Ти кажеш "в зірках немає нічого,
аби на них ніч споглядати"
А я тобі в слід "і в тобі - так само, за що б я могла покохати:"
Тебе зараз поруч немає зі мною
А хочеться погляд твій пити
І жду я зірок і ночі жадаю
аби твої очі зустріти.
Якщо ти хоча би крадькома у небо
Зиркнеш і побачиш її
Відчую відлуння очей твоїх блиск
І
скрізь простір галактик він донесеться мені.

 Наберу собі намисто з червоних коралів,
 Ясним кольором веселим, звеселю серденько,
 Подивлюсь у ясне небо радісно,без жалю...
 Там танцює місяць-коло між зірок дрібненьких.
 Я б із ними танцювала, та немає хисту,
 Подарую місяченьку те моє намисто,
 Хай милується на тії зернятка червоні,
 А мені напам"ять  зірку, у мою долоню.
 Поцілую я маленьку і верну на небо,
 Загадать могла б бажання, та мені не треба
 Я не хочу, щоб та зірка задля примхи згасла,
 Хай засяє знову в небі, бо вона прекрасна.

Іноді в нашому житті залишається лише надія. Потрібно лиш триматися за неї і не відпускати. Потрібно просто вірити...

Дійсність охоплюють мрії,

Твої чи мої надії

Летять по небу із зорь?

Дивися! Он падає зірка:

Скоріше бажання промов.

Чи то не твоя надія 

Летить по небу із зорь?

Я очі прикрию руками -

Не хочу я бачити світ.

То таки твоя надія

Летіла крізь сонячний світ.

Я світло ввімкну,

Ти зачиниш вікно,

Ми разом уб’ємо надії.

Ніхто не побачить під нашим вікном

Зорю, що із неба спустилась...