Керівники ОРДО блокують прагнення України відвернути екологічну

  • 31.10.16, 06:22

Керівники ОРДО блокують прагнення України відвернути екологічну катастрофу на Донбасі

Необхідною умовою для виконання ремонтно-відновлювальних робіт на життєво важливих об'єктах інфраструктури є надання гарантій безпеки повного припинення вогню. Оперативні дії представників СЦКК з підтвердження гарантій безпеки за заявками від підприємств для виконання робіт багато в чому сприяють вирішенню цього важливого питання.

Зі свого боку українська сторона СЦКК, спостережні групи активно взаємодіють з командуванням угруповань і військових частин Збройних Сил України, державними органами, а також підприємствами, які здійснюють ремонтно-відновлювальні роботи. Причому не тільки на етапі узгодження питання щодо введення режиму «Тиша», а й безпосередньо в процесі виконання робіт.

В той же час, протягом значного періоду відновлювальні роботи не проводяться внаслідок відсутності підтвердження гарантій безпеки дотримання режиму припинення вогню з боку ОРДО від російської сторони СЦКК.

Українською стороною СЦКК отримано письмове підтвердження про відмову без пояснення причин надати гарантії безпеки при проведенні ремонтно-відновлювальних робіт по заявкам Авдіївського коксохімічного заводу та Красногорівського вогнетривкого заводу.

Крім того, на даний час не поступало відповіді щодо надання гарантій безпеки при проведенні ремонтно-відновлювальних робіт по заявкам Фенольного заводу та Бахмутського Аграрного Союзу.

Затримка або не виконання відновлювальних робіт на зазначених об’єктах створює передумови виникнення гумантарної і екологічної катастроф, які можуть торкнутися десятків а може і сотні тисяч мирних мешканців по обидва боки лінії зіткнення сторін.

Складається враження, що загроза виникнення гуманітарної та екологічної катастроф і є та мета, яка переслідується керівниками ОРДО ненаданням гарантій безпеки на проведення даних робіт.

Довідково

1. Фенольний завод в районі н.п. Новгородське (Донецька обл., територія підконтрольна українському уряду) – продовження роботи щодо посилення протиаварійного захисту шламонакопичувача ІІІ черги і прилеглих територій.

Попередні шість заявок керівника підприємства ”Інкор і Ко” на дотримання режиму припинення вогню під час проведення робіт, починаючи з 10 липня 2016 року, не погоджені представниками ОРДО.

2. Газорозподільна станція в районі н.п. Красногорівка (Донецька обл., територія, підконтрольна українському уряду) – роботи з оцінки стану газопроводу виведення з виготовленням 2-х шурфів на газорозподільній станції і нитки високого тиску в районі траси Запоріжжя-Донецьк.

Проект прокладки газопроводу до населених пунктів Мар'їнка і Красногорівка був завершений у червні 2016 року. На даний час стоїть питання щодо підключення газопроводу до газорозподільної станції, що дозволить забезпечити жителів н.п. Мар'їнки та Красногоровки (Донецька обл., територія, підконтрольна українському уряду), а також н.п. Олександрівка (територія ОРДО) газопостачанням і опаленням в зимовий період (близько 20 тис. чоловік).

Станом на 28.10.2016 заявка керівника Красногорівського вогнетривкого заводу
від 29.09.2016 № 359 про надання гарантій безпеки на проведення даних робіт представниками ОРДО не узгоджена.

Термін дії заявки - з 01.10.2016 по 30.10.2016.

3. "Бахмутський аграрний союз" – роботи з обстеження саперами проїздів від будівлі очисних споруд до поля № 40 і суміжних полів на наявність вибухонебезпечних предметів.

ПрАТ "Бахмутський аграрний союз" розташоване поруч з н.п. Новолуганське (Донецька обл., територія, підконтрольна українському уряду), займається промисловим свинарством.

Заявка керівника ПрАТ "Бахмутський аграрний союз" від 11.10.16 № 404  узгоджена представниками ЗС України 13.10.2016.

Станом на 28.10.2016 підтвердження гарантій безпеки на проведення даних робіт з боку ОРДО від російської сторони СЦКК не надходило.

Термін дії заявки - з 17.10.2016 по 25.12.2016.

4. Авдіївський коксохімічний завод (м. Авдіївка, Донецька обл., територія підконтрольна українському уряду) – проведення відновлювальних робіт пов’язано з важким станом електропостачання та постачання технічною водою, що зумовлює зупинку підприємства.

Станом на 28.10.2016 підтвердження гарантій безпеки на проведення даних робіт з боку ОРДО від російської сторони СЦКК не надходило.

Термін дії заявки - з 06.10.2016 по 10.11.2016.

 

 

Відзнакою Міністра оборони України нагородили кращого автомобілі

  • 30.10.16, 14:53

Відзнакою Міністра оборони України нагородили кращого автомобіліста СЦКК

Керівник української сторони Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін генерал-майор Борис Кременецький під час урочистих заходів з нагоди Дня автомобіліста та дорожника відповідно до наказу Міністра оборони України генерала армії України Степана Полторака нагородив прапорщика Анатолія Скопича відзнакою Міністра оборони України – нагрудним знаком «За зразкову службу». Крім цього, багато прапорщиків і сержантів, що мають відношення до автомобільної служби отримали з рук генерала подяки та грамоти.

Також Борис Володимирович привітав всіх автомобілістів з їх професійним святом, та подякував їм за сумлінну службу. Нажаль, відразу після урочистих заходів більша частина водіїв вирушила в рейс. Адже незважаючи на вихідний день і професійне свято обстріли наших позицій не припиняються. А значить спостерігачі мають прибути вчасно, аби зафіксувати всі порушення до яких припускаються збройні формування ОРДЛО.

Тарас Грень.

«Кращий талісман – підтримка товариша…»

  • 30.10.16, 10:12

«Кращий талісман – підтримка товариша…»

Робочий день хлопців, що сідають за кермо автомобілів,  з біло-синіми позначками «НМ» починається набагато раніше ніж у всіх інших військовослужбовців Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін. А закінчується набагато пізніше ніж зазвичай прийнято. Бо їх «коні» хоч і залізні, та потребують ретельного догляду. В СЦКК жартома кажуть, що коли є люди без яких, як без рук, то без всіх автомобілістів тут як без ніг. Бо саме завдяки цим хлопцям є можливість оперативно потрапити на місця обстрілів, зафіксувати та передати правдиві данні про порушення представниками ОРДЛО режиму припинення вогню.

-         В свою команду ми беремо лише кращих, - розповідає офіцер з питань технічного забезпечення СЦКК полковник Сергій Пеккоєв. – Бо служба в нас і цікава і складна одночасно. Крім знання своєї справи, потрібно мати ще ї залізну витримку.

До речі, велетенські позначки на машинах «НМ» не рятують від ворожих обстрілів. Навіть за умови, що збройні формування ОРДЛО нібито знають, про функції людей, які пересуваються таким транспортом, і не мали б відкривати по ним вогонь. Та на практиці виходить інакше. Наприклад  20 вересня цього року спостерігачі СЦКК  висунулись на місце фіксації обстрілу неподалік населеного пункту Світлодарськ. За наявною інформацією, протягом доби зі сторони незаконних збройних формувань ОРЛО (в напрямку Калинівка – Луганське) було випущено близько 100 мін калібру 82 та 120 мм.  Після прибуття на місце розпочався обстріл з боку бойовиків. По наших воїнах вони цілили з зенітної установки та великокаліберного кулемета. В результаті УАЗик на якому приїхали спостерігачі, був прошитий кулями наскрізь. Від поранень хлопці врятувались чудом.  

Та разом з тим, ніхто з автомобілістів не вважає себе героями. За їх словами, вони просто сумлінно виконують свою роботу. Скажімо прапорщик Анатолій Скопич. В збройних силах він вже 23 роки. Техніка йому подобалась з дитинства, а от після строкової служби він вирішив залишитись в строю. З першого дня проведення антитерористичної операції Анатолій Іванович просився відправити його на схід України. І навіть свого сина він вітав з днем народження пізно ввечері. По скайпу. Коли випав вільний час.

-         Автомобілісти, то така собі маленька родина в велетенській військовій сім’ї, - з усмішкою розповідає прапорщик Анатолій Скопич. – Тут завжди можна розраховувати на підтримку та взаємодопомогу. Особисто я не забобонний. Я не вірю в прикмети, а найкращим талісманом вважаю підтримку  товариша.

Своє професійне свято автомобілісти Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін знову проведуть за кермом автомобілів. Адже незважаючи на неділю, з самого ранку бойовики продовжили обстріли позиції українських захисників Батьківщини. А це означає, що спостерігачам знову потрібно на виїзд. Знову «намотувати» на спідометр небезпечні АТОшні кілометри, щоб Україна та світ знали правду, про те, що твориться на Донбасі.

Тарас Грень.

 

 

Дякуємо волонтерам!

  • 29.10.16, 10:02

Дякуємо волонтерам!

Несподіваний, але дуже приємний подарунок отримали офіцери української сторони  Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін – кілька комп’ютерних системних блоків, ноутбук, цифровий фотоапарат та GPS навігатор. Весь цей скарб зібрали, і безкоштовно передали військовим, кияни Олександра Панасюк, Леонід Устенко, Іван і Юлія Бондачуки, Владислав Михайленко, Ірина Яковчук, Надія Моісєєнко.      

Вся ця апаратура, дуже потрібна офіцерам СЦКК, адже завдяки її можна буде більш оперативно і якісніше фіксувати порушення домовленостей з боку ОРДЛО. Волонтери пообіцяли не припиняти свою допомогу  військовослужбовцям. В свою чергу офіцери СЦКК виловлюють свою вдячність всім небайдужим громадянам. Адже разом ми скоріше прийдемо до перемоги.

Тарас Грень.             

Покарання за Україну?

  • 28.10.16, 19:44

Покарання за Україну?

Технологія брехні і обману

Вчора українське місто Макіївка зазнала потужного і підступного обстрілу ворожою артилерією. Відразу ж на численних пропагандистських сайтах ОРДЛО розпочалась істерія та нагнітання антиукраїнських настроїв. Та все це лише пункти з велетенської кухні брехні, де готують отруту для свідомості пересічних українців. Отже давайте розберемось, як працює ця фабрика брехні.

Навіщо це потрібно Україні?

І дійсно, давайте проаналізуємо, навіщо Збройним Силам України, після того, як було проведено цілу низку міжнародних зустрічей та обговорювань по припиненню вогню на Донбасі, стріляти по мирних жилих кварталах? Або, чому українські гармаші завдали удару по мирних кварталах саме зараз, після всіх років ведення бойових дій? Опоненти незалежності України намагаються виставити артилеристів Збройних Сил України, як недолугих та безпорадних вояків, які часто-густо «гатять» просто в небо. Та людина, що має бодай краплину свідомості, буде розуміти, що все це неправда. Українці чудово розуміють, що за лінією розмежування залишились їх брати і сестри, які стали заручниками сепаратистських амбіцій. Крім цього, наші вояки НІКОЛИ не відкривають вогонь по житлових кварталах, навіть якщо звідти по ним ведеться щільний артилерійській обстріл. Та все це, як кажуть, емоції. Давайте звернемось до фактів, які чітко вказують на те, як і чому бандити вдались до цієї жорстокої каральної акції проти мирних українських мешканців.

«вдалий час» для обстрілу житлових кварталів

Перше, на що звертаєш увагу, це час обстрілу. З точки зору залякування вибраний дуже вдало. Як пишуть на сторінках в соціальних мережах жителі Макіївки, перші снаряди почали нищити їх будинки вже о 18-55. Тобто тоді, коли більшість людей знаходиться дома, вечеряє в родинному колі, або відпочиває перед телевізором.

«18-55 Макеевка под обстрелом. Летит в район Батмана и Кир. завод.» Так відразу написала в мережі Інтернет одна з мешканок  міста

«19-25 Макеевка Восточный. Перебиты газовые трубы». Наступне повідомлення одного з мешканців.

Закінчився ворожий обстріл приблизно о 19-30. Іншими словами, за півгодини жахіть та руйнувань зазнали житлові будинки, структури комунікацій та життєзабезпечення міста. Все це ви бачите на знімках, що зробили очевидці.

«Наркотик» для свідомомості

Не таємниця, що на тимчасово окупованих територіях повністю відсутнє мовлення українських телевізійних каналів та радіо. Ватажки незаконних збройних формувань роблять все можливе, щоб люди не знали правди. Тому в свідомість українців відразу ж починає вкладатись чітко сформована брехня. А робиться це просто. От наприклад сумнозвісний та широко розпіарений сайт «Русская весна» вже о 21:10 27 жовтня опублікував перше інформаційне звернення в якому безпідставно і необґрунтовано звинуватив ЗСУ у обстрілі. Далі, з короткими інтервалами на цьому сайті почали з’являтись нібито новини про обстріл Макіївки. Основним меседжем, що об’єднував ці повідомлення була, як її називають «ключова фраза» - «обстрел ВСУ». Тобто кожного разу людям казали, що у всьому винні виключно українські артилеристи. Причому жодне з цих повідомлень не містить документального підтвердження. Але, щоб у пересічних громадян не виникало сумнівів, пропагандисти вдались до створення так би мовити інформаційного туману. Тобто всі численні засоби масової інформації  ОРДЛО немов за бажанням одного ляльковода почали розповсюджувати повідомлення з вищезгаданою ключовою фразою. Мета цього відома і цілком зрозуміла – нав’язати те бачення ситуації, яке вигідне сепаратистам. Схожість з відомою народною мудрістю, коли злодій голосніше за всіх кричить «тримай злодія». Для більшого нагнітання ситуації вже о 00:46 28 жовтня на сайті «Русская весна» було опубліковане відео, де нібито мешканці Макіївки звинувачують Президента України в обстрілі житлових кварталів. А щоб більше розпалити ворожнечу, та неприйняття всього українського, робиться так би мовити, контрольний «інфопостріл» - повідомлення, що нібито 28 жовтня в Донецьку від української зброї загинув мирний мешканець. І знову жодного документа.

Об’єктивна правда

Українською стороною було проведено об’єктивний аналіз обстрілу українського міста Макіївка. Документальні результати  ви бачите перед собою. На фотографіях та таблицях чітко видно, звідки вівся обстріл мирних мешканців Донбасу. Зокрема з району населених пунктів Ясинівка та Мінеральне Висновок наступний – стріляли з двох позицій, що знаходяться під контролем ОРДО. Проти цивільних людей застосували міномети та гаубичну артилерію. Зміст цього карального акту проти українців зрозумілий. Обмануті та обкрадені люди прагнуть повернути собі спокійне та стабільно заможне життя, яке було в них при Україні. І з кожним днем, таке прагнення стає все більш потужним. Залякати, обманути та створити ворога – стандартна тактика керівників ОРДЛО. Але чи надовго вистачить такої кривавої брехні? Напевно ні. Адже навіть під час цього обстрілу мешканці Макіївки бачили, хто і звідки вів вогонь по їх домівках.

Данні об’єктивного розслідування були передані українською стороною Спеціальній моніторинговій місії ОБСЄ.

 

Тарас Грень. 

«Народна Армія».

У Соледарі відбулись заходи з нагоди Дня визволення України від

  • 28.10.16, 13:11

У Соледарі відбулись заходи з нагоди Дня визволення України від фашистських загарбників

Офіцери української сторони  Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін взяли активну участь в урочистих заходах з нагоди Дня визволення України від фашистських загарбників в місті Соледарі.

-        Я був призваний до армії у далекому 1940 році, - розповів один з найстаріших ветеранів міста Михайло Орлов. – Ми були тоді молодими і здоровими. Ми не боялись ворога. Здобули перемогу заради щасливого життя всіх прийдешніх поколінь.

         Разом з керівництвом міста вони поклали квіти до підніжжя меморіального пам’ятника на честь бійців 226 Артемівської стрілкової дивізії, та вшанували хвилиною мовчання всіх загиблих героїв.

-         Ми пишаємось тим, що є нащадками славних бойових традицій наших дідів та батьків, що в ті важки часи відстояли нашу державу, - зазначив в короткій промові заступник керівника СЦКК полковник Андрій Корецький. – Сучасні воїни Збройних Сил України продовжують гідно боронити Батьківщину. Ми глибоко шануємо і поважаємо всіх наших ветеранів. Дякуємо вам від всього серця, за ваш подвиг.

Нажаль, на святкування змогли прийти всього 15 ветеранів війни та праці. Кожного з них офіцери Збройних Сил України привітали із  святом та на знак шани і поваги  вручили символічні подарунки та квіти.

Тарас Грень.

З святом!!

  • 14.10.16, 02:17
Так вже є, що віра біля кожного з нас. В серці всіх бійців, що зараз захищають Україну завжди є місце для чистої і світлої віри. Най береже Богородиця і вкриває святою Покровою всіх, хто не злякався дати відсіч осатанілим російським ордам.

Митці Галичини – військовим

  • 14.10.16, 00:28

Митці Галичини – військовим

         Війна, власне як і Україна для всіх нас одна. Немає чужої біди і чужої болі. Це добре відчуваєш і розумієш, коли вдається нагода потрапити на заходи, де справжня сучасна еліта України виступає меценатами найкращих військових починань.

         Власне такою акцією стала і благодійна персональна виставка –аукціон картин Роксолани Йолич «Бог біля тебе», яка була проведена у Львові до Дня захисника України. Молода, талановита художниця Роксолана Йолич відома тим, що часто підтримує різноманітні благодійні проекти. Так вона брала участь в таких значних імпрезах, як «Добре серце – щедрі руки»», «розфарбуй лікарню». В квітні минулого року вона продала з аукціону 15 своїх робіт, а отримані гроші перерахувала на ремонт кардіопалати Львівської обласної дитячої лікарні ОХМАДИТ. Також, вона жертвувала кошти на реставрацію чайки «Присвята Покрова». А тепер вирішила передати гроші від продажу власних 10 картин на підтримку соціально-мистецького проекту «Пісні війни».

         Цей проект являє собою масштабну громадську ініціативу, завдання якої є пошук, та запис у професійних студіях пісень, що народились в горнилі пекельних боїв АТО. В першій збірці заплановано записати, та запустити у світову ротацію 15 пісень. Планується, що збірка побачить світ через рік на свято Покрови 2017 року. А написані бійцями пісні виконають відомі українські вокалісти та групи.

         З самого початку аукціону стало зрозуміло, що варто розраховувати на значні благодійні внески. Адже від стартової суми кожного лоту покупці піднімали ціну що менше втричі. І ціна картин цілком виправдана, адже Роксолана Йолич здатна передати невеликою гамою фарб глибину всіх людських переживань. І без перебільшення буде сказано, що людина, яка хоч раз в житті зазирнула в очі написаним нею янголам, назавжди збереже в серці їх погляд. Погляд в якому дивовижно поєднані сум, щастя, гордість, спокій та сила Божого провидіння.

         Найдорожчою, в результаті запеклих торгів, стало полотно з іменем « Янгол кохання». За нього було заплачено понад 6 тисяч гривень. Загалом же завдяки аукціону було зібрано понад 40 тисяч гривень. Як наголошувалось, завдяки цим коштам, пісні АТО зможуть отримати власне звучання, і сподіваємось Українське та міжнародне визнання.

Тарас Грень.

 

Ті, що міцніше за граніт (продовження)

  • 06.10.16, 14:41

Команда «відбій» обов’язкова для всіх

Проходити реабілітацію на базі паралімпійської збірної і важко і цікаво одночасно. Справа в тому, що це не курорт, хоч за вікном надзвичайно красиві краєвиди карпатських гір. Кожен день розписаний буквально по хвилинах. Підйом о 7 ранку. Зарядка, психо-фізичні тренування. Далі заняття змінюють одне одного з невеликим проміжком на «ковток води» або для можливості змінити мокрий від поту одяг на свіжий. Жодної присвяченої неробству хвилини. І так - до 23 години. Команда «відбій» обов’язкова для всіх. Програми для кожного учасника складаються окремо інструкторами і так само окремо відслідковуються. Фізичні навантаження розбиті заняттями з народного мистецтва та спортивними іграми.

-         Коли хлопці приїжджають сюди, то помітно, що вони приїжджають, як хмара, - ділиться  Тетяна Тупий.-  Отака грізна темна хмара насуває на центр, вони виходять всі з автобуса і дивляться на тебе з підозрою, з-під лоба. От здавалось би, підходить  до них дівчина, вітається, посміхається, а вони очі додолу. Потім, коли проходить хоча б день-два,  хлопці стають більш розслабленими. На початку їх дуже лякає наш графік, тому що він досить насичений і, чесно кажучи, у нас були навіть прецеденти, коли треба було збирати хлопців і давати їм наганяй за те, що вони запізнюються на тренування. Бо тренування є тренування. Пояснюємо, що все наше життя – це є певний графік. І наш курс реабілітації не є виключенням.

Та хай не складеться у вас думка, що тут якісь концтабір. Направду, весь режим побудовано дуже грамотно. З хлопцями працюють психологи та досвідчені тренери. Якщо вони бачать, що хтось «не тягне», комусь потрібно більше творчості, а комусь більше фізичних вправ, то все коригується. Тим більше, що програма може змінюватися  вже під час самого табору. Все залежить від того, які особливості у хлопців, що зібрані у групу, і які у них потреби. Можливо, для когось потрібно більш індивідуально попрацювати з психологом. Комусь індивідуально робити інтенсивніші тренування по розтягненню м’язів, комусь серйозніше попрацювати у тренажерному залі, комусь - у походи походити, а дехто просто прагне самотності. Все це враховується.

-         У мене є з чим зрівнювати, - поділився враженнями учасник програми Володимир Миронець. - Я був у Києві у Пущі Водиці, в санаторії Міністерства оборони. То, можна сказати, будинок пристарілих у порівнянні із цим місцем. Процедури до обіду пройшов, а після обіду не знаєш куди себе діти. Сумно все дуже. А тут я у захваті. Тут у нас постійно є чим зайнятися, ти не сидиш і не скучаєш. Окрім тренувань це й ігри. Нема часу на сум.

Потрібно сказати, що Володимир не має однієї ноги. Замість неї  в нього протез. Проте, це не заважає йому ходити в походи та на риболовлю, займатись плаванням в басейні. Окрім того, попереду у Володимира – чемпіонат по кросфіту «Ігри патріотів». А дев’ятирічна донечка пишається своїм татом. Бо для неї він ідеал чоловічого духу та гарту.

-         Взагалі за два роки було дуже мало хлопців, які б казали остаточне ні нашій програмі. Так, спочатку йде відторгнення, але потім, десь в середині табору, майже всі говорять про таку річ, що навпаки це дуже класно, що у тебе немає часу дивитися новини, немає часу обговорювати якісь глобальні проблеми, немає часу, щоб думати якусь дурницю. До того ж, на всіх таборах діє суворий сухий закон. Це обов’язкова умова, про яку попереджають завчасно. Кожен учасник живе з інструктором в кімнаті. Це теж обов’язково. Інструктор є ніби провідником. Він не старшина, який дивиться і контролює, а радше товариш, який веде від початку і до кінця. Він підказує, в якихось моментах коригує. Тому що людина може на загал посміхатися, а вже у кімнаті починаються якісь розмови, які, наприклад, потім можна буде проробити із психологом.

Бачити, розуміти, діяти

Окремо і ретельно тут  ставляться до відбору інструкторів. Більша частина інструкторів – це реабілітологи, які постійно працюють в центрі. Наразі їх є 6. Всі вони мають, так би мовити, подвійні ролі, тому що інструктор тренажерного залу як реабілітолог працює з хлопцями не тільки в цьому залі, але й ходить із ними в похід, взимку катається на лижах. Наприклад, медик – це не тільки медик, але й реабілітолог центру і виконує функцію тренера з пілатесу.

Чимала частина запрошених інструкторів, це, зокрема, люди з інвалідністю, зокрема інструктори групи активної реабілітації, яка працює з «візочниками» після травми. Адже є ціла низка індивідуальних тренувань, таких, наприклад, як техніка їзди на колясках.

-         Зараз ми цілеспрямовано підбираємо інструкторів серед воїнів АТО, - розповіла організатор таборів активної реабілітації «Повернення до життя» Тетяна Тупий. - Кожен учасник реабілітації вкінці табору заповнює анкету. І в ній він робить позначку, чи бажає він стати інструктором. Після цього відбувається обговорення його кандидатури: як людина проявила себе під час табору, наскільки вона сприйняла філософію табору і чи готова вона розкриватися далі і продовжувати роботу. Він запрошується стажером, його розглядають вже під іншою призмою. І від того, звісно, на наступні табори в нього є можливість приїжджати як окремий інструктор окремої дисципліни.

На даний час таких інструкторів не так багато, тому що більшість із них є військовослужбовцями і їх дуже важко «вирвати» зі служби на два тижні. Однак кандидатури вже є.

Як відбувається відбір учасників?

Кожен військовий, який має посвідчення УБД та епікриз, виписку з госпіталю про поранення або про інвалідність, має право абсолютно безкоштовно пройти реабілітацію.

-         Це не є кастинг, - наголошує Тетяна. - Все залежить від бажання людини. Учасник заходить на сайт за адресою www.naiu.org.ua, заповнює анкету, вона попадає в базу. Після цього учаснику телефонують і вже з ними спілкуються про їх готовність приїхати на той чи інший табір. Головне - мати бажання та можливість виділити час для реабілітації.

«Колбек», як закон спілкування

Керівники програми постійно на такому зв’язку. Телефоном йде подальша робота з психологом, з реабілітологами, тому що те, що воїни отримують за два тижні, це радше розгорнута  інструкція того, що вони можуть використовувати надалі вдома.

Вже можна сказати, радує те, що деякі хлопці йдуть у спорт. Вони вже цілеспрямовано починають займатися собою і самовдосконалюватися.

-         Спочатку телефонують, хочуть повернутися, знову приїхати на табір, - з усмішкою каже Таня. - Ми розцінюємо це як натхнення на щось нове. Звичайно, коли людина повертається додому, її проблеми нікуди не діваються. Але є віра в те, що тут вони принаймні отримують відповіді на свої питання і знають, що з ними далі робити. Наша ціль – дати сили, натхнення для того, щоб зробити поштовх до вирішення  більшості власних проблем.

І результат є. Бо хлопці, які приїжджають через рік вже по-іншому оцінюють себе, по-іншому оцінюють програму, по-іншому відносяться до якихось життєвих моментів. Вони самі говорять про те, що вони переформатовують себе на інші дії. Там, де раніше був ступор, тепер людина може побачити новий розвиток свого життя. Не такий, яким він був до травми, до війни. Це дає можливість повернутися у активне соціальне життя, повернутися у сім’ю.

Тарас Грень. 

Ті, що міцніше за граніт

  • 06.10.16, 14:33

Ті, що міцніше за граніт

Ну от нарешті вдома. Своє ліжко, рідні запахи, знайомі звуки. Звична вечеря. Лягаєш спати. І… провалюєшся в темну порожнечу. Далі спалах вибуху. Що це? 120-ка? Отямившись вже на підлозі розумієш, що ти таки дома. Навколо спокій і мир, навіть хтось співає за вікном під зорями.  А ще дико болить нога. Нога якої немає, бо після поранення її ампутували. Та фантоми (так називають болі та відчуття ампутованих кінцівок), зарази, «б’ють» прямо в мозок. Зі злістю дивишся на пластик, що взутий в твою кросівку лежить поряд.

         Так, або приблизно так, живуть чимало хлопців, що повернулись з регіону де проводиться антитерористична операція. Війна страшна річ. Страшна тим, що ми не були готові до неї ні фізично, ні морально. Бо навіть якщо ти маєш у руках зброю, ще не означає, що ти готовий застосувати її проти живої людини. Навіть проти ворога. Та колишні брати швидко пояснили що відбується, розстрілявши довірливих військових під Волновахою. А потім впритул зрадницьки нищивши наші позиції артилерією зі своєї території. Знаючи, що жоден українець не вистрілить у бік Росії. Повернувшись додому, багато з нас зрозуміли, що війна не залишилась на кордоні Донецької та Луганської областей. А прийшла разом з нами. Вона десь всередині. І тепер потрібно звикати до нового життя, мирного. Знову вчитись бути собою, незважаючи на фізичні та духовні поранення. І саме головне – побороти ту війну, яка залишилась у нас.

Не бійся бути унікальним!

         Так, це зараз прозвучить дивно. Але… Професійна програма по реабілітації поранених військовослужбовців та повернення їх до нормального ритму життя існує і успішно працює в нашій державі починаючи з 2014 року. Та справа в тому, що до останнього часу вона відбувалась під патронатом та за підтримки Всеукраїнського громадського об’єднання «Національна Асамблея інвалідів України», Національного комітету спорту інвалідів України, Українського центру фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт». На жаль, через більш ніж обмежене фінансування, спеціалісти з реабілітації могли організувати не більше ніж шість таборів на рік для досить невеликої кількості бійців. Всі табори проходять на унікальній базі підготовки паралімпіців, що в селі Яворів, Турківського району Львівської області.

-         У 2014 році громадські організації Національний комітет спорту інвалідів України, Український центр фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», всеукраїнське громадське об’єднання «Національна Асамблея інвалідів України»  задалися питанням допомоги бійцям з інвалідністю, які повертаються із зони АТО, - розповіла організатор таборів активної реабілітації «Повернення до життя» Тетяна Тупий.-  Взявши досвід таборів фізкультурно-оздоровчої реабілітації осіб з інвалідністю, методику підготовки спортсменів-інвалідів, узагальнення досвіду роботи з реабілітації осіб з інвалідністю з вадами слуху й зору, ураженням опорно-рухового апарату, наслідками ДЦП, вадами розумового й фізичного розвитку, методики інтеграції осіб з інвалідністю у суспільство, були створено спеціальну програму для реабілітації воїнів АТО. Ця програма передбачала проведення реабілітації в окремих таборах, тому що військові хлопці потребують  більш специфічні дисципліни  і само собою більш специфічна має бути робота з ними.

У базові курси реабілітації відразу були включені такі дисципліни, як тренажерний зал, пілатес, скандинавська ходьба, майстер-класи з малювання та народної творчості. Відразу ж було відпрацьовано принцип реабілітації «рівний-рівному». Він полягає в тому, що, скажімо, з так званим «візочником» працюватиме теж людина на інвалідному візку, а з хлопцем, що має протез, буде інструктор з таким же протезом. Таким чином, поранені будуть наочно бачити, що вони не приречені, що життя продовжується. І після певної роботи над собою можна отримати навички, що повертають у нормальний ритм життя.

-         Це дуже важливо, щоб була саме ця програма. Якщо, наприклад, у нас у групі є люди з ураженням опорно-рухового апарату, обов’язково у групі будуть інструктори з ураженням опорно-рухового апарату, які будуть проживати разом з учасником у кімнаті і своїм прикладом у побуті показувати те, як можна справлятися з тими чи іншими побутовими проблемами, - продовжила розповідь Тетяна.

Ситуація дещо покращилась тоді, коли НАТО підтримало фінансуванням програму реабілітації наших бійців. Справа в тому, що в НАТО дуже багато медичних і просвітницьких програм. І зараз наші брати по зброї розпочали активне фінансування реабілітаційних таборів. За два роки, протягом 2016-2017 року у програмі повинні прийняти участь 170 осіб. Кожного місяця заплановано провести табір на 12 днів в якому прийматимуть участь 10 учасників і 10 інструкторів. Український центр фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» згідно умов програми взяв на себе зобов’язання профінансувати паралельно проходження реабілітації 10-ти цивільних осіб з інвалідністю під час кожного табору реабілітації воїнів АТО. Власне, саме туди будуть включені різні напрями спорту. У цій програмі є не тільки закриті окремі тренування, але є інтеграційні заходи, у яких воїни можуть поспілкуватися з людьми з інвалідністю, побачити і відкрити для себе щось нове. Переконатись, що після інвалідності життя не закінчується, воно продовжується і набуває різних кольорів. Воїни проходять реабілітацію окремими групами одночасно з цивільними. Наприклад, тріал-орієнтування - орієнтування на доріжках. Це вид спорту, у якому спортсмени використовуючи базу проводили свої тренування. Разом з військовими проводились спільні вечори, спільні заходи, щоб хлопці могли поспілкуватися, дізнатися щось нове. Або зустрічі з учасниками паралімпійської збірної.  Для бійців це завжди «вау», тому що вони бачать відео, вони бачать людей, які користуються або коляскою, або погано говорять, або не говорять взагалі, або не зрячі, але вони – реальні спортсмени з реальними досягненнями, і для них це, звісно, дисонанс. Це дозволяє зняти крицю з душі кожного пораненого. Бо більшість тих, хто отримав травму, відверто соромляться слова «інвалід» не користуються левовою часткою даних їм державою пільг, вважаючи це образливим і принизливим для себе. Тут ці поняття стираються. Стирається поділ на інвалідів і «нормальних» людей. Межа зникає сама по собі. І люди зовсім по-іншому дивляться. Коли вони, наприклад, грають у настільний теніс і в них виграє людина з інвалідністю, звичайно вони перестають сприймати його як інваліда, і сприймають вже як рівного суперника.