В році 1989, я вважав, що відокремившись від РФ, Україна швидко стане однією з найпотужніших держав Світу. Але дива не сталося. На то є три причини.

Причиною першою, є повна відсутність української еліти. Хтось з мудрих казав, що інтелігенція вихована в часі окупації є першим ворогом нації. Це і не дивно, оскільки саме інтелігенцію українську більшовики-кацапики знищували в першу чергу. Людина, що має клепку в голові була не потрібна будівникам комунізму. Замість української еліти більшовики готували еліту збільшовичену наскрізь. На час проголошення незалежності українських націоналістів було настільки мало, що рішучим способом вплинути на ті процеси вони фізично не могли. Тому, на чолі країни залишилася стара партійна номенклатура, що швиденько перефарбувалася в ліберальні тона. Благо, вони брати-інтернаціоналісти і однаково ненавидять українську націю, попри благовонну риторику. Замість шикарних партійних офісів, як за помахом чарівної палички почали з'являтися повсюдно церкви держави, що і на мить не залишала планів по окупації України. Проукраїнські бізнесмени винищуються, а на арену виходять дітки окупантів, що стають олігархами. Українська промисловість свідомо знищується, бо це вигідно РФ і Світовому капіталу.

Другою причиною є знищення в українській нації всякого потягу до праці. Каток знищення поміщиків, капіталістів, духовенства, кулаків, підкулачників, ворогів народу і насамкінець самої нації через голодомор домігся свого. Як писав Ленін-Ульянов: “Треба довести людей до стану, аби вони за шмат хліба були готові на всьо!” Тому, тих, хто мав зайвий шмат просто знищували. В тих, хто розмовляв українською забирали не лише шмат хліба, але й життя. Залишкам все просто пояснили гаслом: “Кто нє работаєт — тот нє єст!” Електорат, що залишився, зрозумів, що краще лизати сраку керівництву, ніж працювати. В крайньому випадку, електорат був спроможний щось робити під наглядом, з-під палки. Тому, в нас на сьогодні є багатенько “інвалідів” і “пенсіонерів”, всіляких “ветеранів”. Тут є багато праці і законодавчій націоналістичній Верховній Раді і культурним товариствам, і сім’ям, і вчителям. Треба виховати Українця третього тисячоліття, який має горіти бажанням знайти улюблену справу і присвятити їй своє життя. То треба заохотити трудовим кодесом і легкістю в заснуванні власної справи. Малими податками. Людина, що сама себе і інших забезпечує працею мусить жити достойно. Над вихованням Українця третього тисячоліття мають працювати і школи всіх рівнів і батьки. Аби Українець обрав справу свого життя, він з перших кроків на цій Землі має виховуватися всебічно розвинутою особистістю і в плані мистецтв, і в плані спортивному, і в плані освітньому, і в плані трудовому.

Третьою причиною гальмування розвитку України є відсутність правди, панування кривди і брехні. Це і показуха. Олігархи, наприклад, уникаючи оподаткування і нещадно і безжально експлуатуючи українців створюють оазиси краси і на виборах влаштовують до цієї краси екскурсії. Агітують: “Полюбуйтеся, який я є господарник! Дайте Вами, державою покерувати і Ви заживете!!!” Панування кривди — це “наші” суди, що засуджують частіше патріотів, ніж окупантів. Брехня ллється з телеекранів, ЗМІ і газет. Відсутність правди відчувається в законодавстві.

Короче кажучи, лише перераховане, і ще багато чого корисного у Верховній Раді України можуть зробити виключно, лише націоналісти. Виключно тому, що в них є бажання. Насрати, що в них немає “досвіду і знань”, як волають вороги. Досвід набувається, знання дадуть наймані інститути, яких Україна має досить. Для остаточної оцінки можна запросити як експертів, так і звичайних людей.

Головне, що є в рядах націоналістів, це вірність нації і бажання зробити життя українців заможним і гідним. Україна на сьогодні має величезні перспективи рвонути вперед, до кращого життя. Але для цього треба обрати тих, хто завжди про то мріяв, тобто націоналістів, до Верховної Ради, і самим працювати не лише в полі, вдома і на роботі, але і в книжки заглядати і пісні вчити. Адже, без настрою, без гумору, без пісні життя і в золоті буде нудним. Дай Боже розуму українському виборцю! Хай, хоч раз, українці зрадіють з власного вибору :)

p/s: Світлина залишків "Південдизельмашу". Токмак. Злодії не торкнулися лише "братана".

p { margin-bottom: 0.25cm; line-height: 115%; }

Зрозумів, що  пора міняти роботу
1. Вам все набридло і ви з роздратуванням думаєте про завтрашній робочий день
Субота - як свято, але вже в неділю до горла підступає важкий ком і думка про те, що вже завтра треба буде повертатися на роботу, гнітить до нудоти. Іноді це просто ознака перевтоми і слід попросити у керівництва відпустку, щоб відновити сили. Але якщо навіть після відпочинку ви з першого дня продовжуєте ненавидіти свою роботу - справа саме в ній.

2. Відсутність перспектив
Ви щодня робите одне і те ж. Так, компанія не прагне зробити роботу співробітників цікавою, нові проекти не відкриваються, а розвиток наявних більше схожий на регрес. Задумайтесь: якщо і через п'ять років ви будете виконувати непотрібні і одноманітні дії, не отримуючи задоволення від своєї праці, чи не краще зупинитися вже зараз?

3. Зміна керівництва
Грамотний керівник, який може надихнути вас і підтримати, дати зворотний зв'язок в потрібний момент і підтримати нову ідею - це неймовірно важливо. Але якщо у вас змінився керівник, і новий не підтримує дружню атмосферу, його стиль керівництва зовсім не збігається з вашим баченням і цілями компанії - варто задуматися. Безумовно, можна спробувати якось вирішити ситуацію, наприклад, попросити певерсти вас в інший підрозділ, на інший проект або просто спробувати відверто поговорити з вашим начальником. Якщо всі ваші бажання проігнорують, то варто задуматися, чи є сенс залишатися в компанії.

4. Часті хвороби або занепад сил
Наш організм сам підказує нам, якщо щось не так, і вберігає від стресу. Часті хвороби або нездужання без особливих причин цілком можуть бути причиною відсутності комфортного середовища на роботі і вашого підсвідомого бажання втекти з цього офісу.

5. Сума заробітної плати не змінюється
Незважаючи на те, що обов'язків у вас все більше, а кваліфікація все вище - заробітну плату з року в рік не переглядають, ігноруючи і курс валют, і ваш прогрес, і реалії ринку праці. Ви, звичайно, можете залишатися в компанії, але навряд чи все це буде мотивувати вас. Плюс - чим більше ви будете перебувати в даній ситуації, тим сильніше будете розчаровані в усьому, в тому числі і в собі.

6. Ви більше не вірите в цю компанію і її цінності
Якщо прийшло розуміння, що компанія, в якій ви зараз працюєте - це далеко не робота мрії, ви без гордості вимовляєте її назву і рід діяльності новим знайомим - це вже причина підшукати нове місце роботи, яке надихне вас і буде місцем, куди захочеться приходити кожен день.
Не поспішайте «палити мости». Рішення звільнитися необхідно зважити і грунтовно підготуватися до свого відходу. В першу чергу, повідомте керівництво про своє рішення. Це інформація, яку бос повинен почути саме від вас. Цілком можливо, що начальство буде неслухняне і спробує умовити вас залишитися. Твердо відстоюйте свою точку зору, для цього краще заздалегідь підготувати аргументи, які підтвердять, що ви ретельно обміркували доцільність цього вчинку. Нехай ваш відхід не стане причиною сварки і не руйнує стосунки: подякуйте безпосередньому керівнику за досвід, який він вам дав, а також підготуйте ґрунт для майбутніх рекомендацій.
Пам'ятайте, що після написання заяви вам необхідно працювати ще два тижні. За цей час приведіть справи в порядок і делегуйте свої обов'язки. Ставтеся позитивно і до колег, і до керівника. В останній робочий день обов'язково попрощайтеся: напишіть лист колективу з вдячністю про співпрацю, піднесіть сувеніри тим, з ким у вас налагодилися дружні стосунки, обміняйтеся контактами.
Сприймайте звільнення як відкриті горизонти, і нові можливості не змусять себе чекати.

Що робити тим, хто досяг своєї  вершини на роботі?

Почати вчитися
Я десять років працювала менеджером з продажу в одній друкарні.  На початку 2014 року вирішила промацати свій фінансовий верх в зарплаті, змогла домогтися нових умов нарахування процентної частки зарплати, але ряд домовленостей не був виконаний. У лютому 2015 року вирішила, залишаючись на основному місці, вчитися і заробляти додатково як консультант у сфері контенту та інтернет-маркетингу. Освоюю піар, SMM, блогінг. Підсумок: наприкінці 2015 року доходи від підробітку перевищили основну зарплату. Я виходжу на великих і цікавих клієнтів сама, просто пропонуючи щось зробити безкоштовно (шукаю їх «незакритий біль»). Пізніше домовляємося про фіксовану оплату на місяць або за проект.
Цього року вирішила залишитися на колишньому місці і просто збільшувати середній гонорар за підробіток. . Фактично зараз вчуся на своїх клієнтах, отримую за це гроші і маю тил у вигляді основної роботи. Можливо, пізніше, коли знайду команду, відкрию своє агентство. Загалом, перспектив заробляти - маса, було б бажання (і інтернет).

Заробити на хобі
У дитинстві, як і багато дівчат, я мріяла бути актрисою, виступати на сцені. Чим я і займалася з 10 до 20 років. Коли ж прийшла пора вступати до інституту, я без сумніву вибрала акторський факультет ВДІКу. Це була моя дитяча мрія, але вже на третьому курсі я зрозуміла, що мені тісно в рамках акторської професії і після закінчення вузу пішла в МДУ на журфак, а відразу після нього - в Вищу національну школу телебачення на режисера монтажу.
Так як після ВДІКу я відразу народила дитину, мені довелося шукати стабільну роботу не за фахом і відсунути улюблене акторство, щоб утримувати себе, знімати квартиру. Я багато де працювала, і в основному моїми керівниками були успішні підприємці. Коли працюєш з різними людьми, мимоволі набираєшся досвіду в сфері бізнесу. Я як губка вбирала в себе інформацію і, здається, навіть навчилася для себе розуміти, що таке бізнес, з чого починати і як їм управляти.
Мені вистачало року на тій чи іншій посаді, далі мені ставало нудно і нецікаво. У якийсь момент я зрозуміла, що моє хобі - монтаж - стало приносити мені більше грошей і, що найголовніше, драйвить мене. Так з'явилася моя студія сімейних і вітальних фільмів «ТвоёКіно». Сьогодні основний заробіток моєї студії - це сімейні фільми, але чим далі, тим цікавіше. Ми з моєю командою стали обростати дуже цікавими замовленнями, попрацювали і з зірками естради, і з акторами. Цьому розвитку я дуже радію, це додає впевненості мені, підказує, що я йду вірними кроками. А тому я анітрохи не шкодую, що з акторської професією у мене склалося не так успішно, як з нинішньою.

Відкрити свій бізнес
Я за основною освітою і сферлю діяльності маркетолог. Кілька років тому вирішив, що як фахівець вже знаю і вмію багато, тому треба рухатися далі. У компанії, в якій на той час працював, можливості для кар'єрного зростання не було. Тоді вирішив піти в іншу. У підсумку так змінив три компанії, усюди приходив на більш високу зарплату, але на ту ж посаду (менеджер з маркетингу). В останній компанії (IT-сфера) пропрацював два роки, отримав додатковий досвід в області інтернет-маркетингу, паралельно отримав додаткову освіту в галузі управління інтернет-проектами (закінчив однорічний курс з управління інтернет-проектами в ВШЕ). На роботі я зіткнувся з тим, що цікавих завдань стало набагато менше, а рутини - більше. Можливості для підвищення по кар'єрних сходах не було (позначилася криза, справа була в 2015 році).
Тут ще й дружина стала постійно скаржитися на свою роботу (вона фахівець по тендерам в великої торгово-роздрібної компанії). І тоді ми вирішили піти в свою справу. До цього були спроби запуску свого бізнесу і досвід роботи на себе, так що до справи підійшли з повною готовністю і розумінням, що нас чекає.
У підсумку в листопаді 2015 року відкрили свій магазин хендмейд-подарунків «Плюшкін-Вілль» в Сокольниках. Досвід роботи в маркетингу дуже став у нагоді. Причому у нас основний бізнес - це офлайн-магазин (сайт тільки-тільки запустили), але для його просування використовуємо в основному онлайн-інструменти. Так що виходить, що, з одного боку, є своя справа, є куди рости і розвиватися, а з іншого - не дивлячись на те що бізнес відноситься до офлайн-ритейлу, в роботі успішно застосовуються ті знання і досвід, які були отримані в інших компаніях , а особливо в останній.

Перейти в інший відділ
Я заздрю людям, у яких виходить за п'ять років працювати на одній посаді і робити одну і ту ж роботу. У мене так не виходить. Через півтора років стає нудно від шаблонності завдань, від неможливості запропонувати щось дійсно нове, цікаве, ефективне. У аккаунтскій роботі я давно, і її рутинність встигла мені набриднути вже не один раз. Я була завжди звичайним середнім менеджером, не робила дурних помилок і знала свої прогалини - навички презентації, продажу, створення стратегій з нуля. І так вийшло, що мої прогалини мене цікавили найбільше. Я захотіла спробувати себе в сфері розвитку бізнесу, розповіла про своє бажання керівнику, і він мене підтримав. Хочеш - іди і роби, пробуй.
Я завжди хотіла готувати пропозиції для тендерів: збирати аналітику і робити висновки, писати стратегію, докручувати концепцію, описувати інструментарій роботи, складати кошторис, готувати документацію. Я думала, що ось тепер-то я буду займатися тільки тим, що мені цікаво! Але, звичайно, це виявилося не так. У новій роботі виявилася велика кількість рутини, просто вона була інша. Але новий досвід - це завжди досягнення. Тому що він дає нові контакти, розуміння процесів, в яких до цього ти не був задіяний. Я рада, що спробувала, але вважала за краще повернутися на свою стару позицію. Це як вийти із зони комфорту і повернутися в неї назад. Якщо у тебе формується потреба розширення контексту, то можливості знаходяться вже самі собою.


Про що варто пам'ятати
В першу чергу необхідно задати собі питання: мені правда нікуди рости або це тільки здається? Раптом «верх» - це тільки моя суб'єктивна оцінка? Спробуйте поглянути на ситуацію з боку, оцініть себе за наступними критеріями:

- Всі робочі завдання виконані якісно і в строк, у вас є достатньо вільного часу.
- Ви - кваліфікований фахівець, затребуваний на ринку праці, за вами йде справжнє полювання, різні компанії пропонують вам більш високу посаду і більш широкий функціонал, ніж на вашому поточному місці.
- Ви постійно отримуєте зворотний зв'язок від керівника і колег, цей фідбек завжди позитивний, ви відмінно справляєтеся зі своєю роботою.

Якщо в цьому описі ви впізнали себе, значить, ваша оцінка і справді об'єктивна. В такому випадку необхідно зайнятися стратегією: зрозуміти, чого ви хочете від роботи, чим бажаєте займатися, яких результатів досягти. Не потрібно роздумувати над тим, чого ви не хочете: ця позиція в корені неправильна. Чим чіткіше буде бачення, що саме ви хочете робити і яких результатів ви бажаєте досягти, тим простіше буде досягнення мети.

Наступний етап - це розмова з керівником. Дізнайтеся, чи є можливості подальшого зростання в компанії, позначте вашу точку зору і ваші побажання по кар'єрному росту або новому функціоналу, покажіть вашу спроможність і професіоналізм, візьміть на себе який-небудь додатковий проект та доведіть, що можете з ним успішно впоратися. Приходьте до начальника з уже готовими пропозиціями і проектами, інакше розмова вийде неконструктивним. Так само шукайте можливості в інших підрозділах компанії.

Цікавтеся у колег можливостями, які відкриваються. Прагніть бути на виду, заявляйте про себе своїми результатами, і вас неодмінно будуть розглядати в якості кадрового резерву не тільки ваш безпосередній керівник, але і начальники інших департаментів. Маленький нюанс: якщо ви хочете провести бесіду з керівником іншого відділу, розумніше буде спочатку попередити свого безпосереднього начальника. Якщо ж ніякі розмови з начальством про кар'єрний ріст і пошуки всередині компанії не виявили для вас нових перспектив, має сенс шукати місце в іншій компанії, де ви зможете повністю реалізувати свій потенціал. За умови, що у вас чітке уявлення про своє бажане майбутнє, адекватні очікування від нової компанії, а також репутація результативного спеціаліста, ви напевно зможете знайти підходящий варіант працевлаштування.


Кар'єрний верх - це в першу чергу можливість, як для вас, так і для роботодавця. Не треба його боятися, рефлексувати і говорити собі «потерплю». Ваші дії залежать від того, як ви до цієї стелі добралися. Я знаю три поширених варіанти. Перший: ви виросли в компанії з позиції асистента, пройшли всі етапи всередині своєї посади і стали керівником напряму. Ви знаєте кожен процес від і до, у вас хороша команда. В принципі, вас все влаштовує, але ви більше не горите. Ні амбітних складних завдань, і вам стає відверто нудно. В цьому випадку я рекомендую поговорити з безпосереднім керівником. Можливо, в компанії планується проект, в якому ви зможете стати лідером. Або у вас підросла заміна, і ви абсолютно спокійно можете переміститися всередині компанії. Така схема зручна і роботодавцю, і вам. Ви знаєте всі процеси зсередини і вже зарекомендували себе. При цьому ви нікуди не йдете, і будь-який проект з вами можна обговорити. У роботодавця в руках опиняється головний козир: вам дали шанс, а значить, заслужили вашу лояльність. У моїй практиці був випадок, коли відомий люкс-ритейл перевів директора з восьмирічним стажем всередині компанії на старт  e-commerce проекту. Безумовно, спочатку кандидату було дивно відповідати за 1% бізнесу компанії, але незабаром його знання в баїнгу і візуалізації бренду сприяли колосальному трафіку на сайт, успішній співпраці з глянцем з точки зору позиціонування і, як наслідок, до зростання продажів. Компанія не тільки не втратила співробітника, але і придбала ще одного сильного топ-менеджера на більш ніж актуальний напрямок.

Другий поширений варіант «верху»: вам вже дуже хочеться на місце керівника, але він не збирається нікуди йти. Тут треба бути максимально обережним. Запитайте у безпосереднього керівника, як він бачить продовження вашої кар'єри всередині компанії, які перспективи у вас можуть бути. Якщо розумієте, що все примарно і вашим бажанням не відповідає, не варто чекати ще кілька років. Має сенс подивитися, які пропозиції є на ринку праці. Головне - робити це без різких рухів, особливо якщо ви працюєте в вузькому сегменті.

І нарешті третя, знайома багатьом ситуація, - ви хочете підвищення, а вам його не дають. Перед тим як виходити на розмову з керівництвом, важливо оцінити себе і свої можливості. Уявлення кожного з нас про самих себе дуже суб'єктивні. Та й оцінки керівників не завжди відрізняються об'єктивністю. У таких випадках я раджу звернутися до професійного кар'єрного консультанта з хорошого агентства, щоб той зміг адекватно оцінити ваші можливості і рівень компетенцій. Не соромтеся задавати рекрутерам питання: «Скільки я можу коштувати на ринку?», «Наскільки я можу претендувати на наступний щабель у своїй кар'єрі?», «Чого, на ваш погляд, мені не вистачає?» Рекрутер бачить ринок і зустрічається з вашими колегами постійно, тому як мінімум у нього є зріз ринку.