З тезою, що давно вже підніматиcя  на боротьбу з бандитською владою  /яка не здатна та й не  намагається справедливо  керувати Україною/,    погодилися 57% молодих людей,  50% людей середнього і 46% старшого  віку  (результати соціально-психологічного опитування проводив Інститут соціальної  і  політичної психології АПН України)

Доктор психологічних наук,  завідувач лабораторією психології мас  Інституту соціальної і політичної психології Вадим Васютинский так прокоментував результати опитування проведених інститутом : "Молодь завжди  готова йти на барикади. Старші люди зважують, що можуть втратити,  а чого – добитися,  прибігаючи до протестних дій,  … але в даному випадку  і серед них висока доля тих, хто вважає, що слід підніматися  на боротьбу з бандитською владою".

Васютинский підкреслив, …  "що дані опитування  є репрезентативними для усього українського суспільства. У  західних областях число невдоволених владою досягає 80% і більше. Тому були опитані жителі шести міст - Донецька, Києва, Львова, Одеси, Севастополя,  Харкова. Ми  ставили своєю метою визначити точні відсотки,  а також хотіли виявити  основні соціально-психологічні тенденції  розвитку масових настроїв".

ВИСНОВОК:  Досить  «іскри»   і  революція в  Україні  відбудеться !!!

У м. Києві на Хрещатику збираються підписи за припинення повноважень Верховної Ради та Президента. Бажаючі долучитися до збору підписів можуть зробити це також зі сторінки http://www.spilnasprava.com/wp/?page_id=37 .

Також у наметовому містечку в приймальнях народних депутатів збираються підписи на підтримку Юлії Тимошенко, які згодом будуть передані в Адміністрацію президента, аби думка виборців враховувалася. Якщо ви не можете приїхати до Києва, аби залишити свій підпис, можете засвідчити своє бажання тут у замітці і я зв`яжуся з вами для передачі вашого підпису. Також з`ясуйте, можливо у вашому місті створено ініціативні групи зі збору підписів.

Фото-події 

Порахуй сам

8 серпня 2011 року представники опозиційних партій об'єдналися в "Комітет опору диктатурі" в Україні. Заяву про створення "Комітету опору диктатурі" в Україні підписали Європейська партія України, Партія захисників вітчизни, партія "Народна самооборона", "Батьківщина", "Реформи і порядок", "Громадянська позиція", "Наша Україна", Народний рух України, "Фронт змін" та Всеукраїнське об'єднання "Свобода".

Повний текст заяви подано нижче.

"У зв'язку з загрозою, що постала перед українською демократією, ми, представники політичних партій та громадських організацій, заявляємо про об'єднання своїх зусиль у Комітеті опору диктатурі.

Репресії проти громадських діячів, арешти опозиційних партійних лідерів стали для правлячого режиму засобом усунення політичних опонентів, спробою встановлення в Україні диктатури.

Ми закликаємо всіх, кому не байдужа українська незалежність і демократія, дати відсіч цим спробам.

Ми вимагаємо негайного звільнення усіх політичних в'язнів, відновлення відкритих судових розглядів і повернення судової системи України у правове русло, а не використовувати її як засіб розправи над опонентами владного режиму".

Додати лічильник!

Даниною обкладали переможених, переслідуючи дві мети. Перша – отримання ресурсів для утримання апарату насильства, що призначений тримати у покорі переможених, компенсувати затрати на перемогу, отримати наживу. Друга – створити дефіцит ресурсів для підготовки ефективного опору переможених, так як всі сили переможених задіюються для добування ресурсів необхідних для сплати данини та забезпечення виживання себе та близьких. Зараз ми маємо ситуацію, коли банда покидьків, скориставшись глупістю народу та вкраденими у нього ж ресурсами, нав’язала свою гегемонію, з метою примноження своїх багатств. І у цьому їй допомагають різноманітні продажні хруні, що продали себе, свій народ і, самі не відаючи цього, майбутнє своїх дітей. Це тупе падло я не можу назвати інакше, як колаборантами. Таких не можна забувати. Їх потрібно запам’ятовувати поіменно, для того, щоб не забути віддячити, навіть через багато років. Повернемося до наших голубих баранів. Програвши перший бій, потративши величезні ресурси на підготовку до другого, їм, таки, вдалося добитися перемоги. На цю перемогу були потрачені величезні кошти, які зараз кровососи стараються повернути у найкоротший термін, так як все ж не впевнені, що їм вдасться панувати тут довго. Окрім того, для ускладнення мобілізації сил опору, народ обдирається до останнього. Причому, робиться це поступово посилюючи гніт, так як різке погіршення може викликати зрив, з яки вони не впораються. А так, люди звикають, терплять в надії на покращення і виправдовують свою пасивність необхідністю турбуватися про родину. Правда, я не впевнений, чи справа у турботі , чи у тупому страху. Тільки розуму не вистарчає усвідомити, що, якщо динаміка збережеться, їхня турбота може звестися до жебрацтва у буквальному сенсі цього слова. Покращення не буде, якщо його самому не вибороти!  А народ бідніє з кожним днем. Все більше та більше сил витрачається на здобування необхідного мінімуму. І все менше сили залишається для того, щоб знищити, на даний момент таких сильних, паразитів.

Не можна чекати! Потрібно діяти, поки ще є хоч якась можливість! Потрібно діяти сьогодні! Завтра може бути запізно.

І ви будете кликати того дня проти вашого царя, якого собі вибрали, та не відповість вам Господь того дня!(1Цар.8:18)

З тим, що ситуація в Україні критична, погоджуються, мабуть, усі. І з тим, що потрібно щось міняти, - теж, мабуть усі. Тільки от коли постає питання про те, щоб особисто докластися до цих змін, у більшості прокидається аргумент в захист свого лінивства та боягузтва: «А кого поставити заміть них?», «Немає нікого!», «У нас немає лідера…», «Всі – подонки, а ті, що не подонки стануть такими коли дорвуться до влади…».
Коротше кажучи, відмазка така: «Дайте нам лідера, так щоб ми не обтяжували себе роздумами та вибором, так, щоб жертвувати нічим не треба було, і щоб нам, випадково, по сраці не дали, за нас все зробили, а ми тоді, може, приїдемо на фестиваль…»
А ще коротше: «Нічого я робити не буду!».
Гнила відмазка… Відмазка природженого раба, який між ланцюгами та особистою відповідальністю вибирає ланцюги.
Вам, що, вождів потрібно?!! Ющів, Юль, Яників? Цісарів, царів, фюрерів, перших секретарів? Чи ви настільки погано вчилися у навчальних закладах, у тому числі вищих, що не засвоїли, що за всю історію України ні один вождь нічого і ніколи українському народу не дав?
Демократія!
Демократія?
Демократія!!!
Ти не признаєш демократію? А ти її, взагалі, коли-небудь бачив?
Чи ти, може, думаєш, що демократія – це можливість безкарно красти, знущатися з ближнього свого та відмовитися від незручної моралі? Чи, може, демократія, - це коли за тебе все держава вирішує, а ти живеш у комфортному бараку, оточуєш себе непотрібом і продукуєш таких же рабів як ти? Я тебе розчарую – це не демократія. Це – країна дураків, у якій ти – несвідома та тупа біологічна маса.
Ні! Демократія – це влада народу. А народ – це ти! Це – постійний та усвідомлений вибір та відповідальність кожної частинки цього народу. А ще, вона потребує постійного захисту, захисту, у першу чергу, від тебе, твого егоїзму, продажності, пороків та глупоти.
Думаєш, можна залишитися осторонь? Який же ти недалекий та сліпий. Ніхто не є осторонь. Тільки одні це усвідомлюють і приймають рішення та відповідальність за свою доля та долю своїх дітей, а інші ідуть стадом, часто не помічаючи що їх ведуть не лише доїти, а й на забій.
І ніколи ніякий вождь тобі не допоможе.
Твоя доля – виключно у твоїх руках!

Цей фільм про те, як українські студенти у 1990 році відстояли право на гідність, право на свободу, право на власну державу. Фільм-спогад про студентську політичну акцію в Україні у жовтні 1990 р., голодування студентів на Майдані Незалежності (тоді - площа Жовтневої революції) та відкритий виступ проти останнього комуністичного уряду радянської України. Ця подія стала початком кінця радянської дійсності.