хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «щоденник»

Гра в мовчанку/Питання при переїзді

Мама вже п'ятий день не розмовляє. Так довго ще ніколи не було. Помівтив, що з кожною сваркою (причому, незадлежно від її масштабу) мовчанка стає довшою. Це нехороша тенденція. Хоча це, напевено, краще, ніж образи, докори і погрози в свій бік. Ось, з батьком на підвищених тонах. Тому і сам не лізу розмовляти. Тим паче, вона сама казала, що треба вміти не вестить на даремні розмови.

Намагаюсь вести себе спокійно і не демонструвати що щось мене нервує, хоча факторів для роздратування стало трохи менше.
----
Налаштувався на переїзд. Але є декілька питань. По-перше, зйомне житло — це життя на валізах. Треба все перевозити. А як бути з комп'ютером? Чи знайдеться для нього місце? Як бути з домашнім інтернетом? Навіть, якщо ним не користуватись, все одно треба сплачувати якусь суму. По-друге, треба "світитись" офіційно, щоб не "кинули" на гроші. Напевно, треба десь реєструвати договір аренди? А тоді можна загриміти в арію. І нащо тоді орендувати? По-третє, заробіток постійний, але нестабільний. На початку року було багато завдань, зараз завдання закінчуються. Можна протринькати всі гроші, а далі як жити? Наскільки я розумію, вартість комунальних послуг не входить до орендної плати? По-четверте, все одно треба буде повертатись. І знову треба буде все перевозити.

Мені здається більш прийнятним купити десь хати в покинутому селі, подалі від людей. Так, тоді не зможу працювати і вести блоги. Але можна закупитись всього на рік, а потім шукати підніжний корм. Крім того, так дешевше. Як не дивно, в думках про сільське життя мене більше лякає не виживання (заробіток, харчування), а мародери і живність у вигляді жучків-гусені-павучків, якої на природі набагато більше, ніж у містах.

Переїзд до іншої кімнати/Остаточно пересварились?

Минулий тиждень видався насиченим. Чого тільки вартує підіння метеориту ввечері 19 квітня. Вихідні теж були не простими. А почалось все з того, що мама, як завжди, "завелась" з пів-оберту. Причиною для сварка став "день смаження". Одразу і магазинна "домашня" ковбаски (а вона ох яка смердюча, ще й з хрящами і тверда), налисники і котлети. Ніколи такого не було — і от закортіло! А з витяжкою, як і з водовідведенням на кухні, у нас погано. Хоча, по правді, причини для сварки накопичувались, і дим від смаження був лише формальним приводом.

В результаті довелося з'їхати до своєї колишньої кімнати, з якої перебрався рік і майже два місяці тому — як тільки почалося повномасштабне вторгнення. До цього мама казала, що зараз стало спокійніше і можна повертатись до своєї кімнати і розбирати тривожні валізи. І взагалі, таке враження, що вона стомилась від війни, хоча визнає, що це надовго. Але мова не про те.

Повернення у свою кімнату — мабуть таки добре, оскільки суцільні профіти. Хоча це все одно стрес, але набагато краще, ніж переїзд на зйомне житло чи на казенне утримання. Проте тепер не треба прокидатись посеред ночі (іноді декілька разів за ніч), щоб нагодувати кицьку і посадити її на лоток (про що я вже писав); можна спати без тісноти, не упираючись у стінку; не треба постійно поправляти підстилки на ліжку (щоб не продавити пружини); можна сидіти за комп'ютером допізна, ніхто не зганяє через те, що мама хоче спати; не треба ревнувати до компа; туалет став ближче. Суцільні профіти!

Перший тест з кицькою мама не пройшла. Напевно, мама проспала і не посадила кішку на лоток, і та наклала купку, бо на ранок лоток перенесла до кицьки. "А шо, так можна було?!" А я мучився, не спав!

А мамі як стало легше! Перестала варити супи/борщі і смажити. Пранням теж доведеться займатись самотужки (іноді допомагала). Цікаво, чи розгориться нова сварка, якщо з батьком підключимо пральну машину, бо прати вручну у 21 столітті — це нонсенс.
Ну, нічого, треба звикати до самостійного життя. Ми й так декілька крайніх років були, як чужі люди.

Батько перейшов на "Мівіну". У мене теж є запас їжі швидкого приготування. А супи й несправжні борщі я й раніше не любив. В принципі, можна обійтися піцами та бутербродами з чаєм. Зате мама тепер спить вночі і вдень. Не треба готувати. Тепер напевно виспеться! Коли спить вона не свариться.

Можливо, погано викидати сімейне життя на привселюдне обговорення, але поговорити більше ні з ким. До ого ж, вищезазначене негативно впливає на роботу (на натхнення і часу для роботи менше), а там теж не все гладко.

Нічний спалах

Ніч. На годиннику десь 21:50-21:55. Вікна були не зашторені, оскільки кицька заходила поїсти. Додивлявся відеоподорож. Аж бачу, на вулиці яскравий синьо-зелений спалах! Засяяло, наче коротке замикання високовольтних електромереж. Однак там нічого такого не було, а від вуличної мережі навряд чи були б такі спецефекти. Я вже підготувався, що буде гучно, тому після миттєвого заціпеніння побіг в коридор. Але на диво було тихо. Лише через хвилину-дві почув гулкий вибух. Розбудив маму, яка спала, тому нічого не бачила і, звісно, не повірила. Батько міцно спав, тому взагалі не знав, що було вночі. Думали, може то мигалки від машин швидкої допомоги або пожежників. У них з'явилась техніка з гуманітарної допомоги, тож там і спецсигнали не такі, як були у наших. Цілком можливо, бо одного разу перелякався від нових мигалок. Однак ми живемо у військовий час, тому бздиш від кожного незвичного явища. Подумав, може якась нова роzzійська вундервафля, оскільки через декілька хвилин оголосили про повітряну тривогу і писали про неопізнанні повітряні цілі над Київщиною.

Весь сон одразу як рукою зняло. Як після такого заснеш?!

Вже потім дізнався, що то міг бути або супутник, або метеор чи метеорит.
Звичайно, не зафільмував. Але у кого були відеореєстратори, зняли.

Не спиться

Чомусь не спиться. Важко заснути. Хоча на ніч хилить на сон. Але по-перше, кицька серед ночі їсть і ходить у туалет. Причому, в туалет треба відносити (думаємо, що вона просто боїться бліх, тому з'явилась така звичка, щоб її переносили). А корм потрібно відкривати/закривати, щоб не видихався. І ще є один нюанс: кицька весь час провітрюється, тому дреба відкривати/закривати двері. По-друге, ну як це сказати... як же сформулювати... мабуть не треба на ніч пити та їсти. По-третє, з'являються думки або хочеться погуглити якусь інформацію (можливо, в одному з наступних дописів розповім), або додивитись відео (бо не встигаю подивитись свої підписки).

Сплю по 4-5 годин. Якщо вночі будить кицька, то треба чекати, поки вона поїсть. Відповідно, весь сон розганяє. Зранку будять батьки. Пропонують поснідати. Але поки поїси, та ще й наївшись, заснути ще важче, та й пройде якийсь час.Так івиходить, що не досипаю.

З одного боку, начебто, мені вистачає й того, часу, який сплю. Але якість сну мабуть не дуже гарна для здоров'я. Іноді почуваюсь сонним. А що з цим робити не знаю.

Зламалась фотокамера:(

Нещодавно викладав допис про поламку акумулятора на ультразумі, а тепер дійшла черга до цифромильниці — старенької фотокамери. Вчора захотів перевести годинник на літній час, дістав фотік... а він вмикається і не працює: пише про помилку об'єктиву. Здогадуюсь, що він міг поламатись через те, що кицька звалила його. Але вже що є, то є. Хоча не обійшлося без розбірок "хто винен".

Варіантів два: викинути або здати в ремонт. Викидати шкода, бо це пам'ять. Хоча ця фотокамера була єдиною лише протягом 2,5 років. Але виручала, якщо боявся брати ультразум або не було багато місця.

Батьки, звичайно, звинувають мене. Мовляв, чого не слідкував за кицькою? Так я працював. Кицьку не втримала мама. А я винний?! Це нормально?! Та й не факт, що я б дав кицьці раду, бо вона така вертлява, а реакція у самого не дуже гарна. До того ж, якщо я буду слідкувати за кицькою, нікому буде заробляти гроші.
Другий "наїзд" про місце, де лежав фотік. А куди його перекласти, якщо це єдине більш-менш безпечне місце вдома?! Запитую: у відповідь мовчать. Ну так ви ж самі пропонуєте або питаєте, то відповідате на зустрічні питання! Мовчать.
Намагаюсь логічно пояснювати. Теж у відповідь жодних контраргументів. Так чому тоді ображаєтесь?

Сказав, що ремонт нехай сплачує з пенсії — так вона  сльози. А шо тут такого?!


Проблема в тому, що я не знаю нормальних сервісів. А одна відома мені точка працює як попало. Й то, сумніваюся в компетентності майстра.
Ще одна проблема — страшно кудись виходити. Зараз військоматам дали прочухана, щоб не гребли всіх підряд, проте не впевнений що до них дійде.

В принципі, для зйомок у мене є ультразум і смартфон — їх цілком достатньо. Але на цьому фотіку ностальгічні знімки. Крім того, ним було зручно фотографувати покази лічильників. Ну, нехай тепер самі дивляться.

P.S.: Й так на нервах, бо вчора вимикали електрику під час ввімкненої техніки. Так що не сваритись неможна. Нажаль.

Самовимкнення монітора/Знову перебої з електрикою

Без проблем неможна. Взагалі ніяк. Спочатку несподівано двічі вимкнувся монітор. Погуглив. Виявляється, що таке буває. Хоча спочатку подумав, що ліктем щось натиснув на клавіатурі. А можливо, перегрівся адаптер. Бо монітору вже буде 10 років. Напевно, треба замінювати на новий? У нього вже є дивна смуга у синьому спектрі.

Є ще одна версія, що це хтось з потойбіччя передає сигнал, як було з кімнатним годинником.

А ще "веселіше" стало від нових перебоїв електропостачання. Знову повернулись короткочасні вимкнення електрики. Нажаль це явище теж не має логічного пояснення, бо якщо б проводили ремонтні роботи, світло б зникало надовго. Можливо, хтось у під'їзді колупається. Можливо, перевантаження (хоча звідки йому взятись?).

Дивна тиша

Помічаю, що сусідів все менше чути. Причому, навіть у порівнянні з минулим роком, коли частина мешканців будинку пороз'єджались. Не кажучи вже за доковідні часи, коли шум і гам були нормою. Таке враження, що всі або кудись виїхали, або притихли. Хоча іноді, буває, чутно що розмовляють або ходять, але тихо. Місяць-два як не чутно, що сусіди дивляться тєлік. Давно не чув, щоб набирали ванну для того, щоб скупатись. Однак люди є. Звичайно, багато чоловіків мобілізували, але ж жінки та діти повинні залишитись. Мене така тиша насторожує.

Рознився зуб/Вплив сварок на роботу/нічний терор

Щоб життя не здавалось спокійним, рознився зуб. Поки що терпимо. Іноді ниючий біль переростає у зудіння. Здогадуюсь, від чого це могло траитись. Як мінімум, не треба було гризти сухарі. Плюс — зуб потихеньку кришеться. Можливо, щось потрапляє всередину. Якщо лікувати, потрібно все розсверлювати, знімати пломбу, прочищати канали. Потім знову пломбувати, ставити штіфт, розчищувати шийку зуба під коронку, знімати мірки, встановлювати коронку. Як згадаю минулорічну півторамісячну епопею з ремонтом, то виникає лише бажання вирвати той зуб, бо нема зуба — нема чому боліти. Минулого року був різець. А кутній зуб набагато більший. Більше коренів. Більше роботи і матеріалів — відповідно, ремонт може заважити аж на 3-5 тисяч грн. Ще й зухвала мобілізація. Так би може менше нервував.

Мабуть буду терпіти.
----
Помітив цікаву річ: після сварок з батьками працюється краще. Збільшується продуктивність. Не знаю, чим це можна пояснити. Мабуть, сублімацією, переключенням уваги.

Стосовно самої роботи, шалений темп дався взнаки: вже видохся, Мабуть, це і є емоційне вигоряння. Надодачу ще й не виспипаюсь. Звичайно, можна було б переключитись на інші завдання (вони є). Але поточний різновид завдання значного обсягу, який й так залишиться ще й на квітень. А інші завдання вимагають більше часу. Відповідно, щоденний заробіток зменьшится, а мороки додасться. Так що затягувати нема сенсу. Тим паче, поточне завдання більш прибуткове, ніж інше.

----
Іще хотів поговорити про нічний терор, який влаштовує русня. Походу, запуск дронів по ночах стає новою тактикою ворога. Причому повідомляють, що беспілотники летять дуже низько, щоб їх не могли засікти засоби ППО. До того ж, дрони часто змінюють напрямок руху, що ускладнює відслідковування. Та й самі запуски розтягують у часі. Мабуть, економлять.

Друга особливість — тренувальні польоти стратегічної авіації. Вчора через це оголошували аж три повітряні тривоги. І, що цікаво, поламка розвідувального літака не стала на заваді таких польотів. Радує лише те, що ракетних обстрілів не було. Але це таке... Напевно, накопичують для масованої атаки.

Сорокет

От і дочекався сорокету! У молодості вважав, що такий вік це ого-го, але за відчуттями, як 33-35. Хоча, якщо чесно, важко порівняти нинішнього себе із собою з минулого, бо є лише "тут" і "зараз". До того ж, поступові зміни важче помічаються. Розумію, що побільшало хвороб. Є підозри на гіпертонію і підвищений рівень цукру. Характер з роками лише погіршується – і це я помічаю як за іншими, так і за собою, але не можу нічого вдіяти. А якщо подивитись на досягнення, то взагалі стане сумно: ні дружини, ні нащадків, ні крутих статків, ні багато друзів. Шо тут сказати..? В молодості вважав, що нічого буде згадати, але було багато чого цікавого, веселого і сумного.

Святкувати не хочеться. Нема настрою. По-перше, тому що брата мобілізували. По-друге, тому що кажуть, що що 40-річчя не святкують. По-третє, вдома постійні сварки з батьками. По-четверте, докучають блохи. Ну і, звісно ж, не до подарунків. Є дещо, що хотілось би отримати, але від коханої людини. Та й не на часі. А про подарунок самому собі теж не може йти мови, бо урбекс-екскурсії зараз не проводять.

Якби пив, то мабуть би набухався. Але вже 2 роки не вживаю алкоголь. Так що єдине, чим можу відволіктись – поринути в роботу.

Нашестя бліх

Повторюється історія, яка була влітку 2021-го: спочатку блохи мучили кішку, потім стали докучати нас. Щоночі виловлюю по 4-5 штук. Як виявилось, вони лізуть на світло, як метелики. Але тепер настрибують і вдень. Кицька бідолашна, не знаходить собі місця. Килими вже перестрибує. Просить, щоб несли до туалету.

Не знаємо, що робити. Миємо підлогу відваром полину, але мені здається що то все блохам "до лампочки". Антиблішний нашийник на кицьці відносно новий, тому не хочеться замінювати. Та й краплі від блох крапали нещодавно. Не минув рекомендований інтервал між курсами. При цьому кицьку купали декілька разів спеціальним шампунем від бліх. Втім, все одно безрезультатно. Може щось підкажете?

P.S.: Бліх розвів дворовий кіт. Він, до речі, вже другий тиждень не з'являється. Або пішов у загул, або знає, що ми не зрадіємо новій партії бліх.