Без названия

Маленька Меррі ще в дитинстві втратила батьків. 
Людей, яким вона завдячує все своє життя... 
Їй було..їй було лише.. майже два рочки .а вона все це пам'ятає. 

У неї було день народження мати з батьком подарували їй медведика..свято закінчилось.. 
Тиха ніч. Глибокий сон. Через глибокий сон маленькій Меррі почулися дивні стуки..грюкотіння та крики. 
Вона почала плакати і кричати.вимовляти найдорощі слова "мамо", "тато". 
плач її лунав все більше і більше, а дівчинка, піднявши малу голівку, побачила. побачила, що мати лежала на підлозі. до неї підійшов незнайомий чоловік, закутав у ковдру і поніс на плечі.. 
а де ж її тато запитаєте? 
а тата вона не побачила..не знає вона чи живі вони, а чи ні. 
що з ними, де вони... 
не знаю яким чином, можливо сусіди прибігли від крику, можливо самі злодії-вбивці це зробили..можливо міліція..але зробили добре.. 
дівчинка була жива..її відвезли до лікарні на медогляд..а потім, нажаль, до дитбудинку. 
дівчинці зараз 6 років, вона вміє ходити..вже, на диво. непогано читає, по складам ,але гарно. 
розмовляє, танцює, співає. 
гарна дитина.добра.вихована. 
але не має головного. 
коли хтось згадує про батьків, вона добре відтворює в думках все те жахіття, що вона побачила на власні очі.. 
і у такої маленької, беззахистної дівчинки появляються сльози на очах. 

Вона сиділа зі своїми друзями у кімнаті в дитбудинку, гралася з ними. сміялася. 
Почула, що на коридорі хтось розмовляє..Почула голос виховательки..і ще один..знайомий.не могла зрозуміти чий.. 
Меррі підійшла блище до дверей, що виводили до коридору. 
Виховатилька почала розмову: 
- тобто ви, батько Меррі? 
- так, це я. Дік. 
- гаразд, я вірю що це ви. і ви правильно сказали, що Меррі з 2 років вас не бачила. Вона перебуває в нас.. 
- я знаю що вона перебуває в вас. будь-ласка дозвольте мені її побачити. 
- я розумію, що ваше бажання побачити свою дочку дуже велике і палке, але ви її забрати зараз не зможете. 
- але чому? я ж її батько! я Меррі не бачив так довго..а ви..а ви так зі мн.. 
- пробачте що перебиваю вас, але чи не могли би ви тихіше?. 

- пробачте. просто я сумував за своєю дівчинкою.. 
- щоб її забрати, вам потрібно підписати деякі документи, але на це потрібний час.. 
- дозвольте на неї прост оподивитись..зустрітись з нею? 
- а якщо вона не захоче з вами зустрітись?. 
- як не захоче? 
- ну, а якщо наприклад, вона забула вас іііііі ну.. 

Двері з кімнати відчинились..в дверях стояла дівчинка, з тим самим медведиком.. 
Меррі дивилась таткові в очі, вона відчувала ,що це був його голос. рідний. 
- а де мама? - це були перші слова Меррі до батька.. 
- Меррі, доню, рідна моя..- по щоках у тата потекли сльози..- мами більше з нами нема..її тоді, ну,її нема вживих. 
- нема? тато. це ти? забери мене.тато! 

в сильних обіймах, з гіркими сльозами радості і водночас горя Мерры з батьком пробула декылька годин. 

Через декілька місяців всі документи були зроблені і Меррі жила з батьком. 
Щасливо жила, росла. 
А головне, мала підтримку.підтримку дорогої для неї людини. - підтримка тата.