хочу сюди!
 

Алиса

41 рік, діва, познайомиться з хлопцем у віці 32-52 років

Замітки з міткою «вірші»

"В пустелі сизих вечорів..." (с) Ліна Костенко

В пустелі сизих вечорів,
в полях безмежних проти неба
о, скільки слів
і скільки снів
мені наснилося про тебе!

Не знаю, хто ти,
де живеш,
кого милуєш і голубиш.
А знаю - ти чекаєш теж,
тривожно вгадуєш і любиш.

І я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впізнаю,
як син вигнанця впізнає
прикмети батьківського краю.

Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить
одне,
своє,
неповториме.

Нехай це - витвір самоти,
нехай це - вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани.


Дивні речі

Кохання, доля - дивні речі...

Твій образ кожен день хвилює

мій розум. Знову заперечу,

та все одно весна малює

в яскравих фарбах дивним світлом -

мій лицар як завжди прекрасний.

Для інших щастя непомітно

проте для двох буває ясним.

 

Мої любі читачі! Я дуже скучила за вами. Якщо є помілки у цьому вірші щиро сподіваюсь, что ви допоможете їх знайти та виправити

Крокуси

Крокуси з-попід снігу –
Усміхами твоїми: часом – золоті, часом – фіолетові…
Розбіжності… Збіги…
Часом почуваєшся – Даною. Але частіше – Летою.

Ось неначе відлига –
Але замираєш, змерзла і скулена.
Крокуси з-попід снігу…
Часом побуваєш у завтра, але частіше – в минулому.

Знаю лише, що крига –
Як і сніги – не назавжди. Що далі – побачимо.
Крокуси з-попід снігу –
Таки проросли. Це – єдине, що має значення.

Моя відповідь бандитам

Сьогодні вони заборонили вірші Шевченка читати. Це вже за межами... Моя відповідь така:

Вони забороняють волю…
Ви звідки вилізли, бандити?
Народ ховаєте в недолі...
Ґвалтівники країни. Бити
потрібно деяких. За грати!
Як бруд і сором виносити
з країни. Не потрібно грати
з народом. Може він і вбити….




Всіх вітаю з народженням Кобзаря!



Покохала козака



Покохала козака. Дико. До нестями
Пристрасті несе ріка. Я не сплю ночами.
Мої мрії і думки, любий, всі про тебе.
Доля, щастя крізь роки...Не зникай, не треба.
Ображати почуття зовсім не хотіла.
Не спиняю тебе я. Просто полюбила.




Друзі, я зовсім недавно почала писати українською. Якщо є помилки, пишіть будь ласка! Буду вдячна за
конструктивну критику


Cьогодні я прокинусь спозаранку

  

Cьогодні я прокинусь спозаранку

Вмиюсь дощовою водою

Босий вийду я до г`анку

Щоб пройтися вранішньой росою...

 

Встає зоря на небосхилі,

Дзюркоче річка в низині

Природа гарна ще донині

Не всю спаплюжили її...


Кружляють  пташки в  висоті,

Цього  замріяного літа

В садку гуляєш ти у самоті

Чекаючи – приїдуть скоро діти...


...Нам було гарно в холодку

Затишного такого саду

Де зустрічались залюбки

Й де ми давали собі раду...

Там, де мене вже сьогодні нема,

навіяно  віршем  поетеси:  http://blog.i.ua/community/53/1142837/#p2


Там, де мене вже сьогодні нема, 
Учні вже вчаться зовсім незнайомії,
Там, де мене вже сьогодні нема
Вчителі пропагують програми но`віЇ


Там, де мене вже сьодні нема, 
Море Каховськеє плеще заплавами,
Там, де коли і колись нездарма
Будні новітнії збудять програмами


В буднях новітніх замріяних мрій
Хочеться вірить, що все теє збудеться
Колосом ниви, врожаєм рясним
Знаю також, що все те не забудеться !

Ну що б, здавалося, слова !?

Ну  що  б,  здавалося,  слова !?
Звичайні  букви,  складені  до  купи – 
А  в  серці  вітер  вже  звива
Коли  почуєш  недолуге...

Вже  мчиться  потяг  почуттів
На  той  знайомий  полустанок
Де  все  знайоме  й  поготів
Де  завжди  чистим  був  твій  ранок...

Мохнатий джміль



Присвячується  поетесі  цього  сайту:

Колись було  то – не сьогодні,

Зібравсь в похід мохнатий джміль,
Cпровокував напередодні
Сердитий вітер заметіль.

Кружляли пташки в висоті,

І не пускали у путь діти,
Неначе змовились в садку --
Дерева розпустили віти

Ще було гарно в холодку

Цього замріяного літа,
Та перемін швидких в часу

Вже відчував старий залі`та...

 

Сьогодні я літав вві сні...

Сьогодні  я  літав  вві  сні

І  бачив  гори  і  долини

Та  не  однаково  мені

Коли  і  де  і  як  я  згину


Так,  не  однаково,  псякрев,


Що  після  мене  скажуть  люди,

Чиї  плоди,  з  яких  дерев

Куштуватимуть  діти  й  онуки.



 Не  однаково, поступ  який

Оберуть  у  житті  бистроплиннім...

Добудують  палац,  чи  мерщій

Шлях  оберуть  „ковролинний”...


 ...Згасає  ніч,  встає  зоря,

А  я  дивлюсь  на  зарево

І хочу  вірить,  що  „не  зря”

День  проживаю  заново !