влас ним народом, виносять блокуючим дрова... Це коли незрячі люди із поводирем тримають тацю із канапками і пригощають протестувальників - вони також допомогають, вони також корисні! Це коли маленька красива дівчина-актриса із шаленим вогником в очах розповідає як вона боронила на Грушевського людей від нелюдей. А в неї, маленьку, що сиділа на ліхтарному стовпі, бикота у формі кидала гранати. Це коли власники вогнепальної зброї прозоро натякають очільнику ОЗУ МВС - дядько не засіваю бурю - жнивам не зрадієш. Це коли мешканці за одну ніч організовують дружини самооборони і відловлюють посередміста завезених бандитів. Це коли моя дитина подивившись новини зустрічає ранком після нічної зміни питанням: "Тато хто напав на наш Майдан?" і проводжає словами "Ти на Майдан чи на роботу?" Я не знаю скількох із нас посадять, побють, викрадуть (чи Боже Борони гірше). Я не знаю візьме гору народ саме зараз, чи це буде трохи згодом. Але не перемогти він не може. Нас усіх Господь (байдуже яким іменем хто його називає і як до нього звертається) вже поцілував у тімячко. Бо Україна, це коли ти до нестями ненавидиш державну машину, але до сліз любиш усіх цих неймовірних людей.
Що ще?
Под шум Майдана украинцы продали Китаю западное побережье Крыма17.01.2014
Революционная зима Киева имеет свое парадоксальное закулисье. Нелепый разгон студентов, баррикады на Крещатике, захват мэрии, осада правительственного квартала - два месяца сплошных «веселых картинок» украинской столицы буквально затмили грядущую катастрофу Крыма.
Трудно сказать, случайное это совпадение, или скандальный Майдан явился миру целенаправленно и сознательно, чтобы отвлечь внимание от событий в южном подбрюшьи бывшего СССР? Однако очень скоро на крымских берегах появится сила, способная играючи смять традиционные этносы славян и татар.
Пекинская грамота
Когда толпы вооруженных бандеровцев штурмовали администрацию президента - сам Янукович был почетным гостем украинско-китайского бизнес-форума в Пекине. Главной фишкой мероприятия стал меморандум о строительстве глубоководного мега-порта в Крыму, подписанный украинской компанией «Киевгидроинвест» и китайской компанией BICIM.
По сути, в Пекине под присмотром Виктора Федоровича подписали смертный приговор курортам западного побережья Крыма. Наверное, потому украинские власти отказались комментировать проект. На президентском портале о меморандуме сказано одной фразой, больше никакой информации.
Зато некоторыми подробностями поделился гендиректор «Киевгидроинвеста» Алексей Мазюк. Крымчане называют его «песочный олигарх» - компании пана Мазюка безжалостно вычерпывают песчаное дно от Фиолента до Евпатории.
Итак, неподалеку от бальнеологического курорта Саки китайские инвесторы собрались выкопать гигантский порт. Акватория глубиной до 25 метров будет вырыта прямо по суше, вклинившись далеко в крымскую степь.
Искусственная гавань рассчитана на прием океанских судов с максимальной осадкой. Кроме того, для прохода кораблей необходимо строительство морского канала протяженностью 9 км.
На берегу появится цепь грузовых терминалов и главный объект - зернохранилище на 20 млн. тонн. Работы начнутся уже в нынешнем году. Первую очередь проекта стоимостью в $3 млрд. планируют завершить через 4-5 лет.
По официальной версии, порт будет специализироваться не только на зерне - якобы, через него пойдет продукция припортовых заводов по производству машин и оборудования. Но таких заводов нет, и они вряд ли появятся. Зато Поднебесная будет вывозить пшеницу и кукурузу для своих нужд, превратив Крым и южные области Украины в свою сырьевую базу. Точнее говоря, в собственную продовольственную колонию.
Прощай, Евпатория!..
- Порт строится для вывоза зерна из Крыма, где китайцам обещана долгосрочная аренда около 160 тыс. гектар земли для производства пшеницы и кукурузы, - подчеркивает известный крымский политолог Сергей Киселев. - «Арендаторы» уже объявили, что с этой площади планируют собирать 8 млн. тонн. Кто не знает, тому сообщу - в самые благоприятные годы во всём Крыму собирали едва больше 2 млн. тонн. Новые урожаи станут возможны не только потому, что китайцы обещали применять капельное орошение. Прежде всего, они будут вносить в почву чудовищные дозы минеральных удобрений, как делают на всех арендованных землях. В конечном счёте, это приведёт к полному истощению почвы, изменению химизма среды, загрязнению подземных вод и т.д. Колониальный зерновой порт убьет наши курорты...
- Для сравнения - на бывшей советской базе ВМФ «Донузлав» прорыт канал 12-метровой глубины. Его постоянно чистят от песка, который «вытягивается» из моря и скапливается там миллионами тонн. Канал глубиной 25 метров гарантированно затянет песок со всего западного побережья. Прежде всего, пострадает знаменитая Евпатория, о золотых пляжах которой останется одно воспоминание, - считает замдиректора филиала Института стран СНГ Олег Родивилов.
Еще совсем недавно власти громогласно объявляли о намерении создать между Саками и Евпаторией «Украинскую Анталию». Обещали масштаб рекреационного региона, сравнимый с олимпийским Сочи. «Думаю, что эту идею можно перечеркнуть, - комментирует сегодняшнюю ситуацию О.Родивилов. - Я уже не говорю о воздухе - при перевалке 140 миллионов тонн груза, даже если с каждого контейнера упадет по пылинке, представляете, что будет с атмосферой?! Кроме того, запланировано строительство нескольких новых железнодорожных веток - от Сак на Симферополь и Джанкой вагоны пойдут сплошным потоком».
Резко против строительства китайцами большого порта и зернохранилищ выступили крымские ученые-экологи. Любые дноуглубительные работы неизбежно приведут к окончательному размыву и исчезновению песчаных пляжей Каламитского залива и всего Западного Крыма. Здешние берега уже гибнут из-за добычи песка на озере Донузлав.
С открытым обращением к премьер-министру АРК Анатолию Могилеву выступили руководитель ассоциации «Экология и Мир», профессор Виктор Тарасенко и ряд его коллег.
«Ни инвестор, ни разработчик проекта не имеют опыта возведения крупных портовых объектов. Об отсутствии такого опыта свидетельствует выбор территории под строительство уникального по своим масштабам портового комплекса», - говорится в обращении.
Опасения экологов косвенным образом подтвердил сам премьер Могилев. «Компания, с которой идут переговоры о строительстве глубоководного порта, в настоящий момент занята строительством канала, параллельного Панамскому»,- рассказал он на декабрьском заседании Совмина автономии.
Инвестор строительство канала между Атлантикой и Тихим океаном - китайский телекоммуникационный магнат Ван Цзин. Опыта возведения портовых объектов г-н Цзин, действительно, не имеет. А «Панамский канал-2» пройдет через уникальное озеро Никарагуа - и мировая экологическая общественность убеждена в скорой гибели крупнейшего пресного водоема Латинской Америки.
Под занавес 2013 года на заседании крымского правительства вице-премьер автономии Рустам Темиргалиев подтвердил, что в ходе визита украинской делегации в Пекин был подписан еще один меморандум «О привлечении китайских инвестиций в агропромышленный комплекс Крыма». То есть, можно не сомневаться, что основное предназначение мега-порта - вывоз из Украины зерна и сельхозпродукции в Китай: «В свою очередь китайцы через Крым будут поставлять продукцию своих машиностроительных компаний на рынки Восточной Европы».
Кто посеет, кто пожнет
Совместно с планами строительства глубоководной гавани в Сакском районе китайцам отдают Камышовую бухту и рыбный порт Севастополя. В беседе с агентством «Новый Регион» политолог Андрей Никифоров пытается понять истинные резоны китайской стороны на нашей земле:
- Для того, чтобы поток грузов дотянуть в крымские порты из Китая, нужно не только проделать трансконтинентальный морской путь, но и протащить через «игольное ушко» Босфора и Дарданелл, а потом, сделав круг, довезти в Европу. Поэтому организация такой мощной перевалочной базы была бы разумнее на Средиземноморье. Кроме того, у соглашения есть и другие мотивы, которые вовсе не обязаны совпадать с декларируемыми целями. Проекты такого масштаба носят не только экономический характер».
В обмен на продовольствие Китайская национальная корпорация по зарубежному сотрудничеству обещает восстановить системы искусственной мелиорации на пахотных землях. Эти поля формально останутся госсобственностью, но будут использованы под выращивание кукурузы и пшеницы для нужд китайского народа.
Крымский вице-премьер Темиргалиев убеждает - мол, «китайские партнеры согласились с двумя нашими принципиальными условиями - земля в собственности государства Украина и местная рабочая сила». Крымчанам сулят новые рабочие места.
Но кто реально займет эти места? На самом деле, даже при нынешних минимальных объемах аграрного производства работать на селе сегодня некому. Таврическим хлеборобам хватает сил засеять пшеничные поля. А на уборочную в порту Евпатории разгружаются турки - со своими комбайнами и комбайнерами.
Мало кто сомневается: получив землю, китайцы сами ее заселят и обработают. Номинальная «собственность государства Украина» ни в коем случае не помешает посланцам Поднебесной навсегда сделать эту южную степь своей второй родиной. И у кого хватит сил отправить их домой?
Высосанная до остатка Таврида способна дать китайцам лишь треть от запланированного вывоза зерна. Остальное возьмут на трех миллионах гектаров в Днепропетровской, Херсонской и Кировоградской областях.
Это десятая часть всех украинских угодий. Минимальный срок аренды 50 лет. Далее до бесконечности. Так, соглашение на первые 100 тысяч гектар Днепропетровщины подписал Синьцзянский производственно-строительный корпус. Специально оговорено, что на арендованных участках будут трудиться китайские бригады. Общая численность работников корпуса составляет больше 2.5 млн. человек, а сформирован он Народно-освободительной армией Китая.
Похоже, те же самые «спецы по капельному орошению» собрались освоить Крым. Зерновой мега-порт - только начало. Возвращение крымских татар, неоднозначно воспринятое славянским населением, может показаться смешной игрушкой по сравнению с новым потоком трудолюбивых переселенцев.
Источник http://ruskline.ru/opp/2014/01/17/pod_shum_majdana_ukraincy_prodali_kitayu_zapadnoe_poberezhe_kryma/