Жага життя

Збагнеш з літами: диво – день,

Що настає опісля ночі,

Коли сподіваного ждеш,

Коли незвіданого хочеш.

Душа ж, неначебто трава,

Що в росах сонця виглядає.

Скажи: не маю сподівань,

І я скажу: тебе немає.

А день новий, щоб після снів

Тебе жаданої торкнутись,

Щоб за вікном почути спів,

Душі своєї спів почути.

І йти навстріч тому, що ждеш,

Що над усе у світі хочеш.

Це – справжнє диво: стріти день,

Що настає опісля ночі.

Мов любій сонячні слова

Про те, як ти її кохаєш.

Душа ж, неначебто трава,

Що в росах сонця виглядає.

Зігрілась сонячним теплом,

Милує око зелен рястом.

І мов промінчика зело –

Отак душа жадає щастя.

Живе сподіваним вона –

Іти, кохатись, прагнуть дива.

В цім суть життя. Й мета одна:

Щоб почуватися щасливим.

О, диво дня, нових бажань

І відкриттів, що несть числа їм.

Скажи: не маю сподівань,

І я скажу: тебе немає.