Кому потрібний бідний Ємен?
- 13.03.12, 11:05
Арабських вогнищ бойових дій стає на карті світу дедалі більше. Продовжує палахкотіти Лівія, що втягнута у криваву міжусобицю, не змовкають постріли на вулицях сірійських міст, все більш жорстокішим стає протистояння між урядовими силами Ємену і бойовиками Аль-Каїди. При цьому, саме в Ємені зіткнення регулярних армійських підрозділів з терористами набуває характер великомасштабних боїв. Не так давно керівниками Аль-Каїди на території Ємену була спланована по-справжньому великомасштабна операція по нападу на урядову військову базу, в результаті чого було вбито більше двох сотень єменських військовослужбовців і кілька десятків захоплені у полон.
До речі, напади з боку терористичних груп явно почастішали після відходу колишнього президента Салеха у відставку. Ще до своєї відставки Салех говорив, що його відхід може спровокувати активізацію банд-формувань. Це зайвий раз підтверджує тезу, що з'явилася зовсім нещодавно, про те, що експорт демократії сьогодні можна прирівнювати до експорту тероризму. Сьогодні Ємен разом з Афганістаном вважаються справжнім оплотом Аль-Каїди, яка тут дозволяє собі не просто поодинокі вилазки, а справжнісінькі військові операції, маючи за спиною надійний тил у вигляді захоплених під свій контроль територій.
Багато громадян Ємену підозрюють Селеха, який покинув свій пост, у тому, що це саме з його подачі відбулася активізація терористів. Але такі звинувачення навряд чи можна назвати виправданими з цілої низки причин. По-перше, і під час президентства Салеха Аль-Каїда нерідко влаштовувала напади не просто на окремі об'єкти, а й на цілі міста. По-друге, тоді можна звинувачувати у зв'язках з терористами главу любої арабської держави, яку спіткала «арабська весна», адже саме після і під час цих «весен» рівень терористичної загрози виріс у багато разів і в Єгипті, і в Лівії, і в Ємені, і в Сирії.
Після нападу терористів Аль-Каїди на військову базу НД Ємену, місцеве командування вирішило завдати удар у відповідь. При цьому в небі Ємену з'явилися не тільки літаки єменських ВПС, а й безпілотники ВПС Сполучених Штатів. Саме удар з борту американських БПЛА призвів до того, що загинули близько трьох десятків терористів Аль-Каїди, яка до цього часу міцно влаштувалася на півдні країни.
В умовах постійно триваючих військових операцій страждає і без того хистка єменська економіка. Сьогодні Ємен вважається однією з найбідніших арабських країн, і протистояння нової влади з Аль-Каїдою може бути першим явно не по зубах без зовнішнього втручання. А зовнішнє втручання наявне, тільки замість регулярної активної військової допомоги з боку Заходу, територію Ємену намагаються освоїти американські та французькі нафтові компанії. Здавалося б, як у таких умовах, коли великий відсоток території країни знаходиться під контролем головної терористичної сили в світі, можна вести розробку старих нафтових родовищ та пошук нових? При цьому ще більша загадка криється у тому, навіщо тим же французам з компанії Total продовжувати працювати в Ємені в буквальному сенсі слова під градом куль і на тлі вибухаючих не без допомоги терористів нафтопроводів, якщо за свідченнями геологорозвідки, проведеної ще на початку 90-х, Ємен далеко не настільки багатий вуглеводнями як сусідні аравійські держави.
З цього приводу існує одна достатньо цікава думка. Воно полягає у тому, що насправді французи встигли провести нову геологічну розвідку на території Ємену, яка показала, що тутешні нафтові запаси воістину грандіозні. Це цілком об'єктивно пояснює тягу французів до єменських надр навіть при наявності такої об'єктивної загрози як Аль-Каїда. Адже якщо б мова йшла про копійчані вигоди, то фахівці Total, що працюють тут з кінця вісімдесятих, вже давно б згорнули свою «місію».
У зв'язку з можливим вмістом в надрах Ємену великих запасів вуглеводневої сировини, вичікувальну позицію зайняли й американці. Сьогодні, коли США занурюється у пучину президентської кампанії, починати великомасштабну війну з Аль-Каїдою на території Ємену - буде справою вкрай витратною для американського бюджету і мало популярною в американському суспільстві. Обама може просто «прогоріти» на тлі звинувачень з боку опонентів у тому, що він знову намагається збільшувати держборг на основі ще однієї великої військової операції. Але от проводити так звані зачистки - цілком прийнятно.
У той же час і кидати Ємен напризволяще Сполучені Штати взагалі не мають наміру. Адже, крім гіпотетичних величезних нафтових покладів, є у Ємену й ще один козир, причому вже далеко не гіпотетичний. Цим козирем можна сміливо називати Баб-ель-Мандебську протоку, що сполучає Червоне море на півночі з Аденською затокою на півдні. Це справжній стратегічний джокер, адже через Баб-ель-Мандебську протоку йде шлях з Азії та Австралії до Європи і назад. Можна собі уявити, які дивіденди можна отримувати з контролю над протокою, адже одних тільки китайських, в'єтнамських і малазійських вантажів до країн Євросоюзу через неї проходить на десятки, а то й на сотні мільярдів доларів у сезон. У такій ситуації Баб-ель-Мандебська протока для Сполучених Штатів може покрити всі їхні витрати, які вони встигли витратити на військову операцію і готуються витратити ще. Безумовно, Вашингтон не стане у відкриту говорити про свій контроль над цими морськими воротами, але новому єменському президенту Мансуру аль-Хаді просто нічого не залишиться, крім як фактично закріпити контроль над протокою за США.
У підсумку можна констатувати, що битва за Ємен ще тільки починається. А її активну фазу буде розпочато, найімовірніше, після президентських виборів у США.
До речі, напади з боку терористичних груп явно почастішали після відходу колишнього президента Салеха у відставку. Ще до своєї відставки Салех говорив, що його відхід може спровокувати активізацію банд-формувань. Це зайвий раз підтверджує тезу, що з'явилася зовсім нещодавно, про те, що експорт демократії сьогодні можна прирівнювати до експорту тероризму. Сьогодні Ємен разом з Афганістаном вважаються справжнім оплотом Аль-Каїди, яка тут дозволяє собі не просто поодинокі вилазки, а справжнісінькі військові операції, маючи за спиною надійний тил у вигляді захоплених під свій контроль територій.
Багато громадян Ємену підозрюють Селеха, який покинув свій пост, у тому, що це саме з його подачі відбулася активізація терористів. Але такі звинувачення навряд чи можна назвати виправданими з цілої низки причин. По-перше, і під час президентства Салеха Аль-Каїда нерідко влаштовувала напади не просто на окремі об'єкти, а й на цілі міста. По-друге, тоді можна звинувачувати у зв'язках з терористами главу любої арабської держави, яку спіткала «арабська весна», адже саме після і під час цих «весен» рівень терористичної загрози виріс у багато разів і в Єгипті, і в Лівії, і в Ємені, і в Сирії.
Після нападу терористів Аль-Каїди на військову базу НД Ємену, місцеве командування вирішило завдати удар у відповідь. При цьому в небі Ємену з'явилися не тільки літаки єменських ВПС, а й безпілотники ВПС Сполучених Штатів. Саме удар з борту американських БПЛА призвів до того, що загинули близько трьох десятків терористів Аль-Каїди, яка до цього часу міцно влаштувалася на півдні країни.
В умовах постійно триваючих військових операцій страждає і без того хистка єменська економіка. Сьогодні Ємен вважається однією з найбідніших арабських країн, і протистояння нової влади з Аль-Каїдою може бути першим явно не по зубах без зовнішнього втручання. А зовнішнє втручання наявне, тільки замість регулярної активної військової допомоги з боку Заходу, територію Ємену намагаються освоїти американські та французькі нафтові компанії. Здавалося б, як у таких умовах, коли великий відсоток території країни знаходиться під контролем головної терористичної сили в світі, можна вести розробку старих нафтових родовищ та пошук нових? При цьому ще більша загадка криється у тому, навіщо тим же французам з компанії Total продовжувати працювати в Ємені в буквальному сенсі слова під градом куль і на тлі вибухаючих не без допомоги терористів нафтопроводів, якщо за свідченнями геологорозвідки, проведеної ще на початку 90-х, Ємен далеко не настільки багатий вуглеводнями як сусідні аравійські держави.
З цього приводу існує одна достатньо цікава думка. Воно полягає у тому, що насправді французи встигли провести нову геологічну розвідку на території Ємену, яка показала, що тутешні нафтові запаси воістину грандіозні. Це цілком об'єктивно пояснює тягу французів до єменських надр навіть при наявності такої об'єктивної загрози як Аль-Каїда. Адже якщо б мова йшла про копійчані вигоди, то фахівці Total, що працюють тут з кінця вісімдесятих, вже давно б згорнули свою «місію».
У зв'язку з можливим вмістом в надрах Ємену великих запасів вуглеводневої сировини, вичікувальну позицію зайняли й американці. Сьогодні, коли США занурюється у пучину президентської кампанії, починати великомасштабну війну з Аль-Каїдою на території Ємену - буде справою вкрай витратною для американського бюджету і мало популярною в американському суспільстві. Обама може просто «прогоріти» на тлі звинувачень з боку опонентів у тому, що він знову намагається збільшувати держборг на основі ще однієї великої військової операції. Але от проводити так звані зачистки - цілком прийнятно.
У той же час і кидати Ємен напризволяще Сполучені Штати взагалі не мають наміру. Адже, крім гіпотетичних величезних нафтових покладів, є у Ємену й ще один козир, причому вже далеко не гіпотетичний. Цим козирем можна сміливо називати Баб-ель-Мандебську протоку, що сполучає Червоне море на півночі з Аденською затокою на півдні. Це справжній стратегічний джокер, адже через Баб-ель-Мандебську протоку йде шлях з Азії та Австралії до Європи і назад. Можна собі уявити, які дивіденди можна отримувати з контролю над протокою, адже одних тільки китайських, в'єтнамських і малазійських вантажів до країн Євросоюзу через неї проходить на десятки, а то й на сотні мільярдів доларів у сезон. У такій ситуації Баб-ель-Мандебська протока для Сполучених Штатів може покрити всі їхні витрати, які вони встигли витратити на військову операцію і готуються витратити ще. Безумовно, Вашингтон не стане у відкриту говорити про свій контроль над цими морськими воротами, але новому єменському президенту Мансуру аль-Хаді просто нічого не залишиться, крім як фактично закріпити контроль над протокою за США.
У підсумку можна констатувати, що битва за Ємен ще тільки починається. А її активну фазу буде розпочато, найімовірніше, після президентських виборів у США.
0
