Сила Рідного Богорозуміння з нами!
Високоповажні очільники спільнот українських Рідновірів!
Шановні брати і сестри, українські Рідновіри!
Сайт «Слово і діло», часопис «Слово Оріїв» та часопис «Рідна віра» готуються на закритій конференції обговорити із зацікавленими особами питання можливого проголошення українських Рідновірів цілісною етнонаціональної групою у складі українського Народу з обранням органу представництва цієї етнонаціональної групи.
В порядку попереднього обговорення теми звертаємося як до Провідників рідновірських організацій (перш за все), так і до усіх зацікавлених Рідновірів з проханням висловитись з означеного приводу.
Найбільш аргументовані і розгорнуті міркування стосовно обґрунтованості, можливості та доцільності легітимізації і легалізації українських Рідновірів у особливому суспільному статусі плануємо опублікувати в наших виданнях при підготовці до конференції.
При цьому надсилаємо «Опитувальний листок», який пояснює і окреслює коло питань, які планується обговорити за «Круглим столом» та на які просимо відповісти.
ОПИТУВАЛЬНИЙ ЛИСТОК ЩОДО МОЖЛИВОСТІ ТА ДОЦІЛЬНОСТІ ЛЕГІТИМІЗАЦІЇ І ЛЕГАЛІЗАЦІЇ РІДНОВІРІВ В ЯКОСТІ СПОКОНВІЧНОЇ КОРІННОЇ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛЬНОТИ УКРАЇНИ
1. Чи поділяєте Ви висновок ВГОРУ (Всеукраїнського громадського об’єднання Рідновірів України), що українські Рідновіри є не лише духовно-релігійною спільнотою, але й особливою етнонаціональною групою у складі Народу України – споконвічною корінною етнонаціональною спільнотою?
2. Чи поділяєте Ви позицію, що перш ніж захищати людство, усіх Українців, Рідновіри (як цілісна етнонаціональна спільнота) повинні спочатку сформулювати свої власні етнонаціональні групові інтереси, організовано захистити самих себе, своє право на існування і виживання зі збереженням своєї етнонаціональної ідентичності?
3. Найбільш політично активні етнонаціональні групи серед населення України утворили органи свого етнонаціонального Представництва і досягли значних успіхів у збереженні свого права на життя в якості особливої людської цілісності, - нації. Так, єврейські громади за державний кошт мають в Україні національні школи, де навчаються виключно діти єврейської національності. Кримські татари шляхом проведення загальних зборів свого народу (Курултаю) утворили Меджліс кримськотатарського народу, який успішно відстоює їх етнонаціональні економічні і релігійно-духовні права (зокрема, виключне право кримських татар на землю під господарську діяльність і мечеті). Чи поділяєте Ви думку, що українські Рідновіри зможуть досягти більшого в захисті своїх етнонаціональних інтересів, якщо утворять Орган свого етнонаціонального Представництва?
4. В приміщенні Парламенту Європейського Союзу розташувався Європейський Єврейський Парламент (ЄЄП). Вибори до ЄЄП відбувалися через Інтернет, де кожен єврей міг напряму внести прізвище свого кандидата і, відповідно, проголосувати за свого обранця. Якою, на Вашу думку, могла би бути процедура виборів до Органу Рідновірського етнонаціонального Представництва?
5. В кінці 2012 (або на початку 2013) року відбудеться черговий Всеукраїнський перепис населення. Під якою самоназвою повинні самоідентифікуватися у цьому переписі населення українські Рідновіри?
6. Як Ви вважаєте доцільним самоідентифікуватися українським Рідновірам на даному етапі (нацією, окремим етносом, субетносом у складі української Нації чи інше)?
Відповіді прохання надсилати на адреси:
slovoidilo@ukr.net (В. Богайчук),
slavmyr@ukr.net (С. Савченко),
jaromysl@gmail.com (Я. Іващенко),
або на а/с 94, Київ, 02097.17:00 — На станції Метро “Ботанічний
Сад” почали збиратися перші учасники маршу. В цей час там знаходиться більше сотні ментів.
18:00 — На місці збору вже до півтисячі
людей. Починаються перші сутички (молодь нетолерантно обходиться з
мігрантами, що намагаються просковзувати повз).
18:30 — Перші зіткнення з міліцією, зриваємо спробу забрати одного з соратників за підпалені фаєри.
19:00 — Прибуває останній підрозділ
“Патріоту України”. Починається шикування. Барабанщики відпрацьовують
дріб, колона швидко розбирає прапори, банери, нарукавні пов’язки,
роздаються листівки. Вражає кількість учасників — нас більше тисячі.
19:30 — Лунає команда на вихід колони,
барабанний дріб і перші заряди: “Пам’ятай чужинець — тут господар
Українець!”, “Мігранти — геть додому!”, “Одна раса! Одна нація! Одна
батьківщина! Це — Україна!”, “Чайка Максим — не забудем і помстим!”,
“Один за всіх! І всі за одного!”, “Революція!”. Настрій у всіх
припіднято-урочистий і в той же час веселий і бойовий.
20:00 — Опиняємося біля “макДональдса”.
В “символ процвітаючого капіталізму” летять десятки димів та фаєрів.
Купки арабів, відвічних завсягдатаїів “макДональдсу”, тікають від
колони з усіх ніг. Починаємо співати “Жовто-блакитні” та “Ліс шумить,
яри гудуть!”
20:30 — Крокуємо площею Свободи. Біля
міліцейської дільниці, прямо на площі відбувається жорстка сутичка між
колоною та основною масою АСАВів. Причина сутички — здоровий п’яний
дегенерат зі своїми друзями, що бурхливо виражав нелюбов до “фашистів”
і любов до мігрантів. Отримавши від Провідника в голову, дегенерат
зникає, замість нього у Провідника вчіпляються з десяток ментів.
Соратники кидаються на допомогу. За секунду вся колона приходить у рух,
збиваємо ментів з асфальту, відбиваємо всіх наших. Старшина з трудом
заспокоює соратників, але з дільничного пункту міліції вже починає
валити дим, чергові ППС-ники тікають зі своєї “будки”. Захоплена
маленькою перемогою колона починає скажено танцювати, скандуючи
“А.С.А.В” та “Гопота в погонах”.
21:00 — Рухаємося Сумською,
перекриваємо Римарську, виходимо на площу Конституції. Тут проходить
фінальна частина акції. При загальному піднесенні, в фаєрах і димах,
колона слухає короткі промови Ідеологічного референта та Провідника,
присвячені чужинській окупації країни та ментівському “бєспрєдєлу”, що
покриває мігрантів і саджає патріотів. Так як менти ще вранці
відправили на штраф-площадку нашу вантажівку, що повинна була слугувати
помостом, то трибуною стає величезний танк-пам’ятник часів Першої
Світової війни, що стоїть посеред площі. Останнє — хвилина мовчання в
пам’ять побратима Макса Чайки та національний гімн, що виконується з
величезним піднесенням.
17 квітня вперше у ХХІ столітті
у Харкові та й на всій Східній Україні більше тисячі правих зібралися
разом на спільну акцію. Вороже налаштованих перехожих були одиниці, а
більшість, причому як молодь, так і люди похилого віку, радо вітали
марш. Наші ідеї ширяться в масах і підтримуються Українським народом.
Наші ряди стають щільнішими і чисельнішими. Наші кроки скоро відчує вся
Україна. Джерело правдивої інформації: http://sna.in.ua/archives/8573?nggpage=3 .
Слава Україні . Я направляю Вам інтерв’ю, взяте в Андрія Білецького – Провідника ВГО “Патріот України” та ініціатора створення Соціал – Національної Асамблеї Журналісткою Ларисою Корнієнко для інформаційного сайту «Информация без границ».
Вороги називають його нацистом, терористом, головним фашистом країни… Соратники величають Вождем. До цього націоналісти величали Вождем лише Євгена Коновальця, засновника та фундатора Організації Українських Націоналістів. Хто він, Андрій Білецький, голова Організації «Патріот України»? Про це та інше – в інтерв’ю, яке взяла у Білецького наш кореспондент Лариса Корнієнко.
Пане Білецький, нещодавно засоби масової інформації повідомляли, що Ви були ініціатором координаційної наради правих, націоналістичних організацій, на якій, наскільки я зрозуміла, було прийнято рішення про об’єднання цих організацій в політичну партію «Соціал-Національна Асамблея». Виникає питання, навіщо Вам, об’єднуючись, створювати чергову майже 200 партію? Адже й інші партії мають бажання до об’єднання: «Фронт змін» об’єднується з «Громадянською позицією» та «Європейською партією», лідер УНП Юрій Костенко заявив про бажання його політичної сили об’єднатись з Народним рухом та партією «За Україну!». То чи не простіше було б і вам, представникам так званої правої, вуличної політики, приєднатись до якоїсь більш-менш потужної партії, яка сповідує близьку вам ідеологію?
Соціал-Націоанльна Асамблея вже у своїх початках вказує на те, що вона аж ніяк не буде ще однією черговою, рядовою політичною партією. Самі люди, які створюють СНА, не належать ні до політикуму, ні до бізнесу. Це досить молоді люди, які є представниками вуличних бойових молодіжних рухів. Для нас, звичними є такі речі як боротьба, ієрархія, дисципліна, а не закулісні перемовини і поділ “бабла». Ми збираємося перенести наші цінності в політику, і це вже зробить нас унікальними як політичну партію. До того ж ми плануємо бути єдиною політичною партією, яка крім політичної боротьби веде активну вуличну політику, має свою силову складову та чіткий світогляд. На другу частину питання можна однозначно відповісти наступне: у нас немає друзів серед політиків і партій. Соціал-націоналізм претендує на те, щоб стати єдиною ідеологією українців у ХХІ столітті. Наші союзники – це українська нація та українська молодь. Інших нам і не потрібно.
В своїй діяльності ВГО «Патріот України» часто використовує антимігрантську риторику, а проводячи так звані націозахисні акції, часто-густо переслідує іноземних громадян? Чим перед Вами завинили іноземці, які шукають в нашій країні кращої долі?
Справді, ми виступаємо з виразно антимігрантських позицій. При цьому ми не розділяємо міграцію на нелегальну та законну. Міграція є однозначно негативним фактором для існування нашого народу та нашої країни. Вона підточує біологічні, економічні та цивілізаційні основи існування нашого народу. В етнічному плані навала мігрантів загрожує перетворити українців на меншість у своїй власній країні, враховуючи від’ємну народжуваність в українців та величезну кількість дітей у родинах вихідців з Азії та Африки. В економічному плані дешева іноземна робоча сила відбирає роботу у мільйонів українців. Користуючись зв’язками з батьківщиною, великі діаспори, такі, як китайська чи в’єтнамська, знищують цілі галузі української економіки, заполонивши наш ринок неякісним, але вкрай дешевим азійським крамом. Як приклад, можна вести мову про легку текстильну промисловість України. В цивілізаційному плані ми, виховані в демократизованому толерастному суспільстві, вже програємо іноземним діаспорам, які добре зберігають національні, расові та релігійні відмінності. Не вони інтегруються в нашу цивілізацію, а ми потроху інтегруємося у сфери їхнього духовного впливу. Приклад Західної Європи, де сотні тисяч білих європейців щорічно навертаються до ісламу, показує нам майбутній небезпечний сценарій і для України. Щодо націозахисної діяльності – всі іноземці, які, як ви кажете переслідуються «Патріотом України», мали персональні провини перед українським народом. Такі, як зґвалтування, збройні напади, торгівля наркотиками тощо. Ці люди, поїхавши зі свого дому, шукають кращої долі в чужому домі, намагаючись вигнати господаря надвір. Так як грабіжник шукає кращої долі, залізши у хвіртку та грабуючи господарів. Жоден господар в здоровому глузді не буде жаліти грабіжника і його нещасливу долю, а буде захищатися задля того, щоб викинути незваного гостя з будинку.
Слухаючи Вас виникає думка, що Україна має проблеми виключно з нелегальними мігрантами а як же той факт, що країну поглинає безробіття, економічна криза? Мабуть для Вас соціальні питання другорядні і цікавлять Вас менше ніж національні?
Соціальні і національні питання – це два нерозривно пов’язаних між собою поняття. Вирішити соціальне питання, не вирішивши національного, в нашій країні неможливо. Так, як і неможливо налагодити здорове національне життя, не встановивши справедливий соціальний порядок. Мігрантське питання справді є одним з ключових. Нашим кредо – знищувати все, що знищує наш народ. Як відомо, відновити можна майже все: економіку, порядок на вулицях, демографію, сильну армію та флот, ядерну зброю, але єдине, що неможливо відновити – це чистота крові. Якщо ми опинимося через 30 років в абсолютній меншості в своїй країні, то нам абсолютно нецікаво, кому дістанеться наша економіка, наша земля, наша армія. Перше завдання – зберегти все це для наших власних дітей. Але, як я казав раніше, соціальне питання є невідривно пов’язаним з національним. Навіть в форматі «Патріоту України» майже кожна друга справа була пов’язана з соціальними або економічними питаннями. Тільки нещодавно Організація брала участь в антиурядових акціях проти нового податкового кодексу, неодноразово підтримувала мешканців проти незаконних забудов, відновлювала спортивні та дитячі майданчики тощо. Зараз Організація ретельно готується до найближчих акцій соціального спрямування. Яких саме – говорити не буду. Хай це стане невеличким «сюрпризом» для нашої влади. Я певен, що з появою політичного формату соціал-націоналістичного руху, вага соціальних акцій буде тільки збільшуватись.
Зараз більшість націоналістичних організацій та середовищ воліють йти в підпілля. Ви ж збираєтесь проводити з’їзд нової націоналістичної партії. Репресій не боїтеся?
Не боїмося і ніколи не боялися. Більшість лідерів соціал-націоналістичного руху багаторазово затримувалися міліцією та СБУ. Проти багатьох з нас неодноразово порушували кримінальні справи. Це наш свідомий вибір, і будь-який прес тільки гартує справжній характер. В підпілля зараз ідуть або параноїки, або люди, які за секретністю хочуть приховати нікчемність і малочисельність своїх організацій. Ми ведемо мовчазну вуличну боротьбу. Ця боротьба за опанування української вулиці буде продовжуватися і після створення партії. Я вірю, що зараз перемога лежить не в дитячих забавках у лицарів плаща та кинджала, а в поєднанні потужної політичної сили та згуртованої організації молоді, яка може захопити і втримати владу на вулиці.
Якщо заговорили про репресії, то виникає таке питання. В свій час керівництво ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери активно критикувало «Патріот України» за співпрацю з російськими націоналістами. Після арешту активістів «Тризубу» «Патріот України» виступив на їхню підтримку. Чим це викликано?
«Патріот України» ніколи не критикував «Тризуб» в ідеологічному або організаційному плані. Не в наших традиціях займатися пустим теоретизуванням і полемікою. Хто є хто, показує саме життя. Хлопці із «Тризуба», незважаючи на критику «Патріоту» їхнім керівництвом, залишаються і залишаться нашими побратимами, яким ми будемо допомагати незалежно від того, подякують нам «тризубівські гуру» чи ні. Я особисто добре знаю Андрія Степміцького, його сім’ю, його дітей. В свій час нас зв’язували дружні стосунки та спільні справи. Відмовляти старим товаришам в дружбі або допомозі – це зовсім не по-українськи і не по-соціал-націоналістичному. Тому ми й виходили з вимогою випустити хлопців з «Тризубу». Більше того, всі інші, хто вийшов підтримати «Тризуб», навіть злякалися подати заявку на проведення акції. До того ж, відверто кажучи, я впевнений, що вони не причетні ані до вибуху в Запоріжжі, ані до зброї, нібито знайденої в їхній машині.
Ви якась досить дивна націоналістична організація. Всі націоналісти виступають проти Росії, а Ви проводите ряд акцій на підтримку російських націоналістів і футбольних хуліганів, які влаштували масові заворушення на Манежній площі в Москві. Чому?
Не бачу нічого дивного. Для значної частини російських націоналістів ключовим питанням є виживання власної нації, а не якісь ефемерні імперські перспективи РФ. Саме з цими людьми ми в першу чергу співпрацюємо. Саме цих людей ми в першу чергу підтримуємо. В будь-який час націоналізм бореться за виживання свого народу та проти його ворогів. Безумовно зараз значно більшим ворогом є експансіоністський в економічному і військовому плані Китай з його 1,5-мільярдним населенням, ніж потихеньку конаюча Росія. До того ж, для нас не є пустим звуком біла солідарність. Якщо завтра слов’янське населення еРеФії перестане існувати, то післязавтра ми будемо мати кордон з Китаєм або всесвітнім халіфатом, з їх сотнями і сотнями мільйонів чужинців, в яких Україна ризикує повністю розчинитися за декілька десятиріч.
«Патріот України» позиціонує себе як бойова організація і багато уваги приділяє фізичній підготовці членства. Що це: підготовка майбутніх терористів чи це щось інше?
В першу чергу спорт – це школа гартування характеру. В підготовці бійця форма та зброя – це другорядне. Перше – це дух. Немає нічого кращого для виховання духу молоді, ніж дух змагання, бажання перемогти інших, перемогти себе, свою лінь, слабкість, страхи. Все це дає нам в першу чергу спорт та вишкільна система.
Самі-то спортом займаєтесь?
Безумовно, постійно протягом більш ніж 10 років. 4 рази на тиждень ходжу в спортзал. Боксую, займаюсь ножовим боєм, практичною стрільбою. Вранці обов’язково – зарядка та пробіжка. Намагаюсь підтримувати у всьому здоровий спосіб життя. Зрозуміло, що не вживаю алкоголю та не палю.
Правдиві новини знаходяться на сторінці http://sna.in.ua .
Питання. Які існують правила в соціал - націоналістичній родині?
Відповідь. Голова родини один: Батько або Матір. Родичі в родині творять одне ідейне тіло. В такій родині спілна і одна обрядність, правила, звичаї, свята, мова, родинна духовність. Приклад такого звичаю: коли Жінка і Чоловік ходять на мітинги разом. Родинне ідейне тіло має бути самодисципліноване і чисте. Йому необхідно постійно самовдосконалюватись. Панує між родичами в родині згідлевість, прагнення вислухати і помогти один одному. Кількість Дітей в родині залежить від здоров'я Матері. Здоровій Жінці бажано народжувати Дитину кожні 5 років. Усі важливі родинні справи, сумні чи радісні, обмірковуються на родинній раді. Діти від 12 - ти років можуть бути на родинній раді, якщо Голова родини дозволяє. Коли хто з Родичів потрапив у клопіт, приятелюючи з інородцями, він повинен правду сказати на родинній раді і прийняти до виконання родинне рішення. Інородці в родинній хаті непрохані гості яким треба допомогти виїхати з України. Усі справи, що діються в родині розглядаються як родинна таємниця.
Питання. Як в соціал - націоналістичній родині Чоловік ставится до Жінки?
Відповідь. Чоловік добросердечний до Дружини і Дітей. Чоловік вірний Дружині. Він забезпечує Жінку одягом,
прекрасами. Він спричинює в Людей шанобливе ставлення до Дружини. Він помагає Жінці в хатній праці. По можливості Чоловік разом з Жінкою готує їжу . Жінка - Господарка в хаті, Чоловік - Господар в Державі. Батько вчить Дітей шанувати Матір. Він хвилюється про здоров'я Дружини. Він не говорить Дружині прикрих слів. Він говорить в родині мовою культурною. У час неприємних ситуацій, лиха, Він не проявляє розпачу. Питання які не змогла вирішити Дружина вирішує Чоловік.
Питання. Як в соціал - націоналістичній родині Дружина ставится до Чоловіка?
Відповідь. Вона в справах з Чоловіком показує Йому любов і ніжність. Вона вірна Чоловіку. В розмові з Чоловіком Дружина відкрита і щира. Вана добре ставиться до Друзів Чоловіка. Матір привчає Дітей до щирості, чистоти, охайності, ощадності. Вона без погроз, подоброму пояснюючи завдання, і показуючи приклад, заохочує Дітей правильно виконувати родинні обов'язки. Чепурність, свіжість, лагідна мова, добра усмішка - частини таїни жіночої привабливості. В хаті де господарює Дружина чисто. На почесному місці в хаті знаходяться правдивий державний прапор України і прапор Організації "Патріот України", родинні світлини, книжки з рідним світорозумінням. Матір вчить Дітей шанувати Батька .
Питання. Які обов'язки Батька і Матері до Дітей?
Відповідь. Родичі лагідні і щирі до Дітей. Коли Діти веридують Родичи з витримкою і чітко привчають Дітей до
родинних правил. Родичі привчають Дітей до точности, акуратности, правдомовности, працовитости, патріотизму. Родичі виховують Дітей своїм прикладом і поясненням варіантів рішень питання. В гарної Дружини в хаті кожна річ знаходиться на своєму постійному місці. Тому Діти в такій родині акуратні, гарно дотримуються розкладу дня і вчасно досягають мету. Дітям бажано щоденно давати виконувати не обтяжливі родинні завдання. Дітей треба привчати завжди бути готовими до іспитів. Батьку треба щоденно, поки Дитина маленька і сама не може читати книжки, читати Дитині літературу про українських Героїв. Батько привчає Дітей до фізичної культури. Він ходить з Дітьми на стадіон дивитись спортивні змагання. Родичи вчать Дітей бути Ідеалістами в боротьбі за незалежність України. Родичи по можливості правдиво дають відповіді на всі питання Дітей. Родичі пояснюють Дітям обов'язки Чоловіка і Дружини в гармонійній родині. Родичі вчать Дітей висловлювати свою думку зрозуміло і переконливо. Коли Діти досягли 21 року Родичи препиняють тиснути на Дітей своїм досвідом. Вони стають для Дітей консультантами і в правдивих рішеннях допомогають Дітям.
Питання. Яке ставлення Дітей до Родичів?
Відповідь. Діти знають що чітке виконання родинних обов'язків веде до родинного щастя. В кімнаті у Дітей на стіні весить розклад дня: там написано коли час для науки, праці, розваг. Діти шанують Родичив. Діти спільно з Родичами долають клопоти і знаходяться на святах. Діти повинні утримувати Родичив, коли вони стали немічні .
Питання. Чи Жінка в правах зрівняна з Чоловіком?
Відповідь. В правах Жінка зрівняна з Чоловіком, в обов'язках ні. На приклад: Жінка не повинна виконувати тяжку фізичну працю. Чоловік і Жінка домовляються, хто які родинні обов'язки виконує. У виконанні родинних обов'язків, коли існує така необхідність, беруть участь і Чоловік і Жінка. Коли Жінка стає Матір'ю, то в першу чергу вона виконує свої обов'язки що до Дитини: годує, доглядає, виховує. Дитину чижі люди не доглядають. Батько допомогає Матирі доглядати Дитину. Жінка може приймати участь у вирішенні владних питань в Державі. На приклад: коли Чоловік сильно поранений або втомився в боротьбі за волю Батьківщини, Дружина, коли існує можливість, продовжує справу Чоловіка.
Людей яким сподобалась стаття Я запрошую почитати сторінки http://patriotukr.org.ua і http://sna.in.ua .
Статья арийского Идеалиста.
Светозар Ярый.
28 апреля 2010 г. в Государственной думе в помещении фракции ЛДПР состоялся круглый стол по теме: «Новые взгляды на итоги великой отечественной войны (ВОВ)».
Первый доклад делал А.Н. Севастьянов, известный автор ряда книг, который называет сам себя русским националистом. Что же докладывал этот так называемый русский националист? Общий смысл его доклада был прост. Севастьянов говорил, что раньше эту ВОВ преподносили как войну идеологическую, то есть войну идеологий или систем: коммунистической идеологии и системы против фашистской национал-социалистической идеологии и системы. И это, по мнению Севастьянова, было якобы ложно. А по мнению Севастьянова эта ВОВ представляла собой не войну идеологическую, а войну двух наций то есть русско-немецкую войну. В которой победил якобы русский народ. Вот так вот Севастьянов описывает суть ВОВ. В этой сути Севастьянов и видит новое слово в оценке ВОВ.
Для обоснования своего вывода Севастьянов немного «понырял» в историю, пытаясь описать историю России как постоянную и непримиримую войну русских с немцами. Про евреев Севастьянов не сказал ни слова, как будто в истории России евреи не играли и не играют ключевую роль. Еврейский вопрос Севастьянов прекрасно понимает, но, по его мнению, главный конфликт в истории России – это не конфликт между русскими и евреями, а конфликт между русскими и немцами. То есть Севастьянов в качестве главного противника русского народа «переводит стрелку» с евреев на немцев.
Описание истории – это ключ. Поэтому из того, как кто-то описывает историю, вытекают и оценки и выводы. Так как аудитория была достаточно подготовленная, которая хорошо понимает какую страшную роль в истории России сыграли отнюдь не немцы, а еврейская мафия, то Севастьянову пришлось потрудиться в доказательстве недоказуемого. Для этого Севастьянов отказался анализировать фактическую историю России, а ударился в описание предполагаемого страшного будущего для русского народа, которое якобы наступило БЫ, если бы Гитлер победил.
Для доказательств описаний страшного будущего Севастьянов не придумал ничего нового, как взял известную сионистскую фальшивку под названием «План ОСТ».
То, что так называемый «План ОСТ» - это откровенная сионистская фальшивка не многим известно, так как в советские времена всякая правдивая, а тем более антисемитская информация была запрещена. Но Севастьянову эта информация хорошо известна. Ему пересылалось много фактических материалов по этой теме. Тем не менее Севастьянов с пеной у рта пытался доказать недоказуемое: что «План ОСТ» - это подлинный документ.
Но так как «План ОСТ», как подлинный документ не был обнаружен, то Севастьянов стал доказывать его подлинность с помощью косвенных доказательств. Собственно подавляющее время доклада Севастьянова и было потрачено не на анализ РЕАЛЬНОЙ ФАКТУРЫ ВОВ, которой более чем достаточно, чтобы оценивать ВОВ, а на домыслы о «страшном» будущем: что БЫЛО БЫ, если БЫ. Севастьянов стал рассказывать о 6-ти вариантах «Плана ОСТ». Уже само это количество 6 о многом говорит. Это говорит, что никакого РЕАЛЬНОГО (а это всегда один) «Плана ОСТ» не было, а было несколько вариантов изготовляемых фальшивок.
Сионисты большие мастера фальсификаций. Впервые «План ОСТ» сионисты сочинили спустя много лет после окончания второй мировой войны – только в 1953 г. Тем не менее, этот пропагандистский миф сионисты придумали раньше мифа о Холокосте, который был придуман ими только в 1967 г.
Вот что в частности пишет В.В. Жириновский по поводу мифа о Холокосте в своей книге «Иван, запахни душу!» (Москва, 2002 г., издание Либерально-демократической партии России):
«Еврейский учёный…профессор Колумбийского университета Норман Финкельштейн написал книгу "Индустрия холокоста". В этой книге профессор, чьи родители были узниками Варшавского гетто, обвинил Израиль и американо-еврейскую диаспору в стремлении использовать массовые истребления евреев в гитлеровской Германии в политических и финансовых целях.
Разговоры о холокосте возникли только в 1967 г. С этого момента и началось развитие "индустрии холокоста". Холокост стал незаменимым идеологическим оружием, благодаря которому одна из самых грозных сверхдержав мира объявила себя "государством-жертвой"… что оградило её творцов от справедливой критики.
Главными закопёрщиками в создании "индустрии холокоста" стали американские евреи Симон Визенталь и Эли Визель. Визель за каждую лекцию по данной теме брал по 25 тысяч долларов. Созданный им музей холокоста профессор назвал "помесью Дахау с Диснейлендом".
Финкельштейн уличает во вранье и многих других участников этой индустрии. Этот подлог позволил "индустриалам" заставить швейцарские банки выплатить евреям более 200 млн. долларов … и обязать Германию выплатить 12 млрд. долларов» (с. 33 - 34).
Надеюсь, что русские читатели прекрасно понимают, что В.В. Жириновскому писать эту книгу помогали очень серьёзные русские исследователи. Да и о мифе про Холокост писал не только Жириновский, но и много других серьёзных авторов, в частности Юрген Граф.
Интересно отметить, что оба мифа: о «Плане ОСТ» и о Холокосте имеют некоторую кабалистическую нумерологическую общность. Для сионистов число 6 является мистическим, а 666 – супер мистическим (число зверя). Так вот в мифе о Холокосте евреев погибло именно 6 миллионов, не 5, не 7, 5, а именно 6. И вариантов «Плана ОСТ» придумано 6 штук. Вот такие вот сионистские игры в мистику.
Ну, бог с ней с мистикой, вернёмся к Севастьянову. Некоторые первоначальные варианты «Плана ОСТ» были рассчитаны на совершенных идиотов. В частности сионистская пропаганда утверждала, что по «Плану ОСТ» Гитлер хотел на месте Москвы создать море. Очевидно, что это физически нереально, но эту туфту, не стесняясь, сливали на головы оболваненных советских людей. Советский человек привык кушать любую туфту, потому, что всю жизнь советского человека травили лживой коммунистической пропагандой, а всякая правдивая информация была в СССР запрещена. Любые попытки сказать правду в СССР приводили к немедленному заключению в тюрьму по 58-ой статье уголовного кодекса (антисоветская и антикоммунистическая пропаганда, агитация, деятельность).
Потом этот мифический План ОСТ сионисты стали улучшать и "находить" всё новые и новые версии этого плана. Сегодня сионисты "нашли" аж 6 вариантов Плана ОСТ.
Жидобольшевистская пропаганда всегда была наполнена редкостными абсурдами и противоречиями. В частности во время ВОВ и много после её Гитлера и его элиту показывали идиотами, немцев страшными трусами, а советских воинов – редкостными героями, в одиночку уничтожавшими сотни немцев. Однако эти так называемые немецкие идиоты и трусы легко завоевали всю Европу и дошли до самой Москвы. Пропаганда не соответствовала фактуре. Но жидокоммунистов это никогда не пугало. Если факты противоречили коммунистической пропаганде, то тем хуже для фактов. У Севастьянова подход к реальным фактам аналогичный. Впрочем о реальных фактах он вообще постарался не говорить. Его сионистская пропаганда строилась не на фактах, а на домыслах.
Собственно для чего сионистами придуман «План ОСТ»? Цель примитивна: загадить русским мозги, разжечь ненависть русских к немцам, к фашистам. Чтобы оболванить русских и «объяснить» им: зачем и против чего собственно они должны были воевать с немцами? И далее воевать с немцами руками оболваненных советских рабов.
Еврейская мафия любит делать грязную работу чужими руками. Особенно им приятно воевать чужими руками. Это самое приятное.
Все эти сионистские фальшивки, типа "Плана Ост", "Холокост" и пр. входят в комплексный план по исторической фальсификации истории Второй мировой войны. После войны в 1946 г. Фонд Рокфеллера отпустил 139 000 $ только для того, чтобы через СМИ внедрить в общественное мнение лживую официальную версию Второй мировой войны. Прочитайте про это хотя бы у Ральфа Эпперсона в "Невидимой руке" или у Истархова в "Ударе Русских Богов".
Поэтому всё то, что официально написано про Гитлера, Третий Рейх и Вторую мировую войну - это грязное сионистское надувательство. И только жид, шабесгой или человек неумный может эту дезинформацию тиражировать.
Еврейская мафия всегда вела сионистскую пропаганду по разжиганию ненависти между русскими и немцами, двумя арийскими, белыми, расово родственными народами. Если бы русские и немцы объединились, то жидомасонской мафии пришёл бы тут же быстрый конец. Поэтому эта сионистская мафия всегда работала по принципу «разделяй и властвуй», «разделяй и стравливай».
Первая мировая война была совершенно не нужна России. Но жидомасонское окружение Николая II сумело вынудить его вступить в эту ненужную войну, при чём не на стороне немцев, а на стороне жидомасонской Антанты. Даже Распутин убеждал Николая II не воевать против немцев, иначе Россию ждёт крах. Что и случилось. А Распутина просто убили. Существует много версий причин убийства Распутина. Но главная версия: Распутина убили за то, что он выступал за союз русских с немцами.
В 1933 г в Германии к власти пришёл Гитлер, а уже к 1938 г. Гитлер полностью очистил государственный аппарат от евреев. После этого мировая жидомасонская мафия объявила Гитлеру войну. Для того, чтобы уничтожить восставших под руководством Гитлера немцев, жидомасонской мафии нужна была новая мировая война и они её организовали.
Во время ВОВ жидокоммунистическая пропаганда с утра до вечера поливала ложью головы советских людей с целью разжигания ненависти к немцам. Особенно старался, буквально выпрыгивая их своих еврейских штанов, любимый сталинский пропагандист Илья Эренбург.
Вот что пишет этот жидобольшевистский пропагандист: «Мы поняли: немцы не люди. Отныне слово "немец" для нас самое страшное проклятье. Отныне слово "немец" разряжает ружье. Не будем говорить. Не будем возмущаться. Будем убивать. Если ты не убил за день хотя бы одного немца, твой день пропал. Если ты думаешь, что за тебя немца убьет твой сосед, ты не понял угрозы. Если ты не убьешь немца, немец убьет тебя. Он возьмет твоих близких и будет мучить их в своей окаянной Германии. Если ты не можешь убить немца пулей, убей немца штыком. Если на твоем участке затишье, если ты ждешь боя, убей немца до боя. Если ты оставишь немца жить, немец повесит русского человека и опозорит русскую женщину. Если ты убил одного немца, убей другого - нет для нас ничего веселее немецких трупов. Не считай дней. Не считай верст. Считай одно: убитых тобою немцев. Убей немца! - это просит старуха мать. Убей немца! - это молит тебя дитя. Убей немца! - это кричит родная земля. Не промахнись. Не пропусти. Убей!» 24 июля 1942 г. (Эренбург И.Г. Война. 1941-1945. М., 2004. С. 256-257).
И это писал так называемый интернационалист. Вот что такое еврейский интернационализм. Обратите внимание на такой пропагандистский ход Эренбурга: «Если ты оставишь немца жить, немец повесит РУССКОГО человека и опозорит РУССКУЮ женщину». Какая нежная забота еврея Эренбурга о русских людях. Ах, Ах, Ах. Какие «добренькие» эти бедные и несчастные евреи. 40 миллионов лучших сынов России ОНИ уже уничтожили и вдруг стали за русских переживать. Что это вдруг? Почему же Эренбург не написал, что Гитлеровцы повесят ЕВРЕЕВ и опозорят ЕВРЕЙСКИХ женщин? Это что, нежная забота о русских и забывание про евреев? Да нет. Это просто грязная и лживая жидобольшевистская пропаганда. Её цель: исказить смысл и содержание войны. Преподнести её как войну немцев не против жидобольшевистской мафии, а войны якобы против русского народа. Задача пропаганды Эренбурга: разжечь ненависть русских к немцам, чтобы евреи могли вести войну с немцами русскими руками.
Аналогичную сионистскую пропаганду сегодня проводит господин Севастьянов.
Севастьянов – это Эренбург сегодня!
Севастьянов и раньше занимался тем же самым грязным антифашистским делом. Севастьянов – матёрый сталинист и антифашист. Его антифашистские работы полностью аналогичны пропаганде таких матёрых сионистов-антифашистов, как Прошечкин и Марк Дейч.
Это лишний раз подтверждает, простую истину о том, что всякий антифашист – всегда сионист, под какой бы личиной он не прятался! Эренбург корчил из себя защитника русских, и Севастьянов корчит из себя русского националиста. Но антифашизм – это принципиальный ключ, который легко срывает все маски.
Всякая война – это борьба за власть. Всякая война – это не война народов, а война элит. Элиты ведут войны, а народ – это просто средство ведения войны. В войне побеждает не народ, а правящая элита. Элиты бывают разными. Бывают народные элиты. Тогда победу элиты можно считать победой народа. Но бывают и антинародные оккупационные элиты. Победа такой элиты никогда не является победой народа. Победа антинародной элиты всегда является продолжением оккупации и угнетения оккупированного народа.
Для того, чтобы дать оценку так называемой великой отечественной войне, надо предварительно оценить элиту СССР к началу и к концу этой ВОВ, оценить правящий класс.
В 1917 г. власть в России была преступно захвачена коммунистической большевистской партией с помощью насильственного государственного переворота. Собственно коммунистическая партия не была политической партией в академическом смысле. Политическая партия – это организация, которая стремится взять власть с помощью легитимных выборов. Так например взял власть Гитлер и его партия. Гитлер взял власть полностью легитимным демократическим путём.
Коммунистам не удалось добиться поддержки русского народа. На выборах в учредительное собрание в 1917 г. большевики набрали всего 25 % голосов. После этого они были обязаны работать в учредительном собрании вместе с другими политическими партиями. Но они решились на преступление и совершили государственный переворот и захватили власть преступным силовым путём. Таким образом, коммунистическая партия – это коммунистическая банда или мафия, а с учётов того, что практически все лидеры коммунистов были евреями – это жидокоммунистическая мафия.
Коммунистическая власть по всей своей сути является преступной. Её камуфлировали под разными вывесками: советская власть, власть рабочих и крестьян, диктатура пролетариата и т.д. Но всё это лживые ширмы.
Так называемая диктатура пролетариата – это на самом деле диктатура коммунистической партии. А внутри партии – это диктатура правящей верхушки – центрального комитета, а позже – политбюро. Это что касается того, чья это диктатура.
Что же касается сути самой этой диктатуры, то однажды Ленин, в порыве откровенности написал очень короткие и очень чёткие слова, показывающие суть диктатуры пролетариата: «Диктатура пролетариата – это ничем не ограниченная, никакими законами, никакими абсолютно правилами не стесненная, непосредственно на насилие опирающаяся власть» (Ленин В.И. Полн. собр. соч. т. 12, с. 320).
Эти замечательные ленинские слова показывают всю преступность и бандитизм коммунизма. Коммунизм - это не глупость, это преступление.
Коммунизм - это преступная идеология. Коммунизм – это преступная система.
После реализации лозунга «диктатуры пролетариата», то есть уничтожения национальной культурной элиты и замены правящей элиты на еврейскую мафию, в обществе происходит культурная катастрофа. Уровень культурной деградации общества превосходит всякие возможности описания. Еврейские мафиози никогда не были культурными людьми и никогда не могли дать человечеству ничего кроме лжи, обмана, насилия, подлости и мерзости. После захвата власти коммунистической бандой в обществе воцаряется так называемая пролетарская интернациональная культура, то есть создаётся атмосфера полной дикости и мракобесия. Описывать пролетарскую культуру я не стану, это надо описывать отдельно и таких описаний сейчас достаточно.
Русский народ поднялся на борьбу с коммунистическими оккупантами, но, к сожалению, белое движение против красных эту войну проиграло. Победила так называемая советская власть, то есть власть коммунистической мафии. Русский народ попал в самую жестокую за всю свою историю оккупацию. Лучшие представители русского народа просто физически уничтожались. Около 40-ка миллионов лучших сынов России было уничтожено бандой коммунистов. Все оставшиеся стали жить в рабстве, в условиях оккупации.
Самый первый признак оккупации – это удушение демократических свобод и гражданских прав. Коммунисты сразу ликвидировали демократические свободы. Свобода слова и все остальные демократически свободы при коммунистах всех мастей (Ленин, Сталин, Хрущёв, Брежнев) были полностью запрещены.
К началу ВОВ в 1941 г. власть в СССР принадлежала жидокоммунистической мафии. Русский народ жил в состоянии рабов КПСС. Вот какова была реальная фактура на начало ВОВ. И в конце ВОВ в 1945 г. в результате так называемой победы ситуация осталась той же: русские остались жить в той же самой жидобольшевистской оккупации.
Советская власть всегда относилась к советскому человеку, как к скотине в полном соответствии с заповедями Талмуда. Самый высокий пик рабства был во времена Сталина. Ни о каких видах свободы не могло идти речи. Все несоветские и некоммунистические книги были запрещены. Все некоммунистические идеологии, философии, религии были полностью запрещены. Русским людям было запрещено читать серьёзные книги. Запрещено думать, Запрещено говорить. Люди жили в состоянии панического страха. Боялись читать, боялись говорить, боялись пискнуть, боялись думать, стучали друг на друга. Жили как животные, как быдло. Больше всего коммунисты ненавидели крестьян. Не давали им паспортов, устраивали голодоморы. А почему? Потому, что крестьяне по своей сути способны жить вообще независимо от государства, натуральным хозяйством. А коммунистам надо было, чтобы ВСЕ от них зависели, ВСЕ стали бы их рабами.
Состав Сталинской элиты на момент начала ВОВ общеизвестен. Это было откровенно антирусская сионистская оккупационная элита. И в 1945 г. после так называемой победы элита СССР осталась такой же антирусской оккупационной. Вот эта Сталинская жидокоммунистическая мафия и победила в ВОВ. К русскому народу эта «победа», конечно, никакого отношения не имеет.
Русский народ для этой коммунистической банды был просто пушечным мясом. Советская власть всегда относилась к советскому человеку, как к скотине. Это проявлялось абсолютно во всём. Но именно во время ВОВ это отношение проявилось самым ярким образом. Советская власть безжалостно расходовало советских солдат, как расходный материал.
Это было и раньше во время советско-финской войны 1939-1940 г. Советская власть победила финов, закидав их трупами своих советских рабов (строителей коммунизьма). На 1 убитого фина большевики положили 10 советских солдат. Финны потеряли в этой войне около 20 000 солдат. Советская власть положила около 200 000 советских солдат.
Такое же соотношение потерь было и во время ВОВ: на одного убитого немецкого солдата - 10 советских рабов КПСС. Гитлер потерял на восточном фронте около 3 миллионов человек. Советские: около 30 – 40 миллионов человек. Естественно еврейская мафия секретит эти данные до сих пор. От кого секретит? От русского народа. Сегодня кремлёвская клика назвала новую цифру потерь в 26,6 миллионов человек, но и эта цифра ложна, как и всякая информация, вытекающая из Кремля, где засели сионистские оккупанты.
Коммунистическая пропаганда любит кричать о том, что это Гитлер якобы убил 30 миллионов советских людей. На самом деле это Сталинская жидобольшевистская банда убила 30 миллионов советских людей. Ради чего? Ради сохранения своей преступной власти.
Вот кто реально победил в ВОВ – еврейская мафия.
Еврейская мафия, захватив власть, первым делом уничтожила свободу слова и начала вести массированную коммунистическую пропаганду, засоряющую мозги советскому человеку. Все средства массовой информации были захвачены коммунистическими оккупантами и оттуда каждый день на головы советских людей лились потоки лжи и обмана. Именно поэтому большинство советских людей не имело никакого представления о реальной действительности.
Но не все русские поддавались коммунистической пропаганде. Наиболее разумная часть русского народа понимало ситуацию. В 1941 г. в плен к Гитлеровцам попало около 4 миллионов советских солдат. Попало по двум причинам: из-за бездарного сталинского руководства и из-за того, что многие русские не хотели защищать эту поганую советскую (жидобольшевистскую) власть.
Сионист Севастьянов стремится преподнести ВОВ как войну русского народа против немецкого народа. Но это очевидная ложь, которая и ему самому хорошо известна. Не русские воевали против немцев, а советские.
Все те, кто считал себя русскими, стали воевать на стороне Гитлера, в том числе и в элитных войсках СС. Таких было огромное количество – более 1 миллиона человек. Это огромная армия. Добровольческая русская армия.
Те же русские, у кого жидокоммунисты отшибли национальное и расовое самосознание и из которых сделали безмозглых интернационалистов, воевали на стороне сталинской жидократии. Таким образом, не русские воевали против немцев. Русские воевали и на той и на другой стороне, так же, как это было во время гражданской войны.
В элитных войсках СС воевали:
- 30 кавалерийский казачий корпус под руководством выдающегося белого генерала Краснова;
- 29-я дивизия СС (Первая Русская) (Русская освободительная народная армия);
- Полк СС «Варяг»;
- Полк СС «Десна» и пр. и пр.
Воевала на стороне Гитлера и Русская освободительная армия (РОА) под руководством генерала Власова.
Русские казаки больше всего ненавидели так называемую советскую власть и дали Гитлеру 8 дивизий: 3 дивизии войск СС, 2 охранные дивизии главного управления СС, 2 охранных дивизии вермахта и дивизию полевой полиции.
Так что само название этой войны – великая ОТЕЧЕСТВЕННАЯ война также лживо, как лживо всё то, что придумали коммунисты. Это не отечественная война, а продолжение ГРАЖДАНСКОЙ войны.
Недавно областной совет г. Львова принял историческое решение не использовать понятие «Великая отечественная война», как понятие лживое и не соответствующее историческим реалиям. Это первая ласточка.
Из граждан СССР на стороне Гитлера воевали войска Степана Бандеры, воины стран Прибалтики.
Вообще на стороне Гитлера воевали воины 50 разных народов мира. Причём воевали они, в том числе, и в элитных войсках СС.
У літку 2002 року 30-літній Брайан Марк Ріг опублікував свою працю «Єврейські солдати Гітлера: нерозказана історія нацистських расових законів і людей єврейського походження в німецькій армії».
Брайан — євангельський християнин як і Президент Буш, виходець із трудової родини техаського «біблійного поясу», солдат-доброволець Армії оборони Ізраїлю та офіцер морської піхоти США — раптом зацікавився своїм минулим. Чому один з його предків служив у вермахті, інший загинув в Освенцимі? Позаду у Ріга були навчання в Єльському університеті, грант від Кембріджу, 400 інтерв’ю з ветеранами вермахту, 500 годин відеосвідчень, 3 тисячі фотографій і 30 тисяч сторінок спогадів гітлерівських солдатів та офіцерів — тих людей, чиї єврейські корені дають їм змогу хоч би й завтра репатріюватися в Ізраїль. Підрахунки й висновки Ріга виглядають доволі сенсаційно: у німецькій армії на фронтах другої світової воювало до 150 тисяч солдатів, які мали є врейських батьків або бабусь з дідусями.
Терміном «мішлінге» в рейху називали людей, народжених від змішаних шлюбів арійців з неарійцями. Расові закони 1935 року розрізняли «мішлінге» першого (один з батьків — єврей) і другого ступенів (бабуся або дідусь — євреї). Незважаючи на юридичну «попсованість» людей з єврейськими генами і попри тріскучу пропаганду, десятки тисяч «мішлінге» спокійнісінько жили собі при нацистах. Вони у звичайному порядку призивалися до вермахту, люфтваффе і крігсмаріне, стаючи не лише солдатами, але й частиною генералітету на рівні командуючих полками, дивізіями та арміями.
Сотні «мішлінге» були нагороджені за хоробрість Залізними хрестами. Двадцять солдатів і офіцерів єврейського походження були визнані гідними вищої військової нагороди Третього рейху — Лицарського хреста. Ветерани вермахту скаржилися Рігу, що начальство неохоче представляло їх до орденів і зволікало з просуванням у чині, пам’ятаючи про їхніх єврейських предків (аналогічне «затискування» фронтовиків-євреїв було і в Радянській армії).
Відкриті життєві історії могли б видатися фантастичними, але вони є реальними і підтверджуються документами. Так, 82-літній мешканець Півночі ФРН, віруючий іудей, прослужив війну капітаном вермахту, таємно дотримуючись єврейських обрядів у польових умовах. Тривалий час нацистська преса приміщувала на своїх обкладинках фотографію блакитноокого блондина в касці. Під фото значилося: «Ідеальний німецький солдат». Цим арійським ідеалом був боєць вермахту Вернер Гольдберг (з татом-євреєм). Майор вермахту Роберт Борхардт одержав Лицарський хрест за танковий прорив російського фронту в серпні 1941 року. Потім Роберт був виряджений до Африканського корпусу Роммеля. Під Ель-Аламейном Борхардт потрапив у полон до англійців. У 1944 році йому дозволили приїхати в Англію для возз’єднання з батьком-євреєм. У 1946 році Роберт повернувся до Німеччини, заявивши своєму єврейському татусеві: «Хтось же та повинен відбудовувати нашу країну». У 1983 році, незадовго до смерті, Борхардт розпо відав німецьким школярам: «Багато євреїв і напівєвреїв, які воювали за Німеччину в другій світовій, вважали, що вони повинні щиро боронити свій фатерланд, служачи в армії».
Полковник Вальтер Холландер, чия мати була єврейкою, одержав особисту грамоту Гитлера, в якій фюрер засвідчував арійство цього галахічного єврея. Такі ж посвідчення про «німецьку кров» були підписані Гітлером для десятків високопоставлених офіцерів єврейського походження. Холландер у роки війни був нагороджений Залізними хрестами обох ступенів і рідкісним знаком відмінності — Золотим Німецьким хрестом. Холландер одержав Лицарський хрест у липні 1943 року, коли його протитанкова бригада в одному бою знищила 21 радянський танк на Курській дузі. Вальтерові дали відпустку; до рейху він поїхав через Варшаву. Саме там він був шокований виглядом знищуваного єврейського гетто. На фронт Холландер повернувся духовно зломленим, кадровики вписали в його особисту справу — «занадто незалежний і малокерований», зарубавши його підвищення до генеральського чину. У жовтні 1944 року Вальтер був узятий у полон і провів 12 років у сталінських таборах. Він помер у 1972 році у ФРН.
Сповненою таємниць є історія порятунку Любавицького ребе Йосефа Іцхака Шнеєрсона з Варшави восени 1939 року. Хабадники в США звернулися до держсекретаря США Корделла Хэлла з проханням про допомогу. Держдепартамент домовився з адміралом Канарісом — керівником німецької військової розвідки (абверу) про вільний проїзд Шнеєрсона через рейх в нейтральну Голландію. Абвер і ребе порозумілися: німецькі розвідники робили усе, для утримання Америки від вступу у війну, ребе використовував унікальний шанс для виживання. Тільки недавно стало відомо, що операцією з вивезення Любавицького ребе з окупованої Польщі керував підполковник абверу д-р Ернст Блох — син єврея. Він боронив ребе від нападок супроводжуючих його німецьких солдатів. Цей офіцер сам був «прикритий» надійним документом: «Я, Адольф Гітлер, фюрер німецької нації, цим підтверджую, що Ернст Блох є "особою німецької крові"». Щоправда, у лютому 1945 року цей папір не завадив відправити Блоха у відставку.
Цікаво відзначити, що його однофамілець, єврей д-р Едуард Блох, у 1940 році одержав особисто від фюрера дозвіл на виїзд до США: то був лікар з австрійського міста Лінц, який лікував матір Гітлера і самого Адольфа в його дитячі роки.
Ким же були «мішлінге» вермахту — жертвами антисемітських переслідувань чи спільниками катів? Життя часто ставило їх в абсурдні ситуації. Один солдат із Залізним хрестом на грудях приїхав із фронту в концтабір Заксенхаузен, щоб... провідати там свого батька-єврея. Офіцер СС був шокований цим гостем: «Якби не нагорода на твоєму мундирі, ти б у мене швидко опинився там же, де і твій батько». Іншу історію повідомив 76-літній житель ФРН, стовідсотковий єврей: йому в 1940 році вдалося втекти з окупованої Франції за підробленими документами. Під новим німецьким ім’ям його призвали до ваффен-СС — добірних бойових частин. «Якщо я служив у німецькій армії, а моя мати загинула в Освенцимі, то хто я — жертва чи один з переслідувачів? Німці, які відчувають провину за вчинене, не хочуть чути про нас. Єврейська громада також відвертається від таких, як я, адже наші історії суперечать усьому тому, що звикли вважати Холокостом».
У січні 1944 року кадровий відділ вермахту підготував секретний список 77-ми високопоставлених офіцерів і генералів, «змішаних з єврейською расою або одружених на єврейках. Усі 77 мали особисті посвідчення Гітлера про «німецьку кров». Серед перелічених у списку — 23 полковники, 5 генерал-майорів, 8 генерал-лейтенантів і два повні генерали армії. Сьогодні Брайан Ріг заявляє: «До цього списку можна додати ще 60 прізвищ вищих офіцерів і генералів вермахту, авіації і флоту, включаючи двох фельдмаршалів».
У 1940 році усім офіцерам, які мали двох єврейських дідусів чи бабусь, було наказано залишити військову службу. Ті, хто були «заплямовані» єврейством тільки з боку одного з дідусів, могли залишитися в армії на рядових посадах. Та реальність була іншою — ці накази не виконувалися. Тому їх безрезультатно повторювали в 1942, 1943 і 1944 роках. Частими були випадки, коли, спонукувані законами «фронтового братерства», німецькі солдати приховували «своїх євреїв», не видаючи їх партійним та каральним органам. Цілком могли відбуватися такі сцени зразка 1941 року: німецька рота, яка приховує «своїх євреїв», бере в полон червоноармійців, котрі, у свою чергу, видають на розправу «своїх євреїв» і комісарів.
Колишній канцлер ФРН Гельмут Шмідт, офіцер люфтваффе і онук єврея, свідчить: «Тільки в моїй авіачастині було 15—20 таких же хлопців, як і я. Я переконаний, що глибоке занурення Ріга у проблематику німецьких солдатів єврейського походження відкриє нові перспективи у вивченні воєнної історії Німеччини XX століття».
Ріг сам-один задокументував 1200 прикладів служби «мішлінге» у вермахті — солдатів і офіцерів з найближчими єврейськими предками. У тисячі з цих фронтовиків були знищені 2300 єврейських родичів — племінники, тітки, дядьки, дідусі, бабусі, матері і батьки.
«Список 77-ми» могла б доповнити одна з найлиховісніших фігур нацистського режиму — Рейнхард Гейдрих, улюбленець фюрера і глава РСХА, який контролював гестапо, кримінальну поліцію, розвідку, контррозвідку і усе своє (на щастя, недовге) життя боровся з чутками про своє єврейське походження. Рейнхард народився в Лейпцигу у 1904 році в родині директора консерваторії. Сімейна історія твердить, що його бабуся вийшла заміж за єврея незабаром після народження батька майбутнього шефа РСХА. У дитинстві старші хлопчаки часто били Рейнхарда, обзиваючи його євреєм (до речі, і Ейхмана в школі дражнили «маленьким євреєм»); 16-річним юнаком він вступає в шовіністичну організацію «Фрайкорлс», щоб розвіяти чутки про єврейського дідуся.
У середині 1920-х років Гейдрих служить кадетом на учбовому судні «Берлін», де капітаном був майбутній адмірал Канаріс. Рейнхард знайомиться з його дружиною Ерікою, влаштовує з нею домашні скрипкові концерти Гайдна і Моцарта. Але у 1931-му Гейдриха з ганьбою звільняють з армії за порушення кодексу офіцерської честі (зведення малолітньої дочки командира корабля). Гейдрих підноситься по нацистських сходах. Наймолодший обергруппенфюрер СС (чин, який дорівнював генералові армії) інтригує проти свого колишнього благодійника Канаріса, намагаючись підкорити собі абвер. Відповідь Канаріса проста: адмірал наприкінці 1941 року ховає у своєму сейфі фотокопії документів про єврейське походження Гейдриха.
Саме шеф РСХА проводить у січні 1942 року Ванзейську конференцію для обговорення «остаточного розв’язання єврейського питання». У доповіді Гейдриха чітко сказано, що онуки-євреї розглядаються як німці і не підлягають репресіям.
Класичним прикладом «прихованого єврея» в еліті Третього рейху можна вважати фельдмаршала авіації Ерхарда Мільха. Його батьком був єврей-фармацевт. Через єврейське походження Ерхарда не прийняли в кайзерівські військові училища, але розпочата перша світова воїна відкрила йому доступ в авіацію. Мільх потрапив у дивізію знаменитого Ріхтгоффена, познайомився з молодим асом Герингом і відзначився при штабі, хоча сам на аеропланах не літав. У 1920 році Юнкерс робить протекцію Мільху, просуваючи колишнього фронтовика у своєму концерні. У 1929 році Мільх стає генеральним директором «Люфтганзи» — національного авіаперевізника. Вітер дув у бік нацистів, і Ерхард безкоштовно надає літаки «Люфтганзи» для лідерів НСДАП. Ця послуга не забувається. Прийшовши до влади, нацисти заявляють, що мати Мільха не вела статевого життя зі своїм чоловіком-євреєм, справжнім батьком Ерхарда є барон фон Вір. Геринг довго сміявся з цього приводу: «Так, ми зробили Мільха ублюдком, але ублюдком аристократичним!» Ще один афоризм Геринга з приводу Мільха: «У своєму штабі я сам буду вирішувати, хто у мене єврей, хто ні!» Фельдмаршал Мільх фактично очолював люфтваффе напередодні і під час війни, заступаючи Геринга. Саме Мільх керував створенням нового реактивного Ме-262 і ракет «фау». Після війни Мільх дев’ять років відсидів у в’язниці, а потім до 80-річного віку працював консультантом концернів «Фіат» і «Тиссен».
Праця Брайана Ріга, ще тепла від друкарських машин, уже піддається перекрученням. Її науковими підсумками дуже хочуть скористатися заперечники Катастрофи — європейські та ісламські історики, які намагаються відкинути феномен Холокосту і занизити масштаби геноциду євреїв. Цитуючи Ріга, такі вчені змінюють акценти у дріб’язках. Говориться, наприклад, про «солдатів-євреїв» і навіть про «єврейську армію Гітлера», тоді як сам автор пише про солдатів єврейського походження (діти й онуки євреїв). Більшість ветеранів вермахту повідомляли в інтерв’ю, що, йдучи в армію, вони не вважали себе євреями. Ці солдати намагалися своєю хоробрістю спростувати нацистську расову балаканину. Гітлерівські солдати потрійною ревністю на фронті доводили, що єврейські предки не заважають їм бути добрими німецькими патріотами і стійкими воїнами.
Гасан Гусейн-заде — історик-мусульманин зі штату Міннесота — перелічує у своїй рецензії: «Єврейські солдати служили у вермахті, СС, люфтваффе і крігсмаріне. Робота д-ра Ріга повинна бути прочитана усіма, хто вивчає або викладає історію другої світової». Згадування СС не випадкове — тепер у масмедіа полетять «качки» про службу євреїв в цій організації, хоч Ріг навів лише одиничний приклад такої людини (і то з підробленими німецькими документами). У читачів же залишиться в підсвідомості: «Євреї знищували себе самі, служачи в СС». Ось так і творяться антисемітські міфи... Д-р Джонатан Стейнберг, керівник проекту Ріга в Кембріджському університеті, хвалить свого учня за сміливість і подолання труднощів дослідження: «Висновки Брайана роблять реальність нацистської держави складнішою».
Молодий американець, на мій погляд, не тільки робить об’ємнішою картину Третього рейху і Холокосту, але й змушує по-новому подивитися на звичні визначення єврейства. Раніше вважалося, що в другій світовій війні всі євреї боролися на боці антигітлерівської коаліції. Єврейські солдати у фінській, румунській та угорській арміях розглядалися як винятки з правила. Тепер Брайан Ріг ставить нас перед новими фактами, приводячи до нечуваного парадоксу. Вдумаймося: 150 тисяч солдатів та офіцерів гітлерівської армії могли б репатріюватися відповідно до ізраїльського Закону про повернення. Нинішній вигляд цього закону, зіпсований пізньою вставкою про окреме право онука єврея на алію, дозволяє тисячам ветеранів вермахту приїхати в Ізраїль!
Ліві ізраїльські політики намагаються захистити поправку про онуків тим, що, мовляв, онуки єврея переслідувалися Третім рейхом. Почитайте Брайана Ріга, панове! Страждання цих онуків часто виражалося в затримці чергового Залізного хреста. Доля дітей і онуків німецьких євреїв ще раз показує нам трагедію асиміляції. Відступництво діда від релігії предків бумерангом б’є по всьому єврейському народу і по його німецькому онуку, який бореться за ідеали нацизму в рядах вермахту. На жаль, галутна втеча від власного «я» характеризує не тільки Німеччину минулого століття і Ізраїль сьогоднішнього дня.
Шимон Бріман Представник сіонської сторінки http://izrus.co.il
Слава Україні.Святковий день для Українців день народження Тараса Шевченко 9 березня 1814 рік місце народження с. Моринці Київщина.Український ідейний Велетень Тарас Шевченко записував праві думки.
"Орися ж Ти, Моя ниво,
Долом та горою,
Та засійся, чорна ниво,
Волєю ясною."
Даю Вам Я інформацию про конфлікт між Рідновірами і московськими Християнами з участю Міліції який був в Київі біля Музея України 19 серпня 2007 року.Об"єднання Рідновірів Україны ОРУ Голова Волхвиня Зореслава було втягнуто в бійку з "Украинской Православной церковью УПЦ Московского патриархата".Рідновіри проводять свої обряди в Київі на місці давнього рідновірського капища Рода біля музея на вулиці Володимирський і Вони були здивовані з"явленням приблизно в 10 метрах від капища нової часовні з дерева збудованої Представниками "Украинской Православной церкви УПЦ Московского патриархата".Фанатичні московські Християни категорично відмовляються признати право Рідновірів на Їх народні традиційні обряди з піснями.Коли приблизно на протязі місяця конфлікт досяг кульмінації і почалися бійки між Рідновірами і московськими Християни в справу втрутилася Міліція.Потім приблизно через тиждень в одній з бійок Представники московської церкви почали стрільбу на ураження по Рідновірах з пістолетів з гумовими кулями.Після бійки Рідновіри поранені гумовими кулями потрапили у лікарні.Большість ЗМІ як українські так і московські подали конфлікт неправдиво з додаванням фантастичних обвинувачень проти Рідновірів.Витоки конфлікта знаходяться на початку христианської єпохи коли народні традиції Русі України Візантійці бажали змінити на віру засновану на Библії.Київ в ті часи одне з найбагтших міст Европи мав прибуток тому що контролював шлях «з варяг в грекі» південна частина якого проходила по Дніпру.Найбілш давнє з відомих Архіологам капищ в Київі зтворено Русичами приблизно в VI столітті до різдва Христа.Знаходиться капище недалеко від вала Владимирова на горі над Подолом.Його разкопав в 1908 році Археолог - любитель Вікентій Хвойко.Стаття 19 Декларації Прав Людини Організації Об'єднаних Націй сповіщає:"Кожна Людина має право на свободу переконань і на вільне виявлення їх; це право включає свободу без перешкод триматися своїх переконань і свободу шукати, отримувати і розповсюджувати інформацію і ідеї всякими засобами і незалежно від державних кордонів."Ми звертаємо увагу Читачив на відсутність в статті 19 всяких додаткових обмежень які стосуються "розпалювання чи збудження національної, расової чи релігійної різниці".Всі судебні статті і акти які обмежують розповсюдження інформації під ширмою що вона "розпалює чи збуджує націоальну, расову чи релігійну різницю" проти діють Декларації Прав Людини Організації Об'єднаних Націй і формально мізерні, як статті що мають нижчий рівень виконання для судів.Слава Людям які боряться з цензурою в літературі.
Пройшло аж два дні, а я й досі не можу збагнути, чому свята для кожного достойного українця (якщо брати глобальніше – європейця) неділя перетворилась на криваву. У цей день порядні люди зазвичай відпочивають після трудових буднів, а багато з них навіть присвячують вихідний справам духовним.
Хтось недільного ранку заходить до золотоверхої церкви, а дехто, як Артем Брезгін, приходить на капище. Та чи можна було збагнути, що у нашій аж занадто терпимій до різних вірувань та релігій країні, звичайна прогулянка з дружиною та півторарічною дитиною поруч Головного Капища України обернеться ледь не трагедією.
Я не вправі судити про моральне право та далеко не компетентний, щоб коментувати юридичний аспект будівництва УПЦ МП каплички поруч із розкопками руїн Десятинної, але вочевидь її служителям та прихожанам там досить таки тісно і вони зовсім не готові ділитися зручним місцем із язичниками, яких представляє Об’єднання Рідновірів України (ОРУ.
Хай там як, але похмурого ранку 19 серпня, язичники знову прийшли, щоб віддати шану Богам. З каплички суворо споглядали дійство, та переконаний, журилися через відсутність міжконфесійних контактів, бо некомунікабельність та ігнорування з боку язичників, пресдтавники московського патріархату лихо компенсували гостинними криками про те, що “никакого хохляцкого языка нет и нет никакой хохляцкой земли, нет и не будет”.
Напевно, все й закінчилося би дружньою сваркою на грунті українофобії та ненависті до нашого національного, якби пономар каплички Сергій, за власним висловом “людина божа”, не почав вправно орудувати кастетом, доказом чого є глибокі рани на обличчі одного з рідновірів - громадського діяча Івана Івановича Тернового. Далі гарячіше… Охоронець якогось з прихожан дістав пістолет "Форд-17" та без застережень сумління почав стріляти в язичників.
Не варто навіть описувати розпач дружини Артема, на очах якої чоловіку всадили дві кулі та вже лежачого були чимдуж руками, ногами та різними предметами, за які зазвичай дають кілька років умовно. Це не голлівудський бойовик, а справжній христовий поход. Приїхала швидка та міліція. Артема відвезли до лікарні.
Здається на цьому жахи кривавої неділі мали скінчитися і зранку Артема виписали з лікарні. Не знаю, чи зарікався він у цей момент ходити із сім’єю на щонедільні славлення, але часу в цього добропорядного та серйозно потерпілого громадянина наче демократичної та правової країни для філософських роздумів було не багато. Не встиг Артем зібрати речі, як з’явився полковник міліції Олексій Іванович Кірєєв разом з конвоєм та відправив законослухняну жертву бійні, дякувати вищим силам, не по етапу, а для початку до відділку міліції на Прорізній.
Продовження історії не показують навіть у відвертіших бандитських серіалах: пресинг слідчих, допити, відмова пустити до підозрюваного рідних та правозахисників, небажання викликати швидку, не зважаючи на жахливий стан здоров’я. Лише після погрози вчинити ґвалт та організувати прес-конференцію прямо у стінах райвідділку, Артема відвезли до лікарні.
Переконаний, варто запитати начальника Шевченківського РУВС пана Петра Тимофiйовича Мiрошнiчнка варта була спроба відібрати фотоапарат у немолодої язичниці великого синця на руці від укусу, чому для всіх оточуючих очевидна річ, що Артем – жертва ганебної провокації, ігнорується правоохоронцями. Хоча на останнє питання відповідь просто – резонансна справа потребує оперативної реакції, а людину, яка щойно встала з операційного ліжка зробити крайньою надзвичайно легко. Зараз не карають винних. Зараз роблять “терпілами” слабких та беззахисних.
Не лише Артема затисли коліщата каральної машини. Наразі ще четвера молодиків, які навіть не проходили в неділю поруч з Володимирською, 2 знаходяться певно на оздоровленні в ІТУ на Подолі. Можливо молодим хлопцям, серед яких один неповнолітній, сплести лапті швидше, ніж дорослому Артему? Це питання на совісті міліції.
Залишається гадати, кому вихідне подібне шоу? Для чого людини, що прийшлся з дружиною та малою дитиною накидатися на кiльканадцять головорiзiв? Хто не побоявся вдягнути на руку кастет? Хто хочу дограбувати країну остаточно роз’єднавши її полум’ям ворожнечі? Хто готовий заради примарних успіхів на позачергових виборах спаплюжити життя ще одній українській сім’ї? Чому деякі прибічники УПЦ МП діяли так нахабно, неначе “господа” джеймси бодни чи просто офіцери ФСБ на спеціальному завданні? Кому заважає наша національна єдність? Чому російські канали відверто провокують і змальвують нам міфічний погром скінхедами, яких між іншим ніхто не бачив, погром православної церкви. Навіщо, в решті решт, сварити українців та росіян? Висновки робіть самі. http://untp.org.ua/index.php?id=780
