Перша, але не остання.

 Як після першої викуреної цигарки, так і після першого походу в гори існує два можливих варіанти розвитку ситуації: або ти розумієш, що це не твоє і твій організм цього не сприймає, або виникає залежність і це буде з тобою на протязі значного шматка твого життя.
Похід в гори…
На погляд ОДНИХ людей це лише витрачена значна купка чесно зароблених грошенят на спорядження та квитки заради того, щоб переносити на собі значні вантажі на значну дистанцію, відчуття дискомфорту від життя в тісних палатках, не дуже різноманітний раціон, антисанітарія та ін.
На погляд ІНШИХ людей немає нічого кращого від солодких відчуттів подоланих труднощів, командної роботи заради спільної цілі, відчуття дружньої підтримки, вечорів біля вогнища під карпатським небом, величного відчуття споглядання світу з вершини…
Кожен робить свій вибір: або гріти дупу на сонці заливаючи в себе щодня літри пива на пляжі або вирушити у незвідані далі, заради відчуття свободи, заради відчуття самого життя…

Після гір певний час відчуваєш себе трошки зайвим. Знову необхідно призвичаюватися до асфальтного життя, штовханини у метрополітені та маршрутному таксі, вихлопних газів та постійного процесу заробляння грошей, світової кризи, світу краваток та пузатих «володарів» цього «життя». Лишається тільки чекати часу, коли можна буде знову кинути рюкзака на плечі та податись у світ інших людей, людей без телевізорів, інтернету та мобільного зв’язку, світ смерек, чистого повітря та гірських річок, світ труднощів та примхливої погоди…