До того берега веде один лиш міст,І перед ним я зараз сам стою,І хочу перебігти, як колись,Щоб опинитись знов на тім краю.Заманює зелена далечінь,Звуки дитинства і знайомі голоси.Земля давно загублених створінь.Там все, що я хотів і що просив.Та я стою. Бо тільки перейду,Я розпочну іще одну війнуІ знов програю. Знову не вкрадуСвою давно загублену весну.Мене знов кине в небо неживе,Укутає отруєним туманом.І осліпить. Задушить. РозірвеІржавим лезом ледь засохлі рани.Тоді б я падав вертикально...

Читати далі...

на стіні звичайного будинку недалеко від центру. що це?[Приєднана картинка]

Проїжджаючи у маршрутці мимо шкіл, уже не вперше в цьому році бачу купки дітей, які вигрібають там сміття. І мені стає їх реально жаль. Я сам давно не школяр, і власних дітей не маю, але від того – не менше.Просто шкода маленьких людей із несформованою ще до кінця психікою, у яких незаконно забирають їх вільний час і відправляють займатися не надто приємною роботою. З точки зору усіх законів – грубе порушення, експлуатація неповнолітніх, та ще й безкоштовна. Тільки не у нас. Школи і інші...

Читати далі...

В останні роки з наближенням 9 травня більше відчувається не дух свята Великої Перемоги над фашистами, а тотальний срач на предмет хто кого переміг, хто був на чиїй стороні і хто найбільш білий і пухнастий. А шкода.При цьому видно, в тому числі і з цього сайту, що дуже велика кількість людей агресивно і безапеляційно відносить УПА і їх послідовників до фашистів. При цьому все що сказано і написано тримається на двох умовних стовпах.1. В західній Україні живуть самі люті бандерівці, які тільки і ...

Читати далі...

Завжди було трохи незвично бачити комедійних акторів, які виконують серйозні ролі. Як Нікуліна у «Мухтарі». Є такий фільм і у відомого коміка Джима Кері. Тут скоріше навпаки – було б дивно, якби у шанувальника групи Cannibal Corpse не було жодної такої ролі.Це творіння має назву «Вічне сяйво чистого розуму». Фільм на любителя, та відгуки в основному позитивні. Автори ще й «Оскара» вихопили за оригінальний сценарій. Мені він місцями здався нуднуватим, але є там одна важлива ідея, яка і за кілька ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

Я не приходив сюди, здається, тисячу років. Усе було так давно, але по суті нічого не змінилося.Старий замок відчутно заржавів за зиму, і здавалося, що швидше тонкий ключ зігнеться в руці, аніж впорається зі своєю роботою. Нарешті глибоко в його нутрощах клацнуло, і двері зі скрипом відчинилися.Темрява всередині. Маленький стиснений згусток темряви в безмежно сонячному весняному дні. Отримавши вихід з чотирьох стін, темрява ринулась назовні, але вся до останньої краплі танула і розчинялась в...

Читати далі...

Це було зовсім давно. Тоді його «баба» ще називалась дівчиною і навіть мала кількох залицяльників. А вибрала його. На свою голову. А після першої ж дитини її розвезло. Дитина народилась велика, велике було й пузо. Дитина вийшла назовні, а пузо залишилось висіти як величезний непотрібний капшук.Зараз же було близько десятої ранку, а він все ще ніяк не міг підвестись з ліжка. Було просто лінь, та й без особливої потреби. Мабуть, баба вже нагодувала курей і дітлашню. Тому тільки іноді підіймав...

Читати далі...

Дайте мені спокій!

«Альтруїзм, - думав він. – це дуже погане почуття. Можливо, навіть гірше, ніж жадібність чи гнів. Бо хоч людина і робить усе, здається, на благо, та при цьому зовсім не жаліє себе. І врешті-решт сама стає вичавленою і немічною і потребує допомоги – тоді вже ті, кого не так давно вона сама жаліла, мусять жаліти і піклуватися про неї, забувши про себе. Замкнене порочне коло. А якби не альтруїзм, може, нічого б і не сталося.»Марія, його дружина, того вечора прийшла до...

Читати далі...