Бригада повернулася з АТО

  • 13.02.18, 13:27

Ну от… за плечима залишилась чергова ротація в район проведення антитерористичної операції. Недоспані ночі, гаряча гирка бліндажна кава, навмисні підпали російськими терористами наших сіл та позицій. А ще – обстріли важкої артилерії та снайперів, вилазки ворожих диверсійних груп, поранені і загиблі побратими. З першого дня неоголошеної війни закарпатці приймають активну участь в обороні України від зазіхань східного сусіда. Як правило, їм довіряють найважчі ділянки фронту. Так вони літом 2014 брали участь в обороні Луганського аеропорту, а взимку 2015 захищали Дебальцево, а з 2016 року стояли на одній з найважчих ділянок АТО – Горлівському плацдармі. Зараз, між цим і сьогоденням вже стоїть стукіт коліс військового ешелону, що повернув бійців 128 окремої гірсько-піхотної бригади до дому. Офіційна зустріч керівників міста та області, квіти, поцілунки і сльози радості. Відразу після повернення до місць постійної дислокації та здачі під охорону техніки і озброєння воїнам було вручено відпускні квитки. Бо жодна нагорода не замінить домашніх простирадл, та самого смачного в світі бограчу, який готують лише руки коханої.

Та життя в бригаді не зупинилось. З першого дня після повернення воїни приймають активну участь в житті суспільства, займаються організацією власного побуту тощо.

Волонтери – допомога має бути взаємною

Волонтери продовжують грати важливу роль в житті Збройних Сил України. щоправда потреби військових в допомозі значно змінились, та разом з тим, реалії життя такі, що армійці і досі потребують народної підтримки у вирішенні певної низки проблем. Тому після повернення підполковник Олександр Паламарчук провів зустріч особового складу з представниками волонтерських та громадських організації, що активно допомагали бійцям.

-         На зустріч ми запросили всіх бажаючих, - розповів Олександр Анатолійович, - Зробили такий собі своєрідний «день відкритих дверей для волонтерів». Хто хотів зустрітись з нами той прийшов. Адже запрошували всіх відкрито через соціальні мережі та особисті канали.

Розмова з волонтерами видалась цікавою і конструктивною. Було багато і гострих питань, і пропозицій до подальшої співпраці. З самого початку волонтери відчитались за те, скільки коштів, і різноманітних речей було передано ними бійцям в АТО. А потім почалась розмова про цілком буденні справи. Наприклад волонтери попросили військових не бути байдужими і інертними в плані організації власного відпочинку та реабілітації.

-         Розумієте Закарпаття це унікальний край, в якому багато курортів та відпочинкових баз, - звернулась до присутніх волонтер Галина Ярцева. – Чимало керівників надають нам абонементи на безкоштовне проживання та лікування як воїнів. Так і членів сімей. Однак, до нас за подібними послугами звертаються дуже мало людей. І це погано. Бо якщо ми не будемо використовувати ці речі, то нам просто перестануть іти на зустріч. А я знаю, що багатьом з вас потрібне і лікування і психологічне розвантаження. Та ви чомусь просто соромитесь підходити до нас з питаннями про це. Отож не соромтесь! Ми чекаємо на вас на вас і хочемо, щоб ви мали гарний відпочинок на який заслужили власною мужністю!

Також виявився ще один аспект вже зворотного зв’язку між армійцями і волонтерами. Справа в тому, що одного з поважних людей, знаного волонтера невідомі особи в соціальних мережах звинуватили в крадіжці коштів, що йому було передано людьми. За проведеним розслідуванням, виявилось, що це одна з частин кремлівської гібридної інформаційної війни проти України. Її мета полягає в тому, щоб підірвати довіру населення до потужних волонтерів, знизити ефективність допомоги армії. Та в цьому випадку російські пропагандисти, які під різними «нік-неймами» обливали брудом волонтера спіймали облизня. Справа в тому, що Михайла Михайловича Новосада дуже добре знають в Закарпатті. Він незважаючи на свій поважний вік, ще у 2014 році пішов до військкомату щоб його призвали в армію. Отримавши відмову, зробив все, щоб бути корисним для фронту. І от вже близько чотирьох років через нього проходять велетенські кошти за рахунок яких ремонтуються автомобілі, закуповуються запасні частини до бойових машин тощо. Однак найкращим психологічним щитом для волонтера було і є – це відгуки реальних військовослужбовців бригади, які звели нанівець потуги провокаторів припинити діяльність цієї людини, спаплюжити його чесне ім’я.

Багато робить для воїнів АТО зараз і держава. Про це розповів Сергій Анатолійович Кузнєв.

-         Коли я звільнився після третьої хвилі мобілізації то прийняв рішення піти до Державної служби у справах учасників війни та ветеранів АТО, - зазначив капітан запасу Сергій Анатолійович Кузнєв.   Наша служба розповсюджує фінансування за наступними програмами: санаторно-курортне лікування (кожен учасник бойових дій будучи цивільною особою має право на 18 днів щороку на санаторно-курортне лікування). Професійна та соціальна адаптація звільнених в запас військовослужбовців. Це зокрема надає право, після оформлення у соцзабезі, безкоштовно отримати наприклад права на водіння авто, чи підняти категорію. Крім цього держава оплачує психологів. Тому приходьте до нас, пишіть заяви. І не будьте аморфними та інертними. Робота і заняття знайдеться кожному!

В свою чергу гірські піхотинці подякували за допомогу і пообіцяли всіляку підтримку починанням волонтерів. І відразу ж під час зустрічі виникла вже домовленість про відвідування шкіл ветеранами АТО. Адже дітям буде цікаво послухати з перших вуст про події на передовій. І навіть просто подивитись і торкнутись до справжніх, живих сучасних героїв на уроках мужності. 

Розповідь про військові будні  з «голубих екранів»

Офіцери управління 128 окремої гірсько-піхотної бригади, та й в цілому військового гарнізону добре розуміють потребу суспільства в інформуванні про останні події в житті військовослужбовців. Тому вони є частими гостями на місцевих телевізійних та радіоканалах. От і цього разу Вікторія Росул - ведуча програми «Громадський контроль», що виходить на телеканалі «М- Студіо», запросила до себе заступника командира 128 окремої гірсько-піхотної бригади полковника Євгена Боднара, Мукачівського об’єднаного міського військового комісара полковника Ігоря Гусєва, начальника відділу 128 окремої гірсько-піхотної бригади Юрія Алексієнка. Розмова йшла про актуальні теми, що цікавлять пересічних громадян регіону.

-         Де б не стояли закарпатці, всі завдання командування були виконані на сто відсотків, - розпочав розмову Полковник Євген Бондар. – Нашу бригаду поважають у керівництві Збройних Сил, та бояться вороги. Зокрема після нашого виведення фейковими інформаційними ресурсами ОРДЛО було розповсюджено чимало  інформацій про причини нашого виведення. За весь час перебування на важливому Горлівському напрямку, ми не здали жодного метра української землі, у важких умовах виконали всі поставлені бойові завдання. Без перебільшення буде сказано, що весь особовий склад бригади вартий нагородження.

Військовослужбовці в ефірі телеканалу розповіли глядачам про всі аспекти свого життя. І про забезпечення військовослужбовців, і про соціальний захист, і про те як можна стати військовим та чому не варто боятись призову на строкову військову службу. Також чимало уваги приділялось перевазі військової служби над іншими цивільними професіями. На завершення програми ведуча Вікторія Росул подякувала військовим за мирне небо і побажала скорішої перемоги над ворогом.

Добрий сон – у гарних умовах

Багато уваги приділили командири підрозділу організації побутових умов в казармах. Адже завжди приємно повертатись з бліндажів і окопів в добре облаштований пункт постійної дислокації.

От наприклад командир роти капітан Тарас Шевченко  з гордістю проводить екскурсію розташуванням свого підрозділу. При самому вході знаходяться фотографії загиблих бойових побратимів. Бо за словами командира роти, бойових дух має мати міцне підґрунтя бойового гарту. І кожне прийдешній у роту боєць мусить пам’ятати, чому ворогу не буде пробачень.

-         Своє розташування ми ремонтували власними силами, - каже капітан Тарас Шевченко. – Бо коли ми вселились сюди, то в стінах не було навіть розеток. Все було знищено та пограбовано. Але наші хлопці вирішили, що жити мають у нормальних умовах. Тому всю красоту, яку можна зараз побачити зроблено силами кожного бійця. Матеріали – фарбу та шпаклівку нам дали. А от прикраси, тобто багети і таке інше ми купили за власний кошт.

В самому розташуванні на стінах можна побачити фотографії кращих воїнів підрозділу. Власне по цим фотографіям можна вивчати всю географію війни. Ту є фото з Луганщини, з населених пунктів Піски, Зайцеве, Жованка… а один з меценатів подарував власноруч створену картину.  Окремо підрозділ підійшов до питання відновлення народознавчої світлиці. Відійшовши від застарілих канонів хлопці зробили світлицю таким чином, що в ній можна було і перепочити, і провести загальні зібрання підрозділу. Для облаштування кабінету офіцерів роти Тарас Іванович приніс з дому стінку. А старший солдат Вероніка Балакша подарувала власноруч вишитий з бісеру символ України. його вона вишивала весь час перебування в районі АТО. На все про все пішло бісеру на 300 гривень. Про те вона не шкодує, що її робота тепер навічно залишиться в стінах підрозділу. Адже, за словами бійця саме цю вишивку вона робила на фронті для всіх фронтовиків. Довершує розташування підрозділу – сховище ротного майна. Тут повним господарем є старшина Віталій Попович. Він як досвідчений господарник, тримає все спорядження в чистоті, порядку і суворому обліку. Бо за кілька тижнів підрозділ повернеться і хлопці вимагатимуть якісного забезпечення навчально-бойового процесу. 

На завершення

Після завершення відпусток на особовий склад 128 окремої гірсько-піхотної бригади чекає інтенсивне тренування на полігонах. Воїни будуть вивчати і відпрацьовувати нову тактику ведення бою, опановуватимуть сучасну бойову техніку та озброєння. І коли настане час повернуться в район проведення антитерористичної операції щоб заміти там своїх бойових побратимів з інших бригад.

Тарас Грень.

10 лютого 2015 року російські окупаційні війська вдались до безп

  • 09.02.18, 22:48

10 лютого 2015 року російські окупаційні війська вдались до безпрецедентного за своїм цинізмом і кровожерливості акту, зчинивши ще один військовий злочин проти України і Українців. Мирне українське робітниче місто Краматорськ було двічі обстріляно з систем залпового вогню БМ-30 «Смерч».  При цьому було застосовано ЗБОРОНЕНІ міжнародними угодами боєприпаси з касетним начинням. Удару зазнали, мирні вулиці, магазини, дитячі садки та школи. Внаслідок обстрілу загинуло 17 людей – 7 з них військовослужбовці. Поранень зазнали 64 особи, з яких 5 дітей та 15 військовослужбовців. Одним з офіцерів, що зазнав важких поранень був військовий журналіст Денис Гойко. Рятуючи від обстрілу інших бійців, він прийняв на себе близько 10 касетних елементів. Фотографії під цією заміткою зроблені мною і Юрієм Повхом, відразу після обстрілу.

Наявність подібного озброєння, ще раз красномовно доводить про присутність російських військ на території України. і їх активну діяльність пов’язану з тероризмом та вбивством, як представників силових структур України, так і пересічних мешканців нашої держави.

Не забудемо і не пробачимо!

Щиро ваш Тарас Грень.

 

 


Віват, переможець!

  • 05.02.18, 13:39

Віват, переможець!

За плечима   Олександра Мошонкіна залишилось 197 днів тортур в російському полоні, до якого він потрапив під час оборони Донецького аеропорту.  Під час штурму російськими військами ДАПу, його підрозділ  майстерно стримував шалений вогневий натиск ворога. І війти на територію, що утримували наші бійці, окупанти змогли лише після підриву терміналу.  Під час вибуху, його накрило бетонною плитою і  поламало ребра. Тоді Олександр спромігся дістати з кишені мобільний телефон та подзвонити до дому,  щоб попрощатись з рідними. Однак він вижив, хоч і потрапив у полон. Та попри всі пережиті жахіття залишився веселим і життєрадісним.

-                    На моє переконання, військова людина має мати дуже міцний морально-психологічний стан, - каже Олександр. – Чоловік має бути загартований душею і тілом.

І він знає про що говорить. Адже під час полону, всі наші бійці зазнавали потужного морального тиску з боку спеціально підготовлених російських фахівців-психологів. Крім цього наших бійців примусово змушували виконувати небезпечну, важку фізичну роботу -  розбирати зруйновані окупантами споруди аеропорту, та діставати звідти рештки загиблих воїнів.

За словами героя – «кіборга» до війська він пішов фактично добровольцем ще у 2014 році. Не дочекавшись повістки, він сам звернувся у військовий комісаріат. Добився того, що йому виписали документ, і вже разом з ним повернувся до дому.  Так він потрапив до 80 десантно-штурмової бригади. Зараз Олександр продовжує займати активну громадську позицію. Допомагає адаптуватись в мирному житті колишнім в’язням російсько-терористичних військ. Багато працює з учнями середніх шкіл, та слухачами вузів.

-                    Життя після визволення дає чимало викликів бійцям, - поділився Олександр Мошонкін. – Це і оформлення документів, і просто повернення в родину. Дуже добре, що українська громада сприймає всіх військовослужбовців, що пройшли крізь полон, як народних героїв. Це підтримує.

Також, за словами Олександра, приємно дивує і зміна світогляду підростаючого покоління. Юнаки, які вже зараз починають гартувати себе і розуміють, що цілком можливо їм теж доведеться зі зброєю в руках відстоювати право жити у вільній державі.  Коли він вдягає свій польовий однострій, то кожен крок супроводжується сріблястим дзвоном заслужених нагород цього прославленого воїна. Дзвоном, що промовляє -  «Віват переможцю!».

Тарас Грень.

Бойовий оберіг козацької родини Цюх

  • 04.02.18, 22:41

Бойовий оберіг козацької родини Цюх

Кожен, хто реально від чув на собі вогняний гарт реальних бойових дій, напевне має свій оберіг. Річ, яку беруть з собою туди, де найважче. Річ, яка своєю присутністю вселяє впевненість, і не дає забути хто ти, і що робиш саме тут. Як правило, такі обереги народжені саме цією війною. Однак, є серед них і справжні сімейні бойові реліквії. Одну з них мені пощастило побачити у підполковника Вячеслава Цюх.

Після виїзду на лінію «0» в районі селища  Зайцеве Донецької області, Вячеслав розвантажуючи бронежилет від озброєння, лагідно дістав з бокового підсумку маленьку книжечку, і обережно поклав її на стіл. Взявши цю річ до рук, я з подивом побачив, що тримаю … Біблію, яка видана, ще на початку минулого сторіччя, і надрукована старослов’янським алфавітом.

-                    Це наш військовий сімейний оберіг, - пояснив Вячеслав Цюх. – Цю Біблію мій батько, Семен Петрович,  проніс крізь свою військову службу, а отримав її від нашого діда Петра Несторовича, який пройшов з нею всю Другу світову Війну. Тепер вона в мене.

Виявилось, що поява цієї Біблії в родині Цюх теж має свою історію. Ще в далекому 1941 році, перед тим, як ще хлопчик Петро Цюх мав вступити в свій перший бій з німецькими загарбниками, до нього підійшов місцевий головний комуністичний військовий ідеолог –  комісар підрозділу. Уважно подивившись на хлопчину він дістав з кишені… От оцю Біблію. Передав її юнакові. Потім, маленька книжечка, пройшла з її власником і шалені оборони, і нахабні атаки. Разом з нею проводжали в останню путь  бойових побратимів. І… Зустріли Перемогу.  Тепер ця Біблія вже кілька разів побувала в АТО. 

Коли я повертав реліквію власнику, він поділився зі мною самим сокровенним бажанням:

-                    Коли настане час передати нашу сімейну реліквію сину я хочу, щоб він ніколи не знав, як виглядає війна з середини, - сказав підполковник Вячеслав Цюх. – І щоб так було, я буду воювати до нашої повної перемоги.

Тарас Грень. 

як "брати" перетворились на бандитську "братву"

  • 02.02.18, 19:46

Як «брати» перетворились на бандитську «братву»

Документальні свідчення підготовки російської агресії проти України

У Львові відкрилась унікальна виставка російських фотохудожників Дениса Абрамова, Олександра Аксакова, Дениса Тарасова та Василя Мельниченко, яка носить назву «Братва». В своїх світлинах ці мужні, творчі люди показують яким чином Росія готувала своїх громадян до захоплення Криму та агресії проти миролюбивої  України. Сама виставка це збір унікальних фотофактів, ще з початку 2000-х років про те, як так звані «брати» поступово перетворювались на бандитську «братву». Тут є і  священики московського патріархату, які відпрацьовують практичне володіння зброєю, і побиття українського патріота, і новий «господар» що закинувши ноги на стіл принижує православну ікону… А відкриває експозицію перекошене від ненависті і люті молоде обличчя російського «казака», яке може стати ілюстрацією всієї суті «руського миру».

-       Передісторія створення цієї виставки була наступна, - розповів Василь Мельниченко. – Коли Росія напала на Україну, на російському телебаченні почали з’являтись нові обличчя. Громадянам почали показувати російських найманців, як патріотів, що боряться з ненависним режимом. Але я бачив лише бандитів. Нам казали, що вони святі. Я бачив злодюг. Мені стало цікаво дослідити, що за типаж з’явився на нашому політичному полі. Хто ці люди? Хто захопив владу в українських регіонах?  І коли почали збирати фотографії, то ми побачили, що вже 2012 році росіян до чогось готували в численних «казачих таборах». А потім я побачив цей самий типаж, та власне і ті ж самі рила в Криму, де вони створювали «масовку щасливого населення».  Мовляв ми так радіємо приєднанню.  Згодом,  вся ця гопота «виплила» на Донбасі. Я вважаю, що виставка має дві цінності. Культурну, як дослід от цього типажу загарбника. Так і іншу – документально – історичну, як підготовка і виконання акту злочину однієї країни перед своєю сусідкою. І навіть більше – одного народу перед іншим.

Виставка буде доступна відвідувачам у Львівському  музеї історії релігії з вівторка по неділю, в робочий час з 2 лютого по 25 березня.

Тарас Грень.  

В місті Золочів, що на Львівщині відбулись патріотичні заходи що

  • 28.01.18, 23:59

 

В місті Золочів, що на Львівщині відбулись патріотичні заходи щодо вшанування пам’яті «Героїв Крут»

 Понад сотня дітей з  Буського, Бродівського та Золочівського районів Львівської області оглянули новітні зразки озброєння та бойової техніки, взяли участь у військо-спортивній естафеті, та пройшли урочистою ходою центром міста Золочів. Школи, учні яких стали переможцями  конкурсів було нагороджено піврічною передплатою на газету Міністерства оборони України «Народна армія».

-                    Кожного року наша організація Ветеранів Україні організовує подібні заходи в межах району, - розповів голова районної ради організації Ветеранів України Буського району Володимир Луженцов  .- Та в цьому році виникла ідея об’єднати кілька районів і провести таку акцію серед  кількох навчальних закладів. Ми зустріли повне розуміння та підтримку  від керівників області.

На подальшу перспективу ветерани планують проводити низку військово-спортивних заходів присвячених виводу військ з республіки Афганістан, Дня Незалежності України та інших визначних дат. За словами ветеранів, вони дослідили, що після систематичного проведення військово-патріотичної підготовки у військкоматах значно збільшується кількість бажаючих підписати контракт на військову службу.  Крім цього організацією ветеранів проводиться чимала робота по реабілітації військовослужбовців, що повернулись з АТО.

-                    Кожної неділі, ми радо запрошуємо до себе в Буськ військовослужбовців, що сумлінно виконали чи виконують свій обов’язок перед Батьківщиною, - продовжив Володимир Вікторович.- Ми проводимо їм екскурсі по замкам нашого регіону та іншим історичним місцям. Отже радо запрошуємо всіх приїжджати до нас на відпочинок.

Тарас Грень. 

Точка опори

  • 26.01.18, 10:08

 Точка опори

Для звільнених в запас і діючих військових

За минулий рік до Львівського центру надання послуг учасникам бойових дій звернулось понад 12 тисяч колишніх і діючих військовослужбовців.  Львів ще в 2016 році відчула потребу в створенні окремого підрозділу, який би займався комплексним рішенням проблем учасників бойових дій. Адже саме в цей період розпочалось масове повернення військовослужбовців першої та другої мобілізаційних хвиль.

-         Основною метою створення нашого центру це було надання комплексних послуг з допомоги учасникам бойових дій, - розповів заступник директора центру Юрій Руденко. – Як інформаційно-консультаційні, так і скажімо допомоги психолога, юриста тощо.

Іншими словами, тут можна отримати повну інформацію про те, який пакет документів, в якому об’ємі і якого змісту потрібно підготувати для отримання тих чи інших послуг, що належать ветеранам АТО. Також тут розкажуть куди конкретно потрібно звернутись аж  до годин прийому і прізвищ чиновників, які мають вирішувати питання воїнів АТО. Це економить чимало часу ходіння бюрократичними кабінетами, стоянь в чергах тощо. В центрі працюють фахівці, які повністю розбираються в усіх пільгах – державних, обласних, міських. Вони надають повну консультацію з усіх питань.

-         Для кожної людини ми розробляємо своєрідну «дорожню карту», - подовжив Юрій Руденко. – Це такий алгоритм конкретних дій, що дозволяє людині в короткі терміни отримати все, що належить від міста. Це дуже важливо, адже пільг для учасників АТО багато, і деякі з них мають певні терміни. От наприклад що стосується отримання одноразової грошової допомоги з Львівського міського бюджету вона має терміни чотири роки.

Також в центрі працює юрист і психолог. Юрист допомагає грамотно скласти будь-який юридичний документ, чи то позов, чи то запит. Також вона підкаже, які юридичні фірми дають відчутні знижки для воїнів АТО, і які можуть виступати в судах, чи представляти особу ветерана в інших юридичних слуханнях. Багато роботи лягає на плечі психолога. Адже люди повертаються з війни часто густо зі зміненим світоглядом. Але й родини теж, іноді змінюються чекаючи своїх чоловіків дома. Тому наша психолог проводить сімейні консультації для ветеранів, якщо вони приходять з дружиною чи дитиною. Дуже багато роботи проводить наша психолог окремо з членами сімей ветеранів АТО, а також з родинами загиблих. Все це великий шматок психотерапевтичної роботи. Понад сотня людей, ходять до неї вже кілька місяців і вже є позитивні результати.

-         Наша психолог впровадила кілька проектів психологічної допомоги родинам та учасникам АТО, - зазначив Юрій Руденко. – Головний з них має назву «Сім’я, яка чекає». Ціль проекту навчити дружин, мам, дітей, або чоловіків (якщо учасник АТО жінка) розумінню, чому в АТО пішла одна людина, а повернулась до дому зовсім інша. А головне визначити алгоритм дій для того щоб не втратити родинних зв’язків. Допомогти людині адаптуватись. Тобто перша адаптація, соціалізація і допомога – це родина. І відповідно родину потрібно підготувати до цього. Дуже часто проблеми пов’язані з психологією виникають через півроку, рік. Тому важливо розуміти їх природу і симптоми, щоб вчасно надати допомогу. А головне не соромитись звернутись до психолога. Адже дуже часто наші люди вважають, що будь-яке звернення до спеціаліста –психолога, це щось соромне. Але це не так. Багато роботи проводиться по персональній допомозі. Було таке, що місяць чи два до психолога приходила скажімо дружина. А потім її чоловік подивися і теж вирішив ходити разом з нею. І таких випадків в нас вже десятки.

Також психолог центру запровадила такий собі своєрідний клуб для жінок воїнів АТО. Вони збираються разом, роблять різноманітний «хенд-мейд». Наприклад розмальовували писанки, до Різдва виготовлювали якійсь іграшки тощо. Таким чином вони перезнайомились між собою, створювалось зручне середовище для спілкування. А головне це те, що таким чином колективно надавалась психологічна допомога після повернення чоловіків з фронту.

Хоча, за словами керівництва центру найбільш частіше до них звертаються з загальними питаннями, на другому місті іде юридична консультація. Щодо психолога, то люди звертаються набагато рідше ніж би хотілось.  До речі, людям не потрібно особисто приходити до центру. Можна звернутись по телефону, або поставити питання на сторінці в фейсбуці. Зараз вирішується питання з створення офіційної сторінки центру.

-         Також, ми запровадили систему обдзвону учасників АТО, - продовжив Юрій Руденко. За декількома фахівцями Центру закріплені учасники АТО по районах проживання. Регулярно фахівці обдзвонюють учасників АТО, питають, як в них справи, чи є якісь проблеми, труднощі. Розповідають про програми, проекти і заходи, які є в Центрі.

Загалом Львівський центр надання послуг учасникам бойових дій складається всього з десятка людей. Всі вони працюють за принципом рівний – рівному. Тобто кожен з них був тим чи іншим чином дотичний до проведення антитерористичної операції на сході України. як підсумував розмову заступник директора центру Юрій Руденко – головна ціль цього центру стати своєрідною точкою опори для всіх захисників України, щоб кожен воїн знав про свої права  і був соціально захищений.

Тарас Грень.

Львівські десантники ламають «совкові стереотипи» про строкову с

  • 25.01.18, 23:07

Львівські десантники ламають «совкові стереотипи» про строкову службу

На базі 80 десантно-штурмової бригади вперше в Україні відбулись відбіркові змагання на всеукраїнські військові чемпіонат по САМБО серед військовослужбовців строкової служби.

Перше, що спадає на думку  після словосполучення «строкова служба» - це напевно нескінченні наряди на кухню, прибирання плацу, і взагалі даремно витрачений час. Саме такий стереотип, було вкладено в мізки українців кремлівською пропагандою. За метою створення негативного іміджу Збройних Сил України, через підконтрольні кремлю нібито національні ЗМІ була спроба підірвати мобілізаційний і оборонний ресурс нашої держави. Та війна, і проведені у війську реформи доводять всю необґрунтованість цих побрехеньок.

Яскравим прикладом тому є проходження служби строковиками у 80 десантно-штурмовій бригаді.

-                    Звичайно від прибирань територій, чи якихось господарчих робіт по казармі ми нікуди не дінемось, - розповів тимчасово виконуючий обов’язки командира бригади полковник Дмитро Братішко. – Проте все це зведено до мінімума. А максимум часу військовослужбовці витрачають на вивчення своїх військових спеціальностей покращення власного фізичного стану, знань та умінь вести бій з загарбником як за допомогою техніки та зброї, так і голіруч. Результатом тому став цей чемпіонат по САМБО.

За словами командування, всі хлопці охоче прийняли пропозицію вивчати крім стандартного рукопашного бою, ще й таку потрібно кожному воїну боротьбу. Тренування проводились  під керівництвом досвідчених інструкторів, що мають підготовку та сертифікацію міжнародного класу.

-                    Відповідно до проведених реформ в підготовці військовослужбовців, значно збільшилась кількість годин щодо фізичної підготовки та спеціальної військової підготовки кожного бійця, - розповів інструктор  Андрій Вихованець. -  Тепер тренування у нас ідуть щодня, двічі на день:   зранку і в обід. В збільшені годин на фізичну підготовку, наші строковики побачили додаткову можливість власного самовдосконалення. І тому займаються охоче.

Змагання видались запеклими і жвавими. Перемогу ніхто не віддавав просто так. Тому судейській колегії часто-густо доводилось приймати важкі рішення. Про те суддівство було хоч і суворим але справедливим. І перші переможці в різних вагових категоріях тепер є претендентами на поїздку до всеукраїнських змагань.  Тепер чекатимемо нових перемог.

Тарас Грень. 

«…Нести Різдвяну зірку це – нести світло, нести мир, нести щось

  • 08.01.18, 22:51

«…Нести Різдвяну зірку це – нести світло, нести мир, нести щось добре і затишне для всій нашій багатостраждальної землі…»

Головним символом ХІІ Різдвяного фестивалю «Спалах Різдвяної звізди», що відбувся у Львові стала  звізда «Героїчна», створена із предметів військової амуніції. Цю звізду виготовив майстер Богдан Новак разом з волонтерською групою «батальйон мужніх жінок».  Сам автор  через хворобу не зміг бути присутнім на дійстві. Тому його твір несли воїни – учасники АТО.

-         Кожного року в нас є тематична звізда, - розповіла організатор фестивалю Надія Дзвоник. – Звичайно, що коли наша держава веде таку важку боротьбу ми не могли не вшанувати наших героїчних захисників. «Героїчна звізда» символізує героїзм, звитягу, відвагу наших мужніх воїнів. Це наша подяка всім військовослужбовцям.

Одним з військовослужбовців, яким випала честь нести «Героїчну звізду» став колишній стрілець, рядовий Ярослав Стасів.

-         Так трапилось, що одне своє Різдво я зустрічав на лінії оборони поблизу Світлодарська, - розповів боєць. – Ми варили кутю, співали колядки і навіть організували невеличкий вертеп. А от Різдвяну звізду не робили. Нашим бойовим побратимам, що прийшли в армію зі сходу України було цікаво подивитись та долучитись до традицій Різдвяних святкувань. І незважаючи на шалені обстріли, з появою на небі першої зірки, над передовими позиціями нашої оборони все ж таки зазвучала українська коляда. Нести Різдвяну зірку для мене це – нести світло, нести мир, нести щось добре і затишне для всій нашій багатостраждальної землі.

Загалом в фестивалі взяли участь близько ста звізд зі всіх куточків України.

Тарас Грень. 

«Перемогти» американського офіцера, і «осідлати» сержанта

  • 27.12.17, 22:55

«Перемогти» американського офіцера, і «осідлати» сержанта

Змогли вихованці комунального закладу Львівської обласної ради «Краковецький навчально-реабілітаційний центр І-ІІ ступенів з поглибленою професійною підготовкою»

23 найкращих представника  бригади Національної гвардії Сполучених Штатів Америки, штату Ню Йорк відвідали комунальний заклад Львівської обласної ради «Краковецький навчально-реабілітаційний центр І-ІІ ступенів з поглибленою професійною підготовкою».

Напередодні Новорічних та Різдвяних свят американські воїни принесли українським дітлахам щедрі подарунки – настільні та розвиваючі ігри, м’ячі, фрізбі, безліч розмальовок, пластиліну та художнього пластику, зошити і інші шкільні приладдя.

-         Всі подарунки ми купили в українських магазинах, але ми намагались підібрати ігри , які зрозумілі і нам, - розповіла офіцер штабу майор Енні Краус.  – Ми вперше в цьому навчальному закладі. Справа в тому, що нам стало відомо про те, що тут вчяться діти з особливими потребами до навчання.  І цей навчальний заклад стоїть порівняно далеко від обласного центру. Тому і вирішили завітати саме сюди. Ми не маємо можливості провести ці світлі зимові свята в своїх родинах і зі своїми дітьми. Через це, і вирішили хоч на кілька годин завітати сюди. Ми б дуже хотіли принести українським дітлахам трішки свята, радості та гарного настрою.

До зустрічі гостей у навчальному закладі підготувались дуже добре. Ледь тамуючи хвилювання, дітки виконали для заокеанських гостей кілька пісень присвячених зимовим святам. І після цього радо запросили їх подивитись, як вони живуть і вчяться. Потрібно наголосити, що з першої хвилини зустрічі не було відчутно, що гості розмовляють лише англійською, а діти українською. Щирі усмішки, та зрозуміла всім мова гри, моментально знищила всі бар’єри. Американські солдати немов за волею Різдвяного чарівництва перетворились з суворих вояків на дбайливих татусів та старших сестер. В ігрових кімнатах почались жартівливі баталії з різнокольорових кульок. В навчальних класах діти і військові почали разом ліпити, малювати, майструвати різноманітні браслети та прикраси. Хто сміливіший, то відразу попросився на руки до американських солдат, щоб покататись сидячи на їх плечах. А на футбольному майданчику розпочався майже справжній міжнаціональний «мундіаль».

-         Для мене то велика честь бути тут і гратись з цими дітками, - розповіла спеціаліст армії США Джасмін Іні . – В мене є троє молодших братів, і якби я не була в Україні, то на ці свята гралась би з ними. Але так склалось, що ми святкуємо разом з цими чудовими дітьми. Мені приємно, що вони самі запропонували, а потім ми всі разом сплели браслети дружби. Це дуже знаково і я буду берегти його все своє життя.

В одному з класів розгорнулась ціла художня майстерня, в якій розпочав свою роботу  колишній художник, а нині військовослужбовець сержант Брайн Кеннеді. Свого часу він малював портрети відомих людей, а от зараз вирішив зробити портрети учнів. Звичайно посидіти навіть 10 хвилин спокійно для дітлахів це просто неможливо. Тому Брайн вдався до хитрощів – сфотографував кожного на свій телефон і розпочав малювати. При цьому всі бажаючі могли отримати від нього своєрідний експрес-майстер клас з малювання.

-         В нас навчається 46 дітей, - розповіла директор навчального закладу Наталя Франків . – Серед них 26 це діти інваліди, та діти з особливими освітніми потребами. Такі гості до нас завітали вперше. І для нас це свято. Скажу, що на них чекали особливо хлопці, адже вони дуже хотіли побачити справжніх американських вояків у справжній військовій формі. Скажу, що їх мрії здійснились повністю. Крім того, я дуже вдячна військовослужбовцям, за такий гарний підбір ігор. Адже переважна більшість з них націлена на розвиток дрібної моторики пальців, та логіки. Виходячи з особливостей нашого закладу, це дуже потрібні ігри, які будуть не лише розважати, але й лікувати та розвивати наших вихованців.

Тепла і невимушена зустріч – гра затягнулась на багато довше ніж було зазначено в офіційному протоколі. Але це й на краще, бо напередодні великих свят кожен з нас потребує невеличкого світлого чуда. Най це буде просто солодка цукерочка, чи власноруч зроблена дитячими ручками лялька.

Тарас Грень. 

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
74
предыдущая
следующая