Рано чи пізно, в житті чоловіка настає момент, коли голитись нема сенсу. Цей момент настає в районі 35-40 років. І нажаль, таке став помічати і у себе. Щестина відростає дуже швидко: "прополювання" вистачає лише на один день, а гоління взагалі не дає толку — лише трохи підрізає зарослі, але залишає високу стерню, яку видно і відчутно на дотик. Навіть Gillette не допомагає! А тепер ще й на щоках збільшується кількість порослі. На винищення зайвого волосся вже потрібно витрачати не менше години! Не менше години, Карл! А результату вистачає на один день. Іноді, на два — але тоді помітно щетину.

Ну, так і повинно бути! А я не хочу бути волохатим! І що робити?!

Щоразу коли бачу новинки в супермаркеті сподіваюсь, що вони будуть на полицях. Однак часто анонсованих новинок нема. Пробував замовити бажані товари онлайн, однак передзвонили і сказали, що замовленої продукції нема. Схоже, вони не завозять товари з інших супермаркетів мережі. Ех, а я сподівався. Хоча логічно, що заради одного покупця не будуть спеціально везти одну одиницю товару, якщо відвантажують оптовими партіями. Дивно, що не завозять весь асортимент.

Цікаво, чи є тут товарознавці? Мені здається, що новинки просто рідше осідають у місцевому супермаркеті, а у інших магазинах мережі вони цілком можуть бути.

Вночі наснився кошмар (давненько не снилось таке). Вже не пригадаю, що конкретно снилось. Якийсь робот переслідував, чи кукла. Тож прокинувся. Думаю, дай гляну на карту повітряних тривог. Дивлюсь: тривога оголошена на більшій частині лівобережжя — Кіровоградська, Сумська області. Через декілька хвилин — Київ. А потім додалися Чернігівська, Київська, Житомирська і Вінницька області. Після такого важко було заснути. Мама каже, що менше знаєш — спокійніше спиш. А якби не сон, спав би й далі.

-------------------

Знайомий заспокоює, що нічого боятись кудись їхати, але один екстрасенс казав, що перша половина серпня буде неспокійною. Втім, страх — не єдина причина, щоб не здійснювати поїздок. Не менше напружують величезні інтервали транспорту, затори і перевірки на блок-постах. І все це ще у спеку. Ну і їхати самому не прикольно. Тому про поїздки поки що навіть думати не хочу.

Зазвичай, вступи до звітів пишу вже після здійснення поїздок. Рідше — під час самої поїздки. Хоча іноді надходить натхнення написати підводку заздалегідь. Наприклад, хочеться кудись поїхати або є тема для звіту, однак недостатньо матеріалу. Формулюєш думки, пишеш — а воно виявляється непотрібним, або відкладається у дальню шухляду, як це було з автомобілями вітчизняного виробництва, коли матеріал збирав аж 7 років(!), хоча підводка вже була готова. Частіше трапляється, коли вступи пишуться даремно. Так сталося з Поліським, яке планував відвідати, але так і не спромігся. Писав і про Зону відчуження, хоча після пожеж у південних селах нелегально йти нема сенсу, а офіційна екскурсія по пам'яткам і Прип'яті зовсім не приваблює. Звичайно, є думки і про російське вторгнення. Але їздити фоткати наразі ризиковано.

Сьогодні у мене блогерський ювілей! На іюашці я відносно недавно, а ось основному блогу на ЖЖ/Дрімі виповнилось 10 років.

За ці 10 років життя дуже змінилось: домашні улюбленці, коло спілкування, мова спілкування, обстановка в країні. Декілька разів замінював блог-платформи (спочатку переїхав з Я.ру від Яндекса на ЖЖ, а потім завів ще один блог на Дрімі). А часткових або повних переїздів на нові фотохостинги було аж три. Все це вимотує. Нажаль, підтримка блогів відбирає багато нервів, здоров'я і часу. Після нещодавнього переселення фоток (спочатку часткового, а згодом і повного) не хочеться писати звіти. А змінювати формат і переходити на текстові дописи теж немає бажання. До того ж, класичні блоги зараз в занепаді (не в останню чергу через ненадійність фотохостингів), тому їх не читають.

Звичайно, писати хочеться. Сподіваюсь, що нові фоторепортажі будуть. Але не в такому темпі, як раніше.

Тут теж буду писати. Хоча так само рідше, ніж раніше.

Вчора вночі була сильна гроза. Гриміло так, що вікна здригались. Мама подумала, що знову русня намірилась захплювати Київ.

Вирішили перебрати тривожні валізи. Виявив багато протермінованих продуктів. І деякі мама знову запхала у сумки. Питаю: "Навіщо?!" Для кулінарії. Так навіщо тоді пхати у сумки, де їх шукати ніхто не буде? Незрозуміло.

Дивний гул спостерігався вчора і сьогодні. Це літаки, чи ракети?

Взагалі, дуже багато дивного трапилось сьогодні. Переглядав фотоархів (тому що при очищенні реєстру злітають прев'юшки). Так виявилось, що він неповний. А я ж його декілька разів перебирав. Мабуть, був неуважним. Але все одно дивно, як раніше прогавив.

Потім ще "прикол" — загубив файл. Добре, що знайшов.

А ще цього тижня Ютуб відмовлявся обробляти відео. Начебто, ніяких ефектів не додавав. Хіба що накладання відео, якого чомусь не було на змонтованому відео. Решта — як завжди. Мучився, мучився — плюнув і вирішив перемонтажити. Ледве "залив".

З пригод — примудрився наступити на дзеркало. Чомусь не знайшли для нього кращого місця, ніж підлога (можна ж було поставити під стіл). А я забув, що воно там лежить. Дзеркало, самі розумієте, тріснуло.

Про кицьку взагалі мовчу: шкрябає меблі, нявчить. Мабуть, блохи докучають. І, як минулого року, ні шампуні, ні ошийники не допомагають. Чухається і нявчить. Так і бігає з одного місця на інше.

Хотів замовити щось поїсти цікавеньке і смачненьке, але виявилось, що доставка у наше місто не працює. Як так?! В більшість інших міст області можна замовити. У Київ також. А до нас — ні. Причому є аж 3 відділення Нової пошти. Можна, звичайно, спеціально поїхати у столицю, однак збільшили вартість проїзду в маршрутках. Враховуючи націнку за доставку, замовляти взагалі буде невигідно.

Так що вимушений обійтися без дегустації та матеріалу для публікацій.