[Приєднана картинка] Сиве небоМорок сіє.Білий снігПід брудом тліє.Сонце млявоМерехтить.Стовбур дереваТремтить.СновигаютьМовчки люди.Сумно дме уУ сурми грудень...

Важка була ніч для обох, На дощ у вікно дивились, В підвалі власних думок, Без ліхтаря загубились. Ранок їх такими й застав, Наче ляльки набиті ватою, Сонця промінь обох повертав, Але з невеликою втратою. Знов наважились з дому піти, Стежками, кудись як най далі, Може їсти десь, щось знайти, Відновити спроби не вдалі. Як так вийшло ніхто і не знає, Та зійшлися в одну, їх стежки, Хочте вірте, хочте ні - так буває, Бо не люди вони – їжаки!

Лежить нерухомо у полi, Тримаючи квiти в руках, І сонце у свої долонi, Загорнувши несе по свiтах. Свiти надто рiзноманiтнi, Щоб можна було описати, Навiть, в чийсь людськiй головi, Може зараз перебувати. Можливо, хтось її бачить Обличчя у власному снi, Та нiколи собi не пробачить, Що не вiдтворить на полотні. Вам не варто її турбувати, Нехай очi вiдкриє сама, Бо не зможе, тодi пригадати, Все, що бачила, доки спала!

Скоріше вже засинайте, Дайте очам відпочити, Межі кімнат залишайте, Крізь світи, що важко забути. Все те погане, за день, Що ви носили з собою, Викладіть із кишень, Пірнайте у сон з головою. Хай тягарем не лягає, Що завтра може відбутись, Лиш спокій в собі розчиняє, І час змушений зупинитись. А коли вже відкриєте очі, І згадаєте все, що було, То до наступної ночі, Хай в душі вашій буде тепло!

Це, мабуть, перший вірш, котрий я взагалі написав. Музою тут виступила палатка ПР на 95 кварталі в Кривому Розі. Критикуйте, до критики прислуховуюсь :)[Приєднана картинка]Ця стаття також доступна у моєму ЖЖ тут - [Приєднана картинка]keedhost

Інколи всім, буває не солодко, Тягар проблем, настрій тягне в низ, Навіть коли, в небі світить сонечко, Причини для радості (з голоду) хтось по гриз. Можна і далі (огірком в банці) киснути, Днями, пліснявою покриватись, А можна, - досить! (у весь голос) крикнути, І з посмішкою, до виходу прориватись. Хай заклопотані, з серйозними пиками, Мов доля світу, залежить від них, Дивують себе, позитивними змінами, Що струмом (веселки) , проходить крізь них.

[Приєднана картинка]Життя минає… Наче все без змін, та невгомонний час - це наш загальний ворог звичайно бреше нам живим усім, що все повернеться в звичайний кругообіг. 09.02.19 із серіїї "Життєві нотатки"© Copyright: Віталій Тугай, 2019 р.---------------------------------------------------------------------------------------------мій офіційний творчий сайт "Камін для душі": http://lesovihok.avtor.me та авторська сторінка на Фейсбук: www.facebook.com...

Читати далі...

"в чоловіків завжди щось невчасно закінчується.." Angel W Нестримні почуття... у мене запалали... Коли зізналася мені...ти у своїм ...коханні. У пам'яті... навіки очі, мовби, із смарагду... У серці... губи -кольору коралу. І голос, мов... журлива пісня... хвилі. "На що ти милий... та й мене ..покинув?! На що ти Щастя та й зі мною не діждався?! А десь, як Вітер той ...не...

Читати далі...

Ти знаєш, що між нами сталось В оту чарівну дивну ніч? Душа твоя з моєй з`єдналась В одне кільце в полум`ї свіч. Були з тобой в обіймах раю, Для нас відкрились небеса! Я вийшла вранці як святая, І досі світло не згаса… В душі вітри натхненні бродять, Розлив ріки, весь рік – весна! …Вона дитя тобі народить… А я віршами понесла…

Сонячний ранок! Вона збирається вставати, Сьогодні має вихідний, але не хоче довго спати, Швидко поїсть, збереться і мерщій на сходи, З учора не працює ліфт (так починаються пригоди). З дев’ятого на перший поверх, і до дверей, Відчинить їх і звідусіль - безліч можливостей, Обирає на зупинку йти, поки не людно, А там…чи до моста чи через міст, їй вже все рівно. Вирішує мостом пройтись (завчасно вийшла), Довкола, як для міста, царить відносна тиша, Для неї то є привід - пофантазувати...

Читати далі...