Марш проти міграції: перебіг подій

17:00 — На станції Метро “Ботанічний
Сад” почали збиратися перші учасники маршу. В цей час там знаходиться більше сотні ментів.

18:00 — На місці збору вже до півтисячі
людей. Починаються перші сутички (молодь нетолерантно обходиться з
мігрантами, що намагаються просковзувати повз).

18:30 — Перші зіткнення з міліцією, зриваємо спробу забрати одного з соратників за підпалені фаєри.

19:00 — Прибуває останній підрозділ
“Патріоту України”. Починається шикування. Барабанщики відпрацьовують
дріб, колона швидко розбирає прапори, банери, нарукавні пов’язки,
роздаються листівки. Вражає кількість учасників — нас більше тисячі.

19:30 — Лунає команда на вихід колони,
барабанний дріб і перші заряди: “Пам’ятай чужинець — тут господар
Українець!”, “Мігранти — геть додому!”, “Одна раса! Одна нація! Одна
батьківщина! Це — Україна!”, “Чайка Максим — не забудем і помстим!”,
“Один за всіх! І всі за одного!”, “Революція!”. Настрій у всіх
припіднято-урочистий і в той же час веселий і бойовий.

20:00 — Опиняємося біля “макДональдса”.
В “символ процвітаючого капіталізму” летять десятки димів та фаєрів.
Купки арабів, відвічних завсягдатаїів “макДональдсу”, тікають від
колони з усіх ніг. Починаємо співати “Жовто-блакитні” та “Ліс шумить,
яри гудуть!”

20:30 — Крокуємо площею Свободи. Біля
міліцейської дільниці, прямо на площі відбувається жорстка сутичка між
колоною та основною масою АСАВів. Причина сутички — здоровий п’яний
дегенерат зі своїми друзями, що бурхливо виражав нелюбов до “фашистів”
і любов до мігрантів. Отримавши від Провідника в голову, дегенерат
зникає, замість нього у Провідника вчіпляються з десяток ментів.
Соратники кидаються на допомогу. За секунду вся колона приходить у рух,
збиваємо ментів з асфальту, відбиваємо всіх наших. Старшина з трудом
заспокоює соратників, але з дільничного пункту міліції вже починає
валити дим, чергові ППС-ники тікають зі своєї “будки”. Захоплена
маленькою перемогою колона починає скажено танцювати, скандуючи
“А.С.А.В” та “Гопота в погонах”.

21:00 — Рухаємося Сумською,
перекриваємо Римарську, виходимо на площу Конституції. Тут проходить
фінальна частина акції. При загальному піднесенні, в фаєрах і димах,
колона слухає короткі промови Ідеологічного референта та Провідника,
присвячені чужинській окупації країни та ментівському “бєспрєдєлу”, що
покриває мігрантів і саджає патріотів. Так як менти ще вранці
відправили на штраф-площадку нашу вантажівку, що повинна була слугувати
помостом, то трибуною стає величезний танк-пам’ятник часів Першої
Світової війни, що стоїть посеред площі. Останнє — хвилина мовчання в
пам’ять побратима Макса Чайки та національний гімн, що виконується з
величезним піднесенням.

17 квітня вперше у ХХІ столітті
у Харкові та й на всій Східній Україні більше тисячі правих зібралися
разом на спільну акцію. Вороже налаштованих перехожих були одиниці, а
більшість, причому як молодь, так і люди похилого віку, радо вітали
марш. Наші ідеї ширяться в масах і підтримуються Українським народом.
Наші ряди стають щільнішими і чисельнішими. Наші кроки скоро відчує вся
Україна. Джерело правдивої інформації: http://sna.in.ua/archives/8573?nggpage=3 .