Киці всі невдячні…

Коли гладиш кицю і вона муркоче,
вигинає спинку й хвостиком лоскоче –
пам’ятай: із нею не одне ти ціле
й на твоєму місці інший бути може…
Киця бо залежна від своїх вподобань
й за тобою стежить – ти допоки добрий…
Як не будеш з нею бардзо чемний, друже,
віднайде ж напевно інші добрі руки…

Не приймай до серця лестощі котячі.
Скажу бо відверто: киці всі невдячні…

неВдячний Зверхно-с-Ти Тво-Їй…

Коли мене
       Ти не цілуєш
й’бажання щирі
       ігноруєш
мо-ї
беруть мене
       в облогу тіні
й’спасіння
       не знай-Ти
в сумлінні
то-ді
я плачу весь
я весь страждаю
в ні’мій
пустелі засинаю
неВдячний
       Зверхно-с-Ти
Тво-Їй…

ВОНА - в мені !

Мої слова – то голос України,
та не тієї, що «майданами» живе…
Моя – в мені кохає сина,
не зрадить й не віддасть мене…

Колись бо пробудила віру –
й мою свідомість не приспати вже.
Вона – мені дарує силу
й поміж зірок стежинами веде…

Моєї України, що здійснилась,
на мапах не шукайте меж.
Вона – в мені, й лиш пагінцем пробилась
і в кожному із ВАС, до речі, теж…

28 листопада 2009

Про ВІРУ... повір

  • 30.11.09, 01:58
Віра – це те, що не можна проВірити…
Але можна ЗНАТИ
Не піЗнаючи…
Бо пізнання – це рух по колу…
А VіRа – це рух за межі можливого і виклик н’Можливому…
VіRа – рух вверх, до Сонця РА…
VіRа – перемога Сонця, Victoria RA…
В цю перемогу можна повірити, але не можна провірити…
Бо тоді потрібно стати Богом…
З Богом – одним цілим…
Одним цілим з RA…
Одним цілим зі свіТЛОМ…
Одним цілим зі цілим світом…
Колись Ти станеш ВСІМ…
ТЛОМ всього сущого і всіх світів…
ВсесвіТлом…
І будеш нести свіТЛО у всі світи…
Ось тоді Ти ЗНАТИмеш, що не переМОЖЕШ
Бо свіТЛО і так скрізь…
А піТьма – то лише неViRa у свіТЛО, блуд та Рух по колові…
Колись і Ти вирвеш-Ся із круговерті днів…
Повір…

У чім трагедія людей?...

у чім 
      трагедія людей?...
напевне,
й в тім,
що ваблять їх до себе
                           Чудеса...
коли вели,
      щоб стратити, Христа,
хто бачив в нім
             звеличеного Бога?...
ані апостоли,
                ані одна душа
без Воскресіння
не повірили б
                     у Нього...

29-30 січня 2006 року
Старе Місто

Єретичний вірш про кохання...

  • 29.11.09, 11:23
Кохання завжди неземне
Воно ні добре, а ні зле…
Воно з Тобою, бо йому
без Тебе сумно одному…

Коли кохаєш – знай, Тобі
відкрито всі шляхи земні…
І спрагни, спрагни кожну мить
ЙоГо у ближньому любить…

Любовь - ОГОНЬ...

Любовь - Огонь

её беречься надо...

или ЕЁ беречь

от страсти водопада?... 

          теплом ладонь

          во мне пожар зажги

          и напои его

          рекой из уст своих... 


15.11.2000

Слова дождя

Слова мои
на капельки дождя похожи,
роняю их
я словно с горя слёзы

          и не жалею
          вымокшей земли
          я не умею
          лгать Тебе, прости...


27.01.2000

Хтось стука в двері

хтось стукав в двері…
Відкрила їх – нема нікого…
лише, чомусь,
                    схвильована Берізка
вплела багряну бинду в коси,
і віти прихилила до Землі,
вклонившись Небесам,
в які
губили
        крики 
               Журавлі…
...а квіти й трави
вже в холодних росах...

Хтось стука в двері…
відкрила Я,
а на порозі Осінь…

11 червня 2006
Старе Місце, MyGAK

Щастя поруч - всього лиш за крок

Щастя поруч -
          всього лиш за крок..
хто ж той крок
          допоможе зробити?
хто підкаже,
          яка із думок
в Тобі зіркою
          буде горіти?..

Хто оцінить Твої почуття
й не захоче Тебе відпускати?..

Якби було те вчасне знаття –
хто тоді б став від щастя тікати.

Листопад, Старе Довге Місце, 2009