Офіцер нової армії України

  • 17.08.17, 11:44

Офіцер нової армії України

 

         Зі своїм аналітичним складом розуму вона могла б з легкістю найти роботу бізнес-керівника в будь-якій з потужних компаній. Отримувати пристойну зарплатню працюючи регламентований робочий день і не мати звичайних «армійських приколів». Та з незважаючи на це, підполковник Ольга Сальнікова таки обрала шлях військового. На сьогоднішній день перелік всіх її наукових звань та досягнень займе не один газетний рядок. Завдяки працелюбності вона стала самим молодим і єдиним доктором наук з державного управління у Збройних Силах України.

         Стати військовою вирішила ще в школі. Ключовою точкою опори в реалізації задуманого напевно став її характер. Оля завжди сміливо йшла проти сталих думок, особливо коли вважала їх не правильними. Але це не був опір ради опору. Вона завжди намагалась довести свою правоту вибудовуючи логічні ланцюги основані на конкретних фактах. Мріючи про військову дипломатію вона поступила до тоді ще Військового інституту Національного університету «Львівська політехніка» імені гетьмана Петра Сагайдачного на спеціальність “Міжнародні відносини”. Та закінчити навчання у Львові, молодому спеціалісту не вдалось. Через певні реформи освіти її було переведено до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка у місті Київ. Роки навчань у «західній столиці України» вона згадує з теплотою і повагою. Саме тоді в неї було річне стажування у Грецькій республіці у місті Афіни, де вона набула унікального досвіду проходження військової служби у країні-члені НАТО та, відповідно, підвищила знання декількох іноземних мов.

         Ольгу Федорівну часто питають, чи важко жінці досягти в армії високих посад і звань. Як правило, вона усміхається у відповідь, і каже,що головне мати високу працелюбність. Її порада всім, хто ставить перед собою амбітні цілі, особливо в Збройних Силах, запастись великим терпінням і віддавати максимум часу та сил обраній професії. Сьогодні підполковник Ольга Сальнікова вже може пишатись проробленою роботою. Адже її пропозиції та ідеї офіційно прийняті та працюють у регламенті Верховної Ради України та Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України. Деякі її «ноу-хау» взяті на озброєння у Державному Концерні «Укроборонпром» та у Департаменті воєнної політики, стратегічного планування та міжнародного співробітництва Міністерства оборони України. Особливо вона пишається тим, що низка її ідей була включена до Концепції Державної цільової програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу на період до 2020 року. На основі цієї концепції було створено стратегію розвитку «національної оборонки».       

         Зараз Ольга Федорівна перебуває у зоні проведення антитерористичної операції  в групі цивільно-військового співробітництва. Одним з аспектів її роботи в районі проведення АТО є відстоювання позиції та соціальних гарантій учасників антитерористичної операції у Донецькій облдержадміністрації. Останнім питанням було розподіл виплат з нагоди 26-ї річниці проголошення незалежності України серед інвалідів АТО та родинам, які втратили близьких через російську агресію. Завдяки принципіальній позиції підполковника Ольги Сальнікової, а головне чітко викладених аргументів, розмір виплат вдалось унормувати та збільшити. Також однією зі складових її діяльності є супроводження іноземних делегації у зоні АТО. Хоча, ті, хто давно служить поруч з Ольгою Федорівною навряд чи здивувались. Справа в тому, що вона науково-педагогічний працівник Національного Університету оборони України імені Івана Черняхівського, і на її думку, військовий педагог перш за все повинен бути прекрасним комунікатором. Вміти знаходити спільну мову як з колегами, так і з опонентами. До речі, за результатами анонімного тестування, яке відбулось за дорученням Начальника Генерального штабу Збройних Сил України, підполковник Ольга Сальнікова ввійшла до числа кращих викладачів закладу.

         У своєму майбутньому Ольга Федорівна планує стати держаним діячем. Причому власне діячем, а не політиком. На її переконання принципи управління армією та державою дуже схожі. Хоча цілком можливо, що її серце назавжди буде належати Збройним Силам України.

Тарас Грень.

 

АТОшний вихідний

  • 06.08.17, 23:03


Шалена Донбаська спека не зіпсувала нашим воякам ні настрою, ні планів весело і корисно провести вихідний день. Це десь далеко від АТО неділя може символізуватись з тотальним неробством та споживання дарів Бахуса. А тут все по іншому. Вояки мають бути в гарній спортивній формі та готові в будь-який момент дати відсіч ворогу. Тому до спорту у бійців АТО своє шанобливе ставлення.

От наприклад у свій вихідний бійці однієї з частин вирішили провести змагання з Кросфіту. Але в дещо військовому антуражі. Все змагання поділялось на кілька етапів. Спочатку конкурсанти мали підтягнутись після цього силовий марафон з перетягування різноманітних вантажів. І на завершення війковий крос під час якого потрібно було не просто пробігти, а відштовхати завантажений боєкомплектом бус.

-         Наші хлопці показали просто вражаючі результати, - розповів заступник командира майор Віктор Перебійніс.- Наприклад, група переможців з підтягування в загальному рейтингу набрала  близько сотні «перемог над перекладиною». А змагання з бігу, та силові вправи виконувались за хвилини а то і за секунди.

І хоч переможці були чисто номінальні. Гарного настрою та здорового спортивного суперництва це додало всій частині. Сьогодні багато говориться про те, як подолати певні дисциплінарні проблеми. Цілком можливо вихід простий – популяризація спорту.

Тарас Грень. 

Ротний

  • 06.08.17, 17:34

Ротний

Гаряча кава на збитому з використаних артилерійських ящиків столі. Традиційний символ гостинності всіх воїнів - закарпатців. І незалежно від умов в яких знаходяться люди цього мальовничого краю, кава буде ароматною і гарячою.  Я точно знаю, що час нашої розмови відміряний власне оцими ковтками киплячого, чорного напою. І справа не в можливості ворожого обстрілу, а в тому, що навіть в час затишшя у командира роти багато справ, і цінна кожна його хвилина. Бо це або якийсь новий «сюрприз» для ворога, або просто хвилини недоспаного вночі сну.

Я дивлюсь в очі молодого командира, лейтенанта Ореста Гелетія і мимоволі ловлю себе на думці, що цю людину, з обличчя якої не сходить доброзичлива усмішка просто неможна розсердити. Та це не так. В своїй справі він надзвичайно серйозний. Його ділянка оборони одна з самих складних в АТО. Ворог часто проводить провокації. Ночами до позицій намагаються підійти російські диверсійні групи. Їх неодмінно зустрічають. Але вже не кавою, а влучним свинцевим дощем.

Чи важко командувати молодій людині підрозділом в якому вікова категорія бійців має градацію від його однолітків до майже батьків? Про це він не розповість напевно нікому. Адже авторитет у обпалених війною людей можна заслужити лише пройшовши з ними крізь наступний вогонь. Свої битви і бої тут ніхто не рахує, та й про них не згадують. Це у кожного своє. А повага, і довіра наказам командира , не вимірюється розмірами зірочок та личок. Тим більше, що свою роту Орест Андрійович прийняв власне перед виходом на бойове завдання.  Обладнати нові позиції. Грамотно розставити людей. Розрахувати вогневу підтримку як себе так і сусідів. Зробити все, щоб не допустити втрат. З цим молодий ротний впорався. Допомогли якісні знання отримані в Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. А потім перший обстріл. Згадує, як летіли снаряди, і як він тягнув по окопу до укриття одного з бійців. Саме цей перший ворожий вогонь і встановив беззаперечний авторитет командира в очах солдат.

Звичайно, по завершенню академії Орест міг залишитись в тилу. Спокійно приймати посаду, вчитись і вдосконалювати офіцерські навички. Та він просився власне на фронт. Дома його чекає дружина. Якій ротний дуже вдячний за відданість і справжнє українське кохання. Бо не кожна жінка здатна чотири роки бачитись зі своїм нареченим лише в короткі миті звільнень. А вже через два місяці після одруження провести його на фронт і знову рік чекати його вдома.

Дочитавши ці рядки, подивіться у вікно. Незалежно від того, що буде за склом. День. Вечір. Ніч. Паде дощ, чи світить сонце. Рота молодого лейтенанта Ореста Гелетія буде стояти в обороні, щоб не пропустити далі імперсько - кремлівську заразу. Вони будуть виконувати свій обов’язок не за гроші, не за бойові надбавки. А тому що так треба. А ще… тому, що ними командує ротний. Звичайний офіцер нової української формації.

Тарас Грень.

 

Головне вірити в нашу перемогу

  • 30.07.17, 23:14

Головне вірити в нашу перемогу

Так, як в неї вірять хлопці на передовій

Біля самої злітної смуги Донецького аеропорту майорить Державний Прапор України. Його встановили бійці одного з підрозділів Збройних Сил України. Російські посіпаки, які тимчасово контролюють «ДАп», бояться його зняти, адже на них тут чекає лише одне – ліквідація.

         Вдень і вночі. Сім днів на тиждень наші солдати контролюють ворога, що ховається в підземних приміщеннях аеропорту. Сучасні засоби спостереження дозволяють бачити всі переміщення противника в будь-яких погодних умовах.

-         Ну що сказати, в наших ворогів психологія типових бандюків, - поділився один з бійців Сергій. – Головні свої злочини вони творять вночі. Як заходить сонце, то починаються обстріли. В основному вони використовують великокаліберні кулемети та снайперські пари. Та залякати, чи застати нас зненацька їм не вдасться.

Час від часу вороги починають застосовувати деяке «ноу-хау» в прикритті своїх злочинів. Зокрема за словами командира одного з підрозділів, російські найманці почали маскувати артилерійські обстріли під грім зливи.

-         Все дуже просто, - розповів офіцер. – Зараз в нас почались грози. Під час грому робиться постріл. Звичайно під час дощу прицільно вистрілити майже не можливо. Але терористи не ставлять собі за мету влучність, бо переважно стріляють в бік населених пунктів. Судячи зі всього їх ціль – якомога більше нанести шкоди простим мешканцям Донбасу.

Крім того, під час зливи важче зафіксувати вогневу позицію звідки ведеться обстріл. Та все одно наші бійці намагаються вчасно знаходити та придушувати всі провокації ворога. Час від часу ворог імітує пересування важкої техніки. Та й це навчились вирізняти наші бійці. Тепер такі недолугі спроби провести наших спеців викликають лише саркастичну усмішку.

Кожну вільну хвилину мужні українські воїни присвячують тому, щоб покращувати свої позиції. Глибокі траншеї, потужні перекриття, посилення інженерних споруд. До всього цього тут ставляться з великою увагою. Бо в будь-який момент ворог може почати наступ чи обстріл, і від міцності наших укріплень залежатиме багато.

-         Ми не чекаємо допомоги ззовні, - поділився один з бійців. – Просто беремо і робимо. Щось нам дають волонтери. Щось постачається по лінії Міністерства оборони. А разом все це стає обороною України.

Вже три роки злітна смуга ДАпу залишається «без неба». Та сподіваємось, що незабаром, завдяки вправним діям воїнів Збройних Сил України ситуація зміниться на краще. Головне вірити в нашу перемогу. Так, як в неї вірять хлопці на передовій.

Тарас Грень. 

Військові чистять землю Донбасу від російських «подарунків»

  • 27.07.17, 23:54

Військові чистять землю Донбасу від російських «подарунків»

Незважаючи на всі домовленості, проросійські найманці продовжують начиняти багатостраждальну землю українського Донбасу вибухонебезпечними предметами. Щомісяця це сотні обстрілів з різноманітних видів озброєння. Тисячі мін, снарядів тощо. Все це виміряється сотнями кілотонн вибухівки, яка залишається на нашій землі у вигляді «братерських вітань».

         Ці небезпечні «подарунки» потрібно утилізувати. Бо на українській території люди вільно ходять дорогами, в ліс, сіють поля та збирають врожай.  А боєприпаси з російським маркування, які часто не розриваються, становлять велику небезпеку. Першими беруть на себе найважчу місію по розмінуванню і утилізації небезпечних знахідок воїни груп розмінувань частин.

         Лише з початку місяця військові сапери обслідували 72,2 гектари площин. В результаті знешкоджено 5 тисяч 217 вибухонебезпечних предметів. Загалом з початку літа воїни «прибрали» понад 100 гектарів землі та знешкодили близько 7 тисяч вибухонебезпечних предметів.

         Разом з тим, військовослужбовці ще раз наголошують бути уважними і пильними. Не брати до рук підозрілих і сторонніх предметів. І про будь-які підозрілі речі відразу повідомляти до найближчої військової частини.

Тарас Грень. 

Святе місце

  • 27.07.17, 20:50

Святе місце

         За мирних часів це була звичайна двокімнатна квартира в якій жили звичайнісінькі мешканці Авдіївки. Та з початком російської агресії проти України люди були змушені покинути своє житло. Та й їх квартира вціліла чудом. Адже будинок було сильно зруйновано обстрілами російських найманців. Хоча…  Військові вірять, що від руйнування квартиру вберегла Ченстоховська ікона Божої Матері, та каплиця, яку організували тут капелани Збройних Сил України.

-         Ця ікона привезена до нас з Володимирського кафедрального патріаршого собору що у Києві, - розповів капелан отець Олександр. – Її на передову привезли монахи, що служать в цьому соборі. Вона намолена і має велику силу.

У вільний час, поміж обстрілами та бойовими завданнями сюди приходять захисники України. Вони моляться за здоров’я своїх близьких та ставлять свічки за загиблими побратимами. Тут можна відпочити душею, почерпнути сил, та додати наснаги. Зараз достеменно вже невідомо, як і чому капличка організувалась саме в цій квартирі. Але на одній з стін написаний лист від протоієрея УПЦ КП Сергія Вознесенького. В ньому він просить пробачення у мешканців квартири за вимушене вторгнення. І сподівається, що вони незабаром повернуться вже у мирні оселі. Сподіваються на це і українські бійці. Звичайно дорога до Бога в кожного своя. Але у військових вона як правило коротша. Бо веде через передову.

Тарас Грень.

На ворога чекають неприємні сюрпризи

  • 27.07.17, 14:06

На ворога чекають неприємні сюрпризи

         Всього три роки тому, це було пшеничне поле. Кожного літа воно вкривалось золотом налитого колосся. Та з початком російської агресії саме тут пройшла лінія оборони України. Вздовж родючої української чорноземної ниви тепер стоять передові рубежі оборони Батьківщини. Тут постійно неспокійно.

-         Час від часу сюди прилітає «Град-П», працюють снайпери, - розповів командир на позиції Вадим. – Іноді пробують приходити в «гості» ворожі диверсійні групи. Та хлопці, які служать в нас мають «густу кров». Налякати чи застати нас зненацька неможливо.

Хлопці, що несуть тут службу досвідчені вояки, і вже не перший раз стикаються з агресором. Багато хто з них мисливці. Тому на ворога, який намагається «промацати» слабину в наших позиціях чекає багато несподіваних і неприємних сюрпризів.

-         Ми – українці наскільки гостинні, настільки ж і нетерпимі до наших ворогів, - розповів боєць підрозділу Сергій. – І пригощаємо і воюємо з повною віддачею. Тому наші вороги кожного разу відступають з втратами. А потім як правило починається обстріл. Але то радше від безсилої люті.

За час оборони тут значно укріпили всі позиції. Побудували укриття. Ведуть постійне спостереження за діями ворога. І у випадку загострення наші бійці дають швидку, адекватну та точну як скальпель хірурга, відповідь.

Тарас Грень. 

Офіційний візит представників Держдепу США до району проведення

  • 23.07.17, 12:58

Офіційний візит представників Держдепу США до району проведення АТО

З відвідування штабу оперативно-тактичного угрупування «Донецьк» розпочався візит в район проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей офіційної делегації Державного департаменту США, яку очолив  спеціальний представник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер. Разом з ним до району проведення АТО прибула Надзвичайний та Повноважний Посол США в Україні Марі Йованович,  співробітник Держдепартаменту США Лейн Бал, військовий аташе при Посольстві США в Україні полковник Пол Шмітт та інші посадові особи. Делегацію зі сторони Збройних Сил України супроводжували керівник Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей генерал-лейтенант Олександр Локота, директор Департаменту воєнної політики, стратегічного планування та міжнародного співробітництва Міністерства оборони України генерал-майор Анатолій Петренко.

         Гості ознайомились зі специфікою керування військовими формуваннями під час ведення бойових дій, структурою та організацією військовим управлінням тощо. Українські військові отримали високу оцінку від американських колег. 

Не забудемо і не пробачимо

  • 22.07.17, 10:33

Не забудемо і не пробачимо

Від цього пам’ятника до ворожих позицій всього кілька сотень метрів. Потужна броньована машина. Вогневий щит Батьківщини. Тепер він героїчний пам’ятник. Перший пам’ятник, що знаходиться на передових позиціях оборони, встановлений на честь воїнів Збройних Сил України, які віддали своє життя за свободу нашої держави. Першого лютого 2015 року екіпаж під орудою молодшого сержанта Олексія Осташевського вийшов на рубіж для того щоб зупинити озвірілих російських найманців, що штурмували Дебальцеве.

Мужні танкісти 17 танкової бригади здійснили неможливе. Переважаючі сили ворога були на деякий час зупинені. Це дало можливість врятувати чимало життів українських бійців, яким вдалось відійти до другої лінії оборони. Однак. Наші бійці поклали своє життя на вівтар свободи України.

З вдячністю бойові побратими на місці гибелі героїчного екіпажу встановили пам’ятний знак. Їх не злякали ні постійні ворожі обстріли, ні робота російських снайперських груп. Незалежно ні від чого, тут встановлено пам’ятний камінь і піднято Державний Прапор. А обгорілий остов танка і далі скерований в бік ворога. Це мовчазне нагадування всім загарбникам, що українці більше не бажають російського рабства. І будуть боронити свою державу від московської орди до останнього подиху.

Прізвища командира танка молодшого сержанта Олексія Осташевського, механіка водія молодшого сержанта Василя Денисюка, навідника старшого солдата Костянтина Ткачука будуть золотом вписані в історичну пам'ять нашого народу. Сподіваюсь про них знімуть фільми і будуть розповідати на уроках історії, як приклад героїзму та мужності, завдяки яким Україна відстояла свою незалежність.

Тарас Грень.

 

Фортеці оборони України

  • 22.07.17, 00:36

Фортеці оборони України

24 години на добу і 7 днів на тиждень. Використовуючи кожну вільну хвилину, сонячний день, чи відсутність обстрілів. Військовослужбовці вдосконалюють свої позиції. Все глибше і глибше зариваються в грунт, встановлюють нові накати перекриттів, оперативно відновлюють знищені обстрілами позиції.

-         Тут змушувати нікого ні до чого не потрібно, - наголосив командир взводного опорного пункту «Шахта» Олег. – Хлопці розуміють для чого потрібно постійно вдосконалювати і покращувати свої позиції. І хоча земля в нас важка, ми робимо все, щоб бійці були в безпеці.

Завдяки добре обладнаним та замаскованим позиціям наші бійці ведуть постійне спостереження за ворогом, а за потреби дають гідну відсіч путинським посіпакам.

Тарас Грень.