Одна із найважливіших ознак “наповнених” людей — внутрішня незалежність від зовнішнього світу. Вони живуть своїм власним щастям, яке розквітає з їхнього внутрішнього світу, тому вони ніколи не опускаються до рівня жебракування (випрошування щастя) і не дозволяють іншим наживатись на них самих. Такі люди знають, що плата за їхній внутрішній спокій — це відмова від грабування оточуючого світу та вважають це огидною й низькою діяльністю. Для них внутрішній світ оточуючих — непорушна святиня, в яку в жодному разі не можна просто за бажанням втрутитись й там правувати, наче господар. Коли зустрічаються “наповнена” та “порожня” людина, то спочатку вони можуть спілкуватись досить непогано, але із часом “порожні” люди, відчуваючи від “наповнених” внутрішнє щастя, починають поступово “підмивати камінь”, тобто помаленьку втручатися у чужий внутрішній світ, щоб привласнити його собі й ще більше ним насолоджуватись. Для “наповнених” людей це неприпустимо, тому вони часто просто перестають спілкуватись із такими нахлібниками, так як їм незмірно важливіша внутрішня злагода, аніж егоїстично наповнені стосунки.

“Наповнені” люди живуть внутрішнім щастям. Їхній настрій та й саме їхнє життя не залежать від зовнішніх умов, а залежать тільки внутрішнього життя, яке заповнене внутрішніми спокоєм та радістю. “Наповнені” люди не потребують чиєїсь підтримки в житті, вони повністю самодостатні. Будь-які труднощі вони переживають легко та спокійно. Так як їхнє життя наповнене щастям, то всі їхні вчинки випромінюють це щастя і натхнення. Коли співіснують двоє таких людей, то кожен з них живе своїм життям, не “залізаючи” в особисте життя іншого, навіть якщо це близька людина. Та все ж таки, коли людина щаслива, вона хоч-не-хоч ділиться цим щастям із оточуючими (“з-частя” — з частуванням). І хоча кожному вистачає власного внутрішнього щастя, вони крім цього починають взаємно ділитись тим, що них всередині, одне з одним. Кожен із них отримує задоволення від того, що просто ділиться із іншим, нічого не хоче для себе, бо самодостатній. І так це може продовжуватися вічно або до того часу, поки хтось із них перестане жити внутрішнім щастям та стане “порожнім”.

“Порожні” люди не живуть власним внутрішнім щастям, а живляться чужим ззовні. Вони постійно відчувають залежність від когось або від чогось: щось або хтось має мене зробити щасливим. Замість того, щоб розвивати внутрішній світ, вони постійно намагаються когось (або щось) використати для власного задоволення. Внутрішньо постійно відчувають спрагу й незадоволення. Вони переконані в тому, що хтось (або щось) зобов’язаний зробити їх щасливими, бо іншого способу бути щасливим не існує. Коли співіснують двоє таких людей, то вони, відчуваючи внутрішню спрагу й незадоволення, починають взаємно ділитись цими почуттями одне із одним. Кожен розповідає іншому, що той має для нього зробити, але не хоче (а часто й не може) задовольняти іншого (немає щастя, щоб ним ділитись). Наростає роздратування, гнів та інші подібні почуття та переживання. Так як такі люди вважають, що їхнє щастя знаходиться в близькій людині, вони починають жваво втручатися в особисте життя іншого так, ніби це їхнє власне, намагаючись там всім керувати. Але ніхто не хоче бути рабом. Тому їхнє життя наповнене взаємною боротьбою та сварками.

У фізиці є закон, який стверджує, що будь-яка енергія (сила) в цьому світі нікуди не зникає, вона просто переходить в інший стан. Є сила м’язів, яка нам дозволяє рухатись, є хімічна сила перетворення, яка нам дає змогу перетравлювати їжу, а ще є психічна сила (сила Свідомості), яка нам дає змогу спілкуватись із іншими людьми. Як і будь-яка фізична чи хімічна енергія, вона має тисячі різних забарвлень, які (як фізичні на тіла, а хімічні на взаємодію речовин) сильно впливають на наше життя. Одна з найважливіших речей у нашому житті є спілкування. Воно якраз і є обміном силою (енергією). Яким буде наше спілкування, таким і буде наше життя. Коли ми робимо комусь добро або зло, то ця сила не провалюється у небуття, а накопичується у нас самих. Все добре чи зле, що зробили іншим, ми змушені будемо обов’язково пережити самі й від цього немає ніякої втечі. Тому потрібно кожного дня слідкувати за тим, яке забарвлення енергії ми розповсюджуємо навколо себе. Будь-яка дрібниця у теперішньому будує наше майбутнє.

в  кожній  людині  до  скону  живе  дитина  ,  але  Боягузи (  не  виділятися, бути  стадом  сірим...)
убивають  її  у  собі.

Творці  Слава, Художники,  інші  хто  має  талант  і  не  тіки  -  Це  реалізовані  Діти.



Бо  тільки  Дитина  Здатна  Творити.

Наші  серця вкрились морозною шкаралупою
холодною  іі вдштовхуючою  серця  іших, навіть  близьких
в  фобійному  страху  бути   проявити  міфіологіічну  "слабкість"...

То  краще  черствість, льодяніть,  байдужість  сірих  тіней...

Що  ж  саме  ми  шукаємо  тут,  в  цій  ілюзорній  кабінці   сайту?

Втеча  від  самоти, розваги, шоу, виплескуєм  свої  таланти  і  недоліки,  гнів,   самодурно  шукаєм  кохання  , дру  половинку?

що  саме  примушує  нас   заходити  на  i.ua?

Слова  мають  тотожність  з  Водою.
Вони  можуть  походити  з
"каналізації", "нужника" "унітазу",
Або  ж  -  як  вода  з  чистого  Джерела

без  отруйних  помий  маттючя.

Будь ласка, поділіться своїми улюбленими молитвами, або розкажіть, як ви спілкуєтесь із Ним.