Чому мені не сидиться спокійно, коли все навколо і справді спокійно?

Ледь тільки починається затишок, все вгамується та нормалізується, як я обов'язково знайду якусь собі пригоду, щоб вона ані яким чином не вписувалась в гармонію мого існування. І тоді все шкереверть! Часу на все та на всіх не вистачає, а на сон залишається "мінус чотири години"...

Ще зі шкільних років - записувався у всі можливі гуртки, про існування яких тільки дізнавався - паяльний, в'язальний, по дереву вирізальний, театральний, танцювальний, співальний, спортивно-орієнтувальний, бігав, стрибав, плавав, ходив на карате, тхеквондо, ушу, стрибки в воду, в шаховий гурток, клуб референтів, приймав участі в літературних, історичних, фізичних та математичних олімпіадах...

Коли після школи не стало часу на гуртки, встряг в МЛМ-бізнес, почав подорожувати, записався на айкідо, створив власну команду КВК, зустрічався одночасно з декількома дівчатами...

І все це нічому мене не навчило, бо і досі мені замало того, що я маю працювати, мені ще подавай участь в громадськіх організаціях, а до них ще подавай проведення різних своїх тренінгів і прослухання додаткових, в той самий "вільний" час, якого нема для мене просто в природі.

А тепер ще й у квесті прийняв участь. Як завжди ж, в цікавому (інакше, звісно, не брався б)! На що я розраховую? Як все встигну? Не знаю... Досвід підказує, що все-одно якось все зроблю, а розум тільки дивується і нічого не розуміє 

Хто б пояснив мені, чому мені не сидиться спокійно на місці? Як люди можуть терпляче нічого не робити, нічим не займатись, вбивати час перед телевізором, в балачках по чатах, форумах та в соціальних мережах, чи в нескінченних комп'ютерних іграх? Жах! Я пробував - на довго не вистачає. Потім знов знаходжу щось додатково - якісь такі бонуси, без яких все в житті надто просто, а з ними ледь не доходиш до панічного "ААА ВСЕ ПРОПАЛО!!!" 

Є тут спокійні, врівноважені? Навчіть, як схаменутись? 

Подивився сайти знайомств. Суцільне розчарування. Лише засмутився. Тим паче, маю досвід користування таким сайтами і рубриками, на яких нікого путнього так і не знайшов. Зрештою, самотніх людей з кожним роком буде все більше. Погано, що іноді нудно на самоті. Знову клятий карантин! Якби не він, знайшов би як себе розважити.

Давно я вже нічого не писав.....
Можливо тому що не залишається часу, чи просто нема про що писати, а може в житті з'явилася та яку я так довго чекав і шукав? а може все разом )))

ЗЫ: а взагалі - за сайтом я дуже скучив )))) буду навідуватися сюди частіше ))))

Ключовий момент..... передача то фігня )) найцікавіше коли це відбувається насправді, причому незалежно, бажаємо ми того чи ні, планували чи дізналися за 10 хвилин....... часто, дуже часто не хочеться щоб таке ставалося - нехочеться змінювати звичний стиль життя, виходити з за маминої юбки, казати що я вже дорослий..... ой як не хочеться приймати рішення, але як приємно коли ти хочеш прийняти саме таке рішення, коли знаєш що від цього тобі стане краще, що ти комусь допоможеш, що ти зробиш ще один крок в майбутнє....... я тілець - консерватор, але останім часом я зрозумів що мені скучно!!!! я довше сиджу на роботі, додому я майже з'являюся щоб поспати (пару годин за компютером не враховую ;) ) і я розумію що я досі не можу вибратися з під опіки батьків.....
Якщо вийде як планується, як хочеться, то в недалекому майбутньому в моєму житті буде ключовий момент - крок до дорослості, відповідальності.... але я цього хочу, дуже!!!!!!! ))))
Я дорослішаю..... можливо ))) але я хочу за щось відповідати, розуміти що від мене щось залежить...... не знаю до чого це, але вже декілька разів я бачив у вісні свою дитину ))) неймовірно приємно!!!!!!!!
Хочу щоб життя змінювалося ))))))

PS: сонечко, якщо думаєш що кожен твій жест чи дію я буду тлумачити по своєму - ти помиляєшся ;) я надто зравомисляча людина (іноді за це себе ненавиджу ))))))

Цікаво, "Бубочка" став рекордсменом по заміні міністрів з усіх президентів країни? Можливо, не роялі треба міняти, а піаніста?

Так я люблю зиму. Люблю, але не обожнюю. Чому? Напевно не тому що я народився взимку, бо мерзну як і всі. А якщо ви мене спитаєте, яка пора року мені подобається найбільше, то я відповім: весна і осінь. Весна –за те, що все народжується і оживає. Осінь – за те, що все вмирає і готується до зими. Це перехідні сезони. В них є якийсь дух змін, що надихають мене жити далі. А чому ж я люблю зиму? Спробую передати.

Зима – це не лише холод та порожнеча як в одному з старих, відомих анекдотів про мужика та горілку. Зима – це чарівний час, коли все начебто завмирає і в той же час жевріє тиха казкова таємниця про нове життя. Саме зиму я вважаю найбільш таємничою серед інших часів року. Коли я дивлюся на чорне зимне небо, на зіркі, вони мені здаються яскравішими та холоднішими ніж зазвичай. Здається, що космічний холод пронизує тебе з глибин Всесвіту. Влітку зірки тепліші.

Лише взимку я можу відчути спокій. Спокій та велич природи, цю Білу Безмовність, про яку писав класик Лондон. Вона просить нас заспокоїтись і прислухатись до неї…до самих себе. Замислитись над нескінченністю, оцінити всю цінність  цього могутнього термоядерного реактору під назвою Сонце.

Я ніколи не розумів однокласників (-групників), які тікали з парт сонячної сторони. Сонце їм, мовляв, заважало сприймати інформацію чи щось таке. Я завжди любив сидіти під променями сонця, особливо взимку. Кажуть, що лише сонцепоклонники можуть дивитися певний час неозброєним оком на сонце. Можливо і так.

А чи знаєте ви, що сонце взимку до нас ближче чим влітку? Холодно стає лише з тієї причини, що Земля повертається до нього під іншим кутом. Тому й промені сонця проходять крізь Землю начебто мимохідь, не обігріваючи. Проте не скрізь. В Австралії зараз літо. Така велич природи.

Щодо величі.

А ви були колись наодинці в степу, коли не вщухає добрий морозець та грає зла завірюха? Коли ти йдеш один в ніч, а в очі тобі кидає снігом, ще й так, що засліплює, примушує повернутися до нього спиною і саме так продовжувати свій шлях? Вітер свистить, пригинає додолу, але ти вперто йдеш кудись до своєї мети. І якою радістю стає опинитися десь в теплій оселі, обігрітися і пом'янути добрим словом господарів (чи власну домівку). Як часто такі думки приходять до нас влітку?

А зима вона вчить нас. Можливо вона трошки сувора, але справедлива, так само як і народи Півночі, а можливо й ті хто народився взимку під її владою. Ще багато є речей за які я люблю зиму. І чесно не хотів би жити в постійному літі. Добре що є зима, та перехідні весна і осінь. За це Слава Богу!

Пробиотик © 2012.

                                             

І дзвін струни
І сяйво місяця небесного
І холод снігу,
На весняній траві.
Все так знайомо,
Все згадується кожен рік
І дивуватися усьому,
Що відбувається набридло...
Мені...
Я так звик бути таким,
Яким подобаюсь собі,
Та чи сподобаюсь комусь я??
Чи так і залишусь на самоті.
Та вірю я в звичайне щастя,
Що кожен робить сам cобі.
І вірю я в прекрасне диво,
Хоч і не зустрічалося воно мені.
Це так прекрасно,
Бачити весняну траву.
І подих зеленої весни
І відчуття,
Що комусь не байдужі твої думки.
Я хочу щоб увесь світ,
Посміхнувся місяцю ясному,
Бо такого близького "супутника"
Їй не знайти, не бачити ніколи.