22 травня – Міжнародний день збереження біорозмаїття. Чому варто про це згадати, навіть на фоні інших справ? Гострота даного питання пов’язана з серйозною деградацією природи планети у ХХІ сторіччі – до такого рівня, за якого стабільне існування людства буде неможливим. Річ в тім, що люди не беруть до уваги, що живуть на планеті, яка має обмежені розміри і кінечні ресурси. Але, наприклад, за останні 25 років обсяг продукції, вироблений людством, – рівний обсягу продукції, виробленого за 125 попередніх років, тобто – мова про експонентний розвиток, про стрімке наростання обсягів вироблення „продукції” і мова про вичерпання в найближчому майбутньому ресурсів планети, в базовому сценарії, до 2070 року чи раніше (модель „Світ-3” Дж. Форестера, розроблена на замовлення Римського клубу).
Слід взяти до уваги, що як природною основою для існування сучасної цивілізації, так і єдиним відновлюваним ресурсом є біосфера. Її стан стає критичним. Так, в термінології всім відомої екологічної піраміди енергоспоживання (це коли мікроорганізмів найбільше, безхребетних тварин менше, а хребетних – ще менше), енергетично виглядало так: 90% енергії, виробленої рослинами, поглиналося мікроорганізмами, 9% - безхребетними організмами, 1% - людиною і великими тваринами. Зараз людина і тваринництво споживають 40% від первинної продукції біосфери. Тобто, людина перевищила ємність і порушила стійкість екосистем, кардинальним чином трансформуючи біосферу, і запустила ті чи інші біосферні компенсаційні процеси.
«Послуги біосфери є незамінними, проте ми понадміру використовуємо її ресурси, – зазначає д.б.н. Ярослав Мовчан, експерт НЕЦУ, член Української асоціації Римського клубу. – За даними Світової мережі екосліду (“Global Footprint Network”), у 2009 році вже станом на 25 вересня людство вичерпало максимально допустиму кількість ресурсів планети, які можна було використати за рік з можливістю їхнього відновлення. В річному перерахунку, сьогодні людство споживає на 40% більше, ніж здатна забезпечити біосфера планети, і цей процес над-споживання може завершитися швидкою катастрофою, яка зачепить наших сучасників і стане трагедією нащадків».
Наскільки це серйозно? Чому втрата лісів, ведмедиків і метеликів (а все це разом, включаючи мікроорганізми, і є біорізноманітність) має бути причиною для нашого хвилювання? Тому, що це обмеження, а в перспективі – втрата ресурсів для харчування, це – погіршення стану екосистем і їх здатності до саморегулювання, що впливає на якість життя, це – погіршення здоров’я населення планети, втрата паливних ресурсів, втрата чистої води, втрата естетичних та культурних цінностей, втрата ще 15 екосистемних функцій – послуг для суспільства. Втрата всього цього – це плата за метушню чи «гламур» повсякденності.
Ось чому в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. було підписано Конвенцію про біорозмаїття, а ООН оголосила 22 травня – день, коли була досягнута угода про це, – Міжнародним днем біорозмаїття. Беручи до уваги катастрофічний стан живої природи планети, 2010 рік було оголошено ООН Роком біорізноманітності. Тема цьогорічного Дня біорозмаїття – «Біорозмаїття для розвитку і подолання бідності». В цей День (але не тільки цей) необхідно задуматися, як ми живемо, що ми робимо з живою природою, і що буде завтра (і яке воно буде!). Поки-що ми спостерігаємо, як у нас на очах зникають ліси і озера, луки і степи, сквери і дельфіни, риби і величні дерева. І виростають на їх місці монстри будинків і офісів, так, ніби вони матимуть сенс без знищеної природи. Ми далі говоримо про розвиток, забуваючи, що він не може бути безкінечним, і пора задуматися не про кількість тон металу чи нафти, машин чи банків, а навіщо вони? Де те, для чого буцім-то все це будується, прокладається, виплавляється? Де якість життя? І де власне життя?
Чи є виправдання «девелоперам» і їх замовникам, «новим капіталістам» і їх «топ-менеджерам», чиновникам і депутатам різного рівня, які щодня чи раз в житті, заробляючи на масло до хліба чи освіту дітей в Швейцарії, «хатинку» чи позолочений унітаз, «ролекс» чи «майбах», забирають у нас всіх майбутнє, у наших дітей – здорове життя, а у наших внуків – взагалі життя? На що вони розраховують з логікою «а після мене хоч потоп»? Що далі і заради чого? Ще трохи грошей конкретному олігарху? І проблеми для всіх нас на багато років? Без позитивних зрушень в нашій свідомості, практиці природокористування, в способах і рівнях споживання майбутнє як сучасної цивілізації, так і Української держави є проблематичним. Майбутнє починається сьогодні, з нашого двору і міста, вулиці і лісу, річки і моря. І чи світ даруватиме нам радість життя в здоровому природному довкіллі, чи це буде бетон, смог, сміття, пеньки і джипи – залежить також від нас.
Людство досягло межі в своєму розвитку. Яким бути світу завтра – залежить від нас сьогодні. Сценарієм подолання катастрофи чи її відсування в часі розглядається стратегія збалансованого розвитку, фундаментальна зміна розвиткових орієнтирів, екологізація та біологізація освіти, виховання, всього комплексу матеріально-технологічної діяльності на планеті, максимальне збереження та відновлення живої природи планети. Наступив момент істини. І чи ми виявимося здатні піднятися над метушнею і радикально змінитися, чи будемо далі щось «намивати» на приреченій землі – сьогодні залежить від нас. Час на роздуми вичерпано. Нагальні дії ще дають шанс на завтрашній день, з росами і солов»ями, сонцем над туманом в долині, ковилами і дубами, природним киснем і джерельною водою, морською хвилею і птахом в небі, пахощами лип, акацій чи матіол, ріками і рибами – на життя.
Приєднатися до події
А потім, ще два тижні боролися з її ідеями, що до святкування цієї події... Ми замовили не торжественну церемонію без рушників, караваїв і т.д. І мали відсвяткувати це у тісному родинному колі... Вона ж хотіла і рушник і каравай і кілька тіток-родичів... Були навіть моменти, коли хотілося забрати документи і подати їх десь в Ужгороді (просто гарне місто) і поставити всіхперед фактом за 3 дні до події... 
і Света теж! 
, таке відчуття що просто всі стихії зібралися привітати нас з цією подією... Тож як виглядає Паркова дорога з кабріолету для нас всіх лишилося непізнаним. Закінчилося це стихійне лихо вже на під"їзді до парку. Там ми трохи обсохли та зробили невелику фотосесію, а потім поїхали кататися на каруселях! Було прикольно, незвично, романтично (на чортовому колесі)
і весело (особливо на автодромі)
... На американських гірках вирішили долю не спокушати... В ресторані столи ломилися від страв... Все було дуже смачно, особливо
