Мне уже несколько раз снится человек, с которым я раньше очень тесно общалась. Прошло больше чем пол года. Я пытаюсь его забыть, и перед сном о нем не думаю, а мне ничего не снится, кроме него. К чему бы это?
Обычно людям снится, как их преследуют.... Преследует годзилла/Фреди Крюгер/фашисты/маньяки/убийцы/мамы/телепузики/инопланетяне. Но... Как часто людим снится, что они - годзилла/Фреди Крюгер/фашисты/маньяки/убийцы/мамы/телепузики/инопланетяне, и они кого-то преследуют? И кому такое вообще снится?
1. Скажите мозгу перед отходом ко сну: "Сегодня мне будут сниться сны, и я их запомню". Повторите это про себя около двадцати раз. Вы даже можете предположить, что бы хотели увидеть во сне, какую область исследовать, однако помните, что сны возникают по своей собственной программе. Организм лучше знает, что человек в данный момент хочет понять.
2. Положите рядом с кроватью лист бумаги и карандаш. Это не только практично, но и символично. Так вы продемонстрируете свое желание вникнуть в смысл своих снов. Ваше отношение к своим сновидениям определит их отношение к вам. Готовясь понимать сны, надо их в первую очередь уважать и признавать, тогда сны будут вам сниться намного чаще.
3. Проснувшись, не вскакивайте с постели в момент, когда к вам медленно возвращается сознание. Это промежуточное время между сном и бодрствованием имеет очень большое значение. Это расщелина между двумя мирами. Может быть, где-то вокруг еще витает обрывок сна? Если это так, то наблюдайте за ним, как охотничья собака, следящая за своей добычей. Постарайтесь по крупицам восстановить его. Мысленно прокручивайте сон несколько раз, каждый раз добавляя новую деталь, пока не восстановите практически весь сон. Теперь встаньте и запишите сбой сон, добавляя детали, которые всплывут в вашей памяти по мере записи. Когда сон записан, можно сразу же заняться его толкованием или отложить это на потом.
Как чуден сон,
навеянный тобою...
Как ярок тот
невиданный Рассвет.
А та Любовь,
что пенится волною...
А Cердце,
что рождает дивный свет.
Меня, я чувствую,
ты снова окрылила...
Вдохнула в грудь
невиданный порыв.
В моих руках
Любви прекрасной сила...
Как сладок он..
Любви волшебной МИР.
... цікаво, може саме тому і тварини не мають речі, що вона їм не потрібна? Їм добре - вони пестяться, погано - скиглять. Якщо потрібно пригорнути до себе увагу - надибляться, або подадуть якийсь голосний звук. У кожної тварини свої особисті засоби та методи передачі інформації про себе та свої потреби, і між собою вони чудово розуміються тисячі та мільйони років. Та і я (і всі інші люди), в принципі, можу дізнатись про будь-яку істоту все, що мені буде необхідно. Варто тільки уважно спостерігати.
... про тварин кажуть, що ті нерозумні і недосконалі через величезну ваду: "все розуміє, а скзати не може"... а я тепер думаю, а чи потрібно їм це? Нащо їм розмовляти? Весь всесвіт у взаємодії між собою чудово обходиться без слів, а людині чомусь потрібно, щоб звірі стали розмовляти... Певно тут вада не в тваринах, а в саміх людях, що не можуть навчитись простим та природнім речам.
... і взагалі, дякувати треба, що друзі наші менші не балакучі! Взяти на приклад попугу, що вміє повторювати слова. Пригадаємо історії та анекдоти. І що ми маємо? Вірно - самісенькі дотепні випадки, при яких люди страждали через невчасно вимовлені попугою слова. А це ж тільки бездумне повторення того, що люди самі кажуть... Якщо звірі стануть казати все, про що зараз мовчать, це ж повний хаос розпочнеться! Хозяїва відразу дізнаються про себе всю правду! Які вони дурні, ледащі, безчутні, жорстокі, байдужі, і далі-далі-далі...
Хто хоче почути про себе всю правду? Або, щоб тварина розповіла всі ваші таємниці сусіду? Чому б і не розповісти, якщо одна людина питає про іншу? Адже люди самі цього хочуть, щоб тварини розмовляли. Чесні, відверті, віддані всією душею та серцем тварини просто не мають жодної причини, щоб ослухатись - і ось, маємо чудові наслідки. Що, не подобаються?! А що ж їм тоді робити? Казати тільки добре і корисне, а про все погане мовчати як раніше? Чи вчитись їм разом з людьми кривдити, приховувати істину, дурити і лукавити між собою? Це реторичне...
Це не їм треба вчитись розмовляти, а нам - розуміти! Добре, що вони мовчать. Нескінченна мудрість в цьому мовчанні.
Мягкий гул в ушах все еще напоминает, что я жив. Тс-с-с-с…Тишина… Все замерло на мгновение, замер воздух, и придавил меня со всех сторон Тс-с-с…Тишина…
Темнота…Пустота…
Закрыл глаза, открыл глаза, - никакого изменения, лишь воздух с каждой секундой все сильнее давит на меня, будто кто-то положил тяжелый гранитный камень на грудь.
Тс-с-с… Тишина, глаза все больше привыкают к темноте, но не один огонек не нарушит их спокойствия, они засыпают, веки смыкаются все чаще, и все реже раскрываются.
Тс-с-с… Тишина…Дыхание становится спокойным, равномерным, тихим, я засыпаю, засыпаю…
Тс-с-с…Тишина…Гул в ушах превращается в тихое пение, мягкий голос ласкает мой рассудок…- я забываюсь.Тс-с-с…Ночь.
