... А знаєш, що тобі сказати мушу,Мізки від чого висохли від дум:Бодай хоч раз ти зазирнула в душу?Хоча б колись пройняв незнаний струмВід дотику легенького рукою,Поширився від маківки до п'ят,Ввірвався в серце кулею сліпоюІ млосним зойком вискочив назад?Чи можеш ти забути про буденнеІ відлетіти в рай солодких снів?Чи мусиш повертатися щоденноДо сірості таких подібних днів?Злети, бодай хоч раз, над метушнею,Душі відкриту книгу прочитай,Де ти була й залишишся моєю,Де ще живе такий примарний рай.....

Читати далі...

Невчасно… Край села на околиці свище розхристаний вітер -Він колючі сніжинки за комір кида подорожнім,Нахиляє додолу старезного явора вітиІ ламає нещадно колосся, від літа порожнє. Лиш поскрипує явір – він досить пожив у цім вирі,Під розлогою кроною бачив добро й лихоліття.Сотню раз понад ним журавлі пролітали у вирійІ не менше – скидав він пожовклі на землю суцвіття. …А цієї весни розцвіла білим цвітом черешня.Він побачив її ген за хатою в чистім поривіІ забулось минуле – він вірити став у...

Читати далі...

Звездочка с неба упала Прямо на мою ладонь. И я желание загадала, Чтобы мне приснился ОН... Чтоб встретились случайно, Но никто не помешал, И поцеловались тайно, Нежно он меня обнял. Ветер нас пускай увидит... И на ушко ласки шепчет.. И никто пусть не обидит, Чтоб не напугал нас вечер!.. Ты, когда со мною рядом,- Лучик солнца в душу светит. Я смотрю влюбленным взглядом Быть хочу твоей лишь на свете! Когда исчезнут все чувства, Когда будет вокруг ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Твоя влада, Ладо! Згуба З губ… Голубе мій!.. Глибоко Голубиться, губиться… Пригублю… Любитиму… Благоговітиму… 06.04.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел: лирика любовная Свидетельство о публикации № 10428

[Приєднана картинка] О, Ладо! На губах – згуба!.. Пригублю глибоко… любо! Загублюся, заголублю… Любитиму… Благоговітиму… 06.04.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел: лирика любовная Свидетельство о публикации № 10421 © Copyright: Марина Степанская, 2012 Свидетельство о публикации №11204063378

Заримуймо нас обох в поему! Твій гобой, моя віолончель Віршуватимуть Кохання - у рондель. Виринає спогад – хто і де ми… Певно, перші мешканці Едему Так дуетом грали - на дуель! Заримуймо нас обох в поему - Твій гобой, моя віолончель Гратимуть Кохання вічну тему У рондель, сонет чи ритурнель. А митець - Верховний Менестрель В партитуру впише всі лексеми. ...

Читати далі...

Весна вже нібито настала і роквіта життя то мало так... Радіти самоті? коли серця палають своє як кремяне- у камінь і відвернутися

І ніби сон як сон – не раз ти снив любов’ю, не раз горіла ніч від пристрасті й тремтінь, та тільки так як я, ніхто іще з тобою наївно не блукав у нетрях сновидінь. Не бійся, простягни мені на зустріч руку, з тобою так давно ми снили в унісон… Ти обніми мене й сердець незвичним стуком розбудимо весну квітчасту за вікном. Не раз тебе крізь сон п’янили аромати, не раз тобі у снах здійсняла мрії ніч, та лиш ніхто тебе не смів так цілувати, як я слізьми роси, торкнувшись твоїх пліч...

Читати далі...

Без тебе я наче у комі… Дихати як? Протяги в домі, Ранена ніч на прірву схожа Віриш чи ні, я так не можу! В світлі казок жити без тебе – Від цих думок вибухне небо, Від безнадій сонце зірветься… Віриш чи ні – ти моє серце! Заради любові скоряють планети &nbsp...

Читати далі...

Не залишай мене як гаснуть зорі в мереживі, що сутінки снують. Оті зірки в моєму небі-морі, без тебе сірим попелом стають. Не залишай мене як вітер в шибку мете сніги, а разом з вітром тим душа ридає, мов самотня скрипка, думки німіють від холодних зим. Не залишай мене як сніжний ранок уста-крижини тулить до грудей. Я так зігріти хочу той світанок, та леденію без твоїх очей. Не залишай мене як по краплині доплаче воском втомлена свіча, бо так важливо саме в ці...

Читати далі...