Улетел
- 25.05.07, 19:35
Уже за этими облаками.
Не поминайте лихом.
Желаю всем хорошего здоровья
никакого стресса
и настоящей Любви!
И не обижайте моих белочек в фотоальбоме.
9
хочу сюди!
-
-
44 роки, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 40-54 років
Замітки з міткою «путешествия»
Ходим пешком - это полезно, недорого и, главное, интересно - 9 ©
- 25.05.11, 10:59
- Ми любимо тебе, Україно!
Девятый день нашего путешествия начался с Дня Памяти жертв
Второй мировой,некоторые все еще по советской традиции его
называют Днем Победы (но мы-то знаем, что советские люди
ничего не выиграли - все лавры достались Сталину и системе).
Через пару часов мы оказались в Севастополе. На улицах было
много озабоченно спешащих людей, кое у кого были привязаны
ленточки (георгиевская и триколор). Хорошо хоть было +10 и
все были тепло одеты. А то когда-то видел георгиевские,
повязанные в неподобающих местах...
Единственный украинский флаг увидел над вокзалом (может еще
над почтамтом и телеграфом висели), но я туда не дошел.
Очень позабавил Чебурашка, фото, которого ниже.
Обещал представить калькуляцию моих трат. Вот они вкратце:
*144 грн - плацкартный ждбилет (туда-обратно) *90 грн - общие
(на которые закупались билеты на электрички, маршрутки, молоко
козье и коровье и еще кое-какие недостающие продукты)
*200 грн - мои затраты на покупку продуктов, которые я должен
был иметь для всех (каждый нес их и затем вынимал в день дежурства).
Таким образом, около 450 грн за 9 дней отличного отдыха. Думаю,
это немного. Конечно, нужно еще иметь палатку, спальник, коврик,
рюкзак и еще кое-какие мелочи. Но они покупаются раз и надолго.
Спасибо, кто уделил свое внимание и смотрел фото,
желаю всем радовать себя отдыхом на природе.
24
В середине августа, пока потели ваши небритые подмышки...
- 01.09.17, 10:11
Закат, рассвет, вода и солнце,
Трава, песок, камыш, грибов съедобных урожаи,
С реки Десна ПРИВЕТ, в блого_Оконце,
Вам передает с природою ХОЗЯИН…
чтобы не пресыщать снимками заметку.
24
Моя подорож. Кам"янець-Поділ
- 02.08.15, 19:00
Останні майже два роки були дуже напруженими, деякі події були такими, що навіть і не віриться що таке могло бути і що дещо вже позаду. Звичайно розслаблятись неможливо, бо мізок не відключиш. Отже щоб хоч трішки дати собі відпочинок, розробивши маршрут вирушила у подорож Україною.
Перший пункт - Кам"янець-Подільський. Попасти туди було однією з першочергових моїх мрій.
Зранку ми проїзжали мимо Жмеринки, завжди любила розглядати цікаву будівлю Жмеринського вокзалу, так як ми стояли 20 хвилин, вийшла роздивитись його ближче.
А таку листівку надіслала додому зі звітом про подорож
Доїхавши до Хмельницького, де на вокзалі всих приїзджаючих зустрічає Богдан Хмельницький
Сіла на маршрутку і поїхала на місце призначення. Часу у мене було до вечора, тобто цілий день. Спочатку мені здавалось, що я все передивлюсь і не знатиму що робити, але день пролетів як мить, а я побачила мабуть лише третю частину того, що хотіла побачити.
Отже починаю з Новопланівського мосту: Новопланівський міст з"єднує Старе місто з так званим Новим планом - тобто нинішнім адміністративним центром міста. В середині XIX століття виникла ідея розширення міста за межі каньйону Смотрича. Рішення про будівництво було прийнято у 1859 році і через 5 років почалось його будівництво, збудований і зданий в експлуатацію міст був у 1872 році.
З мосту я побачила прекрасний вид Смотрицького каньйону. Колись тут протікала глибока річка Смотрич, але тепер ледь видніється маленький потічок.
Далі, перейшовши міст, вуличками Кам"янця пішла по старому місту. Відчуття було таке, наче я попала на пару століть назад 
Місто тихе, чисте і душевне.
Місто тихе, чисте і душевне.На одному з будинків побачила такий цікавий водостік
В центрі міста, як і годиться стоїть Ратуша. Будівлю польського магістрата було збудовано в центрі Кам"янця-Подільського після надання місту Магдебурського права у 1374 році. Ратуша Кам"янця-Подільського вважається самою старою в Україні.
Біля ратуші стоїть турист (пам"ятник туристу) і роздивляється пам"ятки історії.
В Кам"янці я познайомилась з цікавими людьми і ми спілкуючись, разом гуляли по старому місту. І от дійшовши до цього туриста ми упали зо сміху, наш новий знайомий був копія того туриста. І звичайно папараці вмикнули свої фотіки і почали його фоткати з різних ракурсів 
Далі наш шлях пролягав по старовинних костьолах і в напрямку Кам"янець-Подільського замку. Далі буде
25
ТАЙное. Часть вторая. Ко = Остров
- 13.09.19, 15:25
Мы заехали на байке в грузовой трюм парома, оставили там «коныка» и
поднялись на пассажирскую палубу. В салоне народу было... невидимо –
холёный таец с хищным маникюром на мизинце не в счёт.
Впереди – 8 км по Южно-Китайскому морю, и плавающий в нём зелёным резным листиком Ко Пхан Ган (произносить отрывисто на выдохе, слегка растягивая гласные). А на нём – целая банда земляков и любимых людей, улыбчивые тайцы, охренительной красотищи рассветы и закаты, горы и водопады, буддийские храмы и священный прудик с лотосами, один слон, обезьяны, обученные собирать бананы, геккон Юрчик, живущий за холодильником, рыжая кусючая кошка с плетёным браслетом вместо ошейника, ну и множество незнакомого люда, приехавшего на остров за глотком своего «здесь и сейчас». Моё «здесь и сейчас» в этот миг ощущалось как-то так:
Глупых перелётных птиц бледнолицей человеческой наружности тайцы называют фарангами. Не путать с одноимённым фруктом. Степень своей фаранговости ощутила в первый же день на Пангане.
Паром
заурчал, как сиамский кот, и мы плавно отчалили от пирса. Вышла на
палубу и обнаружила, что народ в количестве пяти туристов таки есть,
просто все разбрелись в поисках красивых ракурсов.
Впереди – 8 км по Южно-Китайскому морю, и плавающий в нём зелёным резным листиком Ко Пхан Ган (произносить отрывисто на выдохе, слегка растягивая гласные). А на нём – целая банда земляков и любимых людей, улыбчивые тайцы, охренительной красотищи рассветы и закаты, горы и водопады, буддийские храмы и священный прудик с лотосами, один слон, обезьяны, обученные собирать бананы, геккон Юрчик, живущий за холодильником, рыжая кусючая кошка с плетёным браслетом вместо ошейника, ну и множество незнакомого люда, приехавшего на остров за глотком своего «здесь и сейчас». Моё «здесь и сейчас» в этот миг ощущалось как-то так:
До одури настоящее. Живое. Пульсом в сердце стучащее.
Проникающее в ладони влагою, холодом и теплом.
Цепляющее шероховатостью лиц и предметов, но чаще –
режущее ухо шумом и гамом, и смехом ласкающее потом...
Жадно, взахлёб глотаю и впитываю эти приметы –
здесь и сейчас. И не могу никак навсегда напиться.
И хороводом – мысли и лица, в которых простые ответы:
Проникающее в ладони влагою, холодом и теплом.
Цепляющее шероховатостью лиц и предметов, но чаще –
режущее ухо шумом и гамом, и смехом ласкающее потом...
Жадно, взахлёб глотаю и впитываю эти приметы –
здесь и сейчас. И не могу никак навсегда напиться.
И хороводом – мысли и лица, в которых простые ответы:
«Это лето бывает лишь раз. А ты – перелётная глупая птица».
Глупых перелётных птиц бледнолицей человеческой наружности тайцы называют фарангами. Не путать с одноимённым фруктом. Степень своей фаранговости ощутила в первый же день на Пангане.
Остров встретил нас
короткой, как чих небес, грозой. Любимые люди устроили мне в день
приезда радостный пляжный приём с местными вкусняхами, и я решила, что
солнцезащитный крем сегодня не пригодится.
Глюпий фаранг!
Получасовой заплыв в теплейшем морьке аукнулся ожогом спины – в жизни
так не сгорала на пляже. Спас джетлаг – спала до обеда как убитая. А
когда очухалась, позвонили заботливые тайские служители небесного культа
с Самуи и сообщили, что прибыл чемодан-потеряшка (фото прилагалось),
идёт по морю пешком на пароме, встречайте...
16
Ходим пешком - это полезно, недорого и, главное, интересно - 5 ©
- 20.05.11, 01:02
- Ми любимо тебе, Україно!
После вчерашнего дождливого дня сегодня согреться нам тоже не получилось - когда мы взобрались на гору, где находится Сюйреньская крепость, на нее тут же опустилось мокрое облако. Обойдя и пощелкав фотиками, нашлось много желающих сбегать в село подкупить снеди, зайти в монастырь Челтер-Коба набрать воды из родника. Кстати, крепость построена в 7 веке или чуток раньше византийскими фортификаторами. Ее немного подремонтировали, чтоб не завалилась окончательно. Надо думать, это ее так еще в 1299 году вместе с монастырем разрушили монголо-татарские варвары 
В поселке натыкались только на их потомков Кстати, за весь маршрут нигде в селах не видели черного хлеба. И как они питаются...Прошли через платную туристскую стоянку и поднялись к монастырю. И тут опять с неба начало капать. Набрав воды (а кой-кто и искупался в купальне), осмотрели монастырь. Хорошо у них, уютно. Клумбы с цветами, опять же, солнечные батареи (может и мобильные с нетбуками имеются...). Наверх поднялись к своим палаткам, когда уже смеркалось. Дождь шел проливной, спешить уже было некуда. Нас ждал ужин, чай и теплое радушие друзей. Если на следующий день опять дождь, я - домой 
В поселке натыкались только на их потомков Кстати, за весь маршрут нигде в селах не видели черного хлеба. И как они питаются...Прошли через платную туристскую стоянку и поднялись к монастырю. И тут опять с неба начало капать. Набрав воды (а кой-кто и искупался в купальне), осмотрели монастырь. Хорошо у них, уютно. Клумбы с цветами, опять же, солнечные батареи (может и мобильные с нетбуками имеются...). Наверх поднялись к своим палаткам, когда уже смеркалось. Дождь шел проливной, спешить уже было некуда. Нас ждал ужин, чай и теплое радушие друзей. Если на следующий день опять дождь, я - домой 
23
Путевые заметки - Болгария
- 14.06.07, 14:30
Что запомнилось в Болгарии?
1. Поминальные фотки тех кто умер и когда.
Эти фотки висят на деревьях, на досках объявлений,
на стенах домов и т.д.
2. Полный пофигизм продавцов и обслуживающего персонала.
приведу пару характерных случаев.
Гостинницу я выбрал пяти-звездочную,
думая что обслуживание там лучше, чем вообще.
Как я был не прав!
Во всех гостинницах где я был до этого
завались проспектов и рекламных брошурок
куда пойти и какие в округе есть достопримечательности.
Во всех да только не в этой.
Спрашиваю на регистратуре.
- А где у вас тут источники с минеральной водой поблизости?
(Курорт якобы славится именно этим, и природой)
Мало того, что она говорит только по болгарски, хотя вроде меня понимает,
так она мне дает понять, что пить воду можно из под крана,
или покупать в магазине, а других источников в городе нет.
Я подумал, что более идиота чем я - мир еще не видел
Поехал такую даль покупать воду в магазине.
Ну ладно хоть в чем-то я оказался впереди всех.
Забегая вперед скажу, что к концу поездки
источник я все таки нашел - блок ниже по улице
с горячей и холодной минеральной питьевой водой.
Так же спросил в регистратуре есть ли у них Китайский ресторан в городе.
Говорит - есть. И объясняет как туда пройти.
Пошел и ничего не нашел.
Возвращаюсь, уже другая в регистратуре.
Спрашиваю про китайский ресторан, говорит был но два года как нету.
То же самое и в магазинах.
Продавцы в магазине не хотят тебе ничего продавать,
да и видеть наверно тоже не желают.
Зашел в интернет кафе загодя проверить,
что бы знать на будущее.
Спрашиваю у вас компьютер читает DVD диски?
Говорит - конечно. И стоит пользование компьютером один Лев в час.
Думаю - хорошо завтра зайду и сброшу фотки на DVD.
Прихожу на следующий день,
там другой тип что то стучит на компьютере,
похоже играет в какую то игру.
Спрашиваю мне нужен компьютер, который читает ДВД диски.
Говорит не отрываясь от того что делает
- Нету!
Я аж апешил.
Спрашиваю для проверки на вшивость.
А компьютеры у вас есть на прокат на час?
Говорит, продолжая играть в свою игру - Нету!
Делать нечего пришлось ретироваться.
Положительные впечатления только от природы
и от цен.
Цены еще не испорчены, несмотря на то,
что Болгария принята в ЕС и
почти на все ниже чем где либо я бывал,
а побывал я в разных местах.
5
Заметки сумасшедшего гастрабайтера по безвизу 2
- 20.06.18, 15:41
Итак, продолжим.
НЕДВИЖИМОСТЬ. Фото номеров, где проживал, я не делал, ибо места, где какаю-размножаюсь-сплю: не делаю принципиально. Пишут, что плохая примета, вроде бы потом будешь много какать, меньше размножаться и от этого, соответственно, пропадет здоровый сон.
В Мармарисе (юг Турции) перемешаны дворы многоквартирных (ФОТО) домов и отелей с мини-отелями. Дворы очень похожи на наши дворы хрущевские, но только похожи этажностью, вот например типичный жилой турецкий дворик:
25
Замки Закарпаття
- 09.08.15, 20:45
Подорож моя продовжилась по замкам Закарпаття. Початок подорож бере з міста Воловець, не великого живописного Закарпатського містечка.
Далі ми вже поїхали в негірську частину Закарпаття, і по дорозі до замків заїхали в Свято-Кирило-Мефодіївський жіночий монастир, який розташований у мальовничому місці с. Драчино, Свалявського району, і майже з усіх боків оточується прекрасною природою, невеликими густими лісами і горами. Зовнішня краса дуже гармонійна і витончена. На території багато різноманітних цікавих дерев і квітів. Дуже прекрасні галявинки, альпійські гірки і навіть господарський двір нас шокував своею красою і чистотою. Зайшовши у ворота двору монастиря час неначе зупинився, було таке враження наче ми в іншому вимірі, стало душевно і заспокійливо.
Це господарський двір
По ссилці http://карпаты3д.com/uk/kultura/khrami/item/monastur-dracuno.html можна переглянути чудовий 3D вид двору монастиря. Двір дійсно дуже прекрасний і умиротворюючий.
Тут ми поклювали трішки чорноплідної горобинки і поїхали далі подорожувати.
Далі наш шлях пролягав до замку Шенборна, поблизу с.Чинадійово. На під"їзді до замку нас зустріла цікава залізнична станція "Карпати", мабуть сама найкрасивіша і найоригінальніша станція України.
Це цікавий вид з місточка, який веде на перон.
Володарі Шенборнського замку графи Шенборни часто приїздили в Чинадієво на полювання і відпочинок. Для цього у 1840 році було збудовано дерев"яний будиночок-літня резиденція графа, куди він запрошував своїх гостей для відпочинку і розваг.
Вже пізніше на цьому місці було збудовано романтичний замок, в який було вкладено певну символіку, а саме: у проекті замка за основу було взято астрономічний рік. Отже кількість вікон в замку відповідає кількості днів у році - 365, 52 кімнати - кількість тижнів у році, 12 входів - кількість місяців року. В архітектурі замок близький до французьких ренесансних замків. Будівлю замку прикрашають багаточисельні башточки, флюгери, черепиця, кольорові вітражі і геральдична ліпнина. Кожна деталь замку, чи то димохід, чи вежа не просто виконують свої функції, але і виступають прикрасами замку.
На одному з дахів башти височіє фамільний герб Шенборнів з левом у короні і з розвоєною кісточкою хвоста.
Замок розташований в центрі парку площею 19 га, тут зустрічаються рідкі породи дерев і кущів: самшити, сакура, веймутова сосна, канадська ялинка. Паркове озеро нагадує карту Австро-Угорщини. В даний час там розташований санаторій "Карпати", в якому лікують сердцево-судинну і нервову систему. Будівля замку Шенборнів в даний час є одним з корпусів санаторію.
В середині замку збереглось не багато. Ось одна кімната з каміном, парадними сходами і цікавою люстрою, яка була виконана по особистому замовленню графа Шенборна.
Нам розповіли, що в замку знімали фільми "Снігова королева", "Сімнадцять миттєвостей весни", "Доярка з Кацапетівки", а оцей цікавий балкончик, особисто брав участь у фільмі "Попелюшка"
Нагулявшись по території парку, їдемо далі до Чинадіївського замку Сент Міклош.
Середньовічний замок "Сент-Міклош" (Святий Микола) було збудовано в 15 столітті, як типова романська феодальна резиденція. Замок належав багатому роду баронів Перені. У 1657 році замок постраждав під час штурму польськими військами князя Любомирського. Потім тут знаходилась повстанська армія Ференці Ракоці. А його дружина Ілона Зріні потаємно зустрічалась зі своїм коханцем І.Текелі, а після смерті чоловіка вийшла за нього заміж. Пізніше будівля виконувала функції тюрми, складу. До останнього часу замок був дуже запущений і лише з 2001 року почалось його відновлення.
І звичайно який же замок без потаємних кімнат і ходів. Ми по ним походили 
там взагалі темно, фото зроблено зі спалахом.
там взагалі темно, фото зроблено зі спалахом.
А ці одвірки і ступеньки виготовлені з каменю і збереглись у першопочатковому стані.
Враження після відвідування замку було дуже сумне, тому що більшість кімнат взагалі у поганому стані. Але будемо надіятись, що все-таки хворий йде на поправку, реставрацією і збереженням замку зайнялись і він вже не виглядає безпризорником
Далі їдемо в Мукачеве. В замку Паланку я вже бувала, але мені дуже подобається його світла атмосфера і я з великим задоволенням їхала на нову приємну зустріч.
Ще на під"їзді до Мукачево перед нами, у променях сонця, гордо височів Замок Паланок.
Мукачівський Замок Паланок - історико-архітектурний пам"ятник, родове гніздо трансильванських князів Ракоці. Замок зведений на горі вулканічного походження. Його зводили в декілька етапів. В 11 столітті за наказом короля Ласло І на місці дерев"яних укріплень була збудована кам"яна башня-донджон, на початку 14 ст. за наказом короля Карла Роберта італійські майстри розширили замок, наприкінці 14 ст. його перебудовою зайнявся вигнаний з Поділля князь Федір Коріатович, брати якого керували в Кам"янці-Подільському, де я побувала декілька днів тому і мені було дуже цікаво спостерігати зв"язок історичних подій і особистостей. І вже нинішній вигляд замок набув у 17 столітті при Д"єрді І Ракоці. Замок контролював торгові шляхи.
Один з коридорів замку мав свій страшний секрет. Коли противник вже проривав дві лінії оборони, оборонці замку відкривали ворота і нападаючі забігали в пастку, яка за ними зачинялась і зверху на них лилась розтоплена гаряча смола. Ось цей коридор
В замку ми погуляли по кімнатам зі старовинними меблями,
походили коридорами замку
Виглядаючи з другого поверху коридора ми дивились на колодязь (вдалині двору під коричневим дахом), про який є замкова легенда: Колись в цьому краї жив Князь Федір Коріатович, которий на випадок тривалої облоги звелів вирубати у скелі криницю, над Старою баштою. Але довго копаючи колодязь, проходячи численні кам"яні брили, копачі все не могли дібратись до води. За цією всією роботою з кущів спостерігав один чоловічок 
. Бачачи, що у людей нічого не клеїться, він прийшов до Князя і запропонував свою допомогу, звичайно ж за плату. І запропонував ціну 
золотом. Федір Коріатович подумав і погодився на пропозицію. Через деякий час вода задзюрчала аж на глибині 85 метрів. Князь зрозумів, що підходить розплата, але йому дуже не хотілось віддавати . Три ночі в його кімнаті горіло світло, і його помічник прийшов спитати, що трапилось. Князь розповів що саме його мучає. Тоді помічник дав пораду: Ви ж не домовлялись якого розміру будуть мішки з золотом, і не домовлялись скільки саме монет буде у мішках. Отже пошийте маленькі мішечки і киньте туди по парі монеток.
. Бачачи, що у людей нічого не клеїться, він прийшов до Князя і запропонував свою допомогу, звичайно ж за плату. І запропонував ціну золотом. Федір Коріатович подумав і погодився на пропозицію. Через деякий час вода задзюрчала аж на глибині 85 метрів. Князь зрозумів, що підходить розплата, але йому дуже не хотілось віддавати . Три ночі в його кімнаті горіло світло, і його помічник прийшов спитати, що трапилось. Князь розповів що саме його мучає. Тоді помічник дав пораду: Ви ж не домовлялись якого розміру будуть мішки з золотом, і не домовлялись скільки саме монет буде у мішках. Отже пошийте маленькі мішечки і киньте туди по парі монеток. Так Князь і зробив, чим дуже розлютив чоловічка . Тоді Князь посадив чоловічка до криниці і там прикував його.
. Тоді Князь посадив чоловічка до криниці і там прикував його. Хоча води в колодязі тепер вже немає, але люди стверджують, що опівночі з глибини колодязя й досі долинає незрозумілий шум, ніби лається, бо йому соромно, що дозволив людям себе обдурити 
лається, бо йому соромно, що дозволив людям себе обдурити 
Як і в кожному замку, в цьому мабуть теж проводились бали, отже ми потанцювали з господарем замку, а заодне і загадали бажання, бо існує повір"я, що якщо дати грошенят Князю, потримати його за палець і загадати бажання, він увечері перегляне весь список бажань, внесе їх до своєї канцелярії і обов"язково кожне виконає 
Попрощавшись з прекрасним душевним замком
ми поїхали погуляти по такому ж душевному місту Мукачево.
25
