[ Читати далі ]

Kateryna Burrel

Баба, дізнавшись про першу вагітність невістки, звонить подрузі: «Так, Галю, вагітна Наталя. Щастя то яке! Нарешті Боженька послав діточок. Надіюсь, буде подібне на мене. Галю, я її одразу попередила, що про вагітність нікому не можна розказувати, нікому, особливо перші 3 місяці. Головне, щоб ніхто не знав. На облік підем ставать під покровом ночі, в мене в реєстратурі є связі. Я за коробку Червоного маку все порішала. А шо я? Я лише тобі розказала, Ліді з кутка, Марусі Петькиній і Матушці в церкві. Але це великий секрет, то ти ж нікому. Так, так, знаю, що не можна їй стригтись, фарбуватись, ноги схрещувань, як сидить, шить, в’язать, через бульбу переступать, фотографуватись... Шо ще забула? А! Любиться теж не можна! Кончилось, вже долюбились. Можна 9 міс і потерпіть. Я Альошку налякала, що як ще раз побачу, що він її за попу щіпає, то принесу в їх спальню розкладушку, вмощусь і буду пильнувати...»
Невістка вагітна 2 внуком: «Алло, Галю! Так, знов! Єсть контакт. Невпильнувала баба! Ну де єдин, там двоє. Діти - то щастя. Сказала невістка, що на цей раз не буде мене слухать, а піде підстрижеться, нігті і рєснічки наростить. Бо всю попередню вагітність проходила, як висрана ягода, а в цю хоче бути красівой і спокусливой для Альошки. Колись чистого фартуха вділа і вже спокуслива, а тут бач шо треба видумувать? О часи пішли!»
Невістка вагітна 3-м внуком: «Алло, Галю, алло? Шось погано чую, алло! Слухай шо! Наталя з тими рєснічками, видно, така вже Альошці гарна була, що другому внуку 3 міс, а вони вже третє склепали. Я в шокові! В неї кожна вагітність, або коли картоплю садить, або як буряки чистить. Коли вже ця богиня плодородія на город покажеться? Ну, але то щастя велике, так. А я шо? Я радію, але якось швидко все стало. Баба не вспіла опаментатись. Ну, так, два внучка є, то третя хай буде дівчинка. Галю, мо і я на рєснічки піду? Може таки ще пару раз з дідом переморгаєм, на старості років?»
Наталя чекає 4-те дитя: «Галю, за три літа штири діта! Мої діти помішались, ґвалт! Невістка сказала, що вона -вєдіческая женщіна. Вона Альошці дарить любов і насолоду, а він їй достаток і безопасность. Мені дід щороку сервіза дарить, а оказується можна було безопасность заказувать. Дурдом якийсь! Вони помєдєтірували і вирішили, що родить будуть стільки, скільки всєлєнна їм пошле дітей. Бо всєлєнна їх забезпечує і оберігає. Хай би ще та всєлєнна їх картоплею забезпечила, щоб нам з дідом менше тих городів тримати. Що вони будуть робить з 4-ма дітьми? Це ж їх накормить, одіть, вивчить... Живе одним днем , молодьож! Роблять бабі нєрви...»
Невістка вагітна 5-м: «Галю, алло, буде п’ятий. Мітька, капни мені Барбовал на цукор, бо серце зробилось, як горішок. Да, Галю, чуєш? Вони його в Непалі намедитірували. Називається «дурне поїхало в турне». Так, памятаєш вони влітку «просвітляться» їздили, поки я гляділа 4 онуків? Просвітлились! Поки Наталя з Альошкою, як горні козли, по непальським схилам лазили, ці малі спиногризи всі закрутки ще в серпні зжерли. Льох пустий. Ага! Ми там з дідом від них часом переховувались, то я знаю, що кажу. Пустий! Вони корову пробували осідлать, в неї аж молоко пропало.! А кури їм зразу в жмені неслись, з переляку. Вони ж бідного кота вчили плавати в цебрі з водою. Нявчик після цього заліз під стелю, за образи, і не вилазить. Бач, заглянув в очі смерті і став до Бога ближче. Пішли нарвали мені букетів, кажуть хотіли зробить приємно, зарази такі. Як чого я серджусь, Галю?! Як це чого? Бо букети були з цвіту картоплі! Короче, робим з дідом паспорти і їдем в Італію на заробітки. Хоч отдихнем там трохи. Бо бачу, що Альошкіна всілєна закругляться з подарками не збирається, а ми ще хочем пожить...»

Завітала з женехом 

Внучка до бабусі. 

Дуже модний той юнак, 

З сережкою в вусі. 

Стала бабця прискіпливо 

Його оглядати: 

З ким же хоче її Галя 

Долю поєднати? 

Й ось на джинсах 

Вона погляд пильний зупинила, 

Похитала головою, 

І заговорила: 

-Ой напевне у біду, 

Дітки, ви попали, 

Бо я бачу, що штани 

Собаки порвали, 

Тож знімай мерщі їх, синку, 

Зараз залатаю, 

Професійна ж бо швея, 

Як зробить це, знаю. 

Посміхнулася Галинка: 

-Дірки, то пусте, 

І чим більше їх, Бабусю, 

Вже стає круте! 

Як зачула таке бабця 

Про сучасну моду, 

Піднялася зі стільця, 

Й пішла до комоду. 

-Залишилося з дірками 

Дідове лахміття, 

Вже хотіла викидати, 

Діточки, на сміття. 

Тож хутчіш його, Валеро, 

Бери, приміряй, 

Це мій буде подарунок, 

Внучку, заберай!!! 

Прикольна сценка з цьогорічного «Вечірнього кварталу». Хочва в ній гумор і плоский — та все одно смішно.

«— Съезд сторожей?
— Судя по рожам, да!»



«— Шо, всё-таки, вспомнили, хто вы?
— Нет.
— Да, малая. Мы — сторожа.»

«Вот вы тут ерундой занимаетесь, а мир — непростая штука»

Чи можу я подарувати чоловікові золотий мерседес? ... Легко! Люблю його ... Балую