хочу сюди!
 

Людмила

49 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 46-60 років

Замітки з міткою «думки»

Пам'ятаю.


Немає кращого, ніж пам'ять сколихнути, 
торкнутся забутого давно і, 
навіть, не згадати, пом'янути, 
всех тих, с ким було стрітитись дано. 
Идут роки, минають дні, неначе, 
дивлюсь у вікна потяга вночі,
іскриться думка, мабуть, щось та значить, 
майнула мимо, знов усе мовчить. 
Я опаную и думки и пам'ять,
а може, навіть, знову до пера, 
а поки що, згадаю тих, що з нами 
і те, що забувати не пора.

Найймовірніший сценарій

Натрапив на прогнози зарубіжних експертів стосовно війни. Найвірогідніший сценарій — затяжна війна з поступовою окупацією нових територій. Кажуть, що орки вже підступають до Харкова, а визволення Херсона — справа не одного тижня, а може й місяця. Кримський міст теж стоїть. Звичайно, ЗСУ смажать орків, але наша відповідь нерівнозначна.

Ну а те, що війна триватиме, мінімум, на 2-3 роки, само собою.

Цінність буття.

Десь блукають на небі одинокі світи,
З ними поруч невпинно згорають комети
А ти йдеш по землі, де квітучі сади
Омивають любов'ю горизонти планети.
Огли Т.О.

Навіщо нам російські псевдоліберали???

Навіщо нам російські псевдоліберали??? Навіщо давати прихисток Овсянніковій і Нєвзорову?! Вони просто чекатимуть слушного часу, щоб потім пропагувати русскій мір. Нагадаю, що багато російських диверсантів приїхали жити в Україну задовго до початку повномасштабного вторгнення. А у новинах зустрічав інфіормацію, що русня ховалася по лісам навколо Києва за декілька тижнів до початку так званої "спецоперації". У Кремлі бачать, що захопити Україну військовим способом не вдасться — от і присилають начебто "лібералів". А наївна ЗеКоманда вважає, що кремлівські пропагандисти прозріли.

До того ж, хитрі росіянці за допомогою міграції хочуть уникнути санкцій. Хоча дурні не лише у нашій владі, а й закордоном, які теж охоче приймають до себе колишніх пропагандонів.

Якби ж Овсяннікова і Невзоров були справжніми лібералами, то їх би давно посадили. Навіть той же Варламов, який на щастя, переїхав до Ізраїлю, а не в Україну, ліберал лише на словах.

"Синдром відкладеного життя"

Взагалі-то я зараз дуже зайнятий (вкотре трахаюсь з редагуванням блогу), але оскільки зайшов сюди, напишу допис про сьогоденність. Випадково почув про термін, яким описується стан, коли все відкладаєш на "потім". Як казав Подерв'янський: "Деякі речі існують поза нашим розумінням до того, як ми придумали їм назви". Так ось, "відкладання життя на потім" називається "синдромом відкладеного життя". Зараз все відкладається до закінчення війни. Однак є деякі нюанси: що вважати закіченням війни? А якщо війна триватиме не один рік? Прогнозували, що війна закінчиться до початку літа і шо, закінчилася? І жити якось треба, бо час все одно йде.

Знайомі відкладають все до закінчення війни. Навіть зустрітись, щоб просто прогулятись не вдається. Про вилазки взагалі не йде мова. Навіть не хочу думати, коли можна буде продовжити сталкерство. Але дещо все таки дозволити можна. Дивлюсь, що на Заході країни люди спокійно подорожують. Інша річ — фінанси. Однак то окрема тема.

Я теж люблю відклати на "потім". Часто казав собі: "З наступного понеділка буду робити зарядку", "Наступного місяця почну шукати знайомства", "Навесні/влітку/восени поїду подорожувати". Але продовжував жити очікуваннями. Тепер все відкладається до закінчення війни.

Звичайно, для відкладання є логічні причини. Однак розповідають, що потрібно жити "тут і зараз" і робити хоча б те, що можна здійснити за нинішніх обставин. Наприклад, я зумів протриматись без музики мабуть місяць. Те саме стосується прогулянок. По магазинам все одно потрібно ходити. Що ще... Не відмовляти собі у смачненькому. Хоча зрозуміло, що не все, що хочеться, можна робити.

В соцмережах зустрічав опитування про плани після закінчення війни. А у мене особливих планів і нема. Звичайно, на думці є декілька місць, які хотів відвідати після закінчення пандемії. Аля я їх не відкладав би, якби не необхідність редагувати блог.

А ви як, відкладаєте справи до закінчення війни?

Про Євробачення-2022

За старою традицією (з 2016 поку) спостерігав за пісенним конкурсом "Євробачення". Цього разу дивився виступи в інтернеті, час від часу перемикаючись на коментатора від "Суспільного", щоб можна було почитати враження і отримати відповіді на свої запитання. Це було незручно, адже на першому каналі радіо замість "Євробачення" був об'єднаний марафон, однак так можна було оцінити не лише пісні та спів, а й виступи.

Перший півфінал здався слабкішим, ніж другий, у якому було багато фріків і непоганих пісень. Однак саме у першому півфіналі виступали "Kalush Orchestra". Ледве не прогавив їхній виступ. Що можна сказати..? Співали не зовсім ідеально. Було помітно, що хлопці нервувались. Втім, фальшивили й інші виконавці, тому на їх фоні "Kalush Orchestra" виступили непогано. Здивувався, звідки в гурті взявся фронтмен іншого гурту, "Сальто назад" — Саша Таб. Може поясните?
А ще був приємно вражений реакцією глядачів. Напевно, в цьому зіграла роль не лише пісня й виконавці, а й політика (деякі кажуть, що цей конкурс занадто політизований). Але як би то не було, участь України у "Євробаченні" видається дивом. Бо в 2015-му, через російсько-українську війну на Донбасі наша країна не приймала участь у конкурсі. Та й у цьому році виступ на "Євробаченні" був під питанням: спочатку через зловживання переможця — Аліни Паш, і її дискваліфікації, а потім через повномасштабну війну Росії проти України.

У першому півфіналі можна було проголосувати (не за учасника зі своєї країни). За правилами конкурсу, у півфіналах мають право голосу глядачі та слухачі з країн-учасниць півфіналу. Хоча вибирати було ні з кого. Більш-менш привернули увагу австрійці з танцювальним треком від співачки Pia Maria та ді-джея LUM!X, про якого знав раніше. Запам'ятались незвичні "Сабволкери" — виконавці у жовтих "вовчих" масках.

Ну а що про "Kalush Orchestra"? Вони таки пройшли відбір до фіналу. Правда, виступатимуть у першій частині. А це, кажуть, не дуже гарно. Мовляв, більше шансів на перемогу матиме учасник, який виступить в середині фіналу.

Другий півфінал видався цікавішим. По-перше, там виступали легендарні "The Rasmus". По-друге, там було більше пісень, які сподобались. Втім, з України не можна було голосувати.

В другому півфіналі сподобались виступи учасників від Мальти, Кіпру, Бельгії, Польщі. Але найбільше сподобалась драйвова танцювальна пісня "We Are Domi" від Чехії.

Представлення артистів було зроблене у вигляді показу виконавців з дрону на фоні пам'яток і міст Італії. Подумав, а що будемо показувати, якщо наша країна буде проводити конкурс? Зруйновані міста? Та й частина країни під рашистською окупацією. Хоча висловлюють припущення, що у разі перемоги "Євробачення" проводитимуть не в Україні, а у Польщі. Але для цього потрібно ще виграти. Шанси на перемогу у хлопців з Калуша є, але найбільш вірогідним видається потрапляння у проміжок між 5 і 10 місцями. А ви як вважаєте?

Про фінал, скоріш за все, не буду робити окремий пост. Можливо, напишу кілька рядків про справдження або несправдження своїх прогнозів.

Кульбаби

Чим більший стрес, тим більше звертаєш увагу на дрібниці, яким не надавав уваги, і радієш звичайним речам. Наприклад, цвітінню кульбаб.

Правда, збирався подивитись квітучі сакури. Але вони, мабуть, у іншому місці. Ну, нічого, буде стимул ще раз пройтися. Тим паче, погода зараз гарна. Навкруги все квітує. Краса! А якби не війна, було б ще краще.


Що можна, що не можна?

Війна важко переживається не лише, як пересічній людині, а й як блогеру, оскільки нема можливості подорожувати і досліджувати закинутки — у нинішній час це може бути небезпечним. Крім того, багато чого не можна показувати: військових (а вони можуть потрапити у кадр випадково), блок-пости, військову техніку, стратегічні об'єкти інфраструктури. Можливо, саме через це багато блогерів змінили тематику, або взагалі затихли. Однак нещодавно багато відеоблогерів почали викладати відео про руйнування від війни. Та й у соцмережах викладають знімки. Правда, роблять це трьома способами: 1) офіційно, як журналіст (але не у всіх блогерів є журналістське посвідчення); 2) як волонтери (роздають гуманітарну допомогу від благодійних організацій чи від себе, і паралельно, знімають або фільмують); 3) як добровольці з прибирання або розчищення від завалів.

Особливого бажання споглядати зруйновані населені пункти немає. Але це чи не єдиний можливий контент, що пов'язаний і з туризмом, і зі сталкерством. Тим паче, російсько-українська війна — надовго (хтось каже, що до середини літа цього року; інші — що до осені; деякі взагалі розповідають, що війна триватиме і в наступному році). Та й в інтернеті слід поширювати інформацію про злодіяння русні. Питання лише в тому, як це зробити. Просто поїхати, як на екскурсію, виглядатиме дико.

Not OK

Дуже неспокійно було вночі й сьогодні. Мабуть, знову прилітало в наше місто.
Виспатись не вдалось. Настрій, як у новій пісні гурту KAZKA.

Посилання на Ютуб, якщо на юашці не відкривається: https://www.youtube.com/watch?v=MGgDdU1BYsA

Легитимізація ОРДЛО: диванна аналітика

Збирався сьогодні написати зовсім про інше. Але визнання Пуйлом псевдореспублік ОРДЛО зачіпає пересічного українця.Тож висловлю деякі думки з цього приводу. Буде, свого роду,

- ОРДЛО й так де-факто підтримувалися Росією, тому визнання самопроголошених псевдореспублік це фактичне зізнання і підтвердження того, що Росія є посібником тероризму. Там і так панівна російська мова, валюта — російський рубль. Та й спонсорувались рашкою. А російські паспорти і військові "відпустники" там були і раніше. Так само це не змінить міжнародний статус цих територій.

- Правда, є і негативні сторони: збільшення присутності російських військ; ймовірне збільшення провокацій; можливе захоплення територій, підконтрольних Україні. А далі може бути наступ з усіх сторін.

- Відносно позитивним (відносно) можна назвати те, що лапотникам доведеться самим забезпечувати пополченців. І що тепер сруські не зможуть впарити Донбас на своїх умовах. Рубль впав до 80 за долар і 90 за євро. Хочеться вірити, що рубль проб'є дно.

Що в підсумку: повномасштабної війни поки що не буде. Але орки не дадуть мирно жити.