хочу сюда!
 

Наталия

37 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 34-45 лет

Заметки с меткой «тюльпаны»

Служба срочной доставки цветов в Украине

Доставка цветов в любой город Украины. В обласные центры бесплатно. Большой выбор букетов и флористики. Читайте реальные отзывы наших клиентов . www.tolips.com.ua/

Погодка в Днепре сегодня

Всю мочь мела метель, а наутро во дворе такой пейзаж:



Бедные тюльпаны.









Вишен, черешен и персиков в этом году не будет.tears



Пока дочищал двор, встретил соседа. Он рассказал, что по району много оборванных проводов, поваленных деревьев. Есть дома без света и целые кварталы без интернета.zombobox Некоторые автомобили раздавлены рухнувшими деревьями. car
Дороги чистить не успевают, транспорт ходит плохо.moroz



Снег интенсивно тает, но снегопад периодически возобновляется.snegurka
А я тут за свою черешенку переживал.podzatylnik

14 февраля: на заметку мужчинам )))

Итак, дорогие друзья! Пришло время рассказать вам и похвастаться (а как же без этого), что в этом году я открыла свой небольшой цветочный магазинчик))
Дорогие сосайтовцы, для Вас на 14 февраля делаю скидки!
Букеты из тюльпанов, цвет на выбор, оформление по желанию.
Итак, для вас в день праздника любые тюльпаны по 20 грн с бесплатной доставкой по г.Киеву!
Если будут нужны, заказы или на почту, или телефон для связи: 063-673-88-98 )))


день космонавтиков (так говорила Алиса)


(кстати, про реальные креативы - плюс стопицот)

Совершенно нет настроения что-то писать. Но раз уж дал себе слово - надо держать. Если физическая возможность имеется, то пытаться. Пытаюсь, но очень через силу и кратко.

Пробую снижать преднизолон. Сейчас - на финском. "Метипред". По отзывам - лучший. Несколько дней назад с большой опаской перешёл на 2мг, а в перспективе дико хочу слезть вообще. Но уж очень страшно - недавняя атака показала, кто тут из нас главный.

Вот еще интересное. Удивлён, насколько быстро мышцы теряют наработанную силу и мощность. Всего несколько месяцев не тягал большие ганельки по 15 кило (сильно долбило давление и голова). А вот несколько раз потягал, причем в разминочном объеме (даже еще меньше), и мышцы болят так, что пошевелить руками невозможно.

Печатаю практически носом.

Коблевское саперави окончательно распробовал - молодцы, хвалю. По такой цене даже нормальное пиво сложно найти. Впрочем его вообще сложно найти - практически не осталось пива.

Тюльпаны сегодня еще прекраснее, а жена вчера сильно порезалась. Бинтую, освежая в памяти десмургию. Сегодня уже полегче, хотя лейкопластырь и бинт весь извели. Покупать, однако, надо.

В обед доедал за Чухой рыбу.

Скачал PureBasic под Линукс - что-то не так там. Вообще ничего не идет. Окна выполнения программы нигде нет. Не то, чтобы мне он был нужен, но проблема имеется и надо как-то решать. Или я тупой или проблема в натуре какая-то реальная и она извне. Утрахался.
Map

Растоптанный тюльпан

Он валялся на дороге.
А по нему шли тётки с букетами его убитых собратьев.

Был вечер. На обочине дороги стояли бабки с ведами . В ведрах торчали охапки свежих тюльпанов. Их уже не купят . Им хана.

Цветы кричали во весь голос :
"Тюльпан не виноват что бабы - дуры!"
Но бабы не слышали и с равнодушием коров проходили мимо.

Каждая несла обернутые в целофан 3 агонизирующих цветка . - Дежурный букет. Тётку он не радовал. -Дали чтоб отцепиться. Символическая формальность.  Но тюльпанам от этого было не легче.
Умирать в целофане вдвойне тяжелей.
А главное обидно - ни за грош(....


В этот день ежегодно срезаются миллионы живых красавцев, чтобы вскоре быть брошеными , забытыми и оставленными где попало.

Это тюльпанский геноцид.

Собратья погибших цветов обратились в ООН с требованием обьявить 8 марта Днем Траура по погибшим тюльпанам.


                                Лига защиты тюльпанов

Квітка щастя і удачі

smile cvetok  smile  podarok
Символом гордості, величі, задоволення і благородства є тюльпан. А ще побутує думка, що ця квітка приносить удачу.


 cvetok

Ви чули легенду про щастя? Стверджують, що воно перебувало в золотистому, щільно стуленому пуп’янку тюльпана. Ніхто не міг дістатися до нього, хоча й намагалися: хто — силою, хто — хитрощами, хто — заклинаннями.


cvetok

І йшли до тієї квітки старі й молоді, здорові й каліки, ішли царі зі шляхетним почтом і жебраки з торбами, ішли багатії-марнотрати й злидарі без шеляга за душею. Натовп біля квітки збирався і згодом розходився ні з чим.


cvetok

Та ось одного разу луками, де росла ця квітка, ішла натомлена тяжкою працею бідна жінка, вела за руку свого маленького сина.


cvetok

Їй хотілося бодай подивитися на пуп’янок чарівної квітки щастя, якого вона так і не бачила за все своє життя, лише тяжко зітхала, згадуючи про нього. 


cvetok

Жінка тихенько, із завмиранням серця наблизилася до квітки...


cvetok

Раптом її хлопчик, побачивши пуп’янок, дзвінко й голосно, як може лише дитина, розсміявся.


cvetok


cvetok

І сталося диво! Тієї самої миті пуп’янок розкрився.


 cvetok
 Те, що не вдавалося зробити ні силою, ні хитрощами, зробив веселий безтурботний сміх.


cvetok
Дорослому часом важко  збагнути, що не все можна купити за гроші, не все можна здобути хитрощами. По-справжньому щасливою може бути лише дитина: їй так небагато для цього треба.
(За М. Злотницьким.)


podarok


podarok
















Фото зібрані з мережі

smilespasibosmile 

Парад тюльпанов!

        В последнюю декаду марта в Крыму в Никитском ботаническом саду пройдет ежегодный парад тюльпанов.
  Здесь зацветут более 150 сортов тюльпанов. Всего к празднику высаживаются более 100 тысяч этих прекрасных цветов.
         Время работы Ботсада в период проведения Парада тюльпанов: 9.00 - 16.00 ежедневно.  

Присоединиться к событию

З МОЇХ СТАРИХ АРХІВІВ... Може кому цікаво...:-)

СТЕП. ТЮЛЬПАНИ. КАЗАХСТАН.
Або мій перший досвід "вихода з тіла"...

Цьому тексту вже років 15.., я знайшов його, переглядаючи на
день народження старі архіви, та захотілось мені перекласти
його – і вперше виложити "на люди"...
  


Ясний весняний жаркий день, пронизливо-блакитне небо, барашки
легкої білосніжної "кучовкі" на ньому, і степ у тюльпанах – білих,
червоних, жовтих – від небокраю до небокраю...
І тонкий п'янкий аромат від них (вишуканіше будь-яких французьких
парфумів – мадам Коко Шанель зі своєю колекцією просто відпочиває).
Такі прекрасні деньки у казахстанському степу бувають всього 2-3 тижні
ранньою весною...
Десь в безкінечній глибині неба заливаються жайворонки  крихітних
пташок майже не видно у вишині, але повітря все аж дзвенить їх
життєстверджуючим співом.

Мені скоро 9 років, я майже дорослий...– саме тому мене взяли на
пікнічок: "для відмазки" – типа, дивіться: двоє дорослих нічого "такого"
собі не зможуть дозволити при такому великому хлопцеві...
Неподалік вони влаштували тир: знайомий моєї тітки вчить її стріляти
з "мелкашки", цілячись по імпровізованих мішенях – і при цьому нібито
абсолютно випадково притискається до її інтимних місць.
Тітонька при цьому грайливо піщить...  але дозволяє цю гру...
"Ну і кіно... Та пофіг...!", - Думаю я – і відвертаюся: та хай собі веселяться...

Плотненько попоївши і напившись "до відвала" дефіцитного в наших
краях "Лимонаду", я задоволений лежу на спині, спостерігаю за хмарами,
подумки підношусь разом з ними в височінь, і вдихаю на повні груди
аромат весняної свіжості квітучого степу – і тихесенько мрію...

Бах-х-ах-ах!
Звук цього пострілу пролунав якось особливо – і я підіймаюсь трохи, щоб визначити причину цього: стріляли не по мішенях, а в повітря – і наш "друг сім'ї" опускає ще димлячий ствол...
Маленький сірий клубочок пір'я безжиттєво пікірує поруч зі мною в траву
серед тюльпанів...
Він ще тріпається, навіть намагається захищатися – і безсило кричить.., але крило розтрощене. та вирвано кулею, все в крові – і життя вже покидає його понівечене тільце...

"Друг" простягає мені новеньку "ТОЗовку" зі словами:
"На, поцілиш з 10 кроків? Все одно він пропаде  щоб не мучився!".

Я дивлюся на ЦЕ - і в мені раптом скипають одночасно жалість і злість!Жалість до цієї Летючої Співучої Тваринки, яку так нахабно і безрозсудно – просто так, потіхи раді – жорстоко і болісно позбавили життя!

І дика злість – до цього боровоподібного нікчемного ідіота-мисливця,
якому більше нічим було похвалитися перед симпатичною жінкою...

Ні, я не вегетаріанець (що в перекладі з чукотського означає "поганий
мисливець"), і я прекрасно знаю, ЯК ВИДОБУВАЮТЬ М'ЯСО! І я сам
вже його видобував – але щоб ПОЇСТИ, а не вбивати заради
спортивного інтересу – як Живу Літаючу Мішень!

Щасливий "мисливець" (ну як же – примудрився поцілити в таку крапочку
у зеніті!) під поважним поглядом моєї тітоньки неспішно клацає затвором
"мелкашки", викидаючи ще димлячу гільзу – і подає рушницю мені:
 "Ну, пацан, давай, стрельни! Почувствуй себя хоть раз в жизни
НАСТОЯЩИМ МУЖЧИНОЙ!".

Справжнім чоловіком, кажеш? Раз у житті? Ах, трясця ж твоїй мамі!
Ти сам хіба чоловік?!!

*** І тут у мене виникає План Страшної Помсти!
Я шанобливо приймаю новеньку гвинтівку (я люблю все, що стріляє –
мені це цікаво!)...
Точно так само неспішно, по-дорослому, дістаю з пачки маслянистий
патрон, вставляю в ствол, клацаючи затвором, відходжу на 10 кроків –
і... піднявши ствол від закривавленої птахи – повільно навожу "мелкашку" прямо в обвисле черево цього виродка...
 
З його поросячої рожевощокої обрезклої Морди Лиця повільно сповзає
заохочувально-добродушна посмішка і рум'янець – а тремтячі губи відкриваються зі словами "Т-ты что надумал, гаденыш, а?! А ну-ка-бля, дай сюда винтарь! Я кому сказалбля!".
*** Тут для посилення ефекту від сказаного – додається "общепонятний" багатоповерховий МАТ... 

Ха!!! Він тим матом хотів мене налякати або здивувати..? = Дурашка!.

І раптом, зустрівши мій погляд, він застигає з розкритим ротом в
беззвучному крику, його стріляючі по сторонам оченята молячи-просяще
скачуть – то на мене – то на тітоньку – то на ствол...
Він біліє – і якось раптом у моїх очах відразу стає таким малеееньким, гаденьким і беззахисним...– ще мить, і наробить собі в штанці...
А я в той же час – ніби виростаю сам над собою і над степом – і бачу,
що він теж дивиться десь ВГОРУ, ніби слідкуючи за моїм поглядом!  
Я з огидою – наче розчавлює Саму Мерзенну Тварюку на Землі – тисну на спусковий гачок.

... В останню мить тітонька встигає вдарити по кінцю ствола курткою –
і куля висаджує бурунчик в землі буквально в декількох сантиметрах
від ноги хахаля...

У якийсь ейфорії, як в уповільненому кіно-напівсні, я бачу, як він
верещить наче недорізане порося, дико відскакує вбік, а потім
біжить до мене...
Я відкриваю затвор  і намагаюся вкласти ще один патрон...– але не встигаю.., і падаю, придавлений до землі двома тілами: спочатку сухеньким і гарячим тілом тітки, а зверху – цією обмоченою зі страху центнерною жирною тушею...

"А-а-а, сукабля-а-а .., – утробно по-бабські верещить, задихаючись від люті і страху тремтяча туша, – понаехалобля тут уголовничков! Понаучили всех по людЯх стрелять! Даже вот такие сопляки понаучилисьбля! "Своим" не дают нормально отдохнуть на природе! Ниче-о-о, я вас скоро всех достану!".
 
Він виламує гвинтівку в мене з рук, ледве не висмикнувши разом з нею
мій вказівний палець і, боляче з розмаху гепнувши мене наостанок ногою "під дих", і брудно вилаявшись – ніяково підстрибуючи і розмахуючи зброєю, дременить до свого службового "Козлика"...

Я лежу, скоцюрбившись, з диким болем у грудях, не можу навіть зітхнути... Тітонька кричить щось перепрошуюче йому услід – але він, махнувши рукою, насилу заповзає в машину – і скажено з пробуксовкою зривається з місця...
Ми залишаємося одні – в 50 кілометрах від хати, правда, із скатертиною з їжею, водою і випивкою...

"Ти хоч розумієш, ЩО ТИ НАКОЇВ?! – кричить тітонька, – ти ж В ЛЮДИНУ
СТРІЛЯВ! Ти ж навіть анітрохи не розгубився, не побоявся, коли стріляв! –
я все бачила! Твої звички – як у закінченого бандюгана!
Ти б убив його – ЧОМУ? Через того жайворонка, яких тут мільйони!?".

Я мовчки підіймаю підстріленого птаха, розправляю його закривавлені
крила – і теж питаю: "Дивись: а цей, твій "не-бандюган" – ЧОМУ він цю
птаху вбив? Ну, стало б менше на одного гада, які стріляють по птахах,
як по живих мішенях! А потім – точно так само – стріляють і добивають
ЖИВИХ ЛЮДЕЙ – ну.., щоб не мучились..!".
---
Вже сідало сонце, коли ми добрели до нашого селища...
За півдня "пішої подорожі" ми багато про що встигли переговорити, і
зрозуміти один одного...

"Друг наш Біблєйскій" після цього кудись спішно "випарувався", і більше ніколи не показувався у наших краях...
А тітонька незабаром знайшла собі чоловіка з новоприбулих "цілинників" –
дядька Георгія з Черкасс, колишнього танкіста, мого найкращого друга!
---
А я... я іноді згадую цей момент – і думаю: адже я реально міг угрохати
того придурка!
Просто угрохати! – через малесеньку сіреньку співучу пташку...
Хоча ні... напевно, все ж не через пташку... – напевно, все ж через
ЙОГО ГАДКІСТЬ...

І ще згадую цей момент – коли мене іноді "виводять з себе!"
Бо я ж тепер точно знаю, як це робиться практично – ВИХІД З ТІЛА!
До речі, на де-яких тренінгах цьому навчають... –
а у мене це "само зробилось", чисто спонтанно!

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая