Істину в Коханні ... бачиш тільки?!

"Знов шаленію від твоїх долонь,
торкань неначе ненавмисних,
вдаю байдужість, а натомість в серці жевріє безодня і вогонь,
і повстають всі почуття проти пересудів зловісних.

Шалена доля невблаганна знов і знов докупи зводить нас,
і попри всі старання стримати не можем пристрасть...
Ти прагнеш Бога віднайти, шукаєш істину в його словах,
а я... його уже знайшла. В коханні щирім, чистім..." Теплый дождь
http://blog.i.ua/community/2051/565097/
До тебе лину... із своїм проханням...
Мені, будь ласка, послугу зробіть.
Допоможіть... у здобутті... Кохання.
Та Істину, якщо можливо... дайте зрозуміть.

В нав'язаного бога вже давно не вірю...
Але й тоді... коли б він десь... колись і був.
Тієї не лишусь... зневіри.
Нажаль народ давно своїх Богів забув.

Де ті боги, що землю захищать допомогали?!
Слов'янський де Перун?! От бач... Його Іллєй назвали.
А де Стрибог, що вітер присилав?!
Ярило де... Слов'янський бог Кохання?!
Сварог, Мокоша... Велес і Сімаргл?!

І де поділися боги ті справедливі?!
Що поміч надавали в іншому Житті.
Я думкою... якщо кудись порину...
Себе відразу... потім не знайти.

То Істину в Коханні ... бачиш тільки?!
То може... і мені даси... відчути почуття...
Того вогню... що буцім-то... ящірка...
І в моє заповзе... буденнеє життя.