Но глупой птицей улетаю не во тьму...

Живое-настоящее, что пульсом в сердце, в ладони влагою и в холоде – теплом,цепляя телесами силуэты, в калейдоскопе лиц, во тьме предметов и смех и ласки не оставлю на потом… Взахлёб глотаю, жадно пью мгновенья сейчас и здесь – и жажду не уйму,отыскивая верные ответы, я сквозь ладони упускаю лето, но глупой птицей улетаю не во тьму… первоисточник БЫЛ тут http://blog.i.ua/user/2539937/401790/

БОГДАН: кому, що, навіщо...

Богдан – не від богом даний. Такий погляд на це древнє ім’я дуже й дуже поверхневий… Бог-дан – це з точки зору сучасної філології… Бог – здається, зрозуміло… ДА – це СТВЕРДЖЕННЯ (на зразок ТАК українського, тільки в ширшому розумінні), залишилось в російській мові.. Н – це НИ… НИ означає мені (рос. МНЕ) Бог- ДА-НИ – буквально Богом стверджені мені (для мене) Тобто, одного богдана замало для утвердження чогось. Потрібні БОГДАНИ… Але є ще й жіноче ім’я Богдана… НА – це НАМ… Бог-ДА-НА –...

Читати далі...

Тайна, © Пётр Проскурин

Июньская полночная гроза – свершенье тяжких и слепых желаний… Взглянув природе, как судьбе, в глаза, сквозь мрак и гул невнятных предсказаний, Ты в тайну бытия душой войдёшь,и сердце вздрогнет и замрёт у края,где времени бесстрастный ножмгновенье за мгновеньем отсекает...И Ты, быть может, поблагодаришь, что в этот мир душа Твоя явилась, что канешь вновь в невиданную тишь – в Тобою не оправданную милость.

Кольцо, © Пётр Проскурин

Тихой горечью расцветёт полынь, опусти кольцо Ты в речную синь, если жизнь твоя лишь печаль-беда, ох, и пасмурной станет синь вода… Поздней осенью облетит полынь, опусти кольцо Ты в речную стынь, коль счастливая ждёт тебя судьба, в глубине речной расцветёт звезда...

Читати далі...

Душа

Как молекула об молекулу трётся если вижу я, что тогда? Бог нас создал, к нему и вернётся неземная наша Душа. Ну а тело? Оно из плоти, из молекул Земли и воды. Вы его с собой не возьмете, путешествуя к центру Звезды. На земле тела оставляя, мы Земле отдаем долги. В Небе истина есть простая: всё вернет на своя круги. Весна, 2000

У края, © Пётр Проскурин

В крови у нас звон стремян и грозных сражений блики. Мы – дети славян, мы их продолженье и лики! Памятник Перуновой памяти, Бога огня! Встать ему в снежной замети, в касании ночи и дня! Мы многое растеряли в тысячелетье путей, теперь не цыганские шали и не степные дали наших манят детей. Но взгляните, взгляните детям в глаза своим, именно в них найдёте отблеск суровых зим… Основы любого здания, тёмные подземелья, – без их тишины не бывает праздников новоселья. И если звено...

Читати далі...

Христина: хрестимо кого?

Що в імені твоЄму приховали провісники стриножених століть?… Сприймай слова мої оці зухвалі як серце Твоє тобі повелить… ХРИСТИНА Спершу може видатись, що ця ім’я походить від імені Христа. Про це начебто свідчить форма цього імені ХРИСТЯ. Але не все так просто… Багато імен вводилось християнською церквою, щоб викорінити імена істинні. Не забуваймо, що при хрещені нам «давали» ім’я, яке записувалось в церковну книгу. Є спеціальні книги, в яких розписано поденно, які імена...

Читати далі...

Укотре Рік зненацька змінить рік

Укотре Рік зненацька змінить рік… Бажаю Вам стрічати їх й стрічати! Пе-ре-сту-па-ти у неЗвідане поріг, і мить проЗріння, ту єдину, не проспати!.. Розворушімо в собі все людське, а неЛюдське – по крихті заБуваймо, проБачим кожного, хто запоДіяв Sле, шануймо Рід наш і неСвоГо не зайМаймо!.. В Душі плекайте – дивні поЧуття, у Мріях чистих – не’Бо підійМайте! Усі жБо сПрагнем вічного Життя – лише йоГо всеМірно піЗнавайте!

Причины кроются во мне...

Люблю, целую, обнимаю... да только далеко Ты, знаю... и дело вовсе не в км - причины кроютСя во мне... в моих сомненьях - глупых снах, в моих не сдержанных словах... не знаю, что и происходит держусь, стремлюсь я... но уходит с минутой каждою - куда моя душа, судьба моя.. я, как и Ты, так мало знаю... Люблю, целую, обнимаю...30 грудня, Старе МісцеА-Н :)

Юлині грати... (знято з ГАКу)

Я з тобою б зостався, забувши про ту западню... до якої свій шлях торував непомітно й роками, але в Світі отім, де спокій навічно знайду, мені вірить ще Хтось й чека під такими ж зірками... Я би йшов уперед й не один би розбив циферблат, відкидав би умовності Часу й тілесні вагання, та мене все частіш й непоборно назад повертають оті – буденні                                й слабкі                                        коливання... Я вертаю кругами, цілую, і далі кругами іду...

Читати далі...