хочу сюда!
 

Света

45 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 25-55 лет

Заметки с меткой «україна»

Єднаймося чи як?))

ПО РАЗНОМУ можно относиться к деду, но тут он абсолютно прав!

Кравчук: "Щодо заклику про об’єднання: мій друг Ющенко нехай піде до тьоті Мані, яка отримує 1400 гривень і не може заплатити навіть за комунальні послуги, і їй скаже об’єднуватися навколо Порошенка. Це фантазія. Об’єднуватися потрібно навколо стратегічних цілей держави… Ніколи я не чув, щоб у США була така фраза «об’єднатися навколо президента», у Європі не чув. У них є стратегічні цілі, яких потрібно досягати"... (с) Чаплига

Гройсман турбує Гройсмана

Ремонт доріг чи реформа держслужби: що більше турбує Гройсмана як прем'єра
 18 липня 2018, 10:30

Поки нардепи відпочивають на канікулах, «Слово і Діло» вирішило пильно вивчити, як виконують свої обіцянки члени Кабінету міністрів. Пропонуємо подивитись, яким запевненням і планам міністри віддають перевагу та приділяють більше уваги, а що відсувають на другий план. Почнемо з прем'єр-міністра.

Володимир Гройсман став прем'єр-міністром України 14 квітня 2016 року. Відтоді він дав 288 обіцянок, з яких виконав 93, а 32 – провалив. Ще 163 його запевнення перебувають у процесі виконання. За нашими підрахунками, за два роки прем'єрства Гройсман виконав 32% обіцянок.

Виходячи з риторики прем'єра, основна його увага зосереджена на розвитку транспортної інфраструктури. Принаймні в цій сфері Гройсман дав найбільше обіцянок. Однак за два роки йому вдалося виконати 28% від запланованого. Причому з 58 «інфраструктурних» намірів 41 стосується доріг. Можливо, такий скромний відсоток виконаних обіцянок пов'язаний із тим, що половину з них він дав у 2018 році. Нагадаємо, що на будівництво, реконструкцію, капітальний і поточний ремонт доріг у всій країні цього року Кабмін виділив 6 мільярдів 600 мільйонів гривень. Передбачається, що на ці гроші до ладу приведуть майже 500 кілометрів трас.

Ще 14 запевнень стосуються залізниці, причому 6 із них Гройсман дав ще в 2016 році. Дві обіцянки вже провалені, 6 – виконані, ще 6 прем'єру потрібно втілити в життя. Щодо авіасполучення, то з трьох запевнень із 2016 року поки жодне не виконане.

Як працюють міністри Гройсмана. Дайджест обіцянок Кабміну з 31 травня до 25 червня 2018 рокуКриміналізація контрабанди, лоукости в одеському аеропорту та нові Палаци спорту в шести обласних центрах – 45 нових обіцянок міністрів у червні.26 червня 2018, 19:00

Трохи краще йдуть справи з рівнем виконання обіцянок прем'єр-міністра у сфері економіки й бізнесу. Із 41 запевнення 23 були дані в 2016 році. Загалом Гройсман зміг виконати 18 намірів, а 2 – провалити. З 19 обіцянок, пов'язаних зі збільшенням кількості робочих місць, збільшенням зарплати та новаціями для економічного зростання, Гройсман 7 виконав, а 2 – провалив. У сфері захисту та допомоги бізнесу прем'єр дав 18 зобов'язань, з яких 8 виконав, ще 10 перебувають у процесі виконання. За два роки на посаді прем'єр-міністра він виконав 44% обіцянки у сфері економіки.

Половину запевнень Гройсман виконав у сфері інновацій та онлайн-послуг. Це найвищий показник у всіх сферах діяльності прем'єр-міністра. Відзначимо, що загалом за цією темою він дав лише 4 обіцянки, 2 з яких виконав.

Щодо забезпечення українців пенсіями, пільгами, субсидіями, то прем'єр-міністр виконав 6 обіцянок із 15. Знову ж, пік даних прем'єром зобов'язань у сфері соцзабезпечення припав на 2016 рік, коли він дав 8 запевнень. Поки що рівень виконання обіцянок на тему становить 40%.

На другому місці за рівнем виконання обіцянок перебуває реформа держслужби, яка включає й внутрішньовідомчу діяльність Кабміну. З 20 запевнень прем'єру вдалося виконати 45% планів на тему.

Набагато більше обіцянок дав прем'єр у сфері національної безпеки та правоохоронних органів, але гірше впорався з їх виконанням. Так, із 41 обіцянки він здійснив 27% зобов'язань. З 18 обіцянок, що стосуються ВСУ, Нацгвардії, «Укроборонпрому» та зони АТО, Гройсман виконав лише 5. Щодо правоохоронних і контрольно-наглядових органів прем'єр дав 22 обіцянки, з яких зміг виконати 5, а 3 – провалити. Пенітенціарна служба удостоїлася лише однієї обіцянки Гройсмана, щоправда, була виконана.

У сфері енергетики прем'єр впорався зі своїми планами на 43%. З 23 обіцянок він виконав 10 і ще стільки ж належить втілити в життя.

Прем'єр-міністр ще не виконав жодного запевнення щодо судової реформи та захисту екології. Ще дві його обіцянки, які стосуються виборів, чекають свого вирішення: Гройсман обіцяв, що балотуватиметься до Верховної Ради, й сказав, що не збирається йти в президенти.

Детальніше – на інфографіці.

Раніше ми писали, як працювали міністри Гройсмана в червні.

Також ми аналізували, як Кабмін Гройсмана виконував свої обіцянки протягом двох років роботи.

На Житомирщині 2019-й оголосили роком Бандери

На Житомирщині 2019-й оголосили роком Бандери
 27 липня 2018, 00:02
У Житомирській області України 2019 рік буде оголошений роком Степана Бандери. Відповідне рішення сьогодні ухвалила Житомирська обласна рада.

У Житомирській області України 2019 рік буде оголошений роком Степана Бандери. Відповідне рішення сьогодні ухвалила Житомирська обласна рада.

Про це передає «Слово і Діло» з посиланням на УНІАН.

«Сесія підтримала це питання, погодившись з рекомендацією комісії з питань регламенту, депутатської діяльності, місцевого самоврядування, законності, правопорядку та антикорупційної діяльності», - йдеться в повідомленні.

Крім того, облрада рекомендувала Житомирській міськраді при формуванні міського бюджету на наступний рік врахувати необхідність виділення грошей на установку в місті пам'ятника Бандері.

Одеситку посадили до в’язниці на 5,5 років за підкуп виборців

Одеситку посадили до в’язниці на 5,5 років за підкуп виборців

Автор Лобанова Єлизавета - 12:45, 04 Гру, 2018370
Одеситку посадили до в'язниці на 5,5 років за підкуп виборців - today.ua



В Одеській області жінку ув’язнили на 5,5 років за неодноразовий підкуп виборців на користь місцевої політичної сили. Про це повідомила речниця генпрокурора Лариса Сарган.

Як повідомляється, у квітні 2018 року перед виборами голови та депутатського корпусу Кілійської міської об’єднаної територіальної громади жінка підкуповувала виборців у місті Кілія та у селищі Шевченкове Одеської області. Схема передбачала укладання безоплатних угод з кандидатом для проведення агітації, а згодом голосування за певних осіб. Шахрайка пропонувала місцевим жителям, які перебували у скрутному матеріальному становищі, по 600 гривень за голос. Гроші обвинувачена виплачувала частинами – 200 гривень до голосування, решта суми – після.

Кілійський районний суд постановив засудити зловмисницю на 5 років і 6 місяців за порушення положень виборчого законодавства (ч. 2, 4 ст. 160 КК України) з позбавленням права займатись діяльністю, пов’язаною з виборчим процесом

https://today.ua/odesytku-posadyly-do-v-yaznytsi-na-5-5-rokiv-za-pidkup-vybortsiv/

На скільки підвищать пенсійний стаж


На скільки підвищать пенсійний стаж



Автор Лобанова Єлизавета - 16:38, 09 Гру, 201831122
Кожен другий українець залишиться без пенсії: на скільки підвищать пенсійний стаж - today.ua
З наступного року мінімальний пенсійний стаж щороку збільшуватиметься на 12 місяців, і до 2028 року він становитиме 35 років. Таким чином, через 10 років тільки половина 60-річних громадян зможуть вийти на заслужений відпочинок. Про це йдеться у законі "Про підвищення пенсій".

З 1 січня 2019 року на пенсію зможуть вийти ті, хто має як мінімум 26 років стажу. Ті, у кого стаж менше 15 років, не зможуть претендувати на виплати від держави, їм доведеться попрацювати до 65 років.

Ідея нової пенсійної реформи полягає у тому, що ті, хто працює, виходять на пенсію вчасно.

Закон "Про соціальний захист населення" передбачає три причини для тимчасової відміни пенсії або відмови в ній: якщо не виконали вимоги щодо стажу (15 років для пенсії в 65 років і 26 років – у 60 років), якщо надали неправдиву інформацію, якщо не проживаєте за місцем реєстрації (живете на непідконтрольній території або тривалий час перебували за кордоном).

Страхова медицина в Україні колись може буде

Фото: Tumisu / pixabay.com
Фото: Tumisu / pixabay.com
Медичне страхування для кожного. Чи не час взяти приклад з Грузії?

Напевно, ніщо не коштує українцям так дорого, як безкоштовна медицина, гарантована Конституцією. Рівень фінансування державою системи охорони здоров'я ставить Україну в один ряд з африканськими країнами. Бюджет на медицину ніколи не дотягував до рекомендованого Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) мінімуму у 5% ВВП. Будь-яка економія на здоров'ї призводить в найкращому разі до дисбалансу, в найгіршому — до руйнування системи охорони здоров'я — застереження ВООЗ збувається в нашій країні, де медична допомога стає дедалі недоступнішою для більшості хворих.

Кардинально змінити ситуацію не допоміг і ухвалений восени минулого року закон №6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів». Оптимісти вважали прописану в ньому норму про бюджет на охорону здоров'я щонайменше 5% ВВП жирним плюсом. Проте мали рацію юридично підковані реалісти, які назвали цю новелу нікчемною і чистим популізмом. Заявлена норма суперечить ст. 95 Конституції, де написано, що «виключно законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків».

Так ось, на охорону здоров'я у проекті бюджету-2019 від загального пирога збираються відрізати трохи більш як 3% ВВП. Медреформа красиво виглядає на папері, однак цифри говорять самі за себе: на медицину виділяється дедалі менше (за останні три роки фінансування зменшилося з 3,6% до 3,1% ВВП). Чиновники віщають про покращення, що нагадує анекдот: «Раніше ми жили добре, а тепер ще краще... Але все-таки хочеться знову пожити добре!»

 

Медицина пішла з мас-маркету, для багатьох наших громадян перетворившись на бутик високої моди. І якщо без одягу haute couture можна щасливо і здорово прожити, то недоступне і неякісне медобслуговування змушує українців не помічати симптоми, обходити поліклініки та лікарні десятою дорогою, через що хвороби запускаються. Як підсумок, в Україні на хронічні неінфекційні захворювання страждає до 60% дорослих і майже кожна п'ята дитина. Боронь Боже зіткнутися з більш серйозним, а значить і витратним захворюванням. На жаль, у нашій країні діагнози часто перетворюються на вироки.

Дати можливість українцям отримувати своєчасну, якісну і безкоштовну медичну допомогу, забезпечити необхідний рівень фінансування системи охорони здоров'я могло б запровадження обов'язкового медичного страхування (ОМС). Цим шляхом пішло багато країн, в тому числі і пострадянські. За роки незалежності у нас було підготовлено безліч законопроектів про ОМС, якими визначалися правові засади здійснення обов'язкового медичного страхування. На жаль, питання досі залишається відкритим.

Загальне обов'язкове медстрахування як додаткове джерело надходжень (в умовах обмеженого фінансування медицини) могло б зіграти позитивну роль як для пацієнтів, так і для лікарів. Лікарям потрібно оновлення фонду медустанов, забезпечення лікарськими засобами, з якими вони повинні працювати згідно з протоколом (а не вручати списки препаратів пацієнтам).

Навколо цієї теми багато суперечок, питань, вона обросла страхами. Яку модель страхування обрати? В чиїх руках буде страховий фонд? Якщо держава не забезпечить належний контроль процесу і пара-трійка приватних компаній перетворяться на монополістів. Як підсумок, для наших громадян мало що зміниться. Головна проблема — корупція, що стала для нас чимось буденним і за багато років зріднилася з усією медичною галуззю, здатна звести нанівець будь-які починання...

«У нас є чотири джерела фінансування охорони здоров'я: державні витрати, витрати домогосподарств (платять пацієнти зі своєї кишені. — Ред.), приватні витрати і донори. Згідно з даними Держстату за 2016 рік, державні витрати становили 44,8%, приватні — 1,7% (сюди входить добровільне медичне страхування), витрати домогосподарств — 52,8% (або майже 96 млрд грн), донори — 0,7%. Тобто понад 95 млрд грн сплатили пацієнти, податки з цих коштів не платяться. З кожним роком частка домогосподарств зростає, а державних витрат — зменшується. Цифри показові: державного ресурсу не вистачає. Змінити ситуацію могло б запровадження обов'язкового медичного страхування», — вважає Тетяна Бутківська, голова комітету добровільного медичного страхування Ліги страхових організацій України.

Добровільне медичне страхування (ДМС) з'явилося в Україні не тому, що люди вирішили застрахуватися. У нас це відбувається корпоративно: великі компанії звикли страхувати своїх співробітників. Індивідуальне страхування коштуватиме набагато дорожче, тому дозволити його собі можуть далеко не всі. Цей сегмент медичного страхування практично не виріс за останні роки.

Ілюстрація: publicdomainpictures.net

Ілюстрація: publicdomainpictures.net

Медицина в Сакартвело

Досвід Грузії, яка перейшла до обов'язкового медичного страхування, вражає. Несподівано, наприклад, що приватна медицина тут становить 92% усього медичного ринку. В країні існують різні програми. Незахищені верстви населення (діти та пенсіонери) отримують медичну допомогу безкоштовно, за кошт бюджету. Всі решта платять страхові внески залежно від заробітної плати (при зарплаті, еквівалентній 10 тис. грн, майже 80% покриває держава). Є ліміти — певну кількість грошей на рік людина може витратити на те чи інше захворювання. Покривається також онкологія. Ця система є дуже динамічною, вона чітко побудована.

«У Грузії найбільш гнучка система, яка мені дуже імпонує. В районі на 50 тис. осіб лікарня виглядає як копія клініки в Німеччині. Тут можуть надати практично будь-яку допомогу. Планують розвивати і онкологію. Є офтальмологія. Більшість операцій на очах покривається медстрахуванням», — захоплено розповідає Олексій Дащенко, маркетолог компанії «Смарт Асистанс».

Важливий елемент — електронний реєстр незаможних (таких приблизно 20%), за них платить держава, але їх чітко контролюють. У Грузії немає незаможних, які приховують свої статки.

«У Грузії немає Міністерства охорони здоров'я. Є Міністерство праці, соціального захисту та охорони здоров'я. Пацієнт йде до ЦНАП (Центр надання адміністративних послуг — як ми їх називаємо). Наприклад, йому показано ендопротезування кульшового суглоба. Він бере відповідну форму, потім вибирає лікувальну установу і протягом кількох днів отримує відсоток співоплати (залежно від своїх доходів) на цю операцію», — розповідає Роман Деркач, заступник головного лікаря Інституту травматології та ортопедії АМН України.

Безумовно, Грузія — маленька країна, населенням з Київ. Часто нарікають, що перенести цей досвід на велику Україну непросто. Є приклад Молдови, яка зробила перші кроки на цьому шляху: тут медичне страхування є обов'язковою умовою (вартість страхування на рік — приблизно 6000 грн). Незахищені верстви населення — дітей та пенсіонерів — лікують безкоштовно. Є досвід безлічі інших країн, які можуть стати в пригоді Україні.

Можливо, варто прислухатися до слів Андрія Семиволоса, головного лікаря Київського міського дитячого діагностичного центру: «Я бачив, як працює і фінансується більшість країн Східної Європи, Балтії. У мене склалося враження, що держава не має брати якусь модель за основу. Враховуючи нашу ментальність та традиції, ми маємо створити власну систему, не маємо боятися, що вона відрізнятиметься від американської, німецької... Ми можемо залишити те, що було гарного в попередній системі, взяти сучасні елементи з інших та створити власну».

Андрій Семиволос як дитячий лікар вважає, що насамперед варто сконцентруватися на дітях: «Мені здається, що якщо розпочати саме з нашого майбутнього — наших дітей, ми швидше дійдемо до того, щоби впровадити медичне страхування і для всіх інших».

Безумовно, запитань поки що більше, ніж відповідей. В Україні не захищені не лише пацієнти, а й лікарі. МОЗ готує законопроект про індивідуальне ліцензування лікарів, найближчим часом документ буде зареєстровано у ВР. Також, згідно зі стратегією реформування системи медичної освіти, з 2020 року запроваджується ліцензування лікарської діяльності — відповідальність лягає не на юридичну особу (медичний заклад), а на лікаря. Лікарі будуть змушені страхувати професійну діяльність. До цього також потрібно бути готовим.

Днями до Верховної Ради внесли ще один законопроект про обов'язкове медичне страхування в Україні. Та наразі кількість не трансформувалося в якість. Напевно, все ж варто перейти до реальних кроків. Держава має почати хоча б з малого — надавати безкоштовну медичну допомогу насамперед для незахищених та малозабезпечених верств населення, ставити на чільне місце здоров'я і життя своїх громадян, а не економію бюджетних грошей.

При написанні статті використовувались матеріали круглого столу «Страхова медицина як інструмент збалансування охорони здоров'я. Візія, правове забезпечення, підводні камені та перспективи впровадження», захід відбувся у Київській міській раді.

https://racurs.ua/ua/2122-medychne-strahuvannya-dlya-kojnogo-chy-ne-chas-vzyaty-pryklad-z-gruziyi.html

Ось що було в Княжичах за версією винуватців

Княжичі: «контролери» за скоєнням злочинівКняжичі: «контролери» за скоєнням злочинів

Спецоперація із затримання зловмисників, яка мала характер «контролю за вчиненням злочину», — от що було в Княжичах за версією винуватців тих трагічних подій грудня 2016 року, які наразі мають статус підозрюваних поліцейських.

За версією правоохоронців, напередодні трагічної події група осіб вчинила розбійний напад у Києві та мала продовжити злочинну діяльність у Київській області. Спостереження за ними та ретельна розробка їхніх осіб привели поліцейських у село Княжичі, де було вирішено провести спецоперацію з парадоксальною для обивательського вуха назвою — «контроль за вчиненням злочину».

Насправді ж це ніякий не оксюморон, хоч і виглядає як навмисне поєднання суперечливих понять. Контроль за вчиненням злочину — це такий собі вид негласних слідчих розшукових дій (НСРД), що має за мету запобігання злочину та виявлення винних осіб. Контроль має різні форми, в тому числі є серед них і так званий слідчий експеримент. Саме його і обрали «контролери».

 

Наріжне питання в нашому випадку — зрозуміти, що ж саме відбувалося в Княжичах: контроль за вчиненням злочину як негласні слідчі розшукові дії для попередження злочину чи контроль за вчиненням злочину задля сприяння його професійному виконанню. Одне розкриває злочин, інше — розвиває.

За українським законодавством спеціальний слідчий експеримент полягає у створенні відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину (Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні).

Наприклад, створюється обстановка очікування посадовою особою хабара і перевіряється, чи справді зацікавлена особа готова його надати. Або залишаються на видному місці цінні речі для перевірки — чи не схоче певна особа заволодіти ними. Тобто має бути створено низку штучних умов, які виглядали б як обстановка, сприятлива для вчинення злочину. Отже, це штучне створення сприятливих умов для безперешкодного вчинення злочину і спостереження за намірами осіб як потенційних злочинців. Зауважу, що при цьому обстановка злочину має бути реальною лише для потенційних злочинців, тобто її не повинно бути де-факто.

Враховуючи, що двом фігурантам, що перебували у розробці Нацполіції як грабіжники, там само — в Нацполіції — і видали зброю напередодні спецоперації, можна стверджувати, що умови для скоєння злочину і справді створювались найсприятливіші. Окрім спорядження зброєю двох людей з банди грабіжників перед трагічними подіями у Княжичах жодних штучних умов створено не було. Та і це були не штучні умови, а справжня зброя і справжні особи, що розроблялися за подією пограбування в Києві, що сталося напередодні. Це не перебільшення! Серед осіб, що входили до кола фігурантів вчинення злочину, перебували діючі працівники Нацполіції, яким там само, в Нацполіції, видали зброю напередодні трагічних подій та оформили відрядження до АТО.

В чому ж тоді полягала суть законного процесуального контролю за вчиненням злочину під час спецоперації у Княжичах? Чи, може, мав місце фактичний контроль за вчиненням злочину задля сприяння йому? В такому разі, звісно, все мало відбуватись саме так, як і відбулось:

  • поліція м. Києва приховала спецоперацію в селі Княжичі від правоохоронних відомств Київської області;

  • паралельно у столичній поліції озброїли двох грабіжників, яких самі ж і розробляли;

  • інших грабіжників не затримали на місці злочину по гарячих слідах у селі, а відпустили до Києва;

  • розстріляли Державну службу охорони, яка прибула на сигналізацію, що спрацювала.

Якщо повірити у версію спеціального слідчого експерименту Нацполіції Києва, то на непідвідомчій їм території Київської області, без попередження колег з обласної поліції та прокуратури, в житловому секторі села Княжичі вони гралися зі створенням сприятливих умов для реалізації ст. 187 КК — вчинення розбою. Тобто озброєного нападу з метою заволодіння майном, пов’язаного з небезпекою для життя людей. Саме так вони пояснюють підготовку до спецоперації, виправдовуючи трагічні події трагічною випадковістю. В такому разі, виходячи з постанови про таке НСРД, вони визнають свідоме створення цієї небезпеки, ретельну підготовку до неї і створення умов для скоєння злочину.

Отже, за таких обставин підписанням і виконанням постанови про контроль за вчиненням злочину у вигляді слідчого експерименту правоохоронці свідомо йшли на злочин, документально засвідчивши це.

До речі, за всіма канонами кримінально-процесуального законодавства про контроль за вчиненням злочину в Княжичах була видана постанова київського районного прокурора. Проте нікого не збентежило, що в постанові не було жодного слова про узгоджені дії з силовими відомствами, що мають безпосередній стосунок до території контролю за вчиненням злочину. Які там узгоджені дії! Не йшлося навіть про те, щоби попередити поліцію Київської області та місцеве Управління поліції охорони, на територіальну юрисдикцію яких проникали «контролери» зі столичної поліції за узгодженням колег — «контролерів» з районної прокуратури.

Також логічно, що слідчий експеримент передбачає наявність у спецопераційній групі НСРД хоча б одного слідчого. Нікого не турбувало, що постанову про спеціальний слідчий експеримент виконували всі хто завгодно, окрім слідчих.

Завідомо та свідомо не повідомили, приховали. Чому? Якщо контроль законний — то це нелогічно, адже потрібна допомога, хоча би для усунення потенційних перешкод. Логічно лише в тому разі, якщо контроль злочинний. Навіщо посвячувати в це сторонніх, тим більше правоохоронців, ще й державну охоронну поліцію, яка опікується недоторканністю будинків.

Навіщо було оформлювати звичайне спостереження за грабіжниками під негласні слідчі розшукові дії у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі слідчого експерименту? Може, щоб надати солідності удаваній операції? Адже грабіжників не планували затримувати по гарячих слідах. Це стало гострою необхідністю вже після форс-мажорного взаємного розстрілу.

І все ж таки, хто саме був у Княжичах — «контролери» чи «гастролери»? Чи всередині Нацполіції між ними немає особливої різниці?

https://racurs.ua/ua/2184-knyajychi-kontrolery-za-skoiennyam-zlochyniv.html

Президент на Львівщині вшанував пам'ять героїв

Президент на Львівщині вшанував пам'ять героїв, які загинули у боротьбі за Україну

8 грудня 2018 року - 17:23

Президент на Львівщині вшанував пам

У рамках робочої поїздки до Львівської області Президент Петро Порошенко вшанував пам'ять героїв, які загинули у боротьбі за Україну.

Петро Порошенко встановив лампадку до пам'ятника Героям Небесної Сотні та ставши на коліно хвилиною мовчання вшанував пам’ять тих, хто загинув захищаючи європейське майбутнє України.

Глава держави також уклоном голови вшанував пам'ять українців, що віддали життя за свою державу, біля пам’ятника мужнім героям, що розташований у селі Жовтанці. На честь героїв на пам'ятному знаку зроблено напис: «Здобудеш Українську державу, або загинеш у боротьбі за неї. Героям України – вічна слава».

Також Петро Порошенко відгукнувся на пропозицію служителів місцевої церкви і разом із жителями селища взяв участь у молитві за всіх борців за волю і незалежність України у храмі Успіння пресвятої Богородиці. Настоятель храму, отець Ярослав подякував Главі держави за зусилля задля створення в Україні єдиної помісної православної автокефальної церкви. «З Божою допомогою ми бачимо, що цей час настає і будемо молитися, щоб 15 грудня Божа ласка і Святий дух зійшов на наших архієреїв і вони вибрали єдиного предстоятеля», - сказав він.

«Хай Бог дарує вам здоров'я, добра, спокою нашій державі», - звернувся він до Президента.

Глава держави зазначив, що дуже радий тому, що порушив графік поїздки і мав можливість помолитися разом із присутніми.  «Я дуже радий сьогодні бачити всіх вас. Бачити у цьому храмі, спільно помолитися за Україну, скористатися цією можливістю, щоб подякувати і священикам вашої церкви, які щоденно моляться за Україну, за перемогу нашого війська, моляться за владу, моляться за український народ», - сказав Петро Порошенко.

Рішення Вселенського Патріархату про надання Томосу про автокефалію українській православній церкві Глава держави назвав справжнім дивом, яке сталося з Божою поміччю. Петро Порошенко зазначив, що це не просто нова церква, на яку український народ чекав тисячу років. «Це об'єднання всіх церков. І це диво, коли ієрархи, які десятки років не спілкувалися між собою, Господь їх зібрав і благословив і вони направили звернення до Його Всесвятості, щоб він дарував нам автокефалію», - зауважив Президент.

Петро Порошенко підкреслив: «Вірю, що й нашим ієрархам церков Господь пошле мудрість і ми з вами будемо мати церкву».

«Прошу вас, моліться за те, щоб це відбулося, бо це не просто подія церковного життя. Це подія створення духовної незалежності нашої держави. Незалежності від Москви», - закликав Петро Порошенко присутніх віруючих.

«Цей Томос і ця церква для того, щоб українці об'єдналися. Для того, щоб Україна була єдина. Бо коли вона єдина – вона непереможна», - сказав Петро Порошенко. Він подякував кожному з присутніх за їх молитви. Президент також подякував місцевим жителям за зустріч і можливість поспілкуватися, додавши, що дуже зворушений їх прийомом.

Декларація ООН про Голодомор

Декларація ООН про Голодомор уперше засудила сталінський режим 

07/12/2018 - 18:47 



38 країн-членів ООН підписали Декларацію до 85-х роковин Голодомору, яка вперше засуджує сталінський режим. Про це повідомив спікер постійного представництва України при ООН Олег Ніколенко, – передає Еспресо. Декларація вперше засуджує сталінський режим, примусову колективізацію та конфіскацію продуктів, що призвело до загибелі великої частини українського народу. Також у ній наголошується на необхідності розкрити архіви для встановлення правди та підвищити обізнаність людей з причин та наслідків Голодомору. “Документ був підготовлений з ініціативи України. Якщо порівнювати з попередніми деклараціями до роковин Голодомору, значно зросла кількість і географія держав, які долучилися до нього у ролі співавторів”, – зазначив Ніколенко. Серед нових підписантів — Чилі, Болгарія, Словенія, Чорногорія, нейтральна Швейцарія, а також Португалія та Нідерланди. Загалом у переліку є країни Близького Сходу, Європи, Північної та Латинської Америки. “Цей документ є нагадуванням державам світу про обов’язок не допустити повторення таких страшних злочинів у майбутньому”, — переконаний Ніколенко.

Источник: https://informator.news/deklaratsiia-oon-pro-holodomor-upershe-zasudyla-stalins-kyy-rezhym/

Рефія - агресор!

Международный суд в Гааге определил аннексию Крыма как «международный военный конфликт»

07/12/2018 16:58

Международный уголовный суд подтвердил решение 2016 года

суд, гаага, крым, аннексия, военный конфликт

На Крым распространяется международное гуманитарное право

Аннексия и последующая оккупация Крыма и Севастополя Россией в 2014 году является международным военным конфликтом между РФ и Украиной. Такой вывод указан в ежегодном докладе Международного уголовного суда (МУС) в Гааге, собщает прокуратура АР Крым, передает «Сегодня».

Таким образом, МУС подтвердил квалификацию происходящего на полуострове, которая была дана в 2016 году. Соответственно данной оценке к ситуации в Крыму применимо международное гуманитарное право.

В прокуратуре АРК отметили, что МУС еще не дал своего заключения, могут ли считаться военными преступлениями такие действия в России на оккупированном полуострове, как перемещение и выдворение местного населения, перемещение осужденных, нарушение права собственности и принуждение граждан Украины – жителей временно оккупированной территории к службе в Вооруженных силах Российской Федерации. Но завершить анализ данных вопросов в канцелярии прокурора МУС на предмет их приемлемости для рассмотрения судом обещали в самое короткое время.

В то же время в МУСе напомнили о том, что Украина все еще не ратифицировала Римский статут – главный документ этого международного учреждения.

Как сообщали «Комментарии»,  Украина передала в Гаагу документы по захвату украинских кораблей Россией

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
504
предыдущая
следующая