Люди дуже схожі на вікна. Одні закриті, інші відкриті. У одних прозоре скло, інші наглухо зашторені. Одні назавжди розбиті, інші відбивають яскраві вогні. А ще бувають вікна в нікуди і з видом на кладовище. Бувають з кольоровим скельцями. Красиво, але втомлює. А бувають дзеркальні. Зсередини усе видно, а туди заглянути не можна. У всіх вікон є дещо спільне: вони або дивляться одне на одного або поперед себобою. І лише деякі вікна дивляться в небо…[Приєднана...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Збагнеш з літами: диво – день,Що настає опісля ночі,Коли сподіваного ждеш,Коли незвіданого хочеш. Душа ж, неначебто трава,Що в росах сонця виглядає.Скажи: не маю сподівань,І я скажу: тебе немає. А день новий, щоб після снівТебе жаданої торкнутись,Щоб за вікном почути спів,Душі своєї спів почути. І йти навстріч тому, що ждеш,Що над усе у світі хочеш.Це – справжнє диво: стріти день,Що настає опісля ночі. Мов любій сонячні словаПро те, як ти ...

Читати далі...

Останній шістдесятий...[Приєднана картинка]— Я зачекалась твоїх слів, Посидь зі мною, Друже. Подалі від холодних днів І галасу «недужих». Заглянь у вічі й розкажи Так тихо й гомінливо, Як Ти свою віддав любов Так просто й неквапливо. Чому немає вороття З дороги за Тобою? Чому ж у мене не життя - Одне лиш поле бою? Чому троянди цвіт живий На стеблах з колючками? Краси цієї не торкайсь, Не обіймай руками. Чому добро мовчить крізь тінь, А зло вершить у світі...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Жила-була Абсолютно Незалежна Жінка. Десь зо три роки тому вона почала і зараз (так вона думала) стала такою – абсолютно незалежною. І цим вона страшенно пишалася. Жінка прокидалася із дзвінком будильника і ніколи не ніжилась в ліжку. Їй було байдуже що пити зранку – каву або чай. Вона довго долала залежність від кофеїну. І здолала, заразом вилучивши зі свого раціону усе солодке і калорійне. Тому пила вона уранці воду і їла несолодку і несолону вівсянку...

Читати далі...

«Перша людина, про яку ти думаєш вранці і остання людина, про яку ти думаєш ввечері перед сном — це або причина твого щастя або причина твого болю...» Еріх Марія Ремарк[Приєднана картинка]Як би ж то ти вміла читати,То ти б між стрічок прочитала,Що вірити – значить кохати,Хоч іноді цього замало! Якби ж то ти вміла кохати,На відстані б ти відчувала,Що думка про тебе багатоТак важить, що світу замало! Якби ж то ти уміла чекати,То іншому би не віддала,Того що не...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Дуга – в сплетінні рук і ніг, Бо вже вуста замкнули коло: О, як ти солодко неволиш Мене, віддавшися мені! На електричному стільці В сто тисяч ват – твій бранець – стлію, Як від розряду скрикне тіло Твоє й моє о миті цій… І стогін твій вплететься в мій Та, наче музика, пливтиме. І промінцями золотими Прикрасить сонце ранню мить. В ній соловейко за вікном Розсипле трелі – срібні, ніжні. І...

Читати далі...

[Приєднана картинка]На гойдалці мрій дочекались весни:Ой гойда та гойда, кохана!Угору – аж дух перехоплює, вниз,І квітень настав довгожданий! А з ним – у промінні блакитних небес –Вернули натомлені птиці додому.У мареві ранку намрію тебе,У співі пташок весняному! І вже не спинити розквітлих бажань –Про зустріч так бажану мріюРанкові тумани мов хвилі біжать –Неспинні, неспішно сивіють І бозна-що можуть намарить вони,Аби ти світилась від щастя та й годі!На гойдалці мрій...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Мені не важко знов тебе втрачати, Бо як я втрачу те, чого нема? Всі наші дії – то є просто гра Як вірити, дружити і кохати.Мені нелегко все це визнавати, Але втомилась змучена душа Роками гратись в те, чого нема, Тому тебе так легко відпускати…Але тобі не хочеться це знати! Хоч те що є для нас обох тюрма, Ти хочеш мене випити до дна, І змушуєш терпіти, і страждати. А я хочу по-справжньому кохати! Але життя для тебе – то є гра, В якій бажання нового...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Зима відкрилася мені Мов одкровенням дорогим: Як ті сніги, спливають дні, І тануть дні, як ті сніги. Блискучі, білі – як життя. А чорні – схожі на біду: Без вороття, без вороття Вони, підталі, в землю йдуть. І я піду, як ті сніги… Мені відкрилася зима, Як втратив друзів дорогих: Не повернуть – кого нема. І той пішов, і та, і ті… Як ці сніги. Хоч клич, хоч ні. Мої ясні ви, золоті, Мого життя ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Заклинателі змій і вогню, Я, на жаль, так, як ви, не умію: Укотре закликаю весну, Та подібна вогненному змію, Норовлива така ж і палка, Не дається! Мо став я нездатним, Бо давненько вже не в юнаках: А то був би ще той заклинатель!.. А весна – у віночку дівча. Де ж мені до дівчати – їй-богу! Вже й піснями її зустрічав, І освідчився в щирій любові... Посміхнеться з-за хмарки мені, Кокетуха...

Читати далі...