хочу сюда!
 

Анна

29 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 27-35 лет

Заметки с меткой «карпати»

Перша, але не остання.

 Як після першої викуреної цигарки, так і після першого походу в гори існує два можливих варіанти розвитку ситуації: або ти розумієш, що це не твоє і твій організм цього не сприймає, або виникає залежність і це буде з тобою на протязі значного шматка твого життя.
Похід в гори…
На погляд ОДНИХ людей це лише витрачена значна купка чесно зароблених грошенят на спорядження та квитки заради того, щоб переносити на собі значні вантажі на значну дистанцію, відчуття дискомфорту від життя в тісних палатках, не дуже різноманітний раціон, антисанітарія та ін.
На погляд ІНШИХ людей немає нічого кращого від солодких відчуттів подоланих труднощів, командної роботи заради спільної цілі, відчуття дружньої підтримки, вечорів біля вогнища під карпатським небом, величного відчуття споглядання світу з вершини…
Кожен робить свій вибір: або гріти дупу на сонці заливаючи в себе щодня літри пива на пляжі або вирушити у незвідані далі, заради відчуття свободи, заради відчуття самого життя…

Після гір певний час відчуваєш себе трошки зайвим. Знову необхідно призвичаюватися до асфальтного життя, штовханини у метрополітені та маршрутному таксі, вихлопних газів та постійного процесу заробляння грошей, світової кризи, світу краваток та пузатих «володарів» цього «життя». Лишається тільки чекати часу, коли можна буде знову кинути рюкзака на плечі та податись у світ інших людей, людей без телевізорів, інтернету та мобільного зв’язку, світ смерек, чистого повітря та гірських річок, світ труднощів та примхливої погоди…

Карпати



 

Під час відпочинку Вам напевно буде цікаво відвідати різноманітні дивовижні місця, якими так багаті Карпати. У залежності від часу року Ви можете обрати пішу прогулянку, або ознайомчу екскурсію чи туристичний маршрут.


Найбільш високогірне місто - Рахів. Середня його висота становить 820 м над уовнем моря. Це місто належить ще один рекорд - найбільший перепад висоти між вулицями - 600 м: від найнижчої (400 м) до найвищої 1000 м.



Найглибше розташована лікарня - в селі Солотвин Закарпатської області понад 200 років видобувають сіль вищої категорії. У 1968 р. співробітники Ужгородської філії Одеського НДІ курортології вирішили використовувати мікроклімат солотвинських копалень для лікування хворих на бронхіальну астму. Тут було відкрито алергологічну лікарню на 250 місць. Підземні палати, насичені високодисперсним аерозолем кухонної солі, розташовані на глибині 206 і 282 м від поверхні землі у товщі соляного пласта. Тривалість одного сеансу, на який хворі опускаються за допомогою ліфта, становить приблизно дві години протягом 30 днів. Створити на поверхні землі такі умови, як у цій лікарні, неможливо: тут завжди стала температура (+23 град С) і вологість повітря (до 40%), висока насиченість повітря кухонною сіллю (10 мг на 1 см3), абсолютна тиша, повністю безалергічная середовище, а кількість мікроорганізмів в повітрі в 5 разів менше, ніж у найстерільнішей операційній.



Найзначніша палеонтологічна знахідка на території Карпатії - цей, ймовірно, місцезнаходження викопної фауни в селищі Старуня (тепер в Богородчанському р-ні Івано-Франківської обл.), Який став відомий на увесь світ. У 1907 р. тут цілком випадково були знайдені рештки тварин кінця льодовикової доби. Біля потоку "Лукавець Великий" в озокеритній шахті на глибині 12,5 м було знайдено останки мамонта, а трохи глибше - волохатого носорога, гігантського оленя, різних викопних птахів і земноводних. Очевидно, сіль, озокерит, розчин нафти та безкисневі умови багна сприяли консервації старунських тварин. Радіобіологічним способом було встановлено, що носоріг пролежав тут 23 255 ± 775 років. Щодо того, як тварини тут опинилися, то цілком імовірно, що первісна людина в околицях Старуні полювала на них, заганяла в болото і там вони гинули.

Найвисокогірніше споруда - на вершині "Піп Іван" знаходиться кам'яна коробка, що була метеоролого-астрономічною обсерваторією. Урочисте відкриття відбулося влітку 1938 р. Головним астрономічним інструментом був астрограф з діаметром об'єктива 33 см. Під час ІІ світової війни цей будинок, відомий як "Білий слон", занепав і чекає на воскресіння.

Найдовший Тонель - залізничний на відрізку Скотарське - Бескид довжиною 1747 м, споруджений в 1887 р.

Найбільший кам'яний залізничний міст - міст у смт. Ворохта, збудований в 1895 р. При загальній довжині 130 м проліт становить 65 м. Це один з найбільших кам'яних мостів у світі.


 



Найвисокогірніше спортивна споруда - неподалік с. Ясиня на висоті 1450 м розташовано спортивно-тренувальну базу Драгобрат. Це унікальна карпатська полонина, багатство якої - достаток снігу. Майже завжди тренувальний сезон тут починається в грудні, а закінчується в квітні. А ось в 1993 р. лижна підготовка продовжувалася рекордний термін - до 15 липня (!)




Найбільший з високогірних спортивних споруд - спортивно-тренувальна база "Тисовець", що знаходиться неподалік м. Сколе на Львівщині і розташована на висоті 1000 м.




Найбільший духовий музичний інструмент - трембіта, яка становить собою конічну дерев'яну трубу без бокових отворів, сягає 4 м в довжині. Поширена здебільшого на Гуцульщині, Буковині, а на Бойківщині й досі використовується для подачі сигналів про важливу подію в селі. Діапазон трембіти - до 2,5 октав, чутність звуку - понад 10 км.


 



Найбільше гірське озеро - Синевир в Межигірському р-ні Закарпатської області (басейн Тереблі). Площа 7 га, глибина - до 24 м. В народі називають "синім оком", "карпатською Ріцею". Сильний землетрус, а можливо багатовікові вивітрювання викликали обвал скель, які і загатили долину гірського потоку й утворили озеро на висоті 989 м над рівнем моря.




Печера прозорих стін. Поблизу с. Мала Уголька Тячівського р-ну на Закарпатті недалеко від височини Погар розташована карстова печера, закладена у юрських мармурових вапняках і створена двома перпендикулярними камерами завдовжки 5 і 20 м. Стіни їх вкриті молочно-білим прозорим кальцитом із зеленуватими патьоками, які нагадують за формою чудові казкові кам'яні квіти. Має наукове та естетичне значення.


 

 

Найдовговічніше дерево в Україні - тис ягідний. Вік цього релікта може досягати 4 тис. років. У минулому він був поширений по всій лісовій зоні Європи, але повсюдно знищений через дуже цінну деревини-недарма його називають "королівським" або "негной-деревом". До рекордсменів-довгожителів належить також кедр європейський - до 3 тис. років.
Рекордсменом у висотою можна вважати модрину європейську в Рахові. Коли її зрубали у віці 140 років, вона мала висоту 54 метри



"Перлова печера". У 2,5 км. від Малої Угольки на вододілі річок Малої та Великої Угольок знаходиться карстова печера, закладена у юрських вапняках і є прикладом дії води на слаборозчинні карбонатні породи. Крім сталактитів на стінах утворилися численні кальцитові кульки, які блиском і красою нагадують перлини, звідки й назва.

"Зачарування долина". У верхів'ях струмка Смерекового в Іршавському р-ні Закарпаття розкинулось напрочуд мальовниче міжгір'я - чарівність долина, або Смереків Камінь. Численним скелям заввишки 20 м, що складені світло-сірими кальцитами і залягають серед гідротермально змінених вулканічних туфів, вивітрювання надало дивовижний вид. Цей державний заказник площею 150 га приваблює багатьох туристів.




"Долина нарцисів", що біля м. Хуст на Закарпатті, є єдиним місцем в Україні, де в природних умовах ростуть білосніжні нарциси вузьколисті. На вигляд вони дуже нагадують садові, але квітки більші й досягають іноді 10 см у діаметрі. Живописна долина площею 80 га вкрита суцільним килимом квітів і оперезана пологими гірськими схилами, є пам'яткою природи.



"Кам'яні брама". Поблизу с. Мала Уголька Тячівського р-ну на Закарпатті, в долині Малої Угольки, є незвичайна скеля, яка становить собою своєрідний карстовий міст у мармуризованих вапняках юрського періоду, де карстові процеси проклали прохід завширшки 10 і заввишки 3 м. Ця геологічна пам'ятка має не лише пізнавальне, але наукове значення як оригінальна форма карсту.

Скелі з "ієрогліфами" можна побачити поблизу с. Середнього Водяного Рахівського р-ну на Закарпатті. На східному схилі гори Бужора виходять відкладення міоценового віку, представлені шарами пісковиків, аргілітів і алевролітів. На поверхні пісковиків збереглися хвилеподібні знаки, які свідчать про хвилювання стародавнього моря, а на вигляд нагадують ієрогліфи. 


Де синії гори, де гори Карпати

,

Де синії гори, де гори Карпати, Туман в полонинах пливе... Струнка, як смерека, близька і далека Кохана гуцулка живе.

Рожеві серпанки, дівочі співанки Ген-ген вітер в гори жене... Тебе, рідний краю, до болю кохаю, Навік полонив ти мене.

Такому коханню повік не зів'яти, Цвісти йому в серці, цвісти! В Карпати, в Карпати, в високі Карпати Лети, моя пісне, лети!.

Відпочинок на Драгобраті, або підкорення гірських лиж.

Рішення про поїздку приймалося довго та мучительно, кілька разів змінювалося на протилежне. Причини на це були різні: і неспівпадіння відпусток і брак коштів money  і почуття страху перед лижами у Свети hypnosis ... Нарешті замовили і оплатили номер на базі, купили квитки на поїзд, але черговий наплив роботи за день до від"їзду знову ледь не довів до "білого коліна"... help  Виїхали ми у п"ятницю ввечері, щоб у суботу вдень вже бути в горах.

Вже в поїзді нам зателефонували з "Буковель-Таксі" та повідомили, що попутників для нас нема, тож вони роблять нам знижку і повезуть з Франківська до Ясинів лише за 180 грн, і ми погодилися! З Ясинів на Драгобрат курсують лише УАЗи та ГАЗи, інші машини навряд чи проїдуть по тих засніжених стежках, та і то, я б не сів за кермо без ста грамів "допінгу", бо так маневрувати по бездоріжжю над прірвою можуть або відчайдухи, або п"яні tost  ! Але, здається, водії всі були тверезі і за 180 грн з компанії, яку ми тут же знайшли, ми помчали вверх!

База знаходилися під самими підйомниками на висоті 1370м над рівнем моря, вікно номеру виходило прямо на схил, де "ліхо" и весело спускалися гірськолижники різної форми і спритності. Света тут же назвала вигляд з вікна "питошною". А я, купивши проїздний на 50 витягів, поїхав на гору. Мушу зауважити, що база і 2 бугельних підйомника належать одній фірмі, тож для проживаючих діють знижки на підйоми: 50 підйомів за 250 грн, проти 350 грн, для проживаючих інших баз.
Ми приїхали якраз на період снігопадів, бо до того снігу було не багато. Якщо внизу, коло бази була доволі тиха і затишна погода з невеликим сніжком, то на горі дув сильний вітер, видимість ледь перевищувала 50 метрів, а іноді падала до 10-ти метрів, так, що було навіть не зрозуміло де ти знаходишся, рухаєшся ти чи стоїш на місті, яка у тебе швидкість і яка крутизна схилу. В таких випадках спускатися приходилося під рахунок вальсу: раз-два-три-поворот, раз-два-три-поворот... Хоча були і прояснення... 

Під час прояснень згори відкривався чудовий вигляд на долину внизу та на вершини гір Стіг (1703м), на схилах якої і розташовані траси, та Жандарм (1800м).
Ввечері ми прогулялися трохи по поселенню, зайшли в одну з колиб на глінтвейн. Хоч ціни тут дещо кусючі, але посиділи весело, особливо коли хазяї дозволили спочатку сфотографуватися у гуцульському вбранні, а потім ще всі дуділи у трубу і фотографувалисся з рушницею.

У перший же день Света відмовилася ставати на лижі і пішла прогулятися територією урочища. Наступного дня, після сніданку та переломного психологічного періоду, близько 11 ранку ми пішли у прокат брати лижі. Взулися, Светі тут же стало "слизько",  тож прийшлося знімати лижі і звикати до нових відчуттів поступово... Трохи звикнувши найняли інструктора (120 грн/год, якщо кому цікаво). Але з цим інструктором не вийшло. Коли я спустився з гірки Света стояла з лижами в руках...
- Інструктор тебе вигнав?
- Ні, це я його вигнала! Він мене строго питав, чи я буду їхати. А я мовчала і падала на задніцу! Тож він сказав, щоб приходили коли я точно вирішу чи буду кататися!
Після цього ми пішли в номер горювати. Що робити тут ще, поки всі катаються на лижах я не знав, тож вирішили, якщо нічого не вийде, то спробуємо виїхати з бази у вівторок, а там чи поживемо у Франківську пару днів, чи поміняємо квитки і поїдемо додому...
Після обіду і уговорів, що я сам буду вчити і за потреби тримати за палки, Света погодилася на ще одну спробу... Після перших кроків у лижах до нас під"їхав інший інструктор і запропонував за годину навчити спускатися.
-Спробуйте, якщо витримаєте більше 15 хвилин, бо у вашого попередника нічого не вийшло.
Але вже через кілька хвилин у Діми (так звали інструктора) і Свети налагодилося взаєморозуміння і я з чистим серцем пішов перевзуватися у свої лижні черевики.

 Ввечері у нас була замовлена сауна, де кожний ділився своїми досягненнями у гірськолижному спорті. Було що розповісти і Светі. І ми вже не поверталися до розмови про передчасний від"їзд у вівторок. Мушу додати, що з 8 чоловік 4 ніразу не стояли на лижах. У всіх були певні успіхи, певні враження та якісь прикрощі. Пару разів після обіду ми ходили по урочищу з фотоапаратом, милувалися природою, запорошеними ялинками, гірськими краєвидами...
Наступного дня вставати на сніданок було вже важче... Почалася кріпотура, з"явилися перші синці та натертості. Зранку, після сніданку у Свети знову була психологічна переломна година, потім взування і "блін комом". Але тепер вже у неї з"явилася мрія спуститися зверху, але самим "плужком" звідти скотитися важко. У вівторок для тренування поворотів знову знайшли Діму. Після заняття він сказав, що вже виходить набагато краще, але на верх підніматися він сьогодні ще не радить. Краще завтра і з інструктором.
На вечір ми замовили шашлики в "Казці Карпат", мушу відзначити чудовий смак шашлику, гостинність та душевність хазяїв та нашу дружню веселу компанію.


Ввечері та зранку цікаво було спостерігати за роботою ратрака - він нагадував чимось заклопотаного жука-скарабея, а ще при  цьому весь світився і мигав.

Вже так хотілося, щоб погода на горі дещо покращилася, але ж ні, і у середу теж було вітряно і хмарно. Тому Света мало що бачила на горі, але інструктор Діма звіз її досить вправно, іноді тримаючи за палки, іноді проїжджаючи якийсь шлях і показував куди повертати. Пів дороги я їхав трохи попереду, але побачивши, що у них  гарно виходить поїхав вниз швидше. Після обіду ми вдвох ще двічі піднялися на середину гірки і звідти тихенько з"їхали до низу, оминаючи всі льодові дзеркала. Того дня Света трохи прихворіла, але, за її власними словами, їй ставало набагато ліпше, коли вона взувала "чудесні лижики".  Ввечері прийшов час здавати "чудесні лижики", бо наступного дня мали вже їхати додому. Цього дня у сауні всі розповідали про свої успіхи, ділилися враженнями та хвалилися синцями! :-)
В четвер зранку стала чудова погода, було видно вершини навколишніх гір! Про таку погоду можна було тільки мріяти!

І я, будучи до цього, як людина, що безпосередньо пов"язана з погодою, в немилості у всієї компанії, нарешті заробив свої 150 грамів коньяку! Прийшлося знову розчохляти лижі і підніматися наверх з фотоапаратом, а Света вже збирала потроху речі.


Ще перед від"їздом, я написав на форумі повідомлення, що шукаємо попутчиків на 4-те лютого до Івано-Франківська, бо так рано поверталися лише ми вдвох. Відгукнулося 2 дівчини. Тож ми домовилися виїхати з бази десь о 13:30, пообідати у Ясінях, а о 15-й замовили машину до Франківська. Виселитися з номеру потрібно було до 12 години, винесли речі до друзів і мали ще 1,5 години, щоб прогулятися по горах та помилуватися краєвидами. Показав Светі гору з якої вона спустилася з інструкторм і ми одноголосно погодилися, що вона герой!

Гуляючи, зайшли аж до нижньої бази крісельного під"йомника (біля готелю "Кремінь"), який тільки но почав працювати, а всі ці дні стояв як примара над урочищем. Попили на останок чаю з медом у "Казці Карпат", попрощалися з друзями, що лишалися і поїхали в Ясіня. Обідали в кафе Меридіан, який нам рекомендували... Ціни тут і в горах відрізнялися в рази! Досі згадується банош з бринзою і деруни по-гуцульські! Смакота!
З Ясинів до вокзалу добралися практично без пригод, якщо не враховувати те, що нас на певний час затримали за перевищення швидкості. По дорозі ми ще зупинилися на сувенірному ринку на перевалі, купили собі по магніту з Драгобратом, я шерстяні шкарпетки, а Света карпатського різнотрав"я у чай.

Ці дні пройшли настільки гарно і різнопланово, що повернувшись додому навіть важко збагнути, що пройшов лише тиждень. Нових вражень у мене вистачило б на пару місяців, а у Свети, якщо врахувати знайомство з "лижиками", то мабуть і більше! Тепер у нас є ще одне спільне хоббі, а у світі стало ще на 4 людини хворі на сніг!

Решта фоток знаходиться тут!

Освідчення

У серці Карпатських Горган, серед ялицево-букової зелені лісів є чарівна місцина. На схилі могутнього хребта один із численних малих потічків робить черговий закрут біля оголеної скелі і грайливо спадає до прозорого мерехтливого озерця, котре створила водоприбійна ніша. Сіро-зелені гладенькі камінчики під водою причаровують жвавими посмішками сонячних зайчиків, котрі заманливо бавляться на дні із крихітними рибками. Озерце тулиться до квадратних кам’яних брил, котрі незворушно зберігають спокій серед бурхливих веселощів бистрих водяних бризок. Кілька старезних дерев, стовпилися над квадратурою скель і з подивом оглядають рівненьке камяне плато, по котрому вода крадеться далі лагідною олійною стрічкою до урвища.

Тихий плюскіт заколисує і втихомирює розшарпане серце, втома кличе лягти ящіркою на нагрітому сонцем пласкому камені і забутися на якийсь час серед щебету пташок у верхівках дерев. Та невпинний рух води кличе далі, до краю урвища.

Ось крута стежинка продирається серед вогкого коріння дерев, і запахів прілого листя, ближче до слизьких мокрих валунів, котрі роблять непевними кроки.

У вузькій гірській ущелині від ритмічних шорстких візерунків флішевих скель відбивається луною шум велетенського каскаду падаючої води. Крок, ще крок, і Ти стоїш перед срібним обличчям могутнього карпатського красеня, відчуваючи на собі живий холодний подих. І твоя маленька самотня постать губиться і тане серед горганської глушини, а шматочок серця назавжди залишається сяючим діамантом краплини, що зачаїлася серед колючої зелені скельного моху…

Тур вихідного дня: заповідник Горгани

Одні люди їдуть на вихідні в Європу витрачаючи кілька сот євро, подихати новими свіжими вихлопними газами і полупти в оба, як жиють європейці по той бік кордону. Інші завалються в диван і зиряють політ-рекламу по ТВ потягуючи холодне пиво, треті вкалують за "бонуси", четверті ... можна продовжувати до безкінечності, чи не так?

[ Читать дальше + ше фото ]

Зустрінемось в Карпатах



Знову яблучна оскома, танець ватрою в ногах,
На душі і просто вдома сонце сходить на стогах.
Гори пишні від утіхи з Черемоша п’ють води,
Над потоком поміж вільхи загубилися сліди.



Давай зустрінемось в Карпатах, тут казка ще живе повір,
Тут ріки стрімко витікають і ніжно туляться до гір.
Давай зустрінемось в Карпатах, хай здійсниться жаданий сон,
У піднебесних дивних шатах серця заб’ються в унісон.





Одягли село і місто всі багряні кольори,
У калинове намисто нарядилися двори.
Чути музику знайому, осінь горам до лиця,
Завітай же у Карпати, хай здійсниться мрія ця.





Чекання...

Вже приходить ніч, туману вата, Сумно, тихо на воді, Ледве чути голос пташенята І не видно кораблі. А десь тече, тече спокійна річка Та шумить зелений гай, Там тепер природа процвітає, До світанку почекай.

Приспів: Я візьму тебе на Верховину, Де Ми знайдем чудовий край, Поглянемо на полонину, На чарівний, безмежний рай

.

За горою сонечко лягає, - Раптом зимно на дворі, Ой турбують ненадійні думи І зменшаються дороги. Ну тепер не треба смуткувати, З нами ще тепла пора, Рано-вранці зміниться погода, Пропадатиме роса.

Приспів.

Вже приходить ніч, туману вата, Сумно, тихо на воді, Ледве чути голос пташенята І не видно кораблі...

Фестиваль "Підкамінь" 2009

 
На фестивалі "ПІдкамінь-2009" (Львівстка обл., Бродівський р-н, с. Підкамінь) Вас розважатимуть:

Перший день (п'ятниця, 24 липня)
Ойра (Харків)
Очеретяний кіт (Вінниця)
Кораллі
Тінь сонця (Київ)
Кому вниз

Другий день (субота, 25 липня)
Етно XL
Полікарп
Русичі
Mad Heads XL
ТІК

Третій день (неділя, 26 липня)
Гурт "Дзвони"
Чорнобривці
Made in Ukraina
Опіум
Атмасфера

http://pidkamin.ridne.net

Приєднатися до події

Як я провела свій 1 день в Карпатах.Епічна повість)))

Ой,старі кістки ниють,радикуліт зомучив,але ж мушу я і вам понадоїдати своїми розповідями,пра?Словом,можете сильно дивуватись,але була я в горах перший раз(пускаю сентиментальну сльозу))))

День 1 -- перед тим всю ніч не спали,бо весь попередній день їхали в поїзді і не сильно змучились.Зраненька пішли до церкви,бо їздили з християнською організацією,потім сніданок,погуляти,ля-ля-ля,словом,самі знаєте.І по обіді пішли на гору)))Все ніби й нічого,але поки йшли вниз - загубилися(я,подруга і її коханий) Спустилися з величезної скали.а тут,бац, -- і річка,що Прутом зветься)))Мости повінь позносила,перебратися ніяк -- весело було. Потім місцеві викликали МНС,ми по пояс в воді,тримаючись за трос,щоб течія не знесла(бо подруга,наприклад,плавати не вміє)переходили ріку Потім,на другому березі мій телефон впав на каміння і ледь не булькнув в воду назавжди.Місцеві,дивно нас оглядаючи,повідомили,що з тієї скали,звідки ми практично на зубах спустились,бо схил 80 градусів,а деревця ріденькі,тільки за це літо зняли 6 трупів))) І взагалі,це дужжже небезпечний спуск, а ми живі-здорові(синяки і ранки я не враховую))Потім,мокрі,ми добралися до своїх,випили кави,бо їсти вже не могли і ще пів ночі сиділи надворі балакали)))

Ну як,весело я провела,на вашу думку,свій перший в житті день в Карпатах?