хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «київщина»

Парк "Київська Русь"

Здійснив мрвю подивитись парк "Київська Русь". Це вражає! Хоча їхати далеко, довго і незручно.

Та й то, проїхав тільки тому, що знайшов можливість зекономити на вхідному квитку. Для іменнинників прохід "на шару".

Миронівка

Миронівка — районний центр Київської області, розташований в долині річки Росава за 106 км від Києва.

Станція Миронівка була споруджена в 1876 р. і є нині вантажною вузловою залізничною станцією на сходженні ліній Фастів-1 – Миронівка, Київ-Миронівка, Миронівка-Богуслав (вантажна) Південно – Західної залізниці та Миронівка – Цвіткове Одеської залізниці. Під час Другої світової війни станцію було зруйновано. Нове приміщення вокзалу з’явилося в 1953 р. за проектом арх. П. Ф. Красицького. У 2000-і рр. було проведено капітальний ремонт вокзалу.

 

Дивитись ще багато ...

Закинута в/ч

Якби знімав відео, то напевно б назвав в стилі хайпу: «Закинута військова частина: там хтось живе». Але фільмувати там нічого. Та й на Ютубі є відео з цієї заброшки.

Колишня військова частина, чи то декілька частин під одним парканом. Навіть закинута довгий час перебувала під охороною. А останнім часом охорону послабили. За словами місцевих там живуть самосели.

А на ваші: «А! Шо? Це ж сікретне місце!» скажу, що там від секретів нічого не лишилось. Та й військовим територія не потрібна.
Координати не розкриваю. Вам воно не треба. І заброшка понура.


Поїхав із подружкою, в шалену спеку.

Нажаль, в казарми і штаб лізти було ризиковано — на вулиці було повно народу.
Довелося пробиратись чигирями.

ЗМІ-їна зрада

Київська спілка журналістів підтримала й нагородила Коцабу, який “сидів ні за що” 15/06/2017 10:52

 

Члени Київської обласної організації Національної спілки журналістів України нагородили грамотою “За особливі заслуги” івано-франківського блогера Руслана Коцабу, який називає війну на сході “громадянською” та є обвинуваченим у судовому процесі про перешкоджання діяльності Збройних сил.
Як передає “Новинарня“, про це розповіло видання “Детектор медіа”.

Першим про отримання грамоти повідомив сам Коцаба, заявивши, що його нагородили від імені НСЖУ.

Голова НСЖУ Сергій Томіленко на своїй сторінці у “Фейсбуці” зазначив, що від загальноукраїнської Спілки Коцаба не отримував ніяких офіційних нагород.

“Рішення про відзначення Руслана Коцаби прийняла Київська регіональна організація Спілки журналістів“, – пояснив він.

“Таким чином столична організація підтримала колегу перед засіданням суду, який мав розглядати питання оскарження вироку блогеру та робив реальним його нове ув’язнення”, – зазначив Томіленко.

Секретар Київської обласної організації НСЖУ Алла Малієнко пояснила: “…В День журналіста, коли ми святкували (були присутні наші члени правління), звернулися колеги, щоб підтримати Руслана Коцабу. Наш член спілки Василь Семенович Анісімов приніс свою нагороду (почесний знак), яку йому вручали три чи чотири роки тому, і вирішив йому передати у нашому приміщенні. Взяли з собою грамоту не нашого зразка. Наша київська організація має свій зразок. І ми, колеги, порозписувалися на тій грамоті”.

“Що тут такого? Ми підтримали колегу. Грамота за мужність і стійкість. Він майже два роки просидів у тюрмі. Я і ми всі вважаємо, що він ні за що просидів“, – заявила Малієнко.

Як писала “Новинарня“, Руслана Коцабу затримали 8 лютого 2015 року за підозрою в державній зраді та перешкоджанні діяльності Збройних сил України. Перед цим він активно виступав проти проведення мобілізації до ЗСУ, записував відеозвернення. Журналіста взяли під арешт.
12 травня 2016 року Івано-Франківський міський суд засудив Коцабу до 3,5 років позбавлення волі, визнавши винним у перешкоджанні Збройним силам України, проте виправдав за звинуваченням у державній зраді.
14 липня 2016 року Апеляційний суд Івано-Франківської області повністю виправдав Коцабу, і він вийшов на волю.

Під час перебування за ґратами івано-франківський журналіст став прапором так званих “антивоєнних”, а також проросійських сил в Україні, які на прикладі його справи обвинувачували владу в політичних репресіях.

Після звільнення Руслан Коцаба неодноразово брав участь в акціях проросійських, заходах колишніх “регіоналів”, записував відеозвернення тощо.
Нардепи-“опоблоківці” Рабинович і Мураєв створили нову партію з Коцабою.

Вищий спеціалізований суд України 7 червня скасував виправдувальний вирок Коцабі, ухвалений раніше апеляційним судом Івано-Франківщини, та призначив нове провадження в суді апеляційної інстанції.
На суді Коцаба знову заявив, що війна на сході є громадянською.

http://novynarnia.com/2017/06/15/kiyivska-spilka-zhurnalistiv-pidtrimala-y-nagorodila-kotsabu-yakiy-sidiv-ni-za-shho/?aid=13P92Y.wghot

Богдан Гордасевич

Класика жанру і не тільки для Київської області, де журналісти совкової генерації воістину ЗМІ-їсти з отрутою комуно-радянщини, тому і підтримують цілком щиро КОЛЕГУ ! Зрадник, що активно працював агітаційно на ворога, для них - колега, отже ясно і їх світоглядні позиції суто антиукраїнські. Ганьба! На жаль, такі, як Роман Кацаба, спричинили до ганебної втечі добробату "Прикарпаття" з фронту на Донбасі 2014 року та значних втрат через це ЗСУ під Іловайськом, але в ЗМІ про то не говорять, замовчують тему і дезертирів - спитатись: - А чому? Тепер ясно чому.

Вилазка на тлінний недобуд

Коротенький огляд сталку. Розшиерна версія буде в ЖЖ і на Дрімі, а тут коротенько.
І ще: вибачайте за водяні знаки на фото. Просто інформації і фотографій з того місця мало, тому убезпечую від копірайтерів.


Незвичайна заброшка

Часто буває, що сама вилазка виявляється набагато цікавішою, ніж сам об'єкт. Хоча і закинута територія з досить цікавою історією.
У 1980х на березі Дніпра збудували водозабір на насосну станцію, яка б мала забезпечити водою Білу Церкву і Умань. Для транспортування води збудували 80 і 120-кілометрові водогони. Насосну станцію і водогін мали здати в експлуатацію, однак після аварії на ЧАЕС, білоцерківці відмовились від дніпровської води. Ось такий епічний і грандіозний проект.
Зараз станція закинута і поступово розбирається на будівельні матеріали. А в 2017му там виявили несанкціоноване сміттєзвалище. Що там в 2018му я не знав, тому їхав у "невідомість".

Хрін доїдеш!

Поїздка видалась складною. Недарма з першої спроби пару років тому так і не доїхали до того недобуду. Дізнався на автостанції, що маршруток до Ржищєва нема (у них кінцева, наскільки я знаю в іншому місці. А чому не заїжджають на автостанцію — фіг знає). Є тільки до Каніва. А в канівську маршрутку, ясне діло, не влізли. Поїхав з подружкою до Українки. Там стали чекати маршрутку до села. Але до ближнього передмістя маршрутки не було, бо обламалась. А на заміну іншої машини не дали. Друга, дальня маршрутка забилася так, що теж не влізли. Тоді пішли пішки, сподіваючись, що по дорозі зустрінемо маршрутку на підміну відміненого рейсу.

Дійшли до краю Українки. На зупинці зібрався народ. І точно, через пару хвилин під'їхали маршрутки.

[ Захоплююча подорож... ]

Був колись мегамаршрут

Був колись мегамаршрут. Від залізничної станції «Боярка» до ... ринку «Троєщина». Це навіть крутіше, ніж 720 маршрутка — «базарна» маршрутка з Боярки на Троєщину їздила через весь Київ!
Пару раз навіть бачив автобус на маршруті.
В 2006 маршрут іще діяв.

Тепер залишився лише знак зупинки, у Вишневому. Якимось дивом зберігся. Хоча не впевнений, що простоїть — на дорозі до Києва проводять капітальний ремонт. Та й майже всі (а може і всі) знаки відмінених маршрутів вже познімали.


Сторінки:
1
2
попередня
наступна