Откопала сегодня среди бумаг.... жили же люди ))

Интересно, их тоже волновали проблемы инфляции?

16 вересня на Майдані незалежності традиційно відбудеться акція, присвячена пам’яті журналіста Георгія Гонгадзе, де журналісти, громадські активісти та небайдужі громадяни вшанують память Георгія та інших загиблих журналістів.

На акції за традицією буде заборонена партійна та організаційна символіка і гасла на підтримку тієї чи іншої партії або організації. Це не заважає членам всіх політичних партій та громадських організацій взяти участь у акції як звичайним громадянам.

Ми, як і в 2005-му, 2006-му, 2007-му роках, звертаємося до всіх бажаючих долучитися до організації акції. І знову констатуємо, що особливого прогресу у розслідуванні вбивства журналіста не відбулось. Не в останню чергу і через те, що в Україні досі не досягнуто тих високих стандартів журналістики, за яке віддали життя Георгій та інші його загиблі колеги. Бо журналістика так і не стала четвертою владою.

Більше того, ми бачимо, що багато хто в Україні (і з політиків, і з журналістів, і з інших середовищ) хотів би забути про справу Георгія Гонгадзе, і прагне, щоб про це забуло суспільство. Але ми нагадаємо! Бо, доки жива пам’ять, доти залишаються надія і ймовірність, що розслідування загибелі Г. Гонгадзе та інших журналістів будуть доведені до кінця, що знищення людей за висловлені ними думки не стане нормою, що в суспільстві не зникнуть моральні принципи, за які Георгій та його колеги віддали свої життя, що ми нарешті колись житимемо в нормальній країні, де правитимуть закон і мораль, а не цинізм і понятія.

Акція, як і в попередні роки, розпочнеться о 19.00 на Майдані Незалежності. Так само, як і в 2005-му, 2006-му, 2007-му роках її організаторами є звичайні громадяни, а не партії чи громадські організації. Тому на акції традиційно не буде трибун і ораторів, персональних промов та списку організаторів, а використання символіки будь-якої партії або організації, підняття за допопомою гасел чи в інший спосіб питань, які не стосуються теми акції, вважатимуться як піар та аморальна спекуляція на смерті журналістів і неповага до пам’яті загиблих. Це не заважає членам всіх політичних партій та громадських організацій брати участь в акції як звичайні громадяни.

Кошти для проведення акції збираються за допомогою пожертв серед всіх небайдужих громадян. І кожен може внести свій внесок в її проведення. Жертводавці, як і організатори, не рекламуються. Єдине ім'я, яке ми оприлюднили - це невідома широкому загалу дівчина з Києва, визначена організаторами як одержувач коштів, які жертводавці перераховують за допомогою переказів (тел. 8066 1365984, Катерина).

Ми, як завжди, маємо прохання до журналістів:
1) Висвітлити цю акцію, ігноруючи спроби будь-яких політичних чи громадських структур афішувати свою причетність до неї.
2) Взяти участь у акції та вшанувати пам’ять Георгія Гонгадзе, допомігши, по можливості, в її організації та висвітленні.
3) Розмістити оголошення про акцію в своїх виданнях чи озвучити з телеекранів.
 

Вот в предидущей заметке моей, мне прокомментировали , что фильм "Осенний марафон" мало кто видел из жителей I.UA.

Спорить не буду просто хочется узнать насколько хорошо мы знаем советский кинематограф.

Давайте используем все тот же принцып, что и в детской игре "Города", недавно Голубка использовала этот прием в отношении песен.

Значит я пишу название фильма и на какую букву оно закончиться на ту следующий пользователь пишет название. Если последние Ы, Ь или Э смотрим предидущую буковку. Внимание ПИШЕМ ТОЛЬКО СОВЕТСКИЕ ФИЛЬМЫ.

И так поехали.

 

18 августа войска 53-й армии начали бои за сильно укрепленный лесной массив на северо-западной окраине города.

Немцы превратили его в укрепленный район, напичканный пулеметными точками и противотанковыми орудиями. Все попытки армии прорваться через массив в город были отбиты. Лишь с наступлением темноты, выдвинув всю артиллерию на открытые позиции, советским войскам удалось сбить оборонявшихся с их позиций, и к утру 19 августа они вышли к реке Уды и в некоторых местах начали форсирование.

Ввиду того, большая часть путей отступления немецкой группировки из Харькова была отрезана на над самой группировкой нависла угроза полного окружения, во второй половине дня 22 августа немцы начали выводить свои подразделения из городской черты. Однако все попытки советских войск ворваться в город наталкивались на плотный артиллерийско-пулеметный огонь частей, оставшихся в арьергарде. Чтобы не позволить немецким войскам увести боеспособные части и исправную технику, командующий Степным фронтом отдал приказ о проведении ночного штурма. Огромные массы войск были сосредоточены на небольшой территории, прилегающей к городу, и в 2 часа ночи 23 августа начали штурм.

Первым в город ворвались подразделения 69-й армии, за ними с боями двигались части 7-й гвардейской армии. Немцы отходили, прикрываясь сильными арьергардами, усиленными танками и штурмовыми орудиями. В 4 часа 30 минут 183-я дивизия вышла на площадь Дзержинского, а к рассвету город в основном был освобожден. Но лишь после полудня закончились бои на его окраинах, где улицы были забиты брошенной при отступлении техникой и оружием. Вечером того же дня Москва салютовала освободителям Харькова, но еще неделю длились бои по уничтожению остатков харьковской оборонительной группировки. 30 августа жители Харькова праздновали полное освобождение города.

Город был сильно разрушен. Досталось так же и Харьковскому зоопарку. На момент освобождения города уцелели лишь 4 медведя, 5 обезьян и волк.
Макаки резус убежали из разрушенных клеток и долго прятались в
Госпроме, а харьковчане их подкармливали. В городе не хватало хлеба
кормить детей, а люди приносили еду животным.
В зоопарке, как и обещали, поставили памятник животным, которые пережили немецкую оккупацию. Идея появилась давно, но воплотить ее удалось только к 65-й годовщине освобождения нашего города. Скульптурная композиция — три макаки, притаившиеся на арматуре Госпрома — будет стоять напротив обезьянника.

Как много было детских фильмов советских, которые все реже появляются на экранах.

Потренируйте память прокоментируйте:

1. Из какого фильма кадр?

2. Кто на снимке- герой?

3. Артист?

Поёт Михай Волонтир - Нас не нужно жалеть, х.ф. Цыган, муз.В. Зубков, сл. С. Гудзенко

Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели.
Мы пред нашим комбатом, как пред господом богом, чисты.
На живых порыжели от крови и глины шинели,
на могилах у мертвых расцвели голубые цветы.

Расцвели и опали... Проходит четвертая осень.
Наши матери плачут, и ровесницы молча грустят.
Мы не знали любви, не изведали счастья ремесел,
нам досталась на долю нелегкая участь солдат.

У погодков моих ни стихов, ни любви, ни покоя -
только сила и зависть. А когда мы вернемся с войны,
все долюбим сполна и напишем, ровесник, такое,
что отцами-солдатами будут гордится сыны.

Ну, а кто не вернется? Кому долюбить не придется?
Ну, а кто в сорок первом первою пулей сражен?
Зарыдает ровесница, мать на пороге забьется,-
у погодков моих ни стихов, ни покоя, ни жен.

Кто вернется - долюбит? Нет! Сердца на это не хватит,
и не надо погибшим, чтоб живые любили за них.
Нет мужчины в семье - нет детей, нет хозяина в хате.
Разве горю такому помогут рыданья живых?

Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели.
Кто в атаку ходил, кто делился последним куском,
Тот поймет эту правду,- она к нам в окопы и щели
приходила поспорить ворчливым, охрипшим баском.

Пусть живые запомнят, и пусть поколения знают
эту взятую с боем суровую правду солдат.
И твои костыли, и смертельная рана сквозная,
и могилы над Волгой, где тысячи юных лежат,-
это наша судьба, это с ней мы ругались и пели,
подымались в атаку и рвали над Бугом мосты.

...Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели,
Мы пред нашей Россией и в трудное время чисты.

А когда мы вернемся,- а мы возвратимся с победой,
все, как черти, упрямы, как люди, живучи и злы,-
пусть нам пива наварят и мяса нажарят к обеду,
чтоб на ножках дубовых повсюду ломились столы.

Мы поклонимся в ноги родным исстрадавшимся людям,
матерей расцелуем и подруг, что дождались, любя.
Вот когда мы вернемся и победу штыками добудем -
все долюбим, ровесник, и работу найдем для себя.

Поїхали з Надею у Львів. Оцінили красу цього міста достойно. Вражень позитивних набралися , що вистачить до наступної відпустки. Серед значної кількості історичних пам'яток відмітили, наскільки по різному ми дивимося на одні й ті самі речі в історії України. Йдучи по місту відмічаєшь назви вулиць, пам'ятники, заходиш в музеї і в очі кидається піднесення на п'єдестал героїзму учасників руху ОУН-УПА, об'єднання Галичина, республікт ЗУНР.

Мені важко судити самому, думки переплітаються. В школі вчили одному, в університеті іншому, а зараз все взагалі не зрозумієшь по якому.

Взнаки мабуть дається сама історія різних регіонів України, адже протягом багатьох століть на розвиток Західної України впливали європейські держави: Польща, Австроугорщина, Литва, а Центральні та східні райони розвивалися як могли під гнітом Російської Федерації. Звичайно і світогляд у людей різний, але ж є якісь і моральні загальнолюдські цінності.

Приводжу приклад двох історичних постатей, які абсолютно різними шляхами і методами, домагалися одного - Незалежності України !

Прокоментуйте будь ласка, що ви думаєте з цього приводу.

    

Степан Бандера                                                                                 Вячеслав Чорновіл

Памяти MarlaTheAngel http://narod.i.ua/user/396780/

я не знал её лично, но прочитывал жизнь в блоге...

 

Мы с тобою два тёмных ангела,
Наши крылья одним ветром созданы.
Мы летим через жизнь, а всем кажется
Это чёрные кичатся вороны.

 

Мы с тобою два любящих ангела.
Цвета чёрного но родного нам.
Люди диву даются, как же так?
Коль не белые - это стыд и срам.

 

Но пусты пересуды да толки все,
Мы два ангела в тёмных туниках.
И летим мы смеясь по своей земле,
Наши души одной зарей свиты.

 

Мы два любящих черных ангела,
Пусть не поняты кем-то были.
Вознеслись в свое небо. В нём засветло
Воедино сплелись наши крылья.

 

© Ветер Города

У Кобеляках Полтавській області невідомі особи вкрали бюст Володимира Леніна.

Про це УНІАН повідомили в Центрі громадських зв`язків Головного управління МВС України в Полтавській області.

За інформацією правоохоронців, відсутність бюста виявив місцевий житель, йдучи вранці повз монумент, розташований на вулиці Леніна в Кобеляках.

«Перевіркою з`ясовано, що бюст Леніна, що зник, не відноситься до меморіальних комплексів, пам`яток архітектури і не занесений у державний реєстр пам`яток історії і культури України», - сказав представник ЦГЗ.

За попередніми даними, зловмисники скинули бюст з постаменту, після чого вивезли його в невідомому напрямі. На даний момент вирішується питання про порушення кримінальної справи за фактом зникнення пам`ятника.

Як повідомлялося, торік у Кобеляках хулігани відбили від пам`ятника Леніну голову і скинули її на асфальт.

За матеріалом УНІАН.

Архів Майдан-ІНФОРМу на цю тему:
http://maidan.org.ua/static/news/2007/1208842538.html
http://maidan.org.ua/static/news/2007/1208863673.html
http://maidan.org.ua/static/news/2007/1208929432.html
http://maidan.org.ua/static/news/2007/1209031408.html
http://maidan.org.ua/static/news/2007/1209727175.html

Пацаны! Все, кто служил в ВДВ, ВТА, ВВС, Аэромобильных войсках - всех Поздравляю с Днём ВТА!!!