2018й рік закінчується. І хоча до настання Нового року ще залишилось декілька днів, нічого такого незвичного чи цікавого не заплановано — так що можна робити традиційні підсумки року.

Можу зазначити, що в цілому це непоганий рік.

- Закриття фотохостингу Яндекса змусило переписати і впорядкувати фотоархів, частково залити на Флікр. Але потім і він зіпсувався. Тому довелося шукати інший хостинг і по-новій редагувати дописи. Добре, що нове місце краще. Однак бажання щось публікувати поменшало.

- В плані подорожей і прогулянок рік був цікавим. Вилазок було багато. Хоча хотілося більшого.
Здійснив давні бажання — з'їздити на насосну станцію в Халеп'я, полазити по підземеллям ДОТу 179, дійти до недобудованого заводу на Троєщині, подивитись репетицію параду військової техніки, пройтися по парку Муромець. При цьому повертався в місця, де бував раніше. Тому іноді було відчуття дежавю.

- Обзавівся новим компом. Тільки не купив, а зібрали.

- Погода в 2018му була аномальною. Ні, засилля спеки не було. А от зима затрималась аж до квітня, і розпочалася в середині листопада. Виходить, зима тривала 4 з половиною місяці! І навіть влітку було холодно. Дощі заливали рясно. Так де пресловуте глобальне потепління?!

- В фінансовому плані і по зайнятості з'явилась хоч якась стабільність. В повній мірі взявся за роботу на дому (фріланс). Сподобалось більше, ніж робота в офісі. Хоч і не вистачає реального спілкування.

- Активно шукав друзів. Як не дивно, завести нові знайомства можливо. Інша річ — наскільки відносини будуть тривалі. Бо однодумців мало. Особливо, коли специфічні погляди на життя та інтереси.

- В сім'ї поповнення — родина брата обзавелася дитиною. Так що в мене тепер є племінник. А мама і батько стали бабусею і дідусем за статусом, а не тільки за віком.

- Вибрав сімейного лікаря. Хоча знайомий профільний лікар кращий, ніж незнайома лікарка-терапевт. Медреформа — профанація. Ні щеплень, ні нормальних консультацій не дочекаєшся. Ще більше спонукають до самолікування.

- Закрили аналогове телебачення. Закінчилась традиція слухати серіали і програми по радіо. Тепер треба або дивитись по тєліку, або дивитись на Youtube.

- Пригод було багато: переплутали електричку та ледве не заїхали далеко; ледве не запізнився на електричку і не зірвав вилазку; вперше проїхався в Київ на таксі.

- Сподобалося робити мікси танцювальної музики (похвалитися тут, чи ні?). Хоча раніше не розумів музичний "нон-стоп".

Були і інші знакові події. Наприклад, запуск розвозки до супермаркету.
А в цілому, 2018 — цікавий, хоч і складний, рік.

По місту розвішані бігборди з політичною рекламою Юлії Тимошенко. Так ось, з такими політичними гаслами шанси, що наступним президентом буде жінка, величезні. Бо знайдуться дурні, що повірять!

Хоча дивно, що ВОНА не згадує, що обіцяла в 2008му році, що "кризи не буде". І не змогла випросити знижку на газ у Путлєра.

Пенсіонери мабуть теж не згадають, що вона наобіцяла і наобіцяє на майбутніх виборах. А після 2019 можливо теж не згадають про обіцянку знизити ціну на газ.

Тонкіше треба розводити демагогію. Тонкіше. Як ВОНА збирається виконати обіцянку? Що, пересаджає всіх олігархів? Сумніваюся.

Скоро на всіх телеканалах:)))

Може є альтернативні варіанти? Бо одне й те ж по сто разів приїлося.

Поки сам не зрозумієш, чужий досвід нічому не навчить:( В програмах про психологію і здоров'я розказували, що в світі стільки негативу, що варто відгороджуватись від стресової інформації. Хоча, тягне до новин і інформації, які викликають емоції. Особливо до тих подій, які чіпляють. Розшукуєш, читаєш коменти. Обурюєшся. Якщо не можеш нічим зарадити/допомогти/протидіяти, то це ще більше заводить. Накручуєш себе. А в результаті зіпсовані нерви.

А ви дивилися новини по тєліку? Кожен день когось вбили, згвалтували, збили на машині, застукали за отриманням хабаря, хтось відкупився від суду, війна, тотальне подорожчання усього. Від несправедливості лютуєш. Але вдіяти нічого не можна.

Здається, навіть якби захотів, то не відгородишся від новин і негативної інформації, але...

Вже три дні не дивлюсь новини і другий день не слухаю радіо і не заходжу на новинні сайти. На душі справді стало спокійніше.

Навіть якщо пропущу важливу інформацію, навряд чи я міг би чимось вплинути. Ну, хіба буде акція халяви. Але то навряд чи.

В блогах раніше банив русню і співвітчизників-українофобів. А тепер почав банити порохоботів, які кажуть що все добре.

Ігнорую блоги, які читати гидко, які викликають злість і обурення.

Можу сказати, що навіть за декілька днів інформаційної гігієни є позитивний результат.

Якось воно все одразу... і зміна хостингу і переділ майна. Хочеться "забити" на все. Ну фотки можна залити на інший сайт. А ще краще на декілька. Хоча віра в інтернет підірвана, думаю, варто поборотись. За два роки я не так багато назнімав.

А дача? Там же похований наш кіт. Хоча мама каже, що йому на тім світі все одно. А якщо все — то може й переїхати в інше місце? Щоправда, хз які нові сусіди будуть.

Почекайте. Це ж не все. День такий, що й без проблем муторно. Світловий день короткий — режим "довгі зимові вечори".

Коротше, депресняк близько. В голові сумбур. Хочеться все послати на... Випити? Порнушки (шось не хочеться)? Чи просто десь прогулятись?

Безвихідних ситуацій не буває. Все буде добре. Але деякі моменти треба якось пережити.

Ще зі школи восени був цікавий флешмоб. Називається: "Знайди горіх". Дуже нагадує збір грибів. Лише з відмінністю, що гриби різні, а горіхи відрізняються хіба шо розміром.

Так само, як і гриби, горіхи маскуються в опалому листі. Їх так само збирають інші люди. Тому азартне заняття! Ходиш вулицями приватного сектора, шуршиш листям, намагаючись не сильно наступати, щоб не роздавити горіх. І або ногою, або очима шукаєш горіхи.

Бачив якось, що мужик з цілим пакетом ходив. Отак-от!