Ох і багато вермішелей і локшин швидкого приготування я перепробував за крайні 3 роки! Це вже буде аж 12-а дегустація! За таке шлунок і підшлункова не подякують... Однак, як тільки на ринку з'являються новинки, виникає непереборне бажання продегустувати їх. Так вийшло і цьогоріч: два тижні тому вперше скуштував вермішелі "Chibi" від нового виробника — ПП "Віліс", а сьогодні буду їсти і робити огляд на ще одні вермішелі цієї ж фірми — "Garnenka". 

Асортимент представлений чотирма різновидами (що небагато, але так менше фоткати і фільмувати, та й все одно це достатня кількість для огляду). Смаки класичні, як і дизайн. Щодо поширеності, в мережах супермаркетів не бачив у продажу. Хоча не виключаю, що ці вермішелі можна зустріти у західних областях, в місцевих магазинах. Втім, вони доступні в інтернет-магазинах і маркетплейсах. Причому не лише оптом, а й у роздріб. Тому при бажанні їх цілком реально придбати.

1. У цій дегустації — вітчизняні вермішелі швидкого приготування "Garnenka" чотирьох видів: зі смаком курки, зі смаком гострої курки, зі смаком грибів, зі смаком сиру та зелені. Вага пачок стандартна — 60 г. Вартість становить від 8 до 11 грн. (я, звісно, купив там, де дорожче).

За очікуваннями, це має бути звичайна вермішель. З імітованими смаками та ароматами (оскільки зазначено, що "зі смаком"). Проте, з соняшниковою олією. Тож цікаво, наскільки вермішель з назвою "Гарненька" буде гарненькою?

Треба було десь пробздітись, бо безсоння вже замучало, а порнхаб вже не допомогає заснути.

З радістю полазив би по закинутостям, але де їх взяти? В/ч на Нивках перетворилась у будмайданчик. Овочева фабрика теж. Агрокомбінат "Пуща-Водиця" — туди ж. Так вирішив пошукати нові місця в парку "Дубки". В принципі, я вже заходив у парк. Причому давно, років 6-7 тому. Але вглиб далеко не просувався.

Правда, виявилось, що це не "Дубки", а "Сирецький гай". А я думав, що "Дубки" по обидві сторони вулиці Стеценка.

Казав собі, що більше не піду в ліс, бо набридло. Але знайшов нові місця — пройшовся від джерела вздовж річки Притварка (а не вздовж автомобільної дороги). По туристичній стежці й справді є мальовничі місця. Та до джерела не навідувався років 4. Так є трішки нових вражень.

Хтось викинув крісло у ліс.

Були і ще інші цікавинки.

Кілька тижнів тому пройшовся до лісу, за маршрутом 9-річної давнини. Правда, пройшов його не повністю. Однак відкрив для себе нові місця (пішов не тією стежкою) і відвідав місцеві цікавинки — долину Надсона і ділянку вузькоколійки.

Що примітно, на вихідних народу була купа. Спочатку подумав, що генеральне прибирання перенесли або подовжили, але виявилось, що то відпочивальники. Причому знахабніли до того, що по лісу ганяють на квадроциклах, позаїжджали на машинах.

У воєнний час займатися блогерством проблематично, адже багато чого показувати заборонено або небажано. Саме тому частина відеоблогерів і фотоблогерів перейшла на щоденник, а інша частина взагалі призупинила ведення своїх блогів/каналів. Я ж вирішив примкнути до першої когорти, повернувшись до формату щоденника. В усякому разі, у цьому блозі — відеоблог поставив на паузу. І ось, врешті-решт, наважився на фотозвіт. Правда, довелося помучитись із фотохостингом, який вчергове заглючив.

1. В умовах війни назбирати матеріал було важко. Сподіваюсь, що у цьому пості нічого секретного не видам. Тим паче, в соцмережі й так викладають знімки.

У цьому звіті, переважно, побут, обстановка з постачанням товарів, обстановка у місті (те, що не заборонено показувати).
[ Читати далі... ]

Скуштував польський йогурт. Смакота!

Відчувається смак чорниці (або лохини — "голубики" - рос.).

Але головне не лише смак, а інгрідієнти. І в цьому він дуже відрізняється від вітчизняних йогуртів.

Необхідність придбання нового телефона була обумовлена тим, що з попереднім сенсорним мобільником мама не захотіла розбиратись. Взамін взяла кнопковий. А батько освоїв і перетворив колишній мамин смартфон на "цеглу". Однак у нинішній час треба бути в курсі повітряних тривог — і найкращим джерелом інформації  є Ютуб, оскільки на радіо забувають повідомляти про відбій і не розповідать що і куди летить. Тож інформування вирішувалось зверненням до мене з проханням подивитись карту тривог на своєму смартфоні. Але для цього потрібно було часто відволікати. Надодачу, в світлі нещодавних новин, виник додатковий аргумент — посилення мобілізації. В зв'язку з чим є висока ймовірність, що запитувати мене про обстановку не буде можливості:( Тому мама помаленьку освоює користування сучасним смартфоном.

1. Смартфон Realme C67 (на 6ГБ оперативки) — низькобюджетний топ. Він не лише новий (дебют моделі — грудень 2023), а й має непогані характеристики. За продуктивністю подібний до мого Realme 6 (порівняння буде наступним фотозвітом). Потужність зарядки така сама (33 Вт). Ще й виглядає симпатично. Особливо, в зелено-золотистому кольорі "Sunny Oasis". Та й коштує, якщо не помиляюсь, стільки ж, за скільки купляв свій телефон 3 роки тому. При цьому оснащений процесором Snapdragon 685, а не MediaTek, чи Unisoc. Має величезний (більший, ніж на моєму) 6,72" IPS дисплей з роздільною здатністю Full HD+ з частотою 90 Гц. Забезпечений стереозвуком. Плюс має фішку — міні-капсулу на фронтальній камері, як на Айфонах. Сама фронтальна камера з вирізом, як в дорожчому сегменті. Не останньою причиною вибору цієї моделі було й те, що я вже знайомий з цим брендом і він мені подобається. Одним словом, я б і собі такий купив. Якби не декілька нюансів... Фотокамера хоч і виглядає кращою, бо має 108, а не 64 МП, але відсутні ширококутний і макро- режими, тоді як відеозйомка підтримує максимум 1080p 30fps. І головне те, що операційка — "урізаний" Android 14 Go. Тож, попри те, що C67 схожий на апарат більш високого сегменту, як кажуть, "не все так однозначно".

Ну і, звичайно, не обійшлося без приколів. Спочатку на радощах замовив не в тому кольорі — довелося в паніці скасовувати замовлення і оформлювати нове. Ще й повівся на маркетинг і прикупив чохол (виявилось, був в комплекті). Мало того, внаслідок редагування покупок був змушений переплатити (правда, гроші за скасоване замовлення повернули). А "вишенькою на торті" була паралельна зйомка дегустації. Не кажучи про те, що готував публікацію у кепському настрої. Тому смартфон був єдиною радістю.
[ Читати більше (+49 фото)... ]

Треба було пройтися у справах, поки нема ожеледиці, а заодно вирішив прогулятись до одного з парків. Дещо нафоткав.

Правда, на окремий звіт недостатньо. Пишіть, що ще можна сфоткати.

Як би не любив своє місто (а чи є за що любити?), і воно набридає.

Цікаво, чи стоїть новорічна ялинка?