жестоко - найти друзей и оставаться одиноким, жестоко - полюбить ЕЁи оставаться для неё таким далёким БЫТЬ - не привыкать вернуть к истокам сил не осталось для рывка и лишь - для вдоха... на выдохе - ЖИВУ!!! и путь открыт для вдоха

Бачу, земле, твоїм багатством підкупили твоїх людей, із небес твоїх злазить птаство і вивчає молитву курей... По тобі сновитає совість, від села до села бреде, душу викраде і натомість грудку золота покладе... Бачу, земле, немов помиї, виливають на тебе глум, – перезув я з краси твоєї дивні очі у тихий сум… © Ярослав Павуляк, семидесяті http://uk.wikipedia.org/wiki/Павуляк_Ярослав_Іванович

Прості слова: з тобою хочу БУТИ… Навіщо, який сенс у цім? Ти хочеш знати однозначно й чути… Скажу Тобі: хто каже – правду знаю, я не покину і любитиму завжди… Той у Тобі, повір, не помічає тепла і світла од далеких зір… Богиня Ясна! Прошу – прокидайся і ясністю своєю...

Читати далі...

Не’друга в друге поедом едим тогда,от смерти убегая - отсекаем в нем врага..Вот я, сражаясь, удлиняю жизни путь –хоть и умрём не раз, но будем жить ВСЕГДА.

Коли рядилась Пристрасть у вбрання, з чеснот зіткане, і кликала кудись нас серед ночі, Кохання намагалось нам відкрити очі… Хіба ж ми слухались Його?…

Один мой знакомый, старше меня, в детстве много читал, особенно всё подряд о Отечественной войне. Библиотекарша даже настучала в органы... Сейчас он книжек тех не помнит, да и авторов их. Книги те давно списали и сгноили. Но эпизод один мне рассказал. Писал участник Сталинградской битвы. Военный в чине высоком. В низком чине писать не позволяли, иль не публиковали вовсе... Сначала гнали с обеих сторон к Волге солдат: все высокие, светловолосые и голубоглазые, как на подбор.. сколько их Волга...

Читати далі...

Любви моей Ты не проверишьсвоей любовью,лишь остаётся ВЕРИТЬцветному многословью…Любовь, вообще-тоне в словах,и даже не в моих делах…Она сама себе хозяйка –тех, кто отрёкся, ей не жалко… Но долго точит сердце боль...

Не загуби себе в мереживі подій… осмислюй кожен день долонь теплом… і навіть якщо знаєш, що не твій – не розривай себе поміж Добром і Злом… Це неважливо… Нас бо тут нема, лиш тілеса заплутались між гір… Не забувай мене. Не забувай, бо бачу я в очах Твоїх &nbsp...

Читати далі...

Мої слова – то голос України, та не тієї, що «майданами» живе… Моя – в мені плекає сина, не зрадить й не віддасть мене… Колись бо пробудила віру – й мою свідомість не приспати вже. Вона – мені дарує силу й поміж зірок стежинами веде… Моєї України, що здійснилась, на мапах не шукайте меж. Вона – в мені, й лиш пагінцем пробилась і в кожному із ВАС, до речі, теж…

Ты на очень даже на ВЕРном пути.. я слов пока не подберу, но повинуясь ритму Твоему пишу    на ткани мироздания:                                        СВЕТИ ! и слов своих не отпускай во тьму..