Сколько лет мне? Ей богу,

Я не чувствую лет.

Было снега так много…

Он растаял, и нет.

На душе только звуки

Бесшабашных гитар.

И неведомы муки,

Кто там млад или стар.

Распахну свои окна -

Чёрных птиц не держу,

Белых не зазываю.

Мало чем дорожу.

Расплету свои косы

Розы в них заплету.

Мой – вон тот, кто не просит,

Ловит сам на лету.

Заплету в косы ветер,

Чтобы сказки шептал.

Для чего жить на свете?

Ты ещё не узнал?

Смою тучей печали,

Словом радость пожну.
Вы такой не встречали?

Рядом с вами живу.

Колесом зим и вёсен

Прокачусь по судьбе.

Чем такая несносная

Приглянулась тебе?

По щеке проведи рукой –

Гладкий шёлк не увял,

И глаза не потухли,

Чувств хранится накал.

Смерть не страшна поэтам,

Мы всегда на посту.

Льдом растаю, а летом

Колоском прорасту…

Ти знаєш, що між нами сталось

В оту чарівну дивну ніч?

Душа твоя з моєй з`єдналась

В одне кільце в полум`ї свіч.

Були з тобой в обіймах раю,

Для нас відкрились небеса!

Я вийшла вранці як святая,

І досі світло не згаса…

В душі вітри натхненні бродять,

Розлив ріки, весь рік – весна!

…Вона дитя тобі народить…

А я віршами понесла…

Мне бы написать стихи о Родине,

Украину поэтически воспеть,

Описать рябину и смородину,

Землю ту, где суждено стареть!

Буду честной, лучше напишу как я

На тебе рождаюсь вновь и вновь.

И такая сладкая, живительная,

Мне, родимый мой, твоя любовь!

Задвигаю на задворки чувств

Ложь стеснения и  скромности черты.

Что поделать, если для меня, такой,

Родина, мужчина, - это ты!

Співав він так, що я відчула

Оту мелодію любові,

Оту надію майбуття,

Що невимовна в жоднім слові..

Ще заспівай мені, молю,

Назви іще своєй принцесой,

Богинею, красою чарівною,

лататтям ніжним, весною..

Ця пісня радісна така

Все про солодкі мої губи,

Про руки, сповнені тепла,

Що так тобі, жаданий, любі…

Про свою вдачу запальну,

Та про нестримане бажання,

Про мою душу чарівну,

Та про непрошене кохання..

Співай, ласкавий мій, співай,

Я знову дівчинкою стала,

І на землі буває рай,

І мряка в небі перестала.

І зіроньку мені дістань,

І сонечко хай посміхнеться,

І хворе серце загої!

Тобі, мій милий, все вдається!

І у затьмареному сні,

І у захмареному гаю

Тепер повсюди світ мені,

Бо соловейко мій співає!

В твоей Антарктиде не тают снега.

И плавают льдины и воют ветра.

В холодной воде отражается луч

Но солнце не часто выходит из туч…

В моей жаркой Африке стонут слоны,

Танцуют туземцы, и вещие сны.

Горячие ночи, горячие дни,

И дикие звери в пустыне одни…

Коснусь жарким пламенем рук я твоих -

Стекаешь позёмкой и таешь за миг.

Губами с мороза к моим припадёшь –

Бросает меня неожиданно в дрожь.

Такая престранная эта любовь…

Лишь то опьяняет, что мучает кровь!

Сказала я, что неверна…

Сказала так, чтоб смог поверить.

И не прошу мне доверять.

И не хочу я лицемерить.

Ах, это детское лицо,

Ах, это скованное сердце!

Ты не открыл еще окно,

Не распахнул навстречу дверцу.

Стою у врат… замки …решётки…

Боюсь подняться на крыльцо…

Твоё молчанье словно плётка!

Горит огнём моё лицо!

Я не зайду без приглашенья,

Не украду, не насорю.

Мой друг, тебе я в утешенье,

Свои оргазмы подарю!

Мне не нужны твои богатства…

Всё есть, мой милый, у меня.

Лишь близость душ, и мыслей братство,

И ненасытных губ огня!

И ничего не обещаю, ведь не держу я мир в кармане…

Лишь нежности моей мольбы, чтоб растопились твои льды!

 З тобою в небо не літаю... І не пірнаю у глибини...

Не піднімаюся високо, та і не падаю униз.

Не знайду привід бити посуд… І не нервую ні хвилини..

Нема причини дати ляпас. І очі висохли без сліз…

З тобою вчуся просто жити. І не вигадувать проблеми.

Для щастя руки простягати. Приймати все, що просто є.

У серце, хвореє від болю,  твоє кохання йде по венам.

Твоє кохання проростає у серце змучене моє.

З тобою вмію вже радіти простим, наївним, щирим речам.

З  тобою спокій відчуваю. З тобою радість, не журба!

Твої обійми – рідний дім, а поцілунки – з буднів втеча.

Міцний зв`язок сердець і тіл. То є любов, не боротьба…                                                  

З тобою в небо не літаю…І не пірнаю у глибини..

Живу сьогодні  кожним вдихом. І в світі сонця, не у млі

Босоніж легкою ходою завжди  із посмішкой дитини

В вінку із маків й незабудок іду з тобою по землі…