http://www.youtube.com/watch?v=EYLi8KiYCr0

Українські "реформи" і народ: критерії несумісності, - Олеся Дацко, Ігор Гурняк
Українці живуть оптимізмом, що революційні трансформації останнього року сформують політичну волю керівництва країни щось змінити на користь народу. Без реформ тут ніяк — і базовою є реформа місцевого самоврядування. Але, намагаючись виправити помилки "попередників", під соусом "реформ" для народу узаконюється система, яка нічого спільного з європейськими принципами самоврядування не має.

Реформа — процес лікування, який потребує встановлення діагнозу. З трибун чуємо про централізованість, корупцію, рейдерство, неспроможність… Але це лише наслідки, тобто зовнішні прояви хвороби. Хто чув про причини того, що Україна — одна з найкорумпованіших держав світу, де 80% населення згідно з європейськими стандартами живе за межею бідності, а її економіка перебуває на межі дефолту?

Маючи за Конституцією прописану модель місцевого самоврядування, яка повністю відповідає демократичним засадам і європейським стандартам, чомусь в Україні реалізовано модель за білорусько-російським зразком. Її необхідно реформувати.

Висвітлимо ті пропозиції "реформи", які замість сприяти розвитку зберігають і зміцнюють систему, що руйнує Україну.

Діагноз №1: територіальні громади не зареєстровані як юридичні особи — суб'єкти публічного права

Бути безпосереднім суб'єктом врядування, реалізувати право власності на комунальне майно територіальні громади не можуть, що призводить до системного рейдерства, дотаційності і пасивності членів громад, які позбавлені дієвих інструментів впливу на органи влади.

Перед ідеологами українських реформ постав вибір:

— виконати Конституцію, сприяючи інституціоналізації та визнавши статус територіальних громад-власників (як це є у розвинених країнах), але тоді реформа має дати відповідь: що робити з рішеннями органів місцевого самоврядування з 1996 р., які не були засновані громадами?

— або ліквідувати територіальну громаду як інституційну одиницю, почавши будувати вертикаль управління на місцях від органів місцевого самоврядування. Але це узаконення моделі Білорусі, Росії, інших авторитарних держав.

Автори "реформ" вирішили не морочитися з проблемою конституційного статусу громад і рішень нелегітимно створених органів місцевого самоврядування і знайшли "вихід", запропонувавши геніальну підміну понять: громада стає назвою укрупненої адміністративно-територіальної одиниці, а територіальна громада як юридична особа зовсім зникає з українського законодавства.

Пересічному українцю, та й міжнародному експерту, якому все це "правильно" перекладуть англійською, зрозуміти цю підміну понять майже неможливо (Венеційська комісія попередньо схвалила проект змін до Конституції). Бо поняття "громада" в будь-якій мові — це об'єднання людей! Ми ж отримуємо громаду як адміністративно-територіальну одиницю, яка за всіма законопроектами "Про адміністративно-територіальний устрій" тлумачиться як "цілісна частина території України в установлених відповідно до закону межах, що є територіальною основою для організації та діяльності органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади".

Тобто ми з об'єднання людей перетворюємося на простір для діяльності органів влади. Якщо раніше цим простором була лише територія, то тепер і люди стають його частиною.

Якщо згідно з діючою Конституцією територіальні громади мали право бути базовим суб'єктом місцевого самоврядування і були власником комунального майна, просто не скористалися ним, то, зробивши з громади адміністративно-територіальну одиницю, нас цього права позбавляють. Тоді власником (за "реформованими" законами) стають органи місцевого самоврядування, що інакше, як рейдерським захопленням ними права комунальної власності класифікувати не можна. Таке позбавлення громад їх базових економічних прав є злочинним.

Окремі правники переконують, що територіальні громади реалізують своє право власності через органи місцевого самоврядування. Здійснювати управління через органи можна. Але чи можна бути власником через іншу особу, та ще й при цьому якщо сам не набув статусу особи? Однозначно ні! Тому те, що власниками комунального майна сьогодні, всупереч нормам закону, у актах на право власності зазначено відповідні ради є системним і грубим порушенням законодавства!

Сьогодні замість реформування механізмів реалізації конституційних норм ми отримуємо зміни, які узаконюють модель тоталітарної держави: треба з правового поля усунути територіальну громаду як суб'єкта правовідносин — і проблема зникне.

І це передбачено у змінах до Конституції України (законопроект №4178а від 26 червня 2014 р.) в частині місцевого самоврядування, якими фактично руйнується прописана модель самоврядування демократичного європейського зразка.

Представники влади в кулуарах кажуть: "Ви розумієте, якщо зараз створити територіальні громади, це ж буде фактичне двовладдя!".

Панове, відкриємо очі: двовладдя в Україні і так уже існує: є народ, територіальні громади як джерело і фактична влада згідно з Конституцією, а є органи місцевого самоврядування, засновані в незаконний з правової точки зору спосіб, — фіктивна влада, яка стосунку до конституційного джерела влади (народу) не має.

То яка влада незаконна? І яку владу треба узаконити?

Замість спробувати через формування конституційних представницьких органів громад, збори громад, референдуми, інші передбачені Європейською хартією місцевого самоврядування механізми все повернути у правове поле і законно закріпити конституційне право народу на владу і національне багатство, відбувається узаконення незаконно набутої власності та усунення власника — громади взагалі з поля прийняття рішення.

Діагноз №2: узурпація влади і системне порушення органами влади прав територіальних громад

Декларуючи децентралізацію, пропоновані зміни фактично посилюють владну вертикаль, надаючи більші повноваження представникам влади і забираючи їх у громади. Тільки зі змін до Конституції: призначити, зняти і контролювати державного представника (нинішній голова ОДА) зможе лише президент. А зупинити дію неконституційного рішення органів місцевого самоврядування кожен громадянин не може самостійно, а мусить звертатися до державного представника, а той — до президента. І лише президент зупиняє дію цього рішення (див. нову редакцію ст. 144), паралельно звертаючись до Конституційного суду.

Те, що така вертикаль породжуватиме корупцію, можна не сумніватися. І що у багатьох випадках, поки таке звернення дійде до президента, кар'єр на території заповідника буде збудовано, річку знищено хімічними стоками, замість мінеральних вод отримаємо резервуари з наслідками видобутку сланцевого газу на половині території України…

"Демократичні нововведення" є й у проекті закону "Про добровільне об'єднання територіальних громад". Ніби потрібна річ — об'єднання для зменшення загальних видатків, спільного вирішення проблем. Втім, чи знали творці цього закону, що територіальних громад як юридичних осіб сьогодні не існує (за невеликим винятком)? Як можна офіційно об'єднати осіб, яких не існує в правовому полі? Тільки не кажіть, що громади "юридизовані" у своїх органах, тому що в неіснуючого тіла існуючих органів бути не може.

Про яку демократію можна говорити, коли органи місцевого самоврядування (не засновані громадами) прийматимуть рішення щодо об'єднання територіальних громад, яких де-юре нема! І це позиціонується як першочергове завдання! І його планується провести до наступних виборів до місцевих рад…

Цей же закон декларує добровільність об'єднання територіальних громад, але отак: обласна державна адміністрація плануватиме, як територіальні громади будуть "добровільно" об'єднуватися, а ради прийматимуть рішення про ці "добровільні" об'єднання без участі громад...

Водночас законотворець вилучає з Конституції право територіальних громад на об'єднання їх ресурсів. І не деталізує у законах, яким чином об'єднуватиметься їх майно.

Взагалі феодальним є положення цього закону про призначення виконкомами (а не обрання громадою) старости у поселеннях, де внаслідок об'єднання територіальних громад раду буде ліквідовано.

Інший проект закону, обговорення якого зараз активно відбувається, — "Про органи самоорганізації населення". Вжита у цьому законі термінологія ("управи", "намісники") за походженням слів до демократії стосунку не має. За цим законом дозвіл на функціонування ОСН видаватиме рада, яка може не дозволити його реєстрацію, якщо його діяльність заважатиме лобіюванню інтересів депутатів. У демократичних країнах, якщо ОСН створився без порушень законодавства, його представники лише інформують владу, що такий орган функціонує. Ніякого дозволу "зверху" не потрібно.

Уявіть, що там, де ОСН не буде створений, місцева рада має право призначати намісника, який отримає статус ОСН і буде наділений правом одноосібного прийняття рішень від імені людей, які його не обирали…

Дієвим механізмом впливу на місцеве самоврядування у територіальних громад України мали б залишитися вибори. Але це вплив одноразовий. І, в принципі, через відсутність громадського контролю загроза, що ті, хто у цю владу прийде, стануть частиною "системи", дуже велика. А в чиї органи ми обираємо наших представників?

Механізм проведення місцевих референдумів із законодавства усунуто, хоча вони передбачені Конституцією, Європейською хартією місцевого самоврядування. Водночас цю проблему можна вирішити через статути громад.

Уже ухвалений Закон "Про співробітництво територіальних громад" декларує можливість такого співробітництва і реалізації спільних проектів територіальних громад винятково органами місцевого самоврядування, що обмежує законні права громад безпосереднього врядування.

Якщо укріпити владну вертикаль, укрупнити адміністративно-територіальні одиниці, то кількість органів місцевого самоврядування істотно зменшиться. Без належного контролю та можливості впливати на їх діяльність з боку територіальних громад за ними буде закріплене право комунальної власності, у більшості випадків вони одноосібно прийматимуть рішення. Інакше як феодальним ренесансом опричнини Януковича це не назвеш.

Діагноз №3: позбавлення територіальних громад матеріальної основи розвитку

Органи місцевого самоврядування здійснюють масове відчуження, передачу в оренду комунального майна без законних на те підстав. І вигоди громад від такого відчуження взагалі немає або вона мізерна. Наприклад, у Львові північну частину площі Ринок орендують лише за 20 тис. грн на рік. Або ж після прийнятого Львівською міськрадою рішення про можливість приватизації орендарі через суд зобов'язали управління капітальної власності укласти договір купівлі-продажу приміщення колишнього кінотеатру "Київ" лише за 4,9 млн грн (центр Львова, площа
836 м2). Це рейдерське вилучення у громади її найбільш комерційно-привабливих ресурсів. Чи треба пояснювати причину дотаційності бюджетів за такого "ефективного" господарювання?

Інше стратегічно важливе питання — право власності на землю. У багатьох поселеннях України досі не визначено територіальних меж. Згідно із Земельним кодексом межі районів, сіл, селищ, міст встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до генпланів населених пунктів. Більшість малих поселень в Україні не мають затверджених генпланів. Крім цього, в Україні у Земельний кодекс введене поняття "землі за межами населеного пункту", що суперечить Конституції. Цими землями розпоряджаються земагентства, тим самим без конституційних підстав цю землю вилучено з власності громад, позбавлено їх матеріальної основи розвитку.

Що пропонує реформа?

Уже прийнята Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні (№333-р від 1 квітня 2014 р.) визначає, що "територія адміністративно-територіальної одиниці базового рівня визначається з урахуванням доступності основних публічних послуг, що надаються на території громади (час прибуття для надання швидкої медичної допомоги в ургентних випадках та пожежної допомоги не має перевищувати 30 хвилин)".

Знову люди — для влади, а не влада для людей! У цивілізованому світі розташування станцій швидкої допомоги здійснюється з урахуванням специфіки розселення, а не навпаки.

Таке законодавче визначення є взагалі дивним. Бо де розташований пункт, від якого здійснюємо відлік? Яка швидкість транспортного засобу? Якщо крайня хата завалиться, межі поселення автоматично зміняться? І основне: кому належатимуть землі поза "30-хвилинною доступністю"? Проекти законів цього не прописують. Що створює значно більші можливості для зловживань із землею, водними, лісовими та іншими ресурсами територіальних громад!

Питання власності у проектах законів узагалі чітко не визначене. Жоден представник влади не зміг нам дати вичерпну й аргументовану відповідь на запитання: якщо зміни до Конституції приймуть, хто буде власником комунального майна і на якій підставі?

Без конкретних однозначних відповідей на це запитання — це не реформа! Першочерговим її завданням має стати легітимізація інституту права власності в Україні, без якого розвиток економіки неможливий.

Намагаючись перешкодити розголосу сутності пропонованих "реформ" і реального стану справ у державі, дехто закидає, що озвучувати це все — антидержавно. Бо це створює перешкоди для реформ. Насправді антидержавними є такі "реформи"!

Хворий має знати діагноз. Тільки тоді він зможе вилікуватися.

Україні потрібна зміна системи! З того, що читаємо із законопроектів, намагання змінити систему, яка доконує Україну, поки не бачимо.

Навпаки! Пропонованими "реформами" створюється прецедент для узурпації влади і права власності органами влади і паралельно забезпечується повне усунення територіальних громад від процесів урядування і позбавлення народу України механізмів реалізації права власності, захисту своїх інтересів. Унаслідок чого стане можливий черговий дерибан і перерозподіл національного багатства.

Епілог

За лаштунками представники органів влади кажуть: "Передаємо всі повноваження владі, бо люди пасивні і неспроможні самі щось змінювати".

Наш народ сьогодні нагадує людину, яку було насильно, за сфабрикованим діагнозом закуто у гіпс. Зрозуміло, що м'язи атрофуються, і рухливість кісток знижується. Але Майдан (неодноразово), війна (яку фактично веде сам народ) довели, що ця людина абсолютно дієздатна, має значний потенціал ефективно робити все сама. Зрозуміло, що потрібен курс реабілітації і час.

Поставте в центр реформи громадянина — члена громади, і тоді все стане на свої місця!

Реформа має забезпечити механізми реалізації громадянами своїх економічних прав і обов'язків. Тому пріоритет реформи органів влади — публічність, прозорість і підконтрольність громаді. Громада — ефективний власник і господар. Реформа для людей — освіта, навики господарювання громадою і усвідомлена відповідальність!

Якби зараз керівництво країни відкрило карти і сказало людям: "Граємо відкрито: систему органів влади було створено в Україні у нелегітимний спосіб, але це вина тих, хто допустив цю халатність у 1996–1997 рр. Задля нашої держави зберіть громади по селах чи проведіть референдуми у містах, прийміть адекватні вашим місцевим потребам статути, створіть свої органи, у кожному окремому випадку розберіться, що відбувається з належним вам майном. Якщо користувач вашого майна працює ефективно, допоможіть йому розвиватися. Якщо ні — знайдіть кращого користувача або господарюйте самостійно. Піднімаймо країну разом! Працюймо прозоро! От комунальна власність — повні відкриті реєстри! Ось повноваження і відповідальність! Господарюйте! Контролюйте тих, хто в органах влади! Тепер тільки від нас усіх залежить, як житимемо ми і наші діти!".

Чи хтось сумнівається, що народ зробив би цей відповідальний крок до побудови держави та її майбутнього?!

Може, не всі одночасно і однаковою мірою. Можливості сформують бажання і навики.

Марцін Свєнцицький, колишній мер Варшави, депутат польського Сейму, сказав, що після інституціоналізації громад (гмін) Польщі у 1991 р. за перші три роки ці гміни зробили більше, ніж уся системи влади з часів закінчення Другої світової війни.

Вважаємо, в Україні це може бути навіть швидше і ефективніше. Сформований соціальний капітал на Майдані, на війні цьому дуже сприяє. Народ до реформ готовий! Але він не зможе ефективно і швидко реалізувати цей потенціал без зміни системи, для чого потрібна політична воля до змін тих, хто працює в органах влади. А також найбільше — наші з вами воля, наполегливість, освіченість і праця!

Олеся Дацко, Ігор Гурняк
стаття опублікована тут http://volianarodu.org.ua/uk/Polityka/Antyderzhavni-reformy-tse-diagnoz-ruynivniy-systemi-vlady-eksperty

Доцент ЛНУ Ігор Гурняк: «Ми втрачаємо місцеве самоврядування абсолютно і повністю»

Чого чекати від змін до Конституції? 

Дійсно, є позиція судді Конституційного суду України Шишкіна щодо того, що в умовах війни ніякі зміни до Конституції не приймаються. Питання в тому, що сам факт прийняття змін до Конституції в умовах окупації території – це по суті заперечення присутності іноземних військ на території України і заперечення факту окупації частини території України. Це не моя позиція. Це позиція судді Конституційного суду, тобто фахової людини. Це позиція дуже великої кількості українських юристів.

РЕЗОЛЮЦІЯ
Центрально-Українського форуму
«На захист Конституції України»
що відбувся 9 липня 2016 року у місті Кіровограді
Вітаючи українців з великим національним святом Днем Конституції, змушені говорити про її злочинне невиконання і необхідність захисту!
Чинна Конституція України на момент її прийняття була визнана Європейським співтовариством однією з кращих конституцій Європи.
Втім, з моменту прийняття Конституції багато її положень так і не були виконані. Зокрема, це стосується статусу територіальних громад як структурних одиниць власника національного багатства країни - українського народу.
Саме територіальні громади, згідно з чинною Конституцією України та Європейською хартією місцевого самоврядування, є власниками рухомого й нерухомого майна, доходів місцевих бюджетів, інших коштів, а також землі та природних ресурсів в межах адміністративно-територіальних одиниць.
Їх право власності було порушено і злочинно порушується сьогодні.
Саме дотримання чинної Конституції в частині функціонування територіальних громад-власників, було би справжньою децентралізацією, оскільки формування органів влади та бюджету, в цьому випадку, відбувалося би знизу-догори.
У так званій децентралізації за пропонованою "новою" (зміненою) Конституцією, суть територіальних громад вихолощується. Громада стає територією.
Пропонованими олігархічними кланами змінами до Конституції:
1. Узаконюється існуючий розрив між громадами та "радянськими" органами місцевого самоврядування.
2. Закріплене Конституцією України право безпосереднього управління територіальними громадами своїм майном підміняється на практично ручне управління "відповідно до закону", якого ніхто не бачив. Фактично відміняється положення: дозволено те, що не заборонено законом.
Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Отже, заміна права управляти своїм майном безпосередньо, як норми прямої дії на таке ж право, але обумовлене невідомим законом, суттєво обмежує права і свободи кожного громадянина України!
Більше того, зміна Конституції під час фактичної анексії Криму та окупації частини Донбасу, де-факто узаконює порушення територіальної цілісності, оскільки апріорі не може виконуватися на територіях, де фактично не діє законодавство України.
Наслідки незаконної зміни Конституції України можуть бути катастрофічними – фактично український народ перестає бути навіть номінальним сувереном у власній державі, а його діалог з державою-узурпатором має всі перспективи до переходу в категорію національно-визвольного руху.
Попереджаємо про відповідальність народних депутатів України: чергові маніпуляції та спроби у Верховній Раді позбавити український народ належних йому конституційних прав, перетворення європейської держави в азійсько-європейський сурогат матиме серйозні наслідки для майбутнього українського народу.
Вимагаємо:
1. Залишити діючу Конституцію України без змін.
2. Виконувати статтю 157 Конституції України.
3. Усунути дискримінацію територіальних громад:
- Щодо територіальних громад, які бажають працювати на основі закону про співробітництво територіальних громад, а не на основі закону про добровільне об’єднання,
- Щодо неможливості використовувати належну територіальним громадам землю, інші природні ресурси за межами населеного пункту в рамках адміністративно-територіальної одиниці згідно з принципом повсюдності місцевого самоврядування та чинною Конституцією України.
- Стосовно отримання частини податкових надходжень (зокрема щодо ПДФО, екологічного податку), отримання державних субвенцій (зокрема, на інфраструктурні проекти), тощо.
- Щодо усунення злочинної практики невизнання державними чиновниками статусу територіальних громад та держави як юридичних осіб.
- Щодо виконання законодавства України про реєстрацію статутів територіальних громад.
4. Усунути порушення чинного законодавства в частині ігнорування міжнародних угод до яких приєдналась Україна (зокрема, Європейської хартії місцевого самоврядування, Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними громадами як владами).
Резолюцію Центрально-Українського форуму «На захист Конституції України» 9 липня 2016 року в місті Кіровограді підтримали:
Кіровоградська область:
- Безпалько Юрій Олексійович
- Нехайчук Тетяна Василівна
- Степура Ігор Станіславович
- Тищенко Людмила Михайлівна
- Авдєєв Анатолій Миколайович
- Гришко Володимир Костянтинович
- Нікіша Ігор Анатолійович
- Баранов Сергій Іванович
- Дергач Анатолій Якович
- Веремієнко Тетяна Олександрівна
- Сіденко Олег Юрійович
- Козир Геннадій Анатолійович
- Степура Руслан Станіславович
- Терновенко Наталія Миколаївна
- Гола Юлія Олександрівна
- Слободян Інна Володимирівна

Чернігівська область:
- Кеня Андрій Миколайович
Київська область:
- Король Людмила Ільківна
- Пархонюк Володимир Григорович

Львівська область:
- Олексевич Роман Володимирович
- Маринович Павло Петрович
- Гурняк Ігор Любомирович

Черкаська область:
- Ковальов Анатолій Костянтинович
- Козаченко Павло Олександрович
- Фурлета Микола Вікторович
- Цимбал Іван Іванович
- Солошенко Михайло Іванович

Полтавська область:
- Янко Володимир Олександрович

Івано-Франківська область:
- Вуйцік Олександр Юрійович

Дніпропетровська область:
- Фомицький Володимир Володимирович
- Дьякова Світлана Вікторівна
Запорізька область:

- Коляка Володимир Володимирович

http://www.0564.ua/news/1289866

Рима Білоцерківська: АКТ проголошення … повернення ГОСПОДАРІВ в Україну

Posted ЛИП 22 2013 in АНАЛІТИКА, ВЛАДА, СОЦІУМ with 0 COMMENTS

Наші добрі, чуйні, працьовиті, терплячі, розумні, розгублені 
громадяни України!
Доки ми, народ України, будемо жити в такій безправній, корумпованій державі, де панує неправда, беззаконня, злочинність?!
В нас уже вкрали все: псевдо – приватизаційними ваучерами 1/46 мільйону частку національного майна України, наші заощадження в Ощадбанку, які ми заробили тяжкою працею, наше кооперативне колгоспне майно, яке зрештою знищили і розікрали. В нас ще частково лишилась наша родюча Богом дана земля, яка вже «горить» під нашими ногами. Чиновники нас дурять, обкрадають, махлюють, ображають, п’ють з нас кров, як ті чупакабри і, не криючись, зневажають. Зневажають нашу правду, наше законне право на гідне життя, на захист наших прав і нашої свободи, тому що ми їм це дозволяємо.
Зневажають нас, живучи за наш рахунок, з нашої праці і оббираючи нас. Зневажають ще й тому, що ми боїмося, сидимо окремо по кутках і чекаємо, що прийде хтось і побудує нам справедливу, правову, багату державу Україну. А може прийде «добрий» чужий вождь і побудує нам «Цветущую жизнь». Ми, розумні і практичні люди, і повинні розуміти, що просто так нічого не буває.
Ніякі політики і партії за нас не зроблять нашої частки роботи. Ми вже голосували і за правих, і за лівих, і за демократів та лібералів, а «віз і нині там». Чи не пора нам пробудитись від сну?!
Чи не досить вірити байкам наших політиків? Чи не час братись за руки і наводити лад в своїй державі Україна?! Повірте, злодії-чиновники як вогню бояться, коли ми разом. Бо сила народу - в єдності. В єдності його честь, гідність і майбутнє держави Україна. Тож вставаймо до гурту і починаймо наводити конституційний лад в нашому місті. Тим більше, що закони України і Конституція України за нас! 
Треба просто їх знати і відстоювати свої права, жити згідно Конституції і примушувати всю чиновницьку братію теж жити згідно з буквою закону. Не бійтеся! Вірте в краще і не будьте байдужі до своєї долі, до долі своїх дітей та онуків, своєї рідної неньки - землі України.
Історичний аналіз стану речей в Україні від 1990 до 2015 року показує:
- виключними власниками національного багатства, що було загальнонародною (державною власністю) за ст.10 Конституції УРСР на 1990 р. (на момент проголошення Декларації про державний суверенітет), були 52 млн. українців ;
- 24 жовтня 1990 року ЗАКОНОМ УРСР “Про зміни і доповнення до Конституції (Основного Закону) Української РСР" N 404-XII було зупинено дію ст.10 Конституції УРСР про загальнонародну (державну) власність до набрання чинності нової Конституції (тобто до 13.07.1996 року) ;
- стаття 170 Конституції УРСР встановлювала: "Всі закони та інші акти державних органів України видаються на основі і відповідно до цієї Конституції ;
- тому з 24.10.1990 року і до 14.07.1996 року всі закони про приватизацію у відсутність норм Конституції - ФІКТИВНІ, так само, як і сама псевдо - приватизація;
- 13.07.1996 року громадяни України повинні були прокинутися заможними людьми, громадянами - власниками землі та її надр ... (ст. 13-14 Конституції України) та власниками майна територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а саме: рухомого, нерухомого майна, місцевих бюджетів, землі ... (за ст. 140-143 Конституції України);
На жаль, цього не сталося!
До сьогодні у нас немає реєстру власників територіальних громад і держави, у нас немає реєстру власності громадян України на майно територіальних громад і держави, тому, і не може бути контролю ні над виборами, ні за роботою так званих народних обранців - депутатів, ні без нашої участі призначених чиновників.
Єдине, що маємо на 24 рік існування власної держави - це вкрадене у неконституційний і незаконний спосіб усе без виключення національне багатство! 
Національне багатство, позбавлене власника, залишається вже 24 роки об’єктом неправових відносин. Це означає, що всі документи про власність у олігархів так само фіктивні. Для того, щоб ту фікцію захистити, вони створили незаконний, неконституційний, злочинний, антинародний авторитарний режим, розпочали війну.
Такий режим потрібен виключно олігархічно–злочинним кланам, бо оформити у законний спосіб вкрадену у громадян України власність вони юридично не можуть. Тому, єдиний для них вихід - утриматися будь – яким способом: тиском, залякуваннями та іншими злочинними діями. Це буде тривати до тих пір, поки ми з вами - громадяни України не зрозуміємо, що покінчити з цим безладом можна лише, оформивши у законний конституційний спосіб національне багатство на його власників - ГРОМАДЯН УКРАЇНИ, власників і держави, і територіальних громад.
Група в ФБ: Территориальная громада Кривой Рог 
або 
https://www.facebook.com/groups/407199646132628
м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова,60 (другий поверх),
контактні телефони: 067-367-24-27; 097-276-15-10; 098-243-21-15
http://pravoprostir.com - ПРАВОВИЙ ПРОСТІР

Звернення зборів голів територіальних громад до європи

Council of Europe

and other international organizations

Appeal from the general meeting of heads and representatives of
Constitutional local communities of Ukraine

Considering the constant unconfirmed (!) statements of the Ukrainian officials on Ukraine-EU rapprochement, the fact of falsification the text of the European Charter of Local Self-Government is causing resentment, and has not received an adequate response from the Ukrainian government for decades. In particular, the European Charter of Local Self-Government as a document which regulates the livelihoods of local authorities (local communities) is transformed by falsified translation (including term «local authority») as the regulator of local government activities, namely local administrations. By inadequate translation the community is deprived from the effective instrument of using the Charter of the community (by the translation, the term is generally removed from the European Charter).
It is important to remind that under current legislation the Parliament ratified the original of the European Charter (which is available in English and French) but not the appointed falsified translation.
In this situation, there is no any connection between the community and its bordies. Moreover, the right of the general meeting has exclusively status of advisory solutions.
Despite the attempts of communities transformation to the exclusively territory of residence, but not communities of residents with power (that is provided by amendments to the Constitution according to the Presidents’ draft) this practice is fully not consistent both Ukrainian national traditions and standards of all models of local self government without exception.
We kindly ask your support in eliminating such flagrant violations of the rights of communities and also human rights, to which in accordance to the Declaration on Human Rights is guaranteed the opportunity of regularly participation in state and municipal management.

Roman Oleksevych, Prybuzhany, Lviv region,
Oleksandr Kotyash, Zaluzhzhya, Rivne region,
Gennadiy Skalov, Jmerinka, Vinnytsia region,
Natalia Nos, Kovalivka, Poltava region,
Yuriy Nos, Kovalivka, Poltava region,
Volodymyr Stepanenko, Pavlograd, Dnipropetrovsk region,
Yuriy Dokil, Chaykivka, Zhytomyr region,
Natalia Dokil, Chaykivka, Zhytomyr region,
Lyudmila Mikhaylenko, Chaykivka, Zhytomyr region,
Stepan Koval, Medvega, Lviv region,
Myron Flyunt, Modrychi, Lviv region,
Oleksandr Kyurpek, Tokari, Sumy region,
Elizabeth Boldaryev, Tokari, Sumy region,
Stepan Khomulyak, Lysynychi, Lviv region,
Mykola Okhorodnyak, Pryborivka, Vinnytsia region,
Andriy Chernetskyy, Pryborivka, Vinnytsia region,
Olesya Dzhamalova, Khotiv, Kiev region,
Nazar Mukhachov, Ukrainian Cossack Troops,
Oleksandr Yanul, Tsuman, Volyn region,
Dmytro Kolotylo, Tyudiv, Ivano-Frankivsk region,
Oleg Polivchak, Ivano-Frankivsk,
Oleksandr Wujcik, Kosiv, Ivano-Frankivsk region,
Lubomyr Volosyanko, Ivano-Frankivsk region,
Anna Lishchenko, Kyiv,
Maria Skomotchuk, Verkhovyna, Ivano-Frankivsk region,
Volodymyr Parkhonyuk, Kyiv,
Oleg Telyatnikov, Kyiv,
Ludmila Korol, Peter and Paul Borschagivka, Kyiv region,
Inna Plotnikova, Kyiv,
Ivan Savchak, Mykolaiv, Pidsosniv, Lviv region,
Igor Ivashchyshyn, Stavchany, Lviv region,
Oleksandr Avanisov, Vyshneve, Dnipropetrovsk region,
Myhailo Fedyushko, Peremogne, Starychi, Lviv region,
Sergiy Bednarchuk, Gayi, Lviv region,
Pavlo Marynovych, Lviv,
Victor Katolyk, Lviv,
Vasyl Bazhanyuk, Lutsk,
Andriy Kenya, Kopychivka, Chernigiv region,
Svyatoslav Belmezh, Verkhovyna, Ivano-Frankivsk region,
Petro Dutchak, Deliyeve, Ivano-Frankivsk region,
Ivan Voloshynnok, Kryvopillya, Ivano-Frankivsk region,
Ihor Gurnyak, Lviv,
Rimma Bilotserkivska, Severodonetsk, Lugansk region,
Volodymyr Kovalchuk, Khmelnytskyi,
Vasyl Sakhno,
Ivan Siramenko and other citizens of Ukraine.

Рада Європи

та інші міжнародні організації

 

Звернення загальних зборів голів та представників конституційних територіальних громад України

 

Зважаючи на постійні голослівні (!) твердження українських урядовців про зближення України та ЄС, викликає обурення факт фальшування тексту Європейської хартії місцевого самоврядування, що не отримує адекватних дій зі сторони українського уряду протягом десятків років. Зокрема, Європейську хартію місцевого самоврядування як документ, що врегульовує життєдіяльність місцевих влад (територіальних громад) трансформовано через сфальшований переклад (зокрема терміну local authority) у регулятор діяльності органів місцевого самоврядування, тобто місцевих адміністрацій. Шляхом неадекватного перекладу громади позбавлені адекватного використання інструменту Статуту громади (перекладом цей термін взагалі вилучено з Хартії).

Нагадуємо, що згідно з чинним законодавством Верховна Рада ратифікувала саме оригінал Хартії (який доступний англійською та францукзькою мовами), а не означений сфальшований переклад.

У цій ситуації відсутній будь-який зв’язок між громадою та її органами. Більше того, право загальних зборів зведено виключно до консультативних рішень.

Зважаючи на спробу трансформації територіальних громад виключно у території для проживання, а не у повновладні спільноти мешканців, що передбачено змінами до Конституції згідно з проектом президента, така практика повністю не відповідає як українським національним традиціям, так і стандартам усіх без виключення моделей місцевого самоврядування.

Просимо Вашої підтримки в усуненні настільки брутальних порушень прав територіальних громад, а також  прав людини, якій згідно з Декларацією про права людини гарантовано можливість брати постійно участь в державному та муніципальному управлінні.

 

Олексевич Роман, с. Прибужани, Львівська область,

Котяш Олександр, с. Залужжя, Рівненська область,

Скалов Геннадій, м. Жмеринка, Вінницька область,

Нос Наталія, с. Ковалівка, Полтавська область,

Нос Юрій, с. Ковалівка, Полтавська область,

Степаненко Володимир, м. Павлоград, Дніпропетровська область,

Докіль Юрій, с. Чайківка, Житомирська область,

Докіль Наталія, с. Чайківка, Житомирська область,

Михайленко Людмила, с. Чайківка, Житомирська область,

Коваль Степан, с. Медвежа, Львівська область,

Флюнт Мирон, с. Модричі, Львівська оюласть,

Кюрпек Олександр, с. Токарі, Сумська область,

Болдарєв Єлизавета, с. Токарі, Сумська область,

Хомуляк Степан, с. Лисиничі, Львівська оюласть,

Огородняк Микола, с. Приборівка, Вінницька область,

Чернецький Андрій, с. Приборівка, Вінницька область,

Джамалова Олеся, с. Хотів, Київська область,

Назар Мухачов, Українське Козацьке Військо,

Януль Олександр, смт. Цумань, Волинська область,

Колотило Дмитро, с. Тюдів, Івано-Франківська область,

Полівчак Олег, м. Івано-Франківськ,

Вуйцік Олександр, м. Косів, Івано-Франківська область,

Волосянко Любомир, Івано-Франківська область,

Ліщенко Анна, м. Київ,

Скомотчук Марія, с. Верховина, Івано-Франківська область,

Пархонюк Ворлодимир, Київ,

Телятніков Олег, м. Київ,

Король Людмила, с. Петропавлівська Борщагівка, Київська область,

Плотнікова Інна, м. Київ,

Савчак Іван, с. Миколаїв, с. Підсоснів, Львівська область,

Іващишин Ігор, с. Ставчани, Львівська область,

Аванісов Олександр, с. Вишневе, Дніпропетровська область,

Федюшко Михайло, с. Переможне, с. Старичі, Львівська область,

Беднарчук Сергій, с. Гаї, Львівська область,

Маринович Павло, м. Львів,

Католик Віктор, м. Львів,

Бажанюк Василь, м. Луцьк,

Кеня Андрій, с. Копичівка, Чернігівська область,

Бельмеж Святослав, с. Верховина, Івано-Франківська область,

Дутчак Петро, с. Делієве, Івано-Франківська область,

Волошиннок Іван, с. Кривопілля, Івано-Франківська область,

Гурняк Ігор, Львів,

Білоцерківська Рімма, м. Сєверодонецьк, Луганська область,

Ковальчук Володимир, м. Хмельницький,

Сахно Василь,

Сіраменко Іван та інші громадяни України.

 

ЧИТАТИ ВСІМ !!!

«Україна є республікою», - так визначає ст.5 Конституції України . Республіка (від лат. res publica) — справа громади .
Перше речення ч.1 статті 13. Конституції України ,яке встановлює, що : « Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права ВЛАСНОСТІ Українського народу», ГРОМАДЯН України всіх національностей ( за реченням першим преамбули Конституції України ) , що і є власністю держави Україна за нормами ст.14 Конституції України в якій вказано- земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави і що право власності на землю набувається і реалізується державою виключно відповідно до закону.
Абзац 1 ч.1 ст.1 ЗУ “Про місцеве самоврядування” визначає: 
« Жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями - область, район, місто, район у місті, селище, село є територіальною громадою.» 
Згідно абз.2 п.1.2 ПОРЯДКУ реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (Наказ МВС України від 22.11.2012 N 1077 Зареєстрований в Міністерстві юстиції України18 грудня 2012 р. за N 2109/22421) відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України. Тобто жителями є громадяни України ,які і є Українським народом за першим реченням Преамбули Конституції України.
Стаття 142 Конституції України визначає матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування - рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у ВЛАСНОСТІ територіальних громад.
З огляду на те ,що саме Український НАРОД разом із своєю власністю на національне багатство у тому числі і на власність територіальних громад за ст. 13 та 14 та ст.142 Конституції України і є ДЕРЖАВОЮ УКРАЇНА.
Право ж спільної сумісної власності за ч.1 та 2 статті 368 ЦК України визначено ,як спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності і визначено ,що суб'єктами права спільної сумісної ВЛАСНОСТІ можуть бути ДЕРЖАВА , ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ , якщо інше не встановлено законом.
Стаття 318. «Суб'єкти права власності» ЦК України визначає , що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, такі , як ДЕРЖАВА УКРАЇНА , ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ, іноземні держави та інші суб'єкти ПУБЛІЧНОГО ПРАВА власності ( за статтею 2 «Учасники цивільних відносин» Цивільного кодексу України ). 
Із норм ст.316 та 318 ЦК України випливає , що і держава Україна і територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах держави Україна , є юридичними ОСОБАМИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА власності ,як це, до речі, існує у всьому світі.
Цивільним кодексом України визначено публічне , (від лат. Publica- громада )право власності держави України,яке складається з землі, її надр, атмосферноно повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу за статтею 324. Право власності Українського народу ЦК України ; майно, у тому числі грошові кошти ( державний бюджет за ст.95 Конституції ), яке належить державі Україна за статтею 326. Право державної власності ЦК України та майно, у тому числі грошові кошти ( місцевий бюджет за ст.142 Конституці) , яке належить територіальній громаді за ст.327 Право комунальної власності ЦК України.
Тому ніякої іншої власності ніж власність Українського народу ,яка дорівнює власність держави Україна неіснує ні в Конституції , ні в Цивільному кодексі ,як би не рвали на куски, всі ті куски легко ,як пазли вкладаються в Конституційне поняття власності держави Україна.
Від імені власника Українського народу , держави Україна ( юридичної ОСОБИ публічного права ) права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України за ст.13 Конституції України та ст. 324. , ст.325,ст.326 ЦК України ,а управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування за ст.143 Конституції України та за ст.327 Право комунальної власності ЦК України.
Стаття 95. Конституції України встановлено ,що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Тому державний бюджеть він і забезпечує “ бідні “ як ви пишете громади субвенціями із держбюджету ,як це робиться у всьому світі: існують місцеві бюджети і субсидіарні і у нас не виключення.
«Україна є республікою», - так визначає ст.5 Конституції України . Республіка (від лат. res publica) — справа громади.
Отже, держава Україна, за формою державного правління - республіка і є справою громади. Громади - це спільне проживання громадян України на своїй території пов,язаних спільною власністю та спільною працею. 
Таким чином, республіканський лад в Україні передбачає функціонування територіальної громади держави Україна утвореної із територіальних громад -власників адміністративно-територіальних одиниць власності громадян України всіх національностей за першим реченням Конституції України. 
Згідно статті 4 Конституції в державі Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. 
Стаття 1. ЗУ “Про громадянство України “ визначає поняття «громадянство України» , як правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках . 
Дорослі громадяни України з 16 років мають паспорт громадянина України .
Для громадян України , які з народження є громадянами України відповідно до норм ч.8 ст.7 Набуття громадянства України ЗУ “Про громадянство України” і мають вік до 16 років статтею 5 Документи, що підтверджують громадянство України ЗУ “Про громадянство України” не визначено будь-якого документа ,що посвідчував би громадянство України дитини -українця до 16 років ????
За ст.5 Документи, що підтверджують громадянство України ЗУ “Про громадянство України” встановлено такий документ тільки для дорослих - паспорт громадянина України . 
Дорослі ж громадяни України отримавши паспорт громадянина України , що посвідчує особу власника України і підтверджує громадянство України за першим реченням Положення про паспорт громадянина України на останній сторінці паспорта громадянина України та ст.13,ст.14 ст.142 та ст.143 Конституції позбавитись статусу громадянина України можуть лише у випадку встановленому статтею 19. Підстави для втрати громадянства України ЗУ “Про громадянство України” датою видання відповідного указу про позбавлення громадянства України Президента України . 
І тому тільки у випадку видання відповідного указу Президента України про позбавлення громадянства України громадянин України знов становиться фізичною особою. І тому кожен громадянин України в будь-яких відносинах виступає ВИКЛЮЧНО ,як громадянин України.
За Конституцією республіки ( справа громади ) України визначено , що Український народ- це громадян України всіх національностей ( перше та друге речення Преамбули та ст.13 Конституції України ) .
Тому представники і української нації, і представники всіх інших національностей, національних меншин , корінних народів мають особисте природне право на індивідуальність, яке надано їм від народження та гарантоване першим та другим реченням Преамбули , ст.11 Конституції України та ст.300 Цивільного кодексу України , якими встановлено :
1.” Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення” ( перше та друге речення Преамбули Конституції України ); 
2. “Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України” ( ст.11 Конституції України ). 
3.”Фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, ... мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства( ст. 300 Цивільного кодексу України ). 
Статтею 1. ЗУ “Про громадянство України “ визначано поняття «громадянство України» , як правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках . Документом, що підтверджує громадянство України за ст.5 ЗУ “Про громадянство України” визначено - паспорт громадянина України . 
Але у паспортах громадян України всіх національностей ,відсутня індивідуальна і ознака про приналежність громадянина до представників відповідної нації національної держави Унітарна республіка Україна ( далі держава УКРАЇНА ).
Тому до паспортів громадян України , представників відповідної нації національної держави Україна на підставі п.2 ч.4 та п.8 ч.6 Постанови Верховної ради України “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон” від 26 червня 1992 року N 2503-XII,необхідно внести додаткову інформацію на вклеюваних аркушах про національність . 
І тільки після оформлення у паспорті відомостей про національність кожного українця виникає Український народ , громадяни всіх національностей України ,як ВЛАСНИКИ спільної сумісної власності на власність територіальної громади і державу , а саме,
По – перше, ВЛАСНОСТІ Українського народу на ВЛАСНІСТЬ територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Для реалізації територіальною громадою свого права на безпосереднє управління своєю власністю (ст.. 140 Конституції України), ст..142 визначає матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування - рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у ВЛАСНОСТІ територіальних громад.
Абз.1 ч.1 ст.1 ЗУ “Про місцеве самоврядування” визначає: 
« Жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями - область, район, місто, район у місті, селище, село є територіальною громадою.» Згідно абз.2 п.1.2 ПОРЯДКУ реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (Наказ МВС України від 22.11.2012 N 1077 Зареєстрований в Міністерстві юстиції України18 грудня 2012 р. за N 2109/22421) відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України. 
Територіальні громади села ,селища , міста ( жителі , Український народ , громадяни України, до паспорта яких внесено місце проживання у селі, селищі, місті ) управляють майном, що є в комунальній ( підприємств (об'єднань ), організацій і установ за нормами ст.126 Основного закону Конституції УРСР ) ВЛАСНОСТІ :
1. БЕЗПОСЕРЕДНЬО ;
2. або через утворені ними органи місцевого самоврядування;
( стаття 143 Конституції України ) . 
Фактично ж жодної територіальної громади – власника в державі Україна не створено, тому, до цього часу починаючи з 28.06.96 року республіка Україна проголошена, але не відбулася, як справа громади. 
По-друге, ВЛАСНОСТІ Українського народу. Перше речення ч.1 статті 13. Конституції України ,яке встанолює, що : « Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права ВЛАСНОСТІ Українського народу», ГРОМАДЯН України всіх національностей ( за реченням першим преамбули Конституції України ) , що і є власністю держави Україна за нормами ст.14 Конституції України в якій вказано ,що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави і що право власності на землю набувається і реалізується державою виключно відповідно до закону. 
Носієм суверенітету України ,що поширюється на всю територію України , і єдиним джерелом влади в Україні є народ. НАРОД здійснює ВЛАДУ :
1. БЕЗПОСЕРЕДНЬО ;
2. і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування ;
( за нормами ст.2 та 5 Конституції України ).
Власна ВОЛЯ власника національного багатства України і є джерелом ВЛАДИ Українського народу з огляду на наступне.
За ст. 317. «Зміст права власності» ЦК України, ВЛАСНИКОВІ належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном та встановлено ,що на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. 
Поняття права ВЛАСНОСТІ визначено ст.316 « Право власності» ЦК України ,як право ОСОБИ на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю ВОЛЕЮ , незалежно від ВОЛІ інших осіб.
Співвласники майна ,що є у спільній сумісній власності ВОЛОДІЮТЬ ,КОРИСТУЮТЬСЯ ним спільно і РОЗПОРЯДЖАЮТЬСЯ за згодою всіх співвласників ,якщо не встановлено домовленістю між ними за нормами ч.1 та 2 статті 369 «Здійснення права спільної сумісної власності» ЦК України . 
Право ж спільної сумісної власності за ч.1 та 2 статті 368 ЦК України визначено ,як спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності і визначено ,що суб'єктами права спільної сумісної ВЛАСНОСТІ можуть бути ДЕРЖАВА , ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ , якщо інше не встановлено законом.
Стаття 318. «Суб'єкти права власності» ЦК України визначає , що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, такі , як ДЕРЖАВА УКРАЇНА , ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ та інші суб'єкти ПУБЛІЧНОГО ПРАВА ( за статтею 2 «Учасники цивільних відносин» Цивільного кодексу України ). 
Із норм ст.316 та 318 ЦК України випливає , що і держава Україна і територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах держави Україна , є юридичними ОСОБАМИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА,як це, до речі, існує у всьому світі.
Цивільним кодексом України визначено публічне право власності держави України,яке складається з землі, її надр, атмосферноно повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу за статтею 324. Право власності Українського народу ЦК України ; майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна за статтею 326. Право державної власності ЦК України та майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді за ст.327 Право комунальної власності ЦК України.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України за ст.13 Конституції України та ст. 324. , ст.325,ст.326 ЦК України ,а управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування за ст.143 Конституції України та за ст.327 Право комунальної власності ЦК України.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад за статтею 142. Конституції України. 
Конституційною основою правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; за ч.2 ст.5 Господарського кодексу України.
Економіка (від дав.-гр. «закон дому », «управління домогосподарством») — комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а саме — про організацію та управління матеріальним виробництвом, ефективне використання ресурсів, розподіл, обмін, збут і споживання товарів та послуг.
Власність ЗОБОВЯЗУЄ, як встановлено в ст.13 Конститтуції України та ч.4 ст.319 ЦК України 
І тому досягнувши 18 річного віку , ми, громадяни України всіх національностей - Український народ становимося виборцями і здійснюємо своє волевиявлення через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії. (ст..69-70 Конституції України). Ці форми демократії нам потрібні не інакше, як для досягнення спільної згоди у процесі управління нашої спільною власністю – комунальною та власністю територіальних громад у межах територіальних громад, та ї власності Українського народу , у межах держави унітарної республіки Україна. Тобто, наше спільне майно , використовується нами спільно для забезпечення матеріальних, духовних умов нашого співжиття та забезпечення суспільного порядку.
Тому, НАРОДНЕ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ на місцевих до органів місцевого самоврядування і загальнодержавних виборах до органів державної влади та референдумах і є власною ВОЛЕЮ 46 млн. Громадян України та їх згодою, як співвласників по передачі у керування ( управління ) обраним органам влади. , щодо здійснення свого права володіння, користування і РОЗПОРЯДЖЕННЯ спільною сумісною власністю на об,єкти власності ( державу Україну) Українського народу ( громадян України всіх національностей) та власність територіальних громад адміністративно- територіальних одиниць , де проживають громадяни України і є джерелом ВОЛІ — джерелом ВЛАДИ .
З огляду на те ,що саме Український НАРОД разом із своєю власністю на національне багатство за ст. 13 та 14 Конституції України і є ДЕРЖАВОЮ УКРАЇНА і як наслідок НАРОД є джерелом ВЛАДИ і здійснює ВЛАДУ безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування за ст. 5 Конституції України .
То виходить логічним , що ДЕРЖАВНА ВЛАДА ( ВОЛЯ Українського НАРОДУ- власника національного багатства держави Україна) в Україні за частина 1 статті 6. Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову та за частиною 2 ст.6 та ч.2 ст.19 Конституці України ОРГАНИ державної влади : законодавчої, виконавчої та судової та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.
За реченням другим ч.2 статті 13. Конституції України Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. 
Порядок БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО здійснення ВОЛІ Українського народу , громадян України ,що досягли 18 років встановлено Постановою Верховної Ради України “Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні”.
І коли органи влади не виконують своїх повноважень і обов,язків встановлених законом громадяни України зобов,язані взяти відповідальність за ради майбутнього і створити республіку - справу громади держави України.

Ріма Білоцерківська.

CТЕПАН ХМАРА, ГЕРОЙ УКРАЇНИ, ПОЛІТВ*ЯЗЕНЬ РАДЯНСЬКИХ ЧАСІВ:

" ІНЦІНДЕНТ В МУКАЧЕВО ЗАЗДАЛЕГІДЬ ГОТУВАВСЯ ДЕРЖАВНИМИ СТРУКТУРАМИ"

Трагічні події в Мукачево дехто хотів би потрактувати лише як активний вибух місцевих розбірок. Справжня причина значно серйозніша і лежить в політичній площині загальнодержавного характеру. Є всі підстави вважати, що інцидент заздалегідь готувався державними структурами і напевно узгоджений з високопоставленими особами в центрі.

По перше, поведінка так званих правоохоронців в Закарпатті засвідчує, що вони зробили все щоб заманити в пастку бійців «Правого сектора» (безперешкодно прибути на місце інциденту, де вже їх чекали озброєні бандити, «люди» Ланьо) і міліція, які поводилися, як єдина сила. Оскільки загинули два бійці ПС – можна здогадуватися, хто першим застосував зброю.
По-друге, заздалегідь на місці події опинився специфічний журналіст і начебто народний депутат.

По-третє, миттєва реакція і звинувачення в односторонньому порядку ПС владними структурами, особливо МВС, які беззастережно обізвали ПС - незаконними бандитськими утвореннями.

По-четверте, досі не відсторонені від посад керівники силових структур Закарпаття.

По-п’яте, інцидент у Мукачевому співпав в часі з провокаційним, антидержавним і наклепницьким виступом на сесії ОБСЄ «подільника» Медведчука – Шуфрича.

І найголовніше: Мукачівський інцидент не можна ізольовано розглядати поза контекстом посилення атак влади на добровольчі патріотичні батальйони з метою знищити цей рух. Головний удар скерований проти корпусу ПС, тому, що це найбільша міліарна боєздатна патріотична сила, яка захищає Україну реально, а не на словах.

В істеричному емоційному припадку член антидержавного мафіозного про путінського угрупування Медведчука-Шуфрича Ланьо вибазікав хто їм заважає будувати «руський мир» в Закарпатті. Покидьок Ланьо обізвав Балогу «раковою пухлиною» Закарпаття, бо він нібито фінансує ПС і зацікавлений в Мукачівському конфлікті.

Віктор Балога допомагав євромайданівцям в той час, як Ланьо, будучи в злочинному угрупуванні «партії регіонів», допомагав Шуфричу організовувати «тітушок» для анти майдану. Між іншим Балога допомагав також і 128 гірсько-піхотній бригаді.

Деякі журналісти необачно чи навмисно намагаються поставити на одну площину Ланьо і Балогу. Нехай краще подумають у що медведчуки, ланьо і всі їхні поплічники перетворили б Закарпаття , якби їм там дати повну волю!

Щодо самого інциденту, то повинно бути всестороннє, неупереджене прозоре розслідування, яке можливе лише під пильним громадським контролем. Неприпустимо використати Мукачівські події в політичних цілях, для наступу на добровольчий рух і зокрема ПС.

Справа суспільства надавати активну підтримку Правому Сектору та іншим патріотам, бо вони захищають Україну по-справжньому (чого не хоче робити нинішня антинародна влада).

Якщо найближчими днями у Верховній Раді буде підготовлено СБУ і Генпрокуратурою подання на притягнення до відповідальності і арешт Шуфрича, буде заарештований агент Путіна Медведчук, буде звільнений з посади Міністр ВС Аваков, керівники силових структур в Закарпатті, тільки тоді можна буде робити висновок, що влада нарешті стає на захист держави і подолання корупції.

Якщо цього не станеться, то це означатиме, що так званий гарант Конституції Порошенко дбає лише про збереження особистої влади і ненаситні прибутки, навіть ціною руйнування суверенітету України.

13 липня 2015 року
Правозахисник, Герой України Степан Хмара

Гра в наперстки чи об’єднання громад?
Аналізуючи Закон України «Про добровільне об’єднання громад», складається враження, що наші законотворці грають з народом в наперстки.
Згадаймо психологію учасників гри в наперстки. Наперсточник закликає взяти участь в простій грі. Всього лише потрібно вгадати під яким наперстком сховано кульку. Здавалося б все просто. Уважно дивишся, як переміщуються на дошці ці наперстки і вказуєш на той наперсток, де повинна бути кулька. От тільки фокус полягає в тому, що в результаті, який би наперсток не вибрав учасник гри, не буде кульки під жодним наперстком, завдяки спритності рук гравця. Так і з законом про так зване «добровільне» об’єднання громад. Законотворці наполягають, що цей закон передбачає децентралізацію влади і покращить надання послуг громадянам. За приклад беруть позитивний досвід Польщі.
Що ж насправді приховується за цим законом? Перші чотири статті цього закону не викликають жодних заперечень, оскільки вони регламентують відносини і принцип добровільного об’єднання громад, а також дають визначення терміну територіальних громад. Відповідно до ст.140 Конституції України Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Але вже в статті 5 цього Закону з’являється термін сільська, селищна, міська рада, яка приймає безпосередню участь у формуванні нового органу об’єднаної територіальної громади. Що викликає здивування.
Оскільки сільські, селищні, міські ради повинні були б утворені саме територіальною громадою, та повинні бути наділеними повноваженнями управляти майном територіальних громад. Так склалося, що на сьогодні жоден орган місцевого самоврядування не утворений відповідно до Конституції і законів України. Відсутні будь-які протоколи загальних зборів про утворення рад усіх рівнів, а також делегування їм повноважень. Але, всупереч вимогам Конституції України, на сьогоднішній день сільські, селищні, міські ради вже виконують функції представницьких органів сіл, селищ. І тоді постає питання: «Так що ж мають об’єднати цим законом - територіальні громади, чи їх представницькі органи - ради?»
Йдемо далі. Яким чином буде забезпечене пряме народовладдя, що передбачене ст.5, 140-143 Конституції України, в питанні управління майном територіальної громади? Цим Законом не передбачено прийняття рішення, важливого для територіальної громади, загальними зборами. Усі повноваження передаються виконавчим органам.
А хто ж саме буде делегований для забезпечення виконання певних потреб жителів сіл, селищ, міста? В ч.3 прикінцевих положень цього Закону пропонується внести зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме до ст.141 - внести новий термін «Староста», який буде представляти інтереси села, селища у виконавчих органах відповідної ради.
Тобто, термін «територіальна громада», в розумінні Конституції України, зникає. Замість цього з’являється виконавчий орган – рада і територіальна одиниця. Яким чином буде в подальшому реалізоване право територіальної громади (жителів територіально-адміністративної одиниці) здійснювати пряме народовладдя в управлінні спільною власністю? Законом не передбачено. Також не передбачено Законом дострокове припинення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування у випадку не ефективного управління спільною власністю громади. Таким чином спостерігається звуження прав окремих громадян у прийнятті спільного рішення щодо управління і вирішення нагальних питань громади. Оскільки їх участь обмежується тільки правом прийти один раз на п’ять років на відповідну виборчу дільницю і обрати того, або іншого управлінця.
От в результаті і маємо – яким би чином не були об’єднані громади, а в результаті громадяни в будь-якому випадку позбавляються права управляти спільним майном і приймати безпосередню участь у вирішенні питань громади.