Таким швидким і збудливим таким,

Що врешті-решт розплющив мені очі

І став таким противним і гірким.

Для чого ж я пішла тоді з тобою,

Твою жагу з своєю аж до дна

Я випила, вона ж була чужою

Украденою в нас обох була?

Ми розійшлися, наче вітер хмари

Зустрічні розігнав у вишині,

Що злитись у екстазі так чекали...

Ми розійшлись, чого ж так жаль мені?

То що ж було в нас? Ким ти був для мене?

Що ще і досі у твоїх очах,

Я на своє хотіння мимовільне

Завжди читаю-відчуваю „так”?"                                  Angel W

Я був для тебе... вітром... наче східним.

І свіжим подихом.. що вже пройшла Весни.

А може ... Па'мять познущалась своєрідно...

З твоїх бажаннь... Що претворились в сни.

Я був для тебе... краплею надії... Але на жаль... надію дать не смів.

І всі твої ... були і мої... мрії.

У них відчув я... присмак  гіркоти...

Останнім часом... чи  не є це дивним?!

Не довелось, на жаль ... нам ще зустрітись...

Але ту Зустріч... буду ще чекать.

На руки ти зіллєш... та допоможеш вмитись...

Даси, щоб втерся ... в півнях рушника...

І я до грудей... до своїх притисну...

Твій ніжний... Ще дівочий стан.

А ти на шиї на моїй повиснеш...

Руками обхопивши...  прошепочеш  знову "так"...

"Знов шаленію від твоїх долонь,
торкань неначе ненавмисних,
вдаю байдужість, а натомість в серці жевріє безодня і вогонь,
і повстають всі почуття проти пересудів зловісних.

Шалена доля невблаганна знов і знов докупи зводить нас, 
і попри всі старання стримати не можем пристрасть...
Ти прагнеш Бога віднайти, шукаєш істину в його словах,
а я... його уже знайшла. В коханні щирім, чистім..."    Теплый дождь
                                                                                                         http://blog.i.ua/community/2051/565097/
До тебе лину... із своїм  проханням...
Мені, будь ласка, послугу зробіть.
Допоможіть... у здобутті... Кохання.
Та Істину, якщо можливо... дайте зрозуміть.

В нав'язаного бога вже  давно не вірю...
Але й тоді... коли б він десь... колись і  був.
Тієї не лишусь... зневіри.
Нажаль народ давно своїх Богів забув.

Де ті боги, що землю захищать допомогали?!
Слов'янський де Перун?! От бач... Його Іллєй назвали.
А де Стрибог, що вітер присилав?!
Ярило де...  Слов'янський бог Кохання?!
Сварог,  Мокоша... Велес і Сімаргл?!
 
І де поділися боги ті справедливі?!
Що поміч надавали в іншому Житті.
Я думкою... якщо кудись порину...
Себе відразу... потім не знайти.

То Істину в Коханні ... бачиш тільки?!
То може... і мені даси... відчути почуття...
Того вогню... що буцім-то... ящірка...
І в моє заповзе... буденнеє  життя.

Любов була?!...                       а чи ніколи у житті...                                                  ніколи, чуєш?!                                                                             не було того кохання?!...                                                                                                                   я вже не знаю... Була ,          здається, мить...                                     одна єдина...                                                          коли, можливо...                                                                                       ти... мене кохала. Не знаю                достовірно...                                      я того. Плин Часу...                     все зігнав до купи...                                                       все... І хтось...               зурочив наші почуття.                                                     І ти зневірилась...                                                                               в мені...                                                                                             та у коханні. Ти кажеш,                   що зустрінемось... колись...                                                                      Можливо... зорі іздалеку нам провістять...                                                      не близьку Путь.                                                                                    І ми зустрінемось...                                                                                                                   Мабуть... Кохання, дійсно...                             довго жевріти не вміє...                                                                   і це невпинно... І чи горіти рівно...                           а чи в пожежу  буйну...                                                                виростать...                                                                                     йому...                                                                                                кому це знать?! Але я буду...                   довго ждать...                                          Твоїх очей... зелених...                                                                                 світла... З тобою...                      буду...                                  Зустрічі... чекать! P.S. конструктивна критика приймається з задоволенням

                                                                                                    "Я перестала плакати дощем, Рясним і чистим, наче спрагле літо, Скупа сльоза та ще на серці щем, Душа черства. І як з цим далі жити?

 

Я перестала слухати весну,

Найгірше – просто чути перестала

Її красу, безмежно-голосну,

Що почуття промінням лоскотала.

 

Як віртуоз-скрипаль, по нервах біль,

Щоб все згадати, щоб усе відчути.

Я перестала вірити тобі,

А ніби зовсім перестала бути… "           Angel W

                                                                                                               http://blog.i.ua/community/2051/537736/  

І як мені вернути почуття?!.. Тебе мені... як повернути?! Як згадую... твої слова... Не можу знову я заснути. Як повернути літо нам?!.. Бо вже настала... в душах... Осінь... Як дати знову міць крилАм... З тобою так злетіти хочу! Я хочу ВЕсну повернуть... І повернути смак Бажання... І лише... тільки лиш... Кохання... Я знаю... допоможе нам. Коли ж ту зустріч нам чекать?!... Коли торкнуся рук я милих?! И знов почуємо слова... Що для Кохання берегли їх. Коли ж ти скажеш : "Я люблю?!" Тобі говОрю це давно я... Я знову бачу твої сльози... То сльози щастя... між дощу.                    

                                                                                                                                                                                                                   Master

                                                                        продовження теми http://blog.i.ua/community/2051/536203/
Ой, лихо-лишенько, що ж я наробила?
Гадки не маючи Майстра спокусила...
Теперь прийде попід хату з оберемком квітів,
Куди ж його сховатися? Підкажить же діти/
Бо той Майстер - справжній майстер дівчат завлікати
речами солодкими...
Ой, мамо дорогенька, зачиняйте хату                                  Anafidream

 
Мене спокусила ... двері зачинила...
а потім гадала: "Що ж я наробила?!..."
Бо як я не прИйду ... більше до дівчини -
Будеш сльози лити... Заллєшь скатертину.
Буде річка ціла з сльоз твоїх біжати...
Заллє полонину... все довкола хати.
Будеш тоді кликать... Помочі просити...
Що ж ти наробила?!... Як же будеш жити?!                      Master

Знала, що словам солодким не слід довіряти,
Що треба дією їх перевіряти
Як почув ти про дітей
Та замкнені двері,
Вже не треба ні любощів,
ні смачної вечері
А я крадькома в віконце тебе виглядала,
Не спала всю ніченьку - на тебе чекала
                                                                                                   Anafidream
Я сидів на ґанку... Біля хати нічку...
Бачив як топила... Ти дровами пічку.
Спокій твій беріг я... Примостився нишком-
Ноги зігрівала... Твоя мила кішка.
Я сидів на ґанку... В хаті було тихо...
Лише на світанку... Півень кукурікав.
Коли ти чекала... Коли чатувала,
То хоча би вийшла...Та поцілувала.
А як обіцяєш... Народити сина...
Буду я з тобою... Кожную хвилину.
А як подаруєш... Ще й красуню доньку.
Всі майбутні роки... Будем жить нівроку.                                 Master

Олю...Олю, ой яка ти гарна...
Зі мною зустрілась... та й вже покохала.
І вже я ... і любий, та вже... і коханий. 
І мене цілуєшь... з вечора до рання. 
Я до тебе прИйду... з квітів оберемком...
Ой, як приголублю... запалю серденько.
Буду тебе пестить, буду обнімати... 
Що моя рідненька...буде маму звати.
"ОЙ, ти мамо ... мамо дорогенька...
Не приходь сьогодні, не відчИню хату!
Не приходь і завтра, бо пришов мій милий...
Будемо кохатись... з любим місяць цілий...!" 

Подаруй мені сни та слова,
Що би обертом йшла голова,
Що би серце любові жадало
І кохай, бо тих слів нам замало.
                                                                          Татьяна Сохач

Якщо серце Любові жадає...
Та й Свідоміть за ним не встига...
Подарую тобі я Кохання,
Щоб у серці... Весна розцвіла.
Щоб воно пломеніло яскраво,
Народилася легкість в душі...
Подаруй мені Щастя, кохана,
З поцілунком своїм... надішли.
Від того я дарунку розтану,
Буду тебе нестримно любить...
Подаруй мені посмішку... гарну...
Подаруй мені Ніжності ... мить.
                                                               Master

"Зорепад, сьогодні, зорепад...
заяснів вночі вишневий сад.
Наче й не дарунок то весни -
квіти запахущі та ясні...
Падають з небес зірки - вогні...
Все здається казкою мені...
хто ж зірки із неба....позривав???
Мабуть Майстер руку тут приклав..."
                                                                    вітка
 
Я для тебе... Сонце засвічу...
І  блакиттю небо все заллю.
А позвеш ... вечерять... при свічах...
То побачу сум в твоїх очах.
Буду довго... довго ...рятувать...
Я від суму... Сум той виганять...
Ніч отак пройде ... а може й дві...
-Чуєшь, вже співають солов"ї ?!
Ми з тобою ... знову молоді...
І забули все, що навкруги.
Поцілунком ...зранку знов прийдеш...
Подаруєш Щастя... не збагнеш...
Сон це був, а може ... наяву.
Ущипніть мене... я мабуть... сплю.
                                                                 Master

продовження "Де б мені ще станцювати...Як хто...захоче." http://blog.i.ua/community/2051/412743/

Ой, дівчаточка-дівчата...чорняві та русяві...
А куди ж там подівались кралечки біляві????...
Чи то спали, чи гуляли...часу не барили...
Без варенечків смачненьких голови крутили?
                                                                                   iris777

А білявочки в намисті... Очами стріляли...
Мені голову кружляли... Спати не давали.
А вони такі гарячі... А вуста солодкі...
Вже не можу тут співати... піду ... до молодки.
Може трохи приголубить... буде цінувати.
Я ж її такую милу... буду цілувати.
А якщо дасть пообідать ... та й ще заспіває.
Буду я її кохати -добру душу має
                                                                                 Master