У час, коли світом керує зима,
Все кригою вкрито, і навіть вуста
Забули про дотик, з’явилась вона…
З’явилась зненацька, неначе не звідки.

Примарилось літо, блакитний лиман,
Єдину її я лиш там розпізнав,
І впевнений я – не відався я снам.
Було це по справжньому реалістично.

Мій сум, що на серці, розвіявся в мить -
Спасінням було для мене ведіння.
До нього торкався, міг з ним говорить,
Бо досі ще в щире кохання я вірив.

Та зустріч, що сталась у шепоті хвиль,
Той погляд, як сонце, стрічка в волоссі…
Мені бракувало лише білих крил,
Мені, хто вважає здійсненними мрії...

Нас пестило море, теплим був вітер,
І танула плоть в поцілунках отих…
Сліди на піску склали магію літер,
Священних, та змитих водою, «Люблю».


09.02.18

© Copyright: Віталій Тугай, 2018
-----------------------------------------------------------------------
мій авторский сайт  "Камін для душі": 

               http://lesovihok.avtor.me

* для учёта хронологии. Следующий стих был написан ре-
лигиозный под названием "Дай нам, Боже...", но опубликован
он был только 05.11.21. Он здесь: http://blog.i.ua/community/2043/2382011/

Крок стелиться в слід. Слід стелиться в шлях.
І далі - вперед без сумнівів жодних.
Хай місяць в ночі – ліхтарик Творця,
Сіяє й надалі в холодній безодні.

Та думка мене тримає одна:
Не вмію, не зможу, а чи боюся…
Не здійсненні мрії неначе орда
За мною з надією віддано рвуться.

Ось постріл луна, і зграя пташок
Зірвавшись у мить з прилеглого гаю,
Віщує мені: Життя – це ніщо,
Та лише воно здатне вести до раю.

Не згинули ще мої вороги –
Кують свою лють, та сил не втрачають.
Чи може любов’ю їх не зігрів –
Що правда-то правда, та хай пробачають.

Як згадка мені про прожиті дні
(Дитячі, легкі, наївні, летучі),
З’являється птах, і де - той мій гнів?
Сповзає в яри, як туман неминучий.

Знов стелиться ніч рядками на лист,
Та літери ці - з відлунням у скронях.
Мій Боже, молю, вклади у них зміст,
Який я щоразу читаю в долонях.


13.02.18

                мій официальный сайт "Камін для душі":
                         http://lesovihok.avtor.me  
                   та авторска строрінка на Фейсбук
                www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Глянув  в  очі твої і… пропав…

Хто ж мені таку долю наврочив?

Не згадати, чи колись так кохав…

Ти як місяць серед самої темної ночі.

Як ковток живої води,

що вбиває присмертну ту спрагу.

А чи снишся, чи потрапив я в рай,

та к життю повернула мені ти наснагу.

Як без тебе?!  Я примарою став,

що слідкує, як ти розпускаєш коси.

Я б тебе серед сотні красунь упізнав

по повітряній стрічці в твоєму волоссі.

Не лягай тільки поруч. Не смій,

бо напевно, що я збожеволію.

Чую подих твій близько,  і в нім

я втрачаю свідомість та волю.

Увірвавшись у серце моє,

ти залишишся мабуть назавжди.

Богу слава, що ти в мене є!

І якщо ти навіть несправжня…

                                            30.10.22.

 © Віталій Тугай, 2022

          нарешті спробував написати вірша українською            

серпень-павук 
вже по-тихеньку плете собі бабине літо, 
крок мій, як друк
колишніх, чорних тих машино-писаних літер.

колишніх – так!
літер, що б’ють не папір, як тоді, але душу. 
чорний той знак,
римою закарбувати на серці все ж мушу.

час для подяк – 
осінь дари вже духмяні нам щедро готує,
та на полях
втомлених сонцем нещадним, дощ спрагу вгамує.

м`ої плоди - 
це і скорбота, і посмішка літу, що гасне…
я не один – 
мрії  ведуть до нової весни мене власне.

літо піде -
осінь із сивим дощем з’їсть усю павутину,
але про те,
сам я перлиною в тій павутині застину.

спогади рук
все це без жалю зруйнують, в вітрах зачарують.
серпень-павук…
так, ці комахи і справді у світі існують.

06.08.17

© Copyright: Виталий Тугай

Тримайся, Україно!
Тримаємось, українці!
Перемога буде за нами!
-------------------------------------


Ворожі тіні накривали...
Назад нема вже вороття!
По сходах в небо - від буття,
Щоб назавжди лишитись з нами.

Вгорі лунає дзвін криштальний…
Чи чує хтось його іще?
Он Той, хто небо стереже
Від тих, хто робить людські рани.

До батька прийдуть його діти,
Дружина прийде - вже вдова…
Прошепче милому слова:
Скажи, без тебе як нам жити?!

Як дощ зцілить пов’ялі квіти.
Дві пари сірих оченят
У небо глянуть, помовчать,
А він десь там буду летіти…

Хмаринкою по небу синім,
Такою, як поспівший лан.
Бо він всього себе віддав,
Щоб Україну боронити.

Прийде могильний камінь гріти
Проміння через пил віків,
Здме вітер стрічки із вінків,
Та будуть ще його любити.

Нехай страшне зітреться часом -
Та не ім’я, пісні, вірші,
Бо в кожній правидній душі
Він янгелом продовжить жити...


11.03.22


© Copyright: Віталій Тугай

Експром на свій вірш за 2020 рік

 ==============================
мій офіційний творчий сайт "Камін для душі":
http://lesovihok.avtor.me
та авторська сторінка на Фейсбук:
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Нащо мені брами раю,
або те добро у скрині?
Я бачу - колос палає,
землею вирують злидні.


Дивлюсь, як моя країна
на східному фронті гине.
Розбиті долі і стіни,
та вицвіле небо синє…

 
Стоїть Україна-мати
у платті блакитно-жовтім,
а небом пливуть солдати -
сини її, і їх сотні…


Життя, як та свічка - згасне,
залишиться лиш світлина,
та можна віддати власне,
щоб в мирі росла дитина.


Щоб кат не стріляв по хаті,
лани не палив з колоссям,
щоб нам - українцям завзятим 
у праці щасливо жилося.


Вкраїна моя прекрасна,
розправиш свої ти крила,
бо воля твоя незгасна,
бо є з нею Божа сила.


12.11.18

© Copyright: Віталій Тугай, 2018
        

Існування не може бути покаране...
Воно є, або зовсім його нема.
Є життя? То воно дарованне Богом!
Це не просто так і не дарма.
І ні хто, крім Бога, не сміє
Відбирати чиєсь життя.
А хто іншою думкою мріє,
Безворотньо піде в забуття.

                                 24.10.22.

© Віталій Тугай, 2022

Травневі трави під косою...
Тремтить на них роса.
А навкруги пташки гурьбою
Сади осіли, все співа.
Всі юні хлопці та дівчата
П'яніють в пору цю.
І йдуть світанок зустрічати,
Збива травневою росу.
І поцілунки їх гарячі,
Вогнем пала серця.
Кохання править світом наче,
І стелить стежки до вінця.

16.05.21

© Copyright: Віталій Тугай
--------------------------------------------------------------------
мій офіційний творчий сайт "Камін для душі":
http://lesovihok.avtor.me
та авторська сторінка на Фейсбук:
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/